Постанова

від 10.12.2018 по справі 0540/6153/18-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року справа №0540/6153/18-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Ястребової Л.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року про відмову у відкритті провадження у справі № 0540/6153/18-а (головуючий суддя І інстанції - Стойка В.В.), складену в повному обсязі 20 серпня 2018 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом Приватної науково-виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС до Калінінського районного відділу Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність органу державної виконавчої служби та зобов'язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В :

26 липня 2018 року, Приватно науково-виробнича компанія ІНТЕРБІЗНЕС звернулась до суду з адміністративним позовом до Калінінського районного відділу Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про:

- визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті арешту із усього майна, яке належить на праві власності позивачу у виконавчому провадженні № 41701805 протиправною;

- зобов'язання відповідача зняти арешт з усього майна, яке належить на праві власності позивачу у виконавчому провадженні № 41701805 (а.с.3-6).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі положень ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України. При прийнятті спірного рішення суд першої інстанції виходив з того, що даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства (а.с. 63-64).

Не погодившись із вищевказаною ухвалою, Приватно науково-виробнича компанія ІНТЕРБІЗНЕС подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції приймаючи спірну ухвалу не звернув уваги на те, що спірним питанням даної справи є оскарження дій не під час виконання судового рішення, відтак даний спір має розглядатись за правилами адміністративного судочинства (а.с. 65-67).

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Донецької області від 29 серпня 2013 року по справі №905/5220/13 стягнуто з приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (м. Донецьк, вул. Краснодонська, 62, кв. 21, р/р 260000102906 в ПАТ КБ Фінансова Ініціатива , м.Київ, МФО 380054, ЄДРПОУ 01200244) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доставка (м. Луганськ, вул. Оборонна, 32 А/312, ЄДРПОУ 38088123) - 65 600 грн. боргу та 1 700 грн. 50 коп. витрат на сплату судового збору (а.с. 53-55).

На виконання вказаного рішення суду Господарським судом Донецької області видано наказ від 03 грудня 2013 року по справі №905/5220/13, на підставі якого державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника від 15 травня 2014 року за виконавчим провадженням № 41701805.

У липні 2018 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Калінінського районного відділу Державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про визнання бездіяльності відповідача, яка полягає у не знятті арешту із усього майна, яке належить на праві власності позивачу у виконавчому провадженні № 41701805 протиправною та зобов'язання зняти вищевказаний арешт у виконавчому провадженні № 41701805 у зв'язку з закриттям виконавчого провадження.

Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження у справі виходячи з того, що даний спір має розглядатись у порядку господарського судочинства, оскільки виконавче провадження № 41701805 відкрито на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Донецької області.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 1 ч.1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби врегульовані положеннями статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Аналіз приведених положень Кодексу адміністративного судочинства України свідчить, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати бездіяльність, яка полягає у не зняті арешту із усього майна, яке належить на праві власності позивачу, накладеного в рамках проведення дій по виконавчому проваджені № 41701805 та зобов'язання зняти такий арешт, оскільки ще 10 листопада 2014 року на підставі п. 9 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження № 606 (діючого на той час) державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа, тому виконавче провадження закінчено.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження № 606 у разу, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Зазначена бездіяльність та дії, які на твердження позивача повинен вчинити відповідач, виникли під час виконання рішення Господарського суду Донецької області у виконавчому провадженні, відкритому з примусового виконання наказу №905/5220/13 про стягнення з позивача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Доставка 65 600 грн. боргу та 1 700, 50 грн. витрат на сплату судового збору.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 40 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року по справі "Горнсбі проти Греції" виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Тобто, виконання рішення розцінюється як складова частина судового розгляду.

Адміністративний суд не може здійснювати судовий контроль за виконанням рішень Господарських судів на які покладено забезпечення цього контролю.

Згідно положень ст.339 Господарсько-процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна бездіяльність вчинена в межах виконавчого провадження №41701805 при примусовому виконанні наказу №905/5220/13, виданого 02 грудня 2013 року Господарським судом Донецької області, відтак, такий спір має розглядатися Господарським судом Донецької області, у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на те, що предмет даного спору не полягає в оскарженні дій державного виконавця під час виконання судового рішення, оскільки державний виконавець здійснює дії під час примусового виконання, зокрема, судових наказів, а, в даному випадку виконавче провадження було відкрито на підставі судового наказу, виданого на підставі рішення Господарського суду Донецької області.

Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі діяв правомірно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що не підлягає скасуванню.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та прийнято ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права, а вимоги позивача є необґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. 310, 316, 325, 328, 329, 379 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії ІНТЕРБІЗНЕС на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 0540/6153/18-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 20 серпня 2018 року у справі № 0540/6153/18-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 грудня 2018 року.

Судді Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Л.В. Ястребова