Рішення

від 23.11.2018 по справі 442/5130/17

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/5130/17

Провадження №2/442/291/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2018 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (79002,АДРЕСА_2) до ОСОБА_2 (82100, АДРЕСА_3), з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) про витребування майна з чужого незаконного володіння-,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним вище позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 04.09.2018, просить: витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на свою користь частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський автоцентр КАМАЗ (ЄДРПОУ 19330065) у розмірі 75,97% Статутного капіталу Товариства, що у грошовому виразі складає 566 699,00 грн., та стягнути з відповідача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що є власником частки в статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ в розмірі 84,5%, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами 25 колишніх учасників товариства про вихід зі складу учасників вказаного товариства та передачу належних їм часток у статутному капіталі товариства позивачу ОСОБА_1; рішенням загальних зборів від 30.06.2007, оформленим протоколом №2; рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.06.2007, яке оформлене протоколом №2/1, рішенням загальних зборів учасників Товариства від 05.05.2008, яке оформлене протоколом №3. Зазначає, що незважаючи на те, що частки у статутному капіталі товариства колишніх 25 учасників вже були відступлені ОСОБА_1, вказані особи, які достовірно знали про те, що за результатом розгляду їхніх заяв товариством їх було виключено з числа учасників такого, а належні їм частки в статутному капіталі товариства було передано позивачу, останні шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ від 06.06.2008 незаконно передали свої частки в статутному капіталі товариства у загальному розмірі 75,97% ОСОБА_3 Стверджує, що в подальшому, не будучи власником спірних часток у статутному капіталі товариства, ОСОБА_3 відчужив їх відповідачу ОСОБА_2 шляхом укладення договору дарування. Відтак, позивач вважає, що частка в розмірі 75,97 % статутного капіталу вибула з його володіння не з його волі внаслідок її відчуження спочатку 25 колишніми учасниками товариства ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_3 ОСОБА_2, у зв'язку з чим просить витребувати таку.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Крім цього, подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивачем пропущено трьохрічний строк звернення до суду із вимогою про визнання недійсними договорів купівлі-продажу часток в статутному капіталі Товариства.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши пояснення представника позивача, представників відповідача та третьої особи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

17 лютого 1998 року рішенням зборів учасників ТОВ Львівський автоцентр КАМАЗ , оформленим протоколом №1, затверджено Статут ТОВ Львівський автоцентр КАМАЗ пунктом.1.1. якого визначено, що товариство створено відповідно до Установчого договору від 17.02.1998 шляхом об'єднання майнових вкладів його учасників. Товариство створено шляхом реорганізації Львівського обласного автоцентру КАМАЗ. До даного Товариства в порядку правонаступництва переходять права та обов'язки Львівською обласного автоцентру КАМАЗ.

Відповідно до п.3.4 вищевказаного Статуту, учасниками Товариства є: Регіональне відділення Фонду Державного майна України у Львівській області, частка якого становить 15,5% статутного фонду, та 29 фізичних осіб, частка яких становить 84,5%, а саме: ОСОБА_7 із часткою 3,79%; ОСОБА_8 із часткою 2,46; ОСОБА_9 із часткою 2,56%; ОСОБА_10 із часткою 2,83%; ОСОБА_11 із часткою 2,87%; ОСОБА_12 із часткою 4,29%; ОСОБА_13 із часткою 2,71%; ОСОБА_14 із часткою 4,18%; ОСОБА_15 із часткою 5,34%; ОСОБА_16 із часткою 4,50%; ОСОБА_17 із часткою 4,34%; ОСОБА_18 із часткою 2,54%; ОСОБА_19 із часткою 5,04%; ОСОБА_20 із часткою 2,87%; ОСОБА_21 із часткою 2,14%; ОСОБА_22 із часткою 3,00%; ОСОБА_23 із часткою 2,58%; ОСОБА_24 із часткою 3,10%; ОСОБА_25 із часткою 2,68%; ОСОБА_26 із часткою 3,43%; ОСОБА_27 із часткою 2,46%; ОСОБА_28 із часткою 1,96%; ОСОБА_29. із часткою 2,60%; ОСОБА_30 із часткою 3,20%; ОСОБА_31 із часткою 1,43 %; ОСОБА_32 із часткою 1,35%; ОСОБА_33 із часткою 1,35%; ОСОБА_34 із часткою 1,40%; ОСОБА_35 із часткою 1,50%.

З матеріалів справи вбачається, що 25 учасників Товариства, а саме: ОСОБА_12, ОСОБА_30, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_33, ОСОБА_27, ОСОБА_35, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_34, ОСОБА_17, ОСОБА_36 та ОСОБА_26 подали ТзОВ Львівський автоцентр Камаз нотаріально посвідчені заяви про вихід із учасників Товариства та прохання передати їх частки ОСОБА_1

Згідно із рішенням загальних зборів учасників Товариства від 30.06.2007, яке оформлене протоколом №2, загальні збори учасників Товариства: задовольнили заяви 25 вищезгаданих учасників про їх вихід з числа учасників Товариства, прийняли рішення про їх виключення з числа учасників Товариства, надали згоду на відступлення належних їм часток ОСОБА_1; прийняли ОСОБА_1 до числа учасників Товариства, затвердили нову редакцію статуту Товариства та обрали директором Товариства ОСОБА_1

Отже, на підставі поданих заяв 25 осіб, які вийшли з числа учасників Товариства, частки у статутному фонді Товариства, які належали цим особам, згідно з рішенням загальних зборів від 30.06.2007, оформленим протоколом №2, перейшли до ОСОБА_1

Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 30.06.2007, яке оформлене протоколом №2/1, збори учасників: виключили ОСОБА_25, частка якого в статутному фонді Товариства складала 2,68% та ОСОБА_32, частка якого в статутному фонді Товариства складала 1,35%, зі складу учасників ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ у зв'язку зі смертю, а їх частки передали ОСОБА_1

На зборах 30.06.2007 були присутні учасники Товариства - фізичні особи, що володіють в сукупності 70,63% голосів, а протоколи зборів підписані усіма вказаними учасниками.

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.05.2010, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010 у справі №4/115 - відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_19, ОСОБА_13, ОСОБА_11 до ТзОВ Львівський автоцентр Камаз , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, Регіональне відділення ФДМУ по Львівській області, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_17., ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_27, ОСОБА_29, ОСОБА_31, ОСОБА_33, ОСОБА_35, ОСОБА_10, ОСОБА_26, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_24, ОСОБА_28, ОСОБА_30, ОСОБА_34 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТзОВ Львівський автоцентр Камаз від 30.06.2007р, визнання недійсними заяв позивачів про вихід з Товариства і відступлення частки ОСОБА_1 Судами зокрема встановлено, що на момент прийняття рішень 30.06.2007 позивачі вже не були учасниками ТзОВ Львівський автоцентр Камаз , корпоративні відносини позивачів з Товариством припинилися у зв'язку із поданням ними заяв про вихід з Товариства. Вихід учасника з товариства є підставою для внесення змін до установчих документів та їх державної реєстрації, а судом встановлено, що необхідні зміни щодо складу учасників Товариства - відомості про розмір часток кожного з учасників, до державного реєстру внесені не були. Проте, невиконання названих приписів закону товариством не може вплинути на волевиявлення учасника товариства, позбавити чи обмежити учасника вільно розпорядитися своїми корпоративними правами, зокрема, вийти з товариства, а також не означає, що учасник, який у встановленому порядку вибув з товариства, автоматично повертається в число учасників. Ні статутом ТзОВ Львівський автоцентр Камаз , ні чинним законодавством не передбачено права учасників товариства відкликати раніше подані ними заяви про вихід із товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства від 05.05.2008, яке оформлене протоколом №3, в яких взяли участь Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, частка якого складає 15,5%, та ОСОБА_1, частка якого становить 74,66% статутного капіталу, було виключено з числа учасників Товариства ОСОБА_15, частка якою становила 5,34% та ОСОБА_16, частка якого становила 4,5%, та їх частки вирішено передати ОСОБА_1

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_12, ОСОБА_30, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_33, ОСОБА_27, ОСОБА_35, ОСОБА_7, ОСОБА_11 ОСОБА_13, ОСОБА_31, ОСОБА_29, ОСОБА_8, ОСОБА_28, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_24, ОСОБА_10, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_34, ОСОБА_17, ОСОБА_36, ОСОБА_26 та ОСОБА_15 06.06. 2008 підписали та нотаріально засвідчили із ОСОБА_3 26 договорів купівлі-продажу частки у Товаристві.

Також вбачається, що зазначені особи 06.06.2008 провели загальні збори учасників ТзОВ Львівський автоцентр Камаз , на яких прийняли заяви від 25 попередніх учасників Товариства про відкликання заяв про вихід з Товариства, поданих ними у травні-червні 2007 року та оголосили недійсними вказані заяви; крім того, скасовано рішення зборів учасників Товариства, що оформлені протоколом №2 від 30.06.2007; скасовано рішення зборів учасників Товариства від 05.05.2008; звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства; обрано генеральним директором товариства Подвисоцького О.В.; затверджено нову редакцію статуту Товариства.

Проте, рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2010 у справі №24/123 вказане рішення загальних зборів учасників Товариства від 06.06.2008 було визнано недійсним. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 рішення у справі №24/ 123 було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову. Надалі, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.04.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16.06.2011, було задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.10.2010 в цій справі - скасовано, прийнято нову постанову, якою рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2010 у справі №24/123 залишено без змін.

Відтак, рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2010 у справі №24/123 встановлено, що станом на 30.06.2007 25 учасників Товариства подали зборам учасників Товариства нотаріально посвідчені заяви про свій вихід з Товариства та про відступлення їх часток ОСОБА_1 Загальними зборами учасників Товариства 30.06.2007 розглянуті заяви 25 учасників про вихід з Товариства та відступлення їх часток ОСОБА_1, прийнято рішення на підставі поданих заяв про виключення 25 учасників з числа учасників Товариства, надано згоду на відступлення належних їм часток ОСОБА_1, прийнято останнього до числа учасників Товариства та обрано його директором Товариства. Таким чином, на підставі поданих заяв 25 осіб, які вийшли з Товариства, їх корпоративні права припинились, частки у статутному фонді Товариства, що належали цим особам, згідно рішення загальних зборів від 30.06.2007, яке оформлено протоколом №2 - перейшли до ОСОБА_1

Разом з тим, матеріали справи містять копії рішення господарського суду Львівської області від 11.10.2013 у справі №14/103, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2014, якими визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТзОВ Львівський авто-центр Камаз від 09.12.2008 про затвердження складу учасників Товариства та розподіл між ними часток у статутному капіталі Товариства: частка РВ ФДМУ по Львівській області 15,50%, що складає 115 617,91 грн. та частка ОСОБА_1 84,50% статутного капіталу Товариства, що складає 630 304,09 грн. Зазначеним рішенням також визнані недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства від 18.03.2010, якими прийнято рішення про ліквідацію ТзОВ Львівський авто-центр Камаз , призначення ліквідатором Подвисоцького О.В., проведення процедури ліквідації та забезпечення заходів, пов'язаних з ліквідацією ТзОВ Львівський автоцентр Камаз .

Відтак, рішеннями господарських судів у справі №14/103 встановлено обставини, за яких, в силу недійсності за рішенням суду рішень загальних зборів від 06.06.2008 - ОСОБА_1 залишається учасником Товариства з часткою 84,5% та директором Товариства.

До матеріалів справи також долучено копію постанови Верховного суду від 04.06.2018 у справі №914/271/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський автоцентр Камаз , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсними загальних зборів учасників Товариства, якою залишено без змін судові рішення попередніх інстанцій та визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТзОВ Львівський автоцентр Камаз від 30.01.2017, оформлені протоколом №01-01/17, якими вирішено питання: 1) обрання голови та секретаря зборів; 2) надання згоди Товариством на відкликання заяв учасників про вихід з Товариства; 3) скасування рішень загальних зборів учасників Товариства, які оформлені протоколом №2 від 30.06.2007 та протоколом №3 від 05.05.2008; 4) звільнення з посади директора ТзОВ Львівський автоцентр Камаз ; 5) обрання генерального директора ТзОВ Львівський автоцентр Камаз ; 6) затвердження нової редакції статуту ТзОВ Львівський автоцентр Камаз ; 7) про надання повноважень на вчинення реєстраційних дій.

За таких обставин, викладені позивачем обставини, зокрема, щодо набуття права власності на частку у статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр Камаз у розмірі 84,5%, підтверджуються нотаріально посвідченими заявами 25 колишніх учасників товариства про вихід зі складу учасників вказаного товариства та передачу належних їм часток у статутному капіталі товариства позивачу ОСОБА_1; рішенням загальних зборів від 30.06.2007, оформленим протоколом №2; рішенням загальних зборів учасників товариства від 30.06.2007, яке оформлене протоколом №2/1. Зазначені обставини також підтверджуються рішенням загальних зборів учасників Товариства від 05.05.2008, яке оформлене протоколом №3; рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2010 у справі № 24/123, рішенням господарського суду Львівської області від 11.10.2013 у справі №14/103 та рішенням господарського суду Львівської області від 16.08.2017 у справі №914/271/17, що набрали законної сили, якими, зокрема, встановлено, що станом на 30.06.2007 на підставі поданих заяв 25 осіб, які вийшли з Товариства, їх корпоративні права з Товариством припинилися, частки у статутному фонді Товариства, що належали цим особам, згідно рішення загальних зборів від 30.06.2007, яке оформлено протоколом № 2, перейшли до ОСОБА_1

В силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як слідує з матеріалів справи, 25 колишніх учасників Товариства, незважаючи на те, що їх частки у статутному капіталі Товариства вже були відступлені ОСОБА_1, шляхом укладення договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ від 06 червня 2008 року передали свої частки в статутному капіталі Товариства у загальному розмірі 75,97% ОСОБА_3.

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2018 року у справі №914/271/17 залишаючи в силі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.08.2017 у справі № 914/271/17 зазначив, що колишні учасники товариства, які 06.06.2008 уклали з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, станом на 06.06.2008 були такими, що вийшли з товариства, а, отже, не володіли відповідними частками у статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ .

А відтак, встановлені рішеннями, що набрали законної сили, вищевказані обставини згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК доказуванню не підлягають.

У подальшому, на підставі договору дарування частки в статутному капіталі ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ від 01 березня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Ростовою Л.О. за №188, ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_2 прийняв безоплатно у власність частку у розмірі 75,97% у статутному капіталі Товариства, що складає 566 699,00 грн.

Згідно ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як вбачається зі статті 1 протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з тим, статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до частин 1, 3 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Як передбачено ч.1 ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що частка в розмірі 75,97 % статутного капіталу ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ вибула з володіння власника ОСОБА_1 не з його волі, а саме внаслідок її відчуження спочатку 25 колишніми учасниками Товариства ОСОБА_3, а в подальшому ОСОБА_3 ОСОБА_2 Наданими учасниками справи доказами не підтверджується наявність волі позивача як власника спірної частки статутного капіталу на передачу такої ні 25 колишнім учасникам Товариства, ні ОСОБА_2

Також, суд враховує те, що спірне майно набути відповідачем ОСОБА_2 безвідплатно, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 388 ЦК України зумовлює витребування такого майна, набутого безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у статті 16 ЦК України.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним (частина друга статті 16 ЦК України).

При цьому, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 Цивільного кодексу України не може застосовуватись як підстава про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

У пунктах 21-23, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав надано наступні правові роз'яснення: у разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Зазначена позиція відповідає приписам Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними .

Вирішуючи заяву представника третьої про застосування строків позовної давності до заявлених , суд вважає таку безпідставною та зазначає таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому відповідно до ч. 1ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення статті 344 ЦК України про набувальну давність.

З підстав викладеного, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 ЦК України не застосовуються.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За принциповими положеннями ст.12 ЦПК України, які встановлюють змагальність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормами ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статей 78, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що оскільки частка в розмірі 75,97% статутного капіталу ТзОВ Львівський автоцентр КАМАЗ вибула з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею та незаконно перебуває у власності ОСОБА_2, а тому позовні вимоги є повністю обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в користь позивача понесені ним витрати по оплаті судового збору (1280,00 грн, сплачених позивачем при поданні позовної заяви + 5416,36 грн., сплачених позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог = 6 696,36 грн.)

Згідно п. 8 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.7, ч.8ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 82, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5) частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Львівський автоцентр КАМАЗ (ЄДРПОУ 19330065) у розмірі 75,97% Статутного капіталу Товариства, що у грошовому виразі складає 566 699,00 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 6696 грн. 36 коп..

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2018 року.

Суддя О.В. Крамар