Рішення

від 27.11.2018 по справі 229/4838/17

ДРУЖКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/229/133/2018

ЄУН 229/4838/17

РІШЕННЯ

іменем України

27 листопада 2018 року м. Дружківка

Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гумірової І.О.,

позивачів ОСОБА_1,

ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Зуєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз , третя особа: ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином та моральної шкоди. В обґрунтування позову посилаються на те, що ОСОБА_6, який був працівником Донецькоблгаз , 28.09.2011 року скоїв ДТП, наслідком якої стало повне знищення належного позивачу ОСОБА_2 на праві власності транспортного засобу марки ВАЗ 21130 ЗНГ, 2005 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Внаслідок цієї ДТП, окрім знищеного автомобіля, позивачу ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження та він перебував на лікуванні, а саме йому було зроблено три операції. Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17.07.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Позивачів, визнано потерпілими від злочину. Вказаним вироком суду встановлено, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 21 день. Зазначили, що на лікування позивачем ОСОБА_1 понесені витрати, а також витрати на пов'язані з автомобілем після ДТП, а також витрати пов'язані із проїздом із Дніпропетровська на проведення слідчих дій та судових засідань у Ясинуватському міськрайонному суді у сумі 26304,04 грн., які він просить стягнути з відповідача. Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача витрати, що пов'язані з пошкодженням (знищенням) належного позивачу транспортного засобу марки ВАЗ 21130 ЗНГ, 2005 року випуску державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у сумі 42011,54 грн.

Крім того, внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 позивач ОСОБА_1 зазнав збитків у вигляді упущеної вигоди. Оскільки, внаслідок ДТП було скасовано угоду за договором комісії від 02.08.2011 року про придбання та передачу на користь контрагента комплексу фарбувального обладнання для автомобільних дисків на загальну суму 412508,00 грн. Гонорар позивача ОСОБА_1 від цього договору мав бути 41250,00 грн., тому просить стягнути з відповідача зазначену суму.

В результаті противоправної поведінки ОСОБА_6 позивачам було завдано моральної шкоди. Моральна шкода полягає у тому, що в результаті ДТП позивач ОСОБА_1 зазнав сильного фізичного болю, як під час ДТП, так і під час лікування в лікарні. Крім того, після виписки з лікарні він ще довго повинен був проходити курс реабілітації, в результаті отриманих травм він не міг жити повноцінним життям, оскільки не міг працювати, погіршився сон, позивач втратив спокій. До теперішнього часу має душевні переживання, нервові зриви від пережитого ДТП, психологічний стан здоров'я не відновився. Позивач ОСОБА_2 зазначає, що дуже хвилювалась за мужа, у зв'язку з чим тривалий час знаходилась у депресії. Не могла займатись своїми особистими справами, вимушена була користуватись громадським транспортом з дитиною. Розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди визначити важко, але вона має хоча б компенсувати ті емоційні страждання, які довелося перенести позивачеві і її родині, та витрати, пов'язані з відновленням психічного стану позивача. З огляду на вищенаведене, позивач ОСОБА_7 оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн., позивач ОСОБА_2- 500000,00 грн. та просять стягнути її з відповідача. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачам, зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров'я, а також моральних страждань, пов'язаних з дорожньо-транспортною пригодою.

З урахуванням індексу інфляції просять стягнути з відповідача, зокрема на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди 58658,00 грн., упущену вигоду - 91987,50 грн.

Також позивачі просять стягнути з відповідача судові витрати. Зазначають, що позивачем ОСОБА_2 понесені витрати на оплату правової допомоги адвоката у сумі 4200 грн., та судовий збір у сумі 640 грн.; позивачем ОСОБА_1 - 23000грн. на оплату правової допомоги адвоката, витрати пов'язані із явкою до суду та проживанням у готелі - 6279,20 грн., судовий збір - 640 грн.

Відповідач в особі Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз надав до суду заперечення на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що ПАТ по газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз є юридичною особою, до складу підприємства входять 19 (дев'ятнадцять) відокремлених підрозділів юридичної особи (ФІЛІЇ), один з яких: Ремонтно-будівельне управління ГАЗ -СЕРВІС (Код ЄДРПОУ ВП: 24800589). Відповідно до Положення Ремонтно-будівельне управління ГАЗ -СЕРВІС наділено повноваженнями про прийому на роботу, нарахуванню заробітної платні, має власний баланс та розрахункові рахунки.

Станом на сьогоднішній день ПАТ Донецькоблгаз та його відокремленні структурні підрозділи знаходиться під впливом форс-мажорних обставин, початок дії: з 14.04.2014 року. Оскільки, указом Президента України від 14.04.2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

ПАТ Донецькоблгаз (код ЄДРПОУ 03361075; м. Донецьк, вул. Рози Люксембург, 23а) та його структурні підрозділи, зокрема як то Ремонтне-будівельне управління ГАЗ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 24800589; 86123, Донецька обл.., м. Макіївка, Фонтанна, 46), - господарську діяльність здійснювали на адміністративній території Донецької області.

Зазначають, що згідно ст.1 Закону України від 02.09.2014 р №1669-ІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено:, м. Донецьк, м. Амвросіївна, м. Горлівка, м. Єнакієве, смт. Старобешеве, м. Шахтарськ, м. Макіївка, де знаходилися ПАТ Донецькоблгаз , вищезазначені його відокремленні структурні підрозділи та податкові органи, на обліку у яких перебували як платники податку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі від 26 січня 2015 року №826/18327/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р визнане не чинним.

Чинним розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, яким визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р, затверджений новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, знову також, зокрема, є: м. Донецьк, м. Амвросіївна, м. Горлівка, м. Єнакієве, смт. Старобешеве, м. Шахтарськ, м. Макіївка.

Також, перелічені населені пункти включенні до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року №1085-р.

Факт форс-мажору (обставин непереборної сили) у зв'язку з проведенням заходів АТО відносно ПАТ Донецькоблгаз підтверджується Сертифікатом ТПП України від 30.06.2014 №2059/05-4.

Тобто, ПАТ Донецькоблгаз та зазначенні структурні підрозділи здійснювали діяльність в епіцентрі заходів проведення АТО та бойових дій. Під дією форс-мажорних обставин , керівництвом вживалися заходи щодо налагодження господарської діяльності товариства та його структурних підрозділів, що були розташовані на території де проводились заходи АТО.

Вказують, що ПАТ Донецькоблгаз відповідно до рішення загальних зборів від 29.05.2015 р. (постанова №1 від 29.05.2015р. до протоколу загальних зборів №21 від 29.05.2015р.) змінило місцезнаходження і на теперішній час здійснює діяльність за адресою в м. Краматорськ Донецької області по вул.. Південній, 1, про що в державному реєстрі внесено запис від 08.06.2015 року. Діяльність структурних підрозділів, які перебувають на території на якій проводяться заходи АТО і на території яких органи державної влади не здійснюють повноважень, припинена. Так, 10.08.2015 року наглядовою радою ПАТ Донецькоблгаз (Протокол №149 від 10.08.2015 року), в зв'язку з виробничою необхідністю, яка обумовлена, насамперед, суттєвими змінами в господарській діяльності товариства у зв'язку з проведенням антитерористичної операції на Сході України, було прийнято рішення про тимчасове призупинення діяльності окремих структурних підрозділів, що знаходяться на території, тимчасово непідконтрольної Україні.

Відносно Ремонтно-будівельного управління ГАЗ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 24800589) 10.08.2015 року наглядовою радою ПАТ Донецькоблгаз (Протокол №149 від 10.08.2015 року), було прийнято рішення: змінити місцезнаходження на: 84112, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 28Б.

На виконання рішення наглядової ради товариства згідно протоколу №149 від 10.08.2015 року, щодо проведення реорганізації в підприємстві шляхом приєднання структурних підрозділів, головою правління товариство було прийнято наказ від 19.08.2015 року №64, пунктом 2.10 якого вказувалось на забезпечення відповідних заходів архівування щодо документів, які утворилися в процесі діяльності.

При цьому, 11.08.2015 року аварійно-диспетчерською службою ПАТ Донецькоблгаз (яка знаходилась у місті Донецьку, вул.. Рози Люксембург, 23-а) у телефонному режимі було повідомлено про факти захоплення: будинку розташованого за адресою м. Донецьк, вул.. Р.Люксембург, 23А (до цього часу товариство користувалось даним об'єктом на умовах користування), а також структурних підрозділів, які знаходилися на території де проводилися заходи АТО, а саме: Ремонтне-будівельне управління ГАЗ-СЕРВІС (код ЄДРПОУ 24800589; 86123, Донецька обл.., м. Макіївка, Фонтанна, 46).

У зв'язку з захопленням невідомими особами адміністративних будівель ПАТ Донецькоблгаз та вищезазначених структурних підрозділів з усім майном, яке знаходилось на балансі, та документами про виробничу діяльність, товариством направлено заяви до правоохоронних органів за наслідком чого порушено кримінальні провадження про що внесено записи до ЄРДР.

Внаслідок проведення на території Донецької області АТО та втрати керування майновими комплексами 7(семи) структурних підрозділів один з яких Ремонтно-будівельне управління ГАЗ -СЕРВІС (місцезнаходження якого адміністративної будівлі РБУ Газ-сервіс яке розташоване за адресою: м. Макіївка, вул. Фонтанна, 46), господарську діяльність структурних підрозділів паралізовано (деяких тимчасово призупинено на час проведення АТО відповідно до рішення Наглядової Ради ПАТ Донецькоблгаз ). У зв'язку із блокуванням роботи РБУ Газ-сервіс (яке фактично знаходиться на непідконтрольній українській владі території) з 30.06.2015 року фактично даний структурний підрозділ не працює.

