Постанова

від 10.12.2018 по справі 904/10603/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/10603/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Панна С.П.

від 27.04.2018

та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Антонік С.Г., Іванов О.Г.

від 20.08.2018

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат"

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 277 116,13 грн

та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат"

про стягнення неустойки в розмірі 47 422,62 грн за порушення строків виконання робіт

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиамат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та просило стягнути борг - 259 140,0 грн, інфляційні втрати - 10 469,25 грн, 3% річних - 3 386,56 грн, пеню - 4 120,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору підряду №754 від 26.06.2015 на поточні ремонти та технічне обслуговування в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 25.01.2018 подало зустрічний позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" неустойки за порушення строків виконання робіт в сумі 47422,62 грн (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.03.2018).

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2018 у даній справі (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 06.06.2018) первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" 259 140,00 грн основного боргу, 4 120,32 грн пені, 10 469,25 грн інфляційних витрат, 3 386,56 грн 3% річних та 4 156,75 грн судового збору. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" 37 316,16 грн неустойки та 1 275,01 грн судового збору. В решті зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд виходив з того, що позивачем доведено належними доказами факт прострочення оплати виконаних робіт, а заперечення відповідача щодо порушення позивачем порядку здачі робіт безпідставні.

Щодо зустрічних вимог суд прийшов до висновку про наявність прострочення виконання робіт, втім вказане прострочення становить з 23.12.2016 до 10.02.2017, а не до 11.07.2017, як стверджує відповідач.

Дніпропетровський апеляційний господарський суду постановою від 20.08.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2018 у справі №904/10603/17 змінив, виклавши резолютивну частину рішення в іншій редакції, відповідно до якої первісний позов задовольнив повністю. Зустрічний позов задовольнив частково в сумі 37 316,16 грн неустойки та 1 275,01 грн - судового збору. В решті зустрічного позову відмовив. Також суд апеляційної інстанції провів зустрічне зарахування та стягнув з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" борг в розмірі 239 799,97 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 881,74 грн.

Мотивуючи постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення первісних позовних вимог повністю та зустрічного позову частково в сумі 37 316,16 грн. При цьому вказав про не врахування судом першої інстанції положення частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України щодо зустрічного зарахування грошових сум та стягнення з відповідача такої різниці.

Щодо зустрічних позовних вимог апеляційний суд зазначив про встановлення факту прострочення виконання робіт на 48 днів, з 24.12.2017 до 09.02.2018, що підтверджується актом від 10.02.2017, у зв'язку з чим неустойка за порушення строків виконаних робіт становить 37316,16 грн. В решті вимоги про стягнення неустойки відмовив у зв'язку з невірним визначенням періоду прострочення виконання ремонту.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній сказі Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2018 в частині задоволення первісного позов, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тиамат" відмовити у повному обсязі. В частині задоволення зустрічного позову про стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт у розмірі 47 422,62 грн задовольнити в повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

Підставами для скасування оскаржуваних рішення та постанови заявник касаційної скарги зазначає порушення судами норм матеріального та процесуального права,

Згідно з доводами касаційної скарги, судами не були враховані факти, що мають суттєве значення при розгляді спору, враховуючи що позивач посилається на докази, що не є підтвердженням факту завершального етапу виконаних робіт, а тому судами надано неналежну правову оцінку таких доказів, як наслідок висновки судів не відповідають обставинам справи.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тиамат" відзиву на касаційну скаргу не надало.

Позиція Верховного Суду

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тиамат", як підрядником, та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" був укладений договір підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування № 754 від 26.06.2015 (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого строк виконання робіт по цьому договору, а також їх окремі об'єкти (об'єктів, етапів, видів), визначаються у відповідних Додатках (Специфікаціях) на поточний ремонт та технічне обслуговування (надалі - "Специфікація"), які є невід'ємною частиною цього договору. В межах строків виконання робіт, вказаних в Специфікаціях, роботи виконуються на загальних умовах, без обліку вихідних, святкових та неробочих днів, якщо інше не вказано в специфікаціях. Особливі умови виконання робіт можуть бути визначені в Додатках (Специфікаціях) - п.п. 1.1., 2.1. договору.

За умовами пункту 2.3. Договору фактичний строк завершення робіт по окремим об'єктам (об'єктам, етапам, видам робіт) визначається датою підписання замовником акту прийому виконаних підрядних робіт. На підставі згоди сторін в письмовій формі, а також може бути визначений інший склад документів, підтверджуючих фактичний строк завершення робіт.

Оплата замовником виконаних робіт проводиться протягом 10-ти календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт або інших документів, узгоджених сторонами відповідно до пункту 2.3. цього договору (пункт 4.1. Договору).

Судами встановлено, що на виконання вище вказаних умов договору відповідач за актом № 40 від 18.11.2016 передав, а позивач прийняв в ремонт назване обладнання. Таким чином, строк ремонту обладнання - до 23.12.2016.

На підтвердження готовності та передачі обладнання з ремонту позивач надав листи № 2312 від 23.12.2016, № 003 від 12.01.2017. Крім того, 10.02.2017 сторонами був складений, підписаний і скріплений печатками сторін акт приймання-передачі обладнання з ремонту, на зворотній стороні якого наявна відмітка відділу охорони відповідача про ввезення обладнання на територію підприємства 10.02.2017 о 14:40.

Крім того, сторонами був складений, підписаний і скріплений печатками сторін акт № 9 від 11.07.2017 приймання-передачі виконаних робіт на загальну суму 259 140,00 грн з ПДВ та позивачем надано рахунок на оплату № 9 від 11.07.2017 на цю суму, сплатити який відповідач повинен був за умовами Специфікації №5 - по 16.07.2017 включно.

Відтак, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями тієї обставини, що на момент прийняття рішення у справі місцевим господарським судом відповідач не розрахувався за виконані роботи за договором № 754 від 26.06.2015 та не надав належних доказів їх оплати, Касаційний господарський суд погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення основного боргу у сумі 259 140,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, у пункті 10.2. Договору сторони визначили відповідальність за порушення строку оплати виконаних робіт у вигляді пені у розмірі 0,01% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Встановлений розмір пені 0,01% не перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та правомірно застосований позивачем при розрахунку пені.

Отже, враховуючи встановлення попередніми судовими інстанціями обставин неналежного виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт після їх прийняття, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів вважає обґрунтованими.

Щодо зустрічних позовних вимог апеляційний суд зазначив, що відповідно до умов Специфікації № 5 від 18.07.2017 з врахуванням дати передачі обладнання в ремонт - 18.11.2016, підрядник повинен був виконати роботи та передати їх замовнику в строк до 23.12.2016, що визнається сторонами.

Дослідивши наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі обладнання з ремонту від 10.02.2017, складений, підписаний представниками сторін без зауважень та скріплений їх печатками з наявною на зворотній стороні відміткою відділу охорони відповідача про ввезення обладнання на територію підприємства 10.02.2017 о 14:40, суд апеляційної інстанції встановив, що прострочення виконання робіт з 24.12.2017 до 09.02.2018 складає 48 днів.

З урахуванням закріпленої у пункті 10.3.2. Договору відповідальності підрядника у разі порушення строків виконання робіт у вигляді неустойки (0,3% від договірної вартості робіт з урахуванням ПДВ), судом апеляційної інстанції здійснено розрахунок неустойки, яка становить 37 316,16 грн. (259 140,00 грн х 0,3% х 48 днів).

Погодившись з висновком суду першої інстанції про задоволення первісних позовних вимог повністю, встановивши часткове задоволення зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції обґрунтовано застосував положення частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких у разі часткового задоволення первісного та зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини неналежного виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт після їх прийняття, порушення строків виконання робіт за договором підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування за № 754 від 26.06.2015, Касаційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості за виконані роботи, на яку нараховані штрафні санкції, а також для стягнення неустойки за порушення строків виконаних робіт шляхом проведення зустрічного зарахування сум, які підлягають стягненню зі сторін, та стягнення різниці між такими сумами на користь позивача за первісним позовом, як сторони, якій присуджено більшу грошову суму відповідно до частини 11 статті 238 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись з касаційною скаргою, Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" не спростувало висновки суду апеляційної інстанцій, не довело неправильного застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятої ним постанови.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного неврахуванням судом апеляційної інстанції факту завершального етапу виконання робіт, що підтверджується актом приймання-передачі робіт від 11.07.2017, а тому прострочення становить 199 днів, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що за своєю суттю зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції з урахуванням вимог частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, вказані доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, який встановив, що передача обладнання саме після ремонту та прийняття його відповідачем без зауважень щодо такого ремонту, підтверджено актом від 10.02.2017, акт від 11.07.2017 тільки закріплює даний факт та визначає вартість фактично виконаних робіт.

Відповідачем за первісним позовом (заявником касаційної скарги) жодних доказів щодо неналежного ремонту, відмови у прийнятті обладнання з ремонту не надано.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, залишення без змін постанови суду апеляційної інстанції.

8. Судові витрати.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.08.2018 у справі № 904/10603/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець