Рішення

від 29.11.2018 по справі 160/7685/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Справа № 160/7685/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

за участі секретаря судового засідання: Вербного Д.С.

за участі

представника позивача: Некрашевич Є.В.

представника відповідача Резніков Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" (вул. Стартова, 3, м. Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 36294757) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856), в якій з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 року №0029101417 на суму 26724392,50 грн. та №0029091417 на суму 19439228,75 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що доводи відповідача базуються виключно на твердженнях про відсутність справжнього джерела первинного походження товару у контрагентів-постачальників, а такі висновки робить лише з суб'єктивного аналізу даних, що містяться в базах контролюючих органів. В цей же час, господарські взаємовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були складені та зареєстровані в ЄРПН, а позивач та його контрагенти включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також, зареєстровані платниками податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства України. Крім того, представник позивача зазначає, що дані зустрічної звірки не можуть слугувати підтвердженням нереальності господарських взаємовідносин, а також, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Ухвалою суду від 01.11.2018 року провадження у даній справі відкрито, та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити, посилаючись на пояснення, викладені у позові та заяві про зміну предмету позову.

Представником Відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, яким останній проти задоволення позову заперечував, зазначав, що до перевірки не надано сертифікатів якості на товар, за результатами перевірки баз даних ДФСУ у контрагентів-постачальників позивача не встановлено наявність власних чи орендованих транспортних засобів, складських приміщень, персоналу, основних засобів. В свою чергу, згідно наданих ТТН, відвантаження товару здійснюється не на адресу позивача, у зв'язку з чим фізичний рух активів здійснюється поза межами позивача. Крім того, вказує на те, що контрагенти-постачальники позивача є фігурантами кримінальних проваджень.

Дослідивши матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" (код ЄДРПОУ 36294757) зареєстровано 23.01.2009 року у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Соборному районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Судом встановлено, що в період з 25.06.2018 року по 05.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Смарт Солюшнс" (код ЄДРПОУ 36294757, тел. 3757025, E-mail: e.androschuk@smart-hr.com.ua) податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, валютного - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 року по 31.03.2018 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №53638/04-36-14-02/36294757 від 19.09.2018 року.

Вказаним актом зафіксовані наступні порушення:

1) п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (в редакції з 01.01.2015 року), в результаті чого знижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 15551383 грн., у тому числі:

- 2 квартал 2017 року на суму 4 510 339 грн.

- 4 квартал 2017 року на суму 2 831 647 грн.

- 1 квартал 2018 року на суму 8 209 397 грн.

2) п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 21 379 514 грн., в тому числі по періодам:

- квітень 2017 на суму 1 972 686 грн.

- червень 2017 року на суму 2 632 234 грн.

- липень 2017 року на суму 406 567 грн.

- вересень 2017 року на суму 1 800 000 грн.

- жовтень 2017 року на суму 2 532 000 грн.

- листопад 2017 року на суму 3 116 947 грн.

- грудень 2017 року на суму 1 036 667 грн.

- січень 2018 року на суму 3 032 213 грн.

- лютий 2018 року на суму 4 090 200 грн.

- березень 2018 року на суму 760 000 грн.

3) п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI, в результаті чого встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на загальну суму податку на додану вартість 104 576,72 грн. (штрафна санкція - 19 858,52 грн)

4) ст.1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 №185/94-ВР (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного надходження виручки за експортними контрактами від 31.07.2017 року №31/07-17, міжнародної купівлі-продажу товарів від 25.07.2016 року №25/07. (пеня - 17 350 грн.).

На підставі акту №53638/04-36-14-02/36294757 від 19.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0029101417 від 24.10.2018 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 26 724 392,50 грн., в тому числі штрафні санкції.

- податкове повідомлення-рішення №0029091417 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 19 439 228,75 грн., в тому числі штрафні санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, досліджуючи взаємовідносини ТОВ "Смарт Солюшнс", перевіряючи наявність у позивача необхідних первинних документів за господарськими операціями з метою визначення витрат та формування податкового кредиту, та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, 2013 - 2014 роки) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому, відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України (в редакції з 01.01.2015 року), об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318.

Згідно п.4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).

Згідно з п.7 П(С)БУ, 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно зі ст.1, ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч.3 ст.9 вказаного Закону).

Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Розглядаючи обґрунтованість висновків відповідача щодо неправомірності відображення позивачем в даних податкового обліку господарських операцій із ТОВ "Продсістем Компані" (код ЄДРПОУ 40627720), ТОВ "Тех Маш Трейд" (код ЄДРПОУ 41002140), ТОВ "Рекордпостач" (код ЄДРПОУ 41331711) зважаючи на їх відсутність в дійсності (нереальність), суд виходить із такого.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Продсістем Компані" (т.2 а.с.158-239), судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Смарт Солюшнс" та ТОВ "Продсістем Компані" укладено договір поставки №240417-П/СС від 24.02.2017 року, специфікацію №1 від 24.04.2017 року та специфікацію №2 від 05.05.2017 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Продсістем Компані" на адресу позивача поставлено товар (олію соняшникову нефільтровану першого ґатунку) на загальну суму 30068926,49 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 30068926,49 грн., у тому числі ПДВ 5011487,76 грн.

Фінансово-господарські документи по взаємовідносинам ТОВ "Смарт Солюшнс", ТОВ "Продсістем Компані" та ТОВ "АВ Мастер" (код ЄДРПОУ 32230951) були вилучені в рамках досудового розслідування кримінального провадження №32016041640000036 від 17.05.2016 року, а саме, під час тимчасового доступу до речей і документів 27.04.2018 року, відповідно до протоколу слідчим СВ ФР ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра. Доступ до вилучених документів надано відповідно до листа СВ ФР ДПІ у Новокодацькому районі м. Дніпра від 31.08.2018 року №1439/8/04-67-23-16.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними №20 від 28.04.2017 року, №33 від 21.05.2017 року, №34 від 21.05.2017 року, №35 від 21.05.2017 року, №37 від 01.06.2017 року, №38 від 01.06.2017 року, №39 від 01.06.2017 року, №40 від 01.06.2017 року, №41 від 02.06.2017 року, №45 від 02.06.2017 року, а також актами прийому-передачі №1 від 28.04.2017 року, №1 від 21.05.2017 року, №2 від 21.05.2017 року, №3 від 21.05.2017 року, №1 від 01.06.2017 року, №2 від 01.06.2017 року, №3 від 01.06.2017 року, №4 від 01.06.2017 року, №5 від 02.06.2017 року, №6 від 02.06.2017 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 28 04.17 №12558, від 28.04.17 №1971, від 28.04.17 №85, від 28 04.17 № 15618, від 28.04.17 №41, від 28.04.17 №177, від 28 04.17 № 377, від 28.04.17 № 100, від 28.04.17 №358, від 28.04.17 №4344, від 28.04.17 № 50501, 28.04.17 № 377, від 28 04.17 № 40502, від 28.04.17 №40501, від 28 04 17 № 35544, від 28.04.17 № 50504, від 28.04.17 № 50505, від 28.04.17 № 50506, від 28.04.17 № 50503, від 21.05.17 № 1520, від 21.05.2017 № 134, від 21.05.17 №7, від 21.05.17 №164, від 21.05.17 №284, від 21.05.17 №04/06-12, від 21.05.17 №15, від 21.05.17 №6050, від 21.05.17 №130504, від 01.06.17 №130502, від 01.06.17 №23415, від 01.06.17 №124, від 01.06.17 №15, від 01.06.17 №А/2-2, від 01.06.17 №169, від 01.06.17 №01/06-11, від 01.06.17 №220, від 01.06.17 №201, від 01.06.17 №451, від 01.06.17 №235, від 01.06.17 №160, від 01.06.17 №51926, від 01.06.17 №151, від 01.06.17 №65,від 01.06.17 №777, від 02.06.17 №10, від 02.06.17 №208.

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №954 від 22.05.2017 року, №959 від 23.05.2017 року, №956 від 23.05.2017 року, №961 від 23.05.2017 року, №964 від 24.05.2017 року, №971 від 24.05.2017 року, №1088 від 09.06.2017 року, №10060 від 26.06.2017 року, №10068 від 27.06.2017 року, №10069 від 27.06.2017 року, №10086 від 29.06.2017 року, №10085 від 29.06.2017 року, №10106 від 04.07.2017 року, №10161 від 13.07.2017 року, №10224 від 26.07.2017 року, №10284 від 03.08.2017 року, №10285 від 03.08.2017 року, №10310 від 07.08.2017 року, №10327 від 10.08.2017 року, №10330 від 10.08.2017 року, №10340 від 11.08.2017 року, №10344 від 11.08.2017 року, №10417 від 28.08.2017 року, №10420 від 29.08.2017 року, №10423 від 29.08.2017 року, №10428 від 30.08.2017 року, №10429 від 30.08.2017 року, № 10431 від 30.08.2017 року, №10432 від 30.08.2017 року, №10433 від 22.05.2017 року, №10435 від 30.08.2017 року, №10436 від 30.08.2017 року, №10437 від 30.08.2017 року, а також, договір про відступлення права вимоги №07/07-1 від 07.07.2017 року за договором поставки №240417-П/СС від 24.02.2017 року на користь ТОВ "МОРИНЕР" (код ЄДРПОУ 40638601) та договір про відступлення права вимоги №01/08-1 від 01.08.2017 року за договором поставки №240417-П/СС від 24.02.2017 року на користь ТОВ "ДАНСМОР" (код ЄДРПОУ 41079799).

Крім того, надано до суду та долучено до матеріалів справи посвідчення якості.

В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ "Продсістем Компані" відповідач посилається на те, що: до перевірки не надано сертифікатів якості, згідно аналізу баз даних ДФС у ТОВ "Продсістем Компані" відсутнє придбання послуг з перевезення товару, оренди транспортних засобів, не встановлено взаємовідносин з контрагентами, які надавали послуги з перевезення, не встановлено наявності складських приміщень, товар постачався на адресу іншого підприємства, що вказує на те, що позивач є його номінальним власником, ТОВ "Продсістем Компані" є фігурантом у кримінальному провадженні №3201601640000036 від 17.05.2016 року, відсутнє походження товару у контрагентів-постачальників ТОВ "Продсістем Компані", який в подальшому постачався останнім на адресу позивача.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Тех Маш Трейд" (т.1 а.с.105-162), судом встановлено наступне.

У перевірений період між ТОВ "Смарт Солюшнс" та ТОВ "Тех Маш Трейд" було укладено договір поставки №100917/02М від 10.09.2017 року та специфікацію №1 від 10.09.2017 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Тех Маш Трейд" на адресу позивача було поставлено товар (олію соняшникову нефільтровану першого ґатунку) на загальну суму 18000000,00 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 18000000,00 грн., тому числі ПДВ 3000000,00 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними №2509 від 25.09.2017 року, №2609 від 26.09.2017 року, №2709 від 27.09.2017 року, №2809 від 28.09.2017 року, а також актами прийому-передачі №б/н від 25.10.2017 року, №б/н від 26.10.2017 року, №б/н від 27.10.2017 року, №б/н від 28.10.2017 року, №б/н від 29.10.2017 року, №б/н від 01.11.2017 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними від 25.10.2017 року №106, від 26.10.2017 року №105, від 28.10.2017 року №б/н, від 28.10.2017 року №123, від 31.10.2017 року №107, від 25.10.2017 року №109, від 25.10.2017 року №112, від 27.10.2017 року №124, від 24.10.2017 №102, від 24.10.2017 року №104, від 23.10.2017 року №115, від 25.10.2017 року №б/н, від 25.10.2017 року №101, від 26.10.2017 року №119, від 26.10.2017 року №121, від 26.10.2017 року №122, від 27.10.2017 року №127, від 28.10.2017 року №126, від 26.10.2017 року №129, від 27.10.2017 року №128, від 28.10.2017 року №132, від 27.10.2017 року №131, від 24.10.2017 року №111, від 24.10.2017 року №113, від 27.10.2017 року №110

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями №11027 від 12.10.2017 року, №11057 від 13.10.2017 року, №11083 від 18.10.2017 року, №11077 від 18.10.2017 року, №11168 від 25.10.2017 року, №11177 від 26.10.2017 року, №11187 від 27.10.2017 року, №17134 від 22.12.2017 року.

