Рішення
від 07.12.2018 по справі 0640/4363/18
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2018 року м. Житомир справа № 0640/4363/18

категорія 6.2.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття рішення про надання Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області або мотивованої відмови в його наданні;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» від 18.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області. До заяви позивачем було долучено графічні матеріали із зазначенням розмірів та бажаного місця розташування земельної ділянки. Однак, відповідач, за наслідками розгляду вищезазначеної заяви, листом від 15.05.2018 №Б-3197/0-2662/0/22-18 повідомив Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» , що з наданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Позивач вважає, що не прийняття відповідачем, за наслідками розгляду заяви, рішення про надання дозволу або мотивованої відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною бездіяльністю. В підтвердження цього позивач посилається на ст. 123 Земельного кодексу України та на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.04.2018 по справі №806/2208/17, та зазначає, що рішення про надання дозволу або мотивованої відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області. Натомість відповідач, за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» , надав останньому відмову оформлену листом.

Крім того, позивач зауважив, що в ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України наведений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, зазначена у листі відповідача підстава для відмови, яка полягала в неможливості ідентифікації бажаної земельної ділянки на підставі наданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» графічних матеріалів, не відноситься ні до однієї із підстав, визначених ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України.

У зв'язку з цим позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 21.09.2018 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

09 жовтня 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Таку позицію аргументував тим, що за наслідками розгляду заяви позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Житомирській області надало вмотивовану відповідь від 15.05.2018 № Б-3197/0-2662/0/22-18, у якій зазначило, що відповідно до доданих товариством графічних матеріалів неможливо визначити відповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів та містобудівної документації, в тому числі неможливо точно визначити місце розташування затребуваної земельної ділянки в проектних межах через масштаб графічних матеріалів та відсутність інформації щодо прив'язки земельної ділянки до відповідного населеного пункту. Також вказано, що безпосередньо у графічній часині не наводиться навіть інформація стосовно меж населеного пункту, часина території якого відображена в графічному матеріалі, тобто відсутня прив'язка до адміністративно-територіальної одиниці, на території якої заявник має намір отримати земельну ділянку у власність. В свою чергу, представник відповідача вказує, що графічні матеріали повинні бути таким, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою, щоб це давало можливість встановити зазначене місце розташування та перевірити відповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів. З огляду на зазначене представник стверджує, що відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Житомирській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с.52-54).

17 жовтня 2018 року позивач надіслав до суду відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначив, що твердження відповідача про те, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» була надано вмотивовану відповідь є неправдивим та не ґрунтується на доказах. Зокрема, з листа від 15.05.2018 № Б-3197/0-2662/0/22-18 вбачається, що відмовляючи в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідач обмежився лише тим, що навів загальну фразу без будь-яких обґрунтувань, а саме вказав, що з наданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву обставини у листі відсутні, а тому відсутні підстави для їх врахування в обґрунтування заперечень проти позову (а.с.70-76).

Крім того, у відповіді на відзив Товариством з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» було заявлено клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (а.с.76).

Розглянувши дане клопотання, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Однак, ч. 6 ст. 262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу або якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній адміністративній справі незначної складності та не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому керуючись ч. 6 ст. 262 КАС України суд прийшов до висновку про відмову позивачу в задоволенні клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

01 листопада 2018 року представником відповідача до відділу документального забезпечення суду було подано заперечення на відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Валки-Ільменіт", в якому зазначено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до якого було додано графічний матеріал з назвою "Викопіювання з топографічного плану території з нанесенням земельної ділянки, яка планується до відведення". Однак дане викопіювання сформовано не з Публічної кадастрової карти України та без звернення до державного кадастрового реєстратора, а тому, на думку відповідача, воно не відповідає положенням Закону України "Про державний земельний кадастр" та Порядку ведення Державного земельного кадастру. Крім того, зауважено, що відповідач розпоряджається землями сільськогосподарського призначення державної власності розташованими на території Житомирської області за межами населених пунктів. Однак, в наданих позивачем графічних матеріалах міститься лише межа сільської ради, а не межа населеного пункту, що не дає можливості відповідачу встановити чи належить до повноважень відповідача розпоряджатися бажаною земельною ділянкою. Враховуючи викладене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.83-84).

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними ст.ст. 262-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Встановлено, що 18 квітня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» звернулось до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області (а.с.18).

Однак, відповідач, за наслідками розгляду вищезазначеної заяви, листом від 15.05.2018 №Б-3197/0-2662/0/22-18 повідомив Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» , що з наданих графічних матеріалів неможливо ідентифікувати бажану земельну ділянку на місцевості, що виключає можливість надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відтак, ОСОБА_1 управління відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду(а.с.15-16).

Не погодившись з вищезазначеною відмовою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Статтею 93 ЗК України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Право оренди земельної ділянки може відчужуватися, у тому числі продаватися на земельних торгах, а також передаватися у заставу, спадщину, вноситися до статутного капіталу власником земельної ділянки - на строк до 50 років, крім випадків, визначених законом.

При цьому, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені в статті 116 ЗК України. Так, ч. 1 та 2 вищезазначеної статті передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів;

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульований ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно з ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 3 ст. 123 ЗК України).

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (Справа № 2-40/2015).

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).

Із системного аналізу норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частини третьої статті 123 Земельного кодексу України повинен перевірити відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку; відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб).

Оцінюючи підстави ненадання Товариству з обмеженою відповідальністю Валки-Ільменіт дозволу на розробку проекту землеустрою, які наведені у листі відповідача від 15.05.2018 №Б-3197/0-2662/0/22-18, суд зазначає наступне.