Посилаються на те, що жодні документи з території структурного підрозділу вивезти або передати не вбачається за можливе, підтвердити або спростувати знаходився чи ні ОСОБА_9 у трудових відносинах з ПАТ ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ в особі Ремонтно-будівельне управління ГАЗ -СЕРВІС , виконував трудове завдання, нараховувалась (виплачувалася) заробітна платня, правомірно чи ні керував транспортним засобом. Наданий час всі первинні бухгалтерські та кадрові документи знаходяться у приміщеннях захоплених підрозділів (філій) і ПАТ ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ не має до них доступу. Крім того, втрачені печатки цих підрозділів, про що є повідомлення у газеті Урядовий кур`єр .

Отже, відповідач знаходиться під впливом форс мажорних обставин тому звільняється від цивільно - правовової відповідальності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

05.03.2018 року позивачами ОСОБА_10, ОСОБА_2 подано до суду відповідь на заперечення, у якій вони наголосили, що посилання відповідача на форс мажорні обставини не можуть бути прийняті судом. Та таким чином відповідач намагається звільнитись від виконання зобов'язань перед позивачами. Вказують, що відповідачем не надано доказів на спростування обставин викладених в позовній заяві, а позивачами навпаки доведено та надано достатньо доказів на підтвердження того, що на час виникнення цивльно - правових відносин водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем. Також вказують на те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і тому суд не вправі відмовити в такому позові.

04.04.2018 року ухвалою Дружківського міського суду було залучено в якості третьої особи ОСОБА_6

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_2 підтримала позов в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату ,час і місце судового засідання повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, встановивши такі фактичні дані тавідповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Положеннями ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК), а ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Приписами пункту 1 статті 6 Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 року, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням цих норм, позивач скористався своїм правом на звернення до суду.

Судом установлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які регулюються главою 82 ЦК України (відшкодування шкоди).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положення зазначених статей узгоджуються із сталою практикою Європейського Суду, так у рішенні в справі "Бочаров проти України" від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), зазначено, що "Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Жодних клопотань щодо витребування додаткових доказів позивачі та відповідач (їх представники) до суду не заявляли.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9, виданого ВРЕВ-2 при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 21.04.2010 року, є власницею транспортного засобу ВАЗ-21130 ЗНГ 2005 року випуску, номер шасі (кузова, рами)НОМЕР_8 НОМЕР_10, реєстраційний номер реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого ВРЕВ-2 при УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області 21.04.2010 року.

На підставі довіреності, виданої 28.04.2010 року ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_1, останній керував транспортним засобом ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1.

28.09.2011року о 12-40 год. в світлий час, ОСОБА_6, керуючи технічно справним автомобілем марки ГАЗ-2705 реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ТОВ Донецькоблгаз , здійснював рух по другорядній дорозі, що примикають до головної автодороги Знаменка - Луганськ - Ізварино 436 км. + 500 м. в Ясинуватському районі Донецької області та не переконавшись в безпеці своїх дій виїхав на автодорогу Знаменка-Луганськ-Ізваріно , діючи в порушення вимог п.п.1.5, 2.3 б , 10.1, 16.11 ПДДУ, маючи реальну та об'єктивну можливість своєчасно виявити небезпеку для подальшого свого руху, у виді авто, яке наближається до нього зліва по головній дорозі Знаменка-Луганськ-Ізваріно та який рухався у напрямку м. Красноармійськ автомобіля ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, не переконавшись в безпеці своїх дій, які виразились у злочинній самовпевненості, виїхав на автодорогу Знаменка-Луганськ- Ізваріно , де не дав перевагу в русі водію автомобіля ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, внаслідок чого сталось зіткнення між автомобілями. Під час ДТП ОСОБА_1 було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

За даним фактом порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, по якій позивачів визнано потерпілими.

Вироком Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 17.07.2013 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України. Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення з РСУ Газ - Сервіс матеріальної та моральної шкоди та витрат на правову допомогу задоволено частково.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 05 листопада 2013 року вирок суду відносно ОСОБА_6 скасовано в частині вирішення цивільного позову та направлено справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт скоєння ДТП за участю транспортного засобу ГАЗ-2705 реєстраційний номер НОМЕР_4, який належить ТОВ Донецькоблгаз , під керуванням водія ОСОБА_6, та транспортного засобу ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, а також заподіяння під час ДТП ушкоджень середнього ступеню тяжкості позивачу ОСОБА_1 не потребує додаткового доказування.

Тому, суд при винесенні рішення не з'ясовує обставин справи, які підтверджують вину ОСОБА_6. у спричиненні механічних пошкоджень транспортного засобу марки ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з роз'яснень п.6 Постанови ПВВС Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01.03.2013 р. за №4 , особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2. Правил дорожнього руху України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Аналізуючи зазначені статті закону, суд зазначає, що цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст.1166ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.

Згідно з ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З роз'яснень ч. 2 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 Про практику розгляду судами справ за позовами про відшкодування шкоди вбачається, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Тобто, володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є не лише його власник, але й інша фізична чи юридична особа, яка на відповідній правовій підставі володіє цим об'єктом.

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні встановити, хто та на якій правовій підставі володіє відповідним транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суду не надано доказів, що цивільно - правова відповідальність водія ОСОБА_6 на момент ДТП була застрахована та страховиком виплачено позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування.

Судом установлено, що шкода у ДТП, що сталось 28.09.2011 року о 12-40 год. на автодорозі Знаменка - Луганськ - Ізварино , результатом якого було зіткнення автомобілів автомобілем марки ГАЗ-2705 реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_6 та ВАЗ-21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1, заподіяна неправомірними діями ОСОБА_6, що перебував за кермом автомобіля ГАЗ-2705 реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ПАТ Донецькоблгаз .

З огляду на наведене, та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивної цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини його працівника ОСОБА_6 в завданні шкоди позивачам.

Законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не надано доказів про відсутність вини його працівника ОСОБА_6 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 28.09.2011 року.

Проте, як вбачається з наказу №54/к від 17.05.2005 року ОСОБА_6 було прийнято на посаду водія до РСУ Газ - сервіс , яке є структурним підрозділом ПАТ Донецькоблгаз .

Відповідно до шляхового листа від 28.09.2011 року ОСОБА_6 виконував трудові обов'язки з 08-00 до 17-00 год., керуючи автомобілем ГАЗ-2705 реєстраційний номер НОМЕР_4.

Таким чином, оскільки відповідач не довів обставини, що виключають його вину у завданні шкоди позивачу, то він повинен відшкодувати заподіяну шкоду.

Так, вироком суду встановлено, що внаслідок ДТП позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

В обґрунтування понесених витрат на лікування позивачем ОСОБА_1 надано численні квитанції. Проте, з наданих позивачами доказів неможливо визначити, що витрати по придбанню ліків та інших супутніх товарів понесені саме позивачем та саме на його лікування та відповідно, дані витрати є виправданими та підтверджені медичною документацією.

Оцінюючи матеріали справи та враховуючи вимоги ст.ст.77,79 ЦПК України суд не приймає до уваги наступні докази надані позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування понесених витрат на лікування, пожертвування та проїзд, а саме: чек - буливакаїн на суму 116,19 грн.; квитанція № 1255 про надання добровільної пожертви на суму 100,00 грн.; рахунок №144 від 10.10.2011року перевозка службою Айболіт - на суму 500,00 грн.; квитанція комісія банку - на суму 48,00 грн.; квитанція проїзд на таксі - на суму 48,00 грн.; квитанція №2996 про надання добровільної пожертви - на суму 100,00 грн.; фіскальний чек черевики чоловічі - на суму 1349,10 грн.; фіскальний чек черевики чоловічі - на суму 1499,40 грн; квитанція № MS -37382 від 21.04.2012 року гантелі наборні хромовані 2 шт. по 15 кг. - на суму 899,00 грн.; рахунок від 18.10.2011 року перевозка службою Айболіт - на суму 600,00 грн.; чек - медикаменти на суму 86,65 грн.

Зазначені вище докази не являються належними, адже благодійні внески ніяким чином не стосуються ДТП, на гантелі та придбання чоловічих черевиків, зазначені в чеках відсутня довідка лікаря на рекомендацію саме придбання такого виду взуття та гантелей для зайняття лікувальною фізкультурою. Витрати на перевозку службою Айболіт , суд не бере до уваги, адже в рахунках не вказано, що перевозка цією службою пов'язана саме з лікуванням позивача, що саме цей вид перевозки та послуги санітарів було необхідно для транспортування позивача ОСОБА_1 Крім того, не зазначено звідки та до якого пункту здійснювалась ця перевозка.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що наявність оригіналів вказаних вище платіжних документів підтверджує факт їх придбання саме позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки останнім не надано доказів у доцільності їх придбання та належність їх саме на лікування позивача.

В судовому засіданні позивачу ОСОБА_1 та його представнику, було роз'яснено судом порядок надання доказів, необхідність доведення своїх позовних вимог та вимоги ст.12 ЦПК України.

Проте, позивачем не доведено належними та допустимими доказами свої вимоги в обґрунтування вказаних вище понесених витрат на лікування, а тому вимоги позивача в цій частині, задоволенню не підлягають.

В той же час, суд приймає до уваги докази, що містяться в матеріалах справи та підтверджують понесені витрати на лікування позивача ОСОБА_1, оскільки перелік ліків зазначений у листах лікарських призначень , зокрема: чек - діагностика на суму 120,00 грн.; чек №1 - пов'язка підтримуюча на суму 100,00 грн.; чек - мікропор на суму 24,80 грн.; рахунок - фактура №0040/10 від 11.10.2011р. - комплект гвинтів з пластиною для лікування переломі мів ключиці на суму 4815,00 грн.; чек - костиль з опорою на суму 100,00 грн.; квитанція - устілка - супінатор на суму 170,00 грн.; чеки - оплата занять ЛФК (басейн) на суму 310 грн.; чек - кетанов на суму 31,20 грн.; чек - ліки на операцію на суму 284,00 грн.; чек - ліки на суму 86,65 грн., на загальну суму 5041,65 грн.

Таким чином, сума збитків, які підтверджені матеріалами справи, що понесені на лікування ОСОБА_1 становить в розмірі 5041,65 грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Суд також не приймає до уваги наступні докази надані позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування понесених витрат на проїзд із м. Дніпропетровська до м. Ясинувата під час досудового розслідування кримінальної справи, де його було визнано потерпілим та витрати пов'язані з переїздом, та ви найманням житла під час слухання кримінальної справи в Ясинуватському міськрайонному суді, а саме : бланк виконання заказу на транспортні послуги за маршрутом Дніпропетровськ- Донецьк від 02.11.2011 року - на суму 1585 грн.; бланк виконання заказу на транспортні послуги за маршрутом Дніпропетровськ- Донецьк - Ясинувата від 08.11.2011 року - на суму 1645 грн.; проїзні документи УА№306162, УА№306161 - на загальну суму 83,64 грн.; квитанції №№2090, 2103 на проживання в готелі Біла Сова м. Макіївки - на загальну суму 680,00 грн.; проїзні документи УТ №475199, УТ № 475198 - на загальну суму 120,52 грн.; проїзні документи УБ № 614620, УБ № 614619 - на загальну суму 83,64 грн.; квитанція послуг таксі - на суму 127,25 грн.; квитанція № 29 на проживання в готелі Біла Сова м. Макіївки - на суму 340,00 грн.; проїзні документи УБ № 614626, УБ № 614627 - на загальну суму 51,72 грн.; фіскальні чеки №№9267,9268,9269 відпочинок у кімнаті відпочинку вокзал Ясинувата - на загальну суму 60 грн.; проїзні документи УД № 619664, УД № 619663 - на загальну суму 179,56 грн.; квитанція послуг таксі - на суму 191,10 грн.; квитанція № 638 на проживання в готелі Централь м. Донецьк - на суму 500,00 грн.; проїзні документи УД № 619665, УД № 619666 - на загальну суму 83,64 грн.; повернення проїзних документів - на суму 55,32 грн.; чеки №№ 149501,149502 на автоекспрес - на суму 192,92 грн.; проїзні документи УГ № 621821, УГ № 621820 - на загальну суму 176,70 грн.; проїзні документи УГ № 643189, УГ № 643190 - на загальну суму 62,260 грн.; чек АЗС - на суму 485,11 грн.; чек АЗС - на суму 302,37 грн.; чек АЗС - на суму 409,97 грн.; чек АЗС - на суму 459,92 грн.; чек АЗС - на суму 514, 96 грн.; чек АЗС - на суму 441, 21 грн.; квитанція Укрпошта на оплату поштової кореспонденції - на суму 7,40 грн.

Зазначені вище докази не являються належними, адже витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту за місцем провадження у справі сторін та їх представників, а також найманням житла в такому населеному пункті, несуть сторони.

Крім того, позивач просить стягнути витрати на придбання зіпсованої внаслідок ДТП одежі , а саме: шорти - 390,00 грн., кофта Дизель - 420,00 грн., сандалії ECCO -760,00 грн. Однак, на підтвердження понесених витрат позивачем не надано належних доказів суду.

Відповідно до висновку авто товарознавчого дослідження спеціаліста №123/11-09,складеного Центром незалежних експертиз від 30.11.2011 року, вартість матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу ВАЗ 21130 реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 41311,54 грн. Відновлення транспортного засобу економічно не вигідно.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №1323 від 30.11.2011 року позивачем ОСОБА_2 сплачено витрати за послуги експерта при проведенні судово авто товарознавчої експертизи в сумі 700,00 грн.

Суд не приймає до уваги наступні докази надані позивачем ОСОБА_1 в обґрунтування понесених витрат на автомобіль, після ДТП, а саме: квитанція №041743 від 23.11.2011р.- перевозка авто, стоянка на суму 1700 грн.; квитанція №041744 від 23.11.2011р.- перевозка авто на суму 380 грн.; фіскальний чек №0232 від 08.12.2011 - час реммаш на суму 505,00 грн. Оскільки, з них не вбачається, що ці витрати понесені саме позивачем. Крім того, суд зазначає, що відповідно до діючого законодавства, що у разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, яка є власником пошкодженого автомобіля, погодилась на визнання його фізично знищеним та пояснила, що намірів щодо ремонту автомобіля не було, оскільки це була груда металу. Будь якого невиправданого надприбутку за пошкоджений автомобіль вона не отримувала, так як і не отримувала страхових виплат. Позовні вимоги про стягнення витрат з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди позивачем ОСОБА_2 не заявлені.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди позивачу ОСОБА_2 у розмірі 42011,54 грн., та відмови в задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача матеріальної шкоди на необхідні затрати, пов'язані з автомобілем позивачу ОСОБА_1 у розмірі 4585,00 грн.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ Донецькоблгаз моральної шкоди в сумі 1500000 грн. та ОСОБА_2 - в сумі 500000 грн. суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пунктів 1 та 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як вбачається з роз'яснень п. п. 3, 7,9 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. (із змінами, внесеними згідно з постановою № 5 від 25.05. 01р.) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Отже, 28.09.2011 р., внаслідок ДТП, позивач ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, тобто фізичний біль та страждання, що вже саме по собі є обставинами, передбаченими п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України, і, відповідно, приводом для стягнення на його користь грошової компенсації за спричинену цим моральну шкоду. Отже, внаслідок ДТП, позивача було госпіталізовано до Комунальної установи Обласна травматологічна лікарня у м. Донецьк, де він знаходився на лікуванні, відповідно до виписного епікризу до історії хвороби № 76161, з 28.09.2011р. по 30.09.2011р. Був виписаний для проходження лікування за місцем мешкання. Відповідно до наданих доказів, позивач з 10.10.2011року по 27.10.2011 року перебував на стаціонарному лікуванні у СМСЧ №6 м. Дніпропетровська, до установи був госпіталізований в плановому порядку та у відділенні травматології йому було проведено дві операції. Він знаходився на лікуванні, після отриманих пошкоджень при ДТП. Також з 22.10.2012 року по 05.11.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у СМСЧ №6 м. Дніпропетровська де було проведено операцію по видаленню пластини(металоконструкції), після отриманих пошкоджень при ДТП.

При цьому, суд враховує глибину та тривалість фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, погіршення його здібностей та позбавлення можливості їх реалізації, а саме те, що, будучи чоловіком працездатного віку, отримав ряд тілесних ушкоджень, що спричинили тривалий розлад його здоров'я, тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні. Також суд бере до уваги, що позивач пережив внаслідок ДТП сильний переляк, страх смерті, оскільки ризик його загибелі при такому ударі був дуже високим. Позивач стверджує, що цей страх переслідує його й досі, через що їзда в легковому автомобілі викликає в нього дуже сильне душевне напруження.

Суд також приймає до уваги, що позивачу ОСОБА_2 діями відповідача було заподіяно моральну шкоду. Позивач стверджує, що завдана їй моральна шкода полягає в тому, що протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля вона перебувала у стресовому стані, через що вона тривалий час не могла вночі спокійно спати. Це все спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого позивач почала до всього нервово відноситися, крім того це був улюблений автомобіль їх родини. На тривалий час після ДТП позивачеві довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачеві довелося відкласти, а від деяких з них вона взагалі змушена була відмовитись.

Однак, будь - яких доказів на підтвердження того, що завдана моральна шкода ОСОБА_2 полягає саме в тому, про що зазначає позивач, остання суду не надала.

Позивач ОСОБА_1 вимагає стягнення з ПАТ Донецькоблгаз на його користь компенсацію за спричинення моральної шкоди, яка спричинена фізичний болем та стражданнями, які позивач відчув у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень під час ДТП, яка сталася 28.09.2011 року, в сумі 1500000 грн., а також позивач ОСОБА_2 особисто на її користь 500000 грн. у якості компенсації за душевні страждання, яких позивач зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням свого транспортного засобу. При розрахунку розміру зазначеної моральної шкоди, позивачі посилаються на висновки психолого - психіатричної експертизи, яку було проведено під час розгляду кримінальної справи в Ясинуватському міськрайонному суді та посилаються на розрахунок розміру моральної шкоди на підставі методики професора ОСОБА_11, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 2017 рік.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд не бере до уваги такі розрахунки, оскільки з інформації реєстру методик проведення судових експертиз, розміщеного на сайті Міністерства юстиції України, яка є загальновідомою та доступною для кожного громадянина, вбачається, що за прийнятим рішенням з 29.01.2016 року застосування методики встановлення заподіяння моральної шкоди та методу оцінки розміру компенсації спричинених страждань розробника професора ОСОБА_11, реєстраційний код 14.1.04, на території України припинено.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи глибину душевних страждань позивачів та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що вимоги позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення спричиненої їм внаслідок ДТП моральної шкоди є перевищеними. А тому обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди є : позивачу ОСОБА_1 - 20000 грн., позивачу ОСОБА_2-10000 грн.

Стосовно позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Суд зазначає, що необхідною умовою доведення наявності упущеної вигоди є встановлення, насамперед, самих збитків та причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника й збитками потерпілої сторони. При цьому потрібно довести, що протиправна дія або бездіяльність особи, яка порушила право, є причиною, а збитки, що виникли у потерпілої особи, є слідством такої протиправної поведінки.

Збитки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише тоді, коли особа могла реально отримати вигоду, якби не протиправна поведінка відповідача.

Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача упущену вигоду у розмірі 41250,00 грн. та з урахуванням індексу інфляції просить стягнути у розмірі 91987,50 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що 02 серпня 2011 року позивач уклав договір з ТОВ Кронас Логістік та мав намір придбати та передати власність останньому в строк до 10.10.2011 року комплект статичного фарбувального обладнання EUROIMPIANTI(Італія) для порошкової окраски автомобільних дисків та отримати комісійну винагороду у сумі 41250,00 грн.

На підтвердження позовних вимог позивач надав договір комісії з ТОВ Кронас Логістік від 02.08.2011 року.

Відповідно до умов договору, а саме п.1.1 Комісіонер (позивач ОСОБА_1) зобов'язується придбати та передати власність Комітенту (ТОВ Кронас Логістік ) в строк до 10.10.2011 року комплект статичного фарбувального обладнання EUROIMPIANTI(Італія) для порошкової окраски автомобільних дисків.

З пункту 1.2. договору вбачається, що Комісіонер зобов'язаний : - провести з Продавцем перемовини про придбання для Комітента обладнання на вигідних умовах відповідно до вимог Комітента обладнання на вигідних умовах відповідно до вимог Комітента; - організувати розмитнення Товарів(продукції), закуплених(придбаних) Комісіонером в інтересах Комітента;- знайти транспортні засоби для перевезення вантажу у вказаний Комітентом пункт призначення.

З пункту 6.1. договору вбачається, що сума комісійної винагороди Комісіонера складає 41250,00 грн., що складає 10% від суми товару.

З додатку №1 до договору від 02 серпня 2011 року вбачається, що до сплати за комплект статичного фарбувального обладнання EUROIMPIANTI(Італія) для порошкової окраски автомобільних дисків та інших металевих деталей є сума 412508,00 грн.

В судовому засіданні позивач зазначив, що для того, щоб йому виконати умови договору треба було особисто їхати до Італії, закупати товар, розмитнювати його та організовувати доставку на склад ТОВ Кронас Логістік , яке розташоване у м. Донецьк.

Однак позивачем не доведено, що доходи у розмірі 412508,00 грн. дійсно були б ним отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру упущеної вигоди виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями відповідача, які він вважає неправомірними.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди, які ґрунтуються на розрахунку прибутку, є теоретичними, побудованими на очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені належними доказами, які б свідчили що зазначений розмір прибутку, міг би і повинен був отримати позивач.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача упущеної вигод у розмірі 41250,00 грн.

При розрахунку матеріальної шкоди та упущеної вигоди позивачі просили відшкодувати такі збитки з урахуванням індексу інфляції. Однак суд не може погодитись із такими розрахунками та виходить з того, що законодавством України не передбачено можливості відшкодування шкоди з урахуванням індексу інфляції.

Така позиція суду узгоджується із тлумаченням ч.2 ст.625 ЦК, що передбачає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.

Також слід зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.1992 № 6 у тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти, збільшилися ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Що стосується тверджень представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд виходить з насупного.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію.

Тому, враховуючи викладене позовні вимоги в частині відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої здоров'ю позивача ОСОБА_1 позовна давність не застосовуються.

Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред'явлення позову до суду це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме із цією процесуальною дією пов'язується початок процесу у справі.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду.

Судом установлено, що під час розгляду справи Ясинуватським судом кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 позивачі звернулись до суду з аналогічним позовом, тобто в межах строку позовної давності.

Крім того, після скасування вироку суду ухвалою апеляційного суду від 05.11.2013 року в частині цивільного позову та направлення справи на новий судовий розгляд, позивачами було заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача належним ПАТ Донецькоблгаз , про що свідчить копія відповідної заяви з відміткою суду.

Розгляд по справі не було завершено в зв'язку з тим, що на даний час м. Ясинувата Донецької області віднесено до переліку населених пунктів на території яких органи державної влади, в тому числі й суди тимчасово не здійснюють свої повноваження, на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085 -р( в ред.№1276-р від 02.12.2015). Та розпорядженням Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року №2710/38-14 відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", на підставі подань Державної судової адміністрації України на зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних розташованим у районі проведення антитерористичної операції місцевим загальним та апеляційним судам (вх. № 913/0/1-14 від 29 серпня 2014 року, вх. № 10027/0/30-14 від 01 вересня 2014 року), визначаю територіальну підсудність Ясинуватського міськрайонного суду - Дружківському міському суду.

Тому, суд не приймає тверджень представника відповідача в тій частині, що перебіг строку позовної давності для позивачів слід рахувати з дня скоєння ДТП 28.09.2011р.

Суд не може також прийняти при розгляді цієї справи як обов'язкову для застосування правову позицію висловлену Верховним Судом України по справі № 6-309цс15 від 11.11.2015р., на яку посилається відповідач, оскільки ця правова позиція протирічить змісту ч. 1 ст. 261 ЦК України.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Позивачами заявлено вимоги про стягнення судових витрат та витрат правову допомогу. Позивач ОСОБА_1 просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 23000 грн., витрати пов'язані з явкою до суду - 6279 грн.,судовий збір -640 грн. Позивач ОСОБА_2 просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 4200 грн.,судовий збір - 640 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з роз'яснень п. 47 Постанови Пленуму Верховного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах право на правову допомогу гарантовано статтями 8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.

Отже, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Судом установлено, що 21 лютого 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в складанні проекту відповіді на заперечення відповідача. З додатку №1 до договору від 21.02.2018 року вбачається, що винагорода адвоката складає 3000 грн., яку позивач має право сплатити адвокату.

23 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в усному консультуванні з юридичних питань; складанні проектів та подання необхідних процесуальних документів; представництва інтересів позивача в органах судової влади, судових засіданнях; інших дій. З додатку №1 до договору від 23.04.2018 року вбачається, що винагорода адвоката складає 20000 грн.

Вартість витрат на правову допомогу позивач ОСОБА_1 підтверджує розрахунком витраченого часу та описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом по договорах про надання правової допомоги від 21 лютого 2018 року та 23 квітня 2018 року, актами приймання - передачі робіт (наданих послуг) від 22 лютого 2018 року та 22 жовтня 2018 року, квитанцією № 1 від 21 лютого 2018 року на суму 3 000,00 грн., квитанцією № 1 від 23 квітня 2018 року на суму 10000,00 грн., квитанцією №2 від 03липня 2018 року на суму 10000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 вартість витрат на правову допомогу підтверджує витягом з реєстру Національної асоціації адвокатів України, що адвокат ОСОБА_12 здійснює адвокатську діяльність; квитанцією про здійснення платежу переказ особистих коштів на карту відправник ОСОБА_2 - одержувач ОСОБА_12, розмір платежу 1500 грн.; квитанцією про здійснення платежу переказ особистих коштів на карту відправник ОСОБА_2 - одержувач ОСОБА_12, розмір платежу 200 грн.; квитанцією про здійснення платежу переказ особистих коштів на карту відправник ОСОБА_2 - одержувач ОСОБА_12, розмір платежу 2500 грн.

При визначенні розміру витрат з оплати правової допомоги суд приймає також до уваги, що відповідно до умов договору від 23 квітня 2018 року,а саме п.1.1 правову допомогу адвокат надає виключно в рамках представництва інтересів клієнта в судових засіданнях суду першої інстанції. Участь представника позивача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3 в судових засіданнях 14.06.2018 року, 03.07.2018 року, 04.07.2018 року, 24.07.2018 року, 04.09.2018 року, 09.10.2018 року, 01.11.2018 року та 27.11.2018 року протягом 5 год. 41 хв. проходила виключно в режимі відео конференції. Тому, суд враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та співмірності, вважає можливим задовольнити вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Витрати позивача ОСОБА_1, пов'язані з переїздом з м. Діпро до м. Дружківка, винайманням житла у м. Дружківка, на загальну суму 6279 грн. стягненню з відповідача не підлягають, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Позивачем ОСОБА_2 не доведено належними та допустимими доказами, що між нею та адвокатом ОСОБА_12 було укладено договір про надання правової допомоги, а також не вказано, які види правової допомоги надано позивачу та обсяг виконаних адвокатом робіт. Поясненнями позивачів в суді встановлено, що адвокат ОСОБА_12 приймав участь при розгляді кримінальної справи в Ясинуватському міськрайонному суді та після скасування апеляційним судом в листопаді 2013 року вироку суду правова допомога адвокатом ОСОБА_12 позивачам у справі не надавалась. Тому вимоги позивача ОСОБА_2 про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 4200,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1, 2ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п/п 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір , в редакції, яка діяла на час звернення до суду з позовом за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року складав 1 600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами відповідно до квитанцій, які містяться в матеріалах справи, сплачено судовий збір в розмірі по 640,00 грн. кожним, таким чином, оскільки судом частково задоволено позовні вимоги, то судовий збір, необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Всього позивачем ОСОБА_1 заявлено позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди на суму 1500000 грн., задоволено судом на суму 20000 грн., що становить 1,3 % від заявленої суми, позивачем ОСОБА_2 заявлено позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди на суму 500000 грн., задоволено судом на суму 10000 грн., що становить 2% від заявленої суми. Таким чином, стягненню з відповідача Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз на користь позивача ОСОБА_1 підлягає 1,3%, а позивача ОСОБА_2 - 2 % від понесених позивачами витрат на судовий збір, а саме 8,53 грн. та 12,8 грн.

Відповідно до п.3 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 13, 76 - 80, 89, 141, 259, 263 - 265, 430, п. 15.5 перехідних положень ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1), третя особа ОСОБА_6 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином, та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6) матеріальну шкоду у розмірі 5041,65 грн. (п'ять тисяч сорок одна гривня шістдесят пять копійок).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6) моральну шкоду у розмірі 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6) витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) матеріальну шкоду у розмірі 42011,54 грн. (сорок дві тисячі одинадцять гривень п'ятдесят чотири копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_7) моральну шкоду у розмірі 10000 грн. (десять тисяч гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6) судовий збір в розмірі 8,53 грн. (вісім гривень п'ятдесят три копійки).

Стягнути з Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (ЄДРПОУ 03361075 місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Південна,1) на користь ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_7) судовий збір в розмірі 12,8 грн. (дванадцять гривень вісімдесят копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 грудня 2018 року.

Суддя: Н.В.Лопатко