Крім того, надано до суду та долучено до матеріалів справи посвідчення якості, відповідно до яких виробником продукції є ТОВ "СП Укрсоя".

В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ "Тех Маш Трейд" відповідач посилається на те, що: згідно аналізу баз даних ДФС у ТОВ "Тех Маш Трейд" відсутнє придбання послуг з перевезення товару, оренди транспортних засобів, не встановлено взаємовідносин з контрагентами, які надавали послуги з перевезення, не встановлено наявності складських приміщень, відсутнє походження товару у контрагентів-постачальників ТОВ "Тех Маш Трейд", який в подальшому постачався останнім на адресу позивача, товар постачався на адресу іншого підприємства, що вказує на те, що позивач є його номінальним власником.

Досліджуючи первинну документацію по взаємовідносинам позивача з ТОВ ТОВ "Рекордпостач" (т.1 а.с.163-250, т.2 а.с.1-157), судом встановлено наступне.

У перевірений період між ТОВ "Смарт Солюшнс" та ТОВ "Рекордпостач" було укладено договір поставки №201017/01М від 20.10.2017 року, специфікацію №1 від 20.10.2017 року та специфікацію №2 від 21.10.2017 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Рекордпостач" на адресу позивача було поставлено товар (олію соняшникову нефільтровану першого ґатунку) на загальну суму 55996134,00 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 55996134,00 грн., тому числі ПДВ 9332689,00 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними №411/1 від 20.10.2017 року, №412/1 від 21.10.2017 року, №413/1 від 22.10.2017 року, №414/1 від 23.10.2017 року, №911/2 від 09.11.2017 року, №915/1 від 24.11.2017 року, №916/1 від 27.11.2017 року, №917/1 від 28.11.2017 року, №917/1 від 28.11.2017 року, №920/1 від 16.12.2017 року, №921/1 від 16.02.2017 року, №922/1 від 19.02.2017 року, №923/1 від 20.02.2017 року, №924/1 від 26.02.2017 року, а також актами прийому-передачі №б/н від 09.11.2017 року, №б/н від 08.11.2017 року, №б/н від 07.11.2017 року, №б/н від 05.11.2017 року, №б/н від 04.11.2017 року, №б/н від 03.11.2017 року.

Також, у період перевірки між ТОВ "Смарт Солюшнс" та ТОВ "Рекордпостач" укладено договір поставки №301117/01Ш від 30.11.2017 року, специфікацію №1 від 30.11.2017 року та специфікацію №2 від 21.10.2017 року.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Рекордпостач" на адресу позивача було поставлено товар (олію соняшникову нефільтровану першого ґатунку) на загальну суму 24212025,00 грн. та виписано відповідні податкові накладні за фактом постачання товару на загальну суму 24212025,00 грн., тому числі ПДВ 4035337,50 грн.

Постачання та отримання товару підтверджується видатковими накладними №012/1 від 01.12.2017 року, №012/2 від 02.12.2017 року, №013/1 від 03.12.2017 року, №013/2 від 04.12.2017 року, №014/1 від 05.12.2017 року, №014/2 від 06.12.2017 року, №015/1 від 01.01.2018 року, а також актами прийому-передачі №№б/н від 07.12.2017 року, б/н від 08.12.2017 року, №б/н від 12.12.2017 року, №б/н від 15.12.2017 року, №б/н від 20.12.2017 року, №б/н від 22.12.2017 року, №б/н від 23.12.2017 року, №б/н від 24.12.2017 року, №б/н від 25.12.2017 року, №б/н від 26.12.2017 року, №б/н від 27.12.2017 року, №б/н від 28.12.2017 року, №б/н від 01.01.2018 року.

Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, долучених до матеріалів справи т.1 а.с.191-242 та т.2 а.с.66-92, 119-137.

Проведення розрахунків підтверджено згідно даних бухгалтерського рахунку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 31.01.2018 року.

Крім того, надано до суду та долучено до матеріалів справи посвідчення якості.

В обґрунтування висновків про відсутність в дійсності (нереальність) господарських операцій позивача із ТОВ "Рекордпостач" відповідач посилається на те, що: згідно аналізу баз даних ДФС у ТОВ "Рекордпостач" відсутнє придбання послуг з перевезення товару, оренди транспортних засобів, не встановлено взаємовідносин з контрагентами, які надавали послуги з перевезення, не встановлено наявності складських приміщень, відсутнє походження товару у контрагентів-постачальників ТОВ "Рекордпостач", який в подальшому постачався останнім на адресу позивача, товар постачався на адресу іншого підприємства, що вказує на те, що позивач є його номінальним власником, ТОВ "Рекордпостач" є фігурантом у кримінальному провадженні №32018100060000023 від 28.02.2018 року.

Надаючи правову оцінку доводам контролюючого органу, суд виходить із того, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на витрати з податку на прибуток, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.02.2018 року №К/9901/2923/18.

Суд зазначає, що відсутність господарських ресурсів, які необхідні для провадження відповідної господарської діяльності підприємства, не доводять неможливості реального здійснення задекларованих операцій, з урахуванням того, що використання у виробничій діяльності транспортних засобів та інших фондів на підставі договорів оренди, позички чи використання власного транспорту чинним законодавством не заборонено.

Також, норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі витрат з податку на прибуток.

За змістом частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів поставки, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що ТОВ "Продсістем Компані" та ТОВ "Рекордпостач" є фігурантами кримінальних проваджень, у зв'язку з тим, що наявність лише кримінального провадження та ухвали суду про тимчасовий доступ до речей та документів, з яких контролюючий орган черпає інформацію, не є та не може бути доказом нереальності господарської операції позивача та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які б вказували на нереальність досліджуваної господарської операції.

До того ж, контролюючим органом не надано жодної інформації про те, чи стосується таке кримінальне провадження безпосередньо позивача та його контрагентів.

Фактично, висновки відповідача ґрунтуються лише на зібраній інформації з баз даних ДФС щодо контрагентів позивача, а також їх контрагентів по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді перевірки, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (п.44.1 ст.44 ПК України).

Таким чином, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо платник податку мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Твердження контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарів (надання послуг, робіт).

Оскільки позивачем доведено дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також до складу витрат, а також надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі відповідних договорів товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, суд дійшов висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту (витрат з податку на прибуток) на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій із вказаними контрагентами.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаної позивачем продукції у його контрагентів, суд вказує, що позивач має та надав відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій із зазначеним контрагентом, натомість доводи контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

У відповідності до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з вимогами ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, в той же час відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.

Отже, за сукупності вказаних обставин висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а ґрунтуються лише на припущеннях, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 24.10.2018 року №0029101417 на суму 26724392,50 грн. та №0029091417 на суму 19439228,75 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

З огляду на викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 616 700,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №20717 від 13.11.2018 року та 1 762,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №20595 від 23.10.2018 року.

З огляду задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в розмірі 616700,00 грн. та 1762,00 грн. підлягає стягненню з ГУ ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 77, 90, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" (вул. Стартова, 3, м. Дніпро, 49041, код ЄДРПОУ 36294757) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, видані Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 24.10.2018 року №0029101417 на суму 26724392,50 грн. та №0029091417 на суму 19439228,75 грн.

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Солюшнс" (код ЄДРПОУ 36294757) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 616700,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 20717 від 13.11.2018 року та 1762,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 20595 від 23.10.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 10 грудня 2018 року.

Суддя Р.З. Голобутовський