Як вже було раніше зазначено судом, норми Земельного кодексу України передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки в користування зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та доданими до неї графічними матеріалами із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

При цьому, зазначення на карті бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об'єктивної оцінки та відповідні на клопотання заявника, оскільки це дає можливість відповідному органу перевірити невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок, зазначений в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 369/3184/14-а.

Відповідно до ч.1 ст. Закону України "Про Державний земельний кадастр" № 3613-VI від 07.07.2011р. (далі - Закон № 3613-VI) кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об'єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.1 ст. 35 Закону № 3613-VI кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим).

Частиною 5 ст. 35 Закону № 3613-VI встановлено, що викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Як визначено пунктом 20 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості про кадастрове зонування земель у межах території України включають: 1) номери кадастрових зон і кварталів; 2) опис меж кадастрових зон і кварталів (координати точок повороту меж кадастрових зон і кварталів у єдиній державній системі координат); 3) площу кадастрових зон і кварталів; 4) підстави для встановлення меж кадастрових зон і кварталів (електронні копії документів, на підставі яких встановлено такі межі (відповідні накази Держгеокадастру та його територіальних органів, документація із землеустрою щодо встановлення меж державного кордону, адміністративно-територіальних одиниць та рішення уповноважених органів про її затвердження).

Пунктами 46-48 Порядку ведення Державного земельного кадастру визначено, що з метою надання фізичним та юридичним особам актуальної картографічної інформації про об'єкти Державного земельного кадастру згідно з пунктами 162-199 цього Порядку виготовляється викопіювання з кадастрової карти (плану) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану) за формою згідно з додатком 7. Викопіювання виготовляється в масштабі, який забезпечує чітке відображення усіх елементів картографічної основи Державного земельного кадастру та відображених на ній відомостей Державного земельного кадастру (зокрема обліковий номер об'єкта Державного земельного кадастру; кадастровий номер земельної ділянки; номер кадастрового кварталу; номер кадастрової зони; найменування адміністративно-територіальної одиниці).

Таким чином, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі.

Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи.

Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.

А відтак, графічні матеріали, що подаються для отримання у користування земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру.

Згідно вимог чинного законодавства ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру у Житомирській області повинне розглядати питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення конкретно визначеної земельної ділянки з певними межами, місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, відомостями щодо ії категорії, форми власності та інше.

Подібного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.01.2016 у справі № К/800/49482/15 (806/1268/15).

Між тим, як вбачається з графічних матеріалів, доданих позивачем до заяви та дослідженими судом (а.с.16), вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять лише графічні межі території Стремирогодської сільської ради та Маленківської сільської ради, до складу яких входять окремі земельні ділянки, а не конкретно визначена земельна ділянка, яку позивач прагне отримати у власність. Крім того, на графічному викопіюванні відсутні координати місця розташування бажаної земельної ділянки з посиланням на об'єкт адміністративно-територіального поділу України, кадастрову зону та кадастровий квартал (фрагмент). Так само, даний графічний матеріал не містить відомостей про розташовані поряд земельні ділянки та визначені законом обмеження у їх використанні.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача про те, що з наданого позивачем графічного матеріалу неможливо встановити місце розташування бажаної земельної ділянки та приходить до висновку про наявність правовових підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Валки-Ільменіт у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначених у листі відповідача від 15.05.2018 №Б-3197/0-2662/0/22-18.

Водночас, щодо форми, в якій має бути прийнято рішення відповідного органу про відмову у наданні дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд зазначає наступне.

У частині 3 ст. 123 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: надати дозвіл або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 3 статті 123 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Таким чином, у статті 123 ЗК України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Водночас, правовий статус ОСОБА_1 управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням, яке затверджене Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 цього Положення передбачено, що ОСОБА_1 управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки оформляються розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Натомість, як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Житомирській області за наслідками розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» , відмовило останньому в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформивши при цьому свою відмову листом від 15.05.2018 №Б-3197/0-2662/0/22-18 (а.с.15-16).

Отже в даному випадку має місце протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не прийнятті рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою у встановленій законодавством формі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо не прийняття рішення про надання або мотивованої відмови в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.

Отже, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законодавством, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Повноваження щодо вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в даному випадку належать до дискреційних повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Таким чином, суди не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством,

Враховуючи вищевикладене та застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» від 18.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжного доручення №54186 від 31.08.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю Валки-Ільменіт під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (вул. Шевченка, 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110; код ЄДРПОУ 31280048) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) щодо не прийняття рішення про надання або мотивованої відмови в наданні Товариству з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (вул. Шевченка, 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110; код ЄДРПОУ 31280048) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області.

Зобов'язати ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (вул. Шевченка, 1-А, смт.Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110; код ЄДРПОУ 31280048) від 18.04.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з правом передачі в оренду терміном на 14 років орієнтовною площею 16,0 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані з користуванням надрами на території Стремигородської сільської ради Коростенського району Житомирської області, за результатами якого прийняти рішення із врахуванням положень статті 123 Земельного кодексу України та встановлених обставин справи.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (вул. Шевченка, 1-А, смт. Іршанськ, Хорошівський район, Житомирська область, 12110; код ЄДРПОУ 31280048) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45, м. Житомир, 10002; код ЄДРПОУ 39765513) судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.Е.Черняхович

Дата ухвалення рішення07.12.2018
Оприлюднено11.12.2018

Судовий реєстр по справі —0640/4363/18

Ухвала від 29.07.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Ухвала від 24.06.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Ухвала від 21.05.2019

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Берназюк Я.О.

Постанова від 25.04.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 25.04.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 23.04.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 09.04.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Франовська К.С.

Ухвала від 07.03.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сапальова Т.В.

Ухвала від 18.02.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сапальова Т.В.

Ухвала від 18.02.2019

Адміністративне

Сьомий апеляційний адміністративний суд

Сапальова Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні