Рішення

від 04.12.2018 по справі 661/3627/18

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2018 р.м. ХерсонСправа № 661/3627/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради, ОСОБА_2, про скасування рішень про відмову у реєстрації місця проживання та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Новокаховського міського суду Херсонської області з позовом до Відділу реєстрації Новокаховської міської ради (далі - відділ реєстрації, відповідач), треті особи без самостійних вимог: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради (далі - орган опіки та піклування), ОСОБА_2, в якому просить:

скасувати рішення від 06.08.2018 р. про відмову в реєстрації місця проживання малолітньої дитини неповнолітньому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

скасувати рішення від 06.08.2018р. про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3;

зобов'язати відділ реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області зареєструвати гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2, без згоди батька.

28 серпня 2018 року суддя Новокаховського міського суду Херсонської області ухвалила передати справу за вказаним позовом на розгляд за підсудністю до Херсонського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Херсонського окружного адміністративного суду 1 жовтня 2018 року.

5 жовтня 2018 року ухвалою судді Херсонського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, розгляд справи здійснюється без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з 2005 р. проживала в Італії. В 2006 році у неї народився син ОСОБА_3. Відповідно до витягу з реєстру актів про народження батьком ОСОБА_3 вказано ОСОБА_5, який на той час проживав в Італії та з яким вона в шлюбі не перебувала і ніяких відносин після народження сина не підтримувала. У вихованні сина батько ніякої участі не приймав. Де на даний час проживає ОСОБА_5 не відомо. 25 липня 2018 року вона із сином залишили територію Італії та прибули в Україну для постійного місця проживання. В серпні 2018 року звернулась до відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області із заявами про реєстрацію місця проживання відносно себе та своєї малолітньої дитини ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_1, власником якої є мати ОСОБА_2, яка не заперечує проти подальшого мешкання її із сином, а її онуком, за вказаною адресою, що підтверджується наданням письмової згоди в заяві про реєстрацію місця проживання. Однак, у реєстрації місця проживання було відмовлено. Посилаючись на Протокол № 4 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Конвенцію про права дитини, Конституцію України, Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" таку відмову позивач вважає протиправною, просить позов задовольнити.

29 жовтня 2018 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відділ реєстрації зазначає, що пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру" (далі - Правила) визначено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Однак, заявниця не надала засвідченої в установленому порядку письмової згоди батька малолітньої дитини про те, що він не заперечує проти реєстрації дитини за адресою: АДРЕСА_1. Особисто батько дитини у поданні заяви пре реєстрацію участі не брав, батьківських прав він не позбавлений. До заяви про реєстрацію позивачем не було надано рішення суду або опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини. Тому відділ реєстрації права та законні інтереси позивача не порушував, оскільки посадові особи відділу діяли відповідно до вимог зазначених Правил. В задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити.

30 жовтня 2018 року від третьої особи у справі - органу опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради надійшло пояснення на позовну заяву. Орган опіки та піклування посилається на Конвенцію про права дитини та вважає за доцільне зареєструвати місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із матір'ю гр. ОСОБА_1 за вказаною вище адресою без письмової згоди батька, оскільки це буде відповідати інтересам малолітньої дитини та просить позов в цій частині задовольнити.

Третя особа у справі ОСОБА_2 пояснень на позовну заяву не надала, копію ухвали про відкриття провадження у справі з доданими до неї документами отримала, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Вивчивши заяви по суті справи, дослідивши наявні у справі письмові докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 Згідно з витягом з реєстру актів про народження відділу реєстрації актів цивільного стану демографічного відділу Міської ради м. Сан Джузепе Везувіано провінції м. Неаполь батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_5.

6 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернулась із заявами до відділу реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області, в яких просила зареєструвати її і сина за адресою: АДРЕСА_1, в квартирі, що належить ОСОБА_2

Відділ реєстрації відмовив ОСОБА_1 у реєстрації її за вказаною адресою з посиланням на ч. 6 п. 11 Правил реєстрації місця проживання у зв'язку із ненаданням "необхідної інформації", а в реєстрації сина - у зв'язку із ненаданням згоди батьком.

Перевіряючи правомірність відмови відповідача у реєстрації місця проживання, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.

Перелік документів, які особа або її представник повинні подати для реєстрації місця проживання визначений пунктом 18 Правил реєстрації місця проживання. Згідно з пунктом 6 у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Відповідно до п. 11 Правил реєстрації місця проживання орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років. Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Разом з тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, у редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (Конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За приписами ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17 квітня 2013 року у справі "Хабровські проти України" зазначив, що важливою метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку державних органів. Крім того, існують позитивні обов'язки, властиві ефективному "дотриманню" права на повагу до сімейного життя. В обох контекстах треба зважати на справедливий баланс, який слід зберігати між конкуруючими інтересами особи та суспільства в цілому; та в обох контекстах держава користується певною свободою розсуду (пункт 104 рішення).

Крім того, Суд послідовно встановлював, що позитивний обов'язок держави за статтею 8 Конвенції включає в себе право батьків на доступ до засобів, що дають їм можливість возз'єднатися з їхніми дітьми, та обов'язок національних органів вживати таких засобів. Проте обов'язок національних органів вживати таких засобів не є абсолютним, оскільки возз'єднання одного з батьків із дітьми, які певний час проживали разом з іншим із батьків, може не відбутися відразу, а може вимагати підготовчих заходів. Будь-який обов'язок застосовувати примус у цій сфері повинен обмежуватися, оскільки повинні враховуватися інтереси та права і свободи усіх причетних, а конкретніше - слід чинити в найкращих інтересах дитини та з дотриманням її права за статтею 8 Конвенції (пункт 105 рішення).

У справах, пов'язаних з виконанням рішень у сфері сімейного права, Суд неодноразово встановлював, що вирішальним є те, чи вжили національні органи усіх необхідних для сприяння виконанню заходів, що можуть обґрунтовано вимагатися за особливих обставин кожної справи. Розглядаючи питання про те, чи становило невиконання рішення суду недотримання права заявника на повагу до сімейного життя, Суд повинен забезпечувати справедливий баланс між інтересами усіх причетних осіб та загальним інтересом забезпечення дотримання верховенства права (пункт 106 рішення).

Насамкінець Суд вважає, що позитивні обов'язки, які стаття 8 Конвенції накладає на Договірні держави щодо возз'єднання батьків з їхніми дітьми, повинні тлумачитися з урахуванням Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (див. вищенаведене рішення у справі "Ігнакколо-Зеніде проти Румунії", п. 95), а поняття "найкращі інтереси" дитини також є першочерговим міркуванням у контексті процедур, передбачених Гаазькою Конвенцією (пункт 107 рішення).

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території (пункт 1). На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункт 3). Права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві (пункт 4).

Згідно з ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

За правилами ч. 2 ст. 156 Житлового кодексу за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

За інформацією позивача вона прибула в Україну з Італії для постійного місця проживання. Де перебуває батько її сина ОСОБА_5 їй не відомо, долею сина він не цікавиться, жодних стосунків з ним вони не підтримують, він не приймає участі у вихованні дитини, матеріальної допомоги він не надає, своїх обов'язків щодо виховання та розвитку дитини як батько не виконує.

Доказів щодо наявності спору між позивачем, яка є матір'ю ОСОБА_3, та його батьком учасниками справи суду не надано.

За приписами ч.ч. 1, 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що відмова відділу реєстрації зареєструвати ОСОБА_3 за місцем проживання матері суперечить інтересам дитини, обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема права на свободу пересування та вільний вибір місця проживання, прав на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.

Суд зазначає, що хоча відповідач і діяв відповідно до Правил реєстрації місця проживання, однак його рішення було формальним, права та інтереси дитини не були враховані, що є порушенням Конвенції про права дитини та Закону України "Про охорону дитинства". Відповідачем не було дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з використанням повноважень не з тією метою, з якою вони надані.

Обґрунтованим є посилання органу опіки і піклування на те, що випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За таких обставин суд приходить до висновку про неправомірність відмови відповідача у реєстрації місця проживання за місцем проживання матері.

Що стосується відмови відповідача у реєстрації місця приживання самої ОСОБА_1, позивача у справі, то всі умови такої реєстрації, передбачені Правилами реєстрації місця проживання, нею виконані, згода на реєстрацію власником житла ОСОБА_2 була надана. Підставою для відмови відповідач, з посиланням на ч. 6 п. 18, вказав ненадання позивачем "необхідної інформації", проте не вказав, якої самої інформації. Тому така відмова також є необґрунтованою та протиправною.

Позовні вимоги суд задовольняє повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 242 - 244 КАС України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації Новокаховської міської ради від 06.08.2018 р. про відмову в реєстрації місця проживання малолітньої дитини неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу реєстрації Новокаховської міської ради від 06.08.2018 р. про відмову в реєстрації місця проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3.

Зобов'язати відділ реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області зареєструвати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та її неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за адресою: АДРЕСА_1, в квартирі, власником якої є ОСОБА_2, без згоди батька.

Інформація про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1);

відповідач - Відділ реєстрації Новокаховської міської ради Херсонської області (місце знаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 23, код ЄДРПОУ 40367380);

третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради (місце знаходження: 74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 23, код ЄДРПОУ 40367380);

третя особа - ОСОБА_2 (АДРЕСА_2).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 3.1.3