Рішення

від 04.12.2018 по справі 520/8858/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2018 р. № 520/8858/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - Кіншова Д.С.,

представника відповідача - Голуб В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНГРУПП", в особі директора Пліско І.П. до Першого заступника Міністра юстиції України Наталії Бернацької про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд: визнати незаконною бездіяльність першого заступника Міністра юстиції України Наталії Бернацької щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНГРУПП" на заяву про надання роз'яснень від 20 серпня 2018 року стосовно використання електронного цифрового підпису; зобов'язати першого заступника Міністра юстиції України Наталію Бернацьку надати повну та обґрунтовану відповідь Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНГРУПП" на заяву про надання роз'яснень стосовно використання електронного цифрового підпису.

В обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачем було порушено приписи Закону України "Про інформацію".

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того, що відповідачем було надано повну та вичерпну інформацію Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕНГРУПП" на заяву про надання роз'яснень стосовно використання електронного цифрового підпису. Крім того, представник відповідача наголосив, що наразі відповідач звільнилась з посади та, водночас, зауважив, що позивач позов мотивував порушенням відповідачем приписів ЗУ "Про інформацію", у свою чергу, відповідний запит ним було подано в порядку ЗУ "Про звернення громадян" , що свідчить про те, що відповідачем у даному контексті права позивача не порушені, оскільки вказаний закон стосується реалізації відповідних прав громадян України, а не юридичних осіб.

Представник позивача надав відповідь на відзив в контексті помилковості доводів відповідача.

Представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив, які аналогічні змісту доводів відзиву на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позивачем було подано до відповідача запит від 20.08.2018 року з проханням надання роз'яснень за наступних питань:

Чи має право директор підприємства за договором надання послуг аутсорсингу передавати свій ключ ЕЦП на цифровому носієві Виконавцю на час дії Договору?

Якими нормативно-правовими актами регулюється дане питання? Яким чином зафіксувати факт використання ЕЦП іншою особою?

При укладанні договору надання послуг аутсорсингу чи потрібно визначати місце зберігання ЕЦП?

Якщо такі дії з передачі ЕЦП іншим особам заборонені, то чим це регламентовано?

Вказаний запит подано на підставі пп.29,30 п.4 Положення про Міністерство юстиції України та в порядку Закону України "Про звернення громадян".

В своїй відповіді від 04.09.2018 № 35828/27588-33-18/8.6 Міністерство юстиції України надало відповідні роз'яснення за підписом відповідача, зі змісту яких вбачається, що відповідно до абзаців п'ятого, шостого, одинадцятого, тринадцятого статті 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (далі - Закон) особистий ключ - це параметр криптографічного алгоритму формування електронного цифрового підпису, доступний тільки підписувачу; відкритий ключ - параметр криптографічного алгоритму перевірки електронного цифрового підпису, доступний суб'єктам відносин у сфері використання електронного цифрового підпису; компрометація особистого ключа - будь-яка подія та/або дія, що призвела або може призвести до несанкціонованого використання особистого ключа; підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа. Згідно з частиною 2 статті 7 Закону підписувач зобов'язаний, зокрема, зберігати особистий ключ у таємниці. Частиною першою статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Підпунктами "в" та "д" пункту 2.1 Правил посиленої сертифікації, затверджених наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 13 січня 2005 року № 3, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 січня 2005 року за № 104/10384, визначено, що акредитований центр сертифікації ключів повинен зобов'язати заявника виконувати такі основні вимоги, зокрема, зберігати особистий ключ у таємниці, не допускати використання особистого ключа іншими особами: не використовувати особистий ключ у разі його компроментації.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що, відповідно до положень законодавчих актів, які регулюють зазначене питання, а саме: Закону України "Про електронний цифровий підпис", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Правил посиленої сертифікації, затверджених наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України від 13 січня 2005 № 3, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 січня 2005 за № 104/10384, посилання на які є у листі Мін'юсту, висновок є очевидним, що використання особистого ключа іншою особою прямо заборонено законодавством; відповідальність за зберігання особистого ключа у таємниці покладається на його власника. Передача ключа іншим особам є фактом компрометації ключа - в такому випадку його власник не може контролювати особистий ключ, хоча несе відповідальність за його застосування.

У свою чергу, представник позивача наголошував, що вказані роз'яснення не містять в собі відповідей на жодні поставлені питання, у них відсутній детальний опис поставлених питань та відсутнє відповідне нормативне обґрунтування, вагомість чого є очевидною для позивача, особливо для сфери надання консультативних бухгалтерських послуг, де згідно укладеного договору надання послуг аутсорсингу - бухгалтерських послуг, один контрагент- Виконавець здійснює супровід діяльності іншого контрагента - Замовника й відповідно останній надає свій ЕЦП для здачі Виконавцем усієї необхідної звітності, яка посвідчується за допомогою ЕЦП.

По суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Повноваження, основні завдання і порядок діяльності Міністерства юстиції України врегульовано Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі- Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері електронних довірчих послуг, нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації.

Згідно із підпунктом 32 пункту 4 Положення, Мін'юст відповідно до покладених на нього завдань надає роз'яснення з питань, пов'язаних з діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства, а також стосовно актів, які ним видаються.

Відповідно до пункту 33 Положення, Міністерство юстиції України організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Мін'юсту, його територіальних органів, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються.

Законом України "Про звернення громадян" врегульовано питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Військовослужбовці, працівники органів внутрішніх справ і державної безпеки, а також особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України мають право подавати звернення, які не стосуються їх службової діяльності. Особи, які не є громадянами України і законно знаходяться на її території, мають таке ж право на подання звернення, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами (ст.1 ЗУ "Про звернення громадян")

Звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).

Статтею 18 зазначеного Закону унормовано права громадянина при розгляді заяви чи скарги.

У свою чергу, ч.1 ст. 4 ЗУ "Про інформацію визначено, що суб'єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об'єднання громадян; суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 10 зазначеного Закону визначено, що за змістом інформація поділяється на такі види: інформація про фізичну особу; інформація довідково-енциклопедичного характеру; інформація про стан довкілля (екологічна інформація); інформація про товар (роботу, послугу); науково-технічна інформація; податкова інформація; правова інформація; статистична інформація; соціологічна інформація; інші види інформації.

У свою чергу, ст. 17 вказаного Закону встановлено, що правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини,

правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо.

Згідно ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 6 ч.1 ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено обов'язок розпорядника інформації, зокрема з надання достовірної, точної та повної інформації.

Розглядаючи вказану справу, суд вказує, що запит позивачем подано в порядку ЗУ "Про звернення громадян", вимоги якого не розповсюджуються на позивача - юридичну особу.

Водночас, посилання позивача на порушення відповідачем ЗУ "Про інформацію", які викладені вище, фактично є його суб'єктивною думкою.

З листа Міністерства юстиції України від 04.09.2018, що була адресована заявнику, повною мірою прослідковуються відповіді на всі питання, порушені у заяві, які по своїй суті є взаємопов'язаними між собою, отже й відповідь на всі питання надано загалом.

У відповідача, в силу ЗУ "Про інформацію" відсутній обов'язок надання відповіді у певній формі, а саме, як вимагав позивач, з розбивкою відповідей по кожному питанню.

Крім того, представник позивача у судовому засіданні не надав вмотивованих пояснень, що саме є незрозумілим позивачу у відповіді відповідача, оскільки, фактично з цього позивач і виходить, вказуючи про невиконання його вимог.

Також, представником позивача не наведено вмотивованих доводів, які саме права позивача були порушені саме такою відповіддю відповідача у наведеному формулюванні.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНГРУПП", в особі директора Пліско І.П. (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ40230343) до Першого заступника Міністра юстиції України Наталії Бернацької (вул. Городецького, буд. 13,м. Київ 1,01001) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 10 грудня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.