Ухвала

від 10.12.2018 по справі 810/1669/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/1669/18                                                                               УХВАЛА   10 грудня 2018 року                                                                                   м. Київ            Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Губська О.А., перевіривши апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Лайф" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Позивач звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень № 537303/40745652 від 04.01.2018, № 537304/40745652 від 04.01.2018, № 537305/40745652 від 04.01.2018, № 537307/40745652 від 04.01.2018, № 537302/40745652 від 04.01.2018 та № 537306/40745652 від 04.01.2018 та зобов'язання ДФС України зареєструвати податкові накладні ТОВ «БІЛД ЛАЙФ» № 80 від 22.11.2017, № 81 від 22.11.2017, № 82 від 22.11.2017, № 83 від 22.11.2017, № 84 від 23.11.2017 та № 85 від 30.11.2017 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року позов задоволено. Не погодившись з таким рішенням, відповідач 20.06.2018 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2018 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року залишено без руху та встановлено відповідачу строк для усунення недоліків протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом сплати судового збору. Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про продовження строку на усунення недоліків – відмовлено. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року повернуто апелянту у зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. 05 листопада 2018 року відповідач повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року. Зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з таких підстав. Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк , визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними. Згідно з ч.1 ст.295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 195 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято 06 червня 2018 року. Водночас, апеляційна скарга відповідачем подана лише 05 листопада 2018 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строку для її подачі. Разом з апеляційною скаргою, ГУ ДФС у м. Києві заявлено клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження, яке вмотивоване тим, що відповідач вперше звернувся з апеляційною скаргою у межах строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, однак скаргу було повернуто у зв'язку з несплатою судового збору. Відповідачем зазначено, що він не мав відповідних коштів для сплати судового збору, однак відразу після їх надходження судовий збір було сплачено. Однак, доводи апелянта про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції. Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті). Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом. Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення касаційної скарги без руху. Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак відсутність у податкового органу коштів, призначених для цієї мети і, як наслідок, невиконання через це вимог закону і суду, своїх процесуальних обов'язків, не може слугувати поважною підставою пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44, 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків. З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору на підставі кошторису, а у разі його відсутності проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. До того ж, підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги. Зупинення ж на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин, у які податковий орган вступає в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов'язаними. Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Вищенаведене не спростовується обставинами звернення відповідача з первинною апеляційною скаргою (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень. В апеляційній скарзі відсутні й відомості про наявність інших обставин, які б давали підстави для поновлення строку апеляційного оскарження. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду по справі №814/1646/16 (№ К/9901/37786/18), ухвалі Верховного Суду по справі №820/4420/16 (№ К/9901/48158/18). Крім того, суд звертає увагу, що звертаючись повторно до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою05 листопада 2018 року, апелянтом надано суду платіжне доручення № 2131 від 02 жовтня 2018 року на суму 15858,00 грн., яке проведено банком 05 жовтня 2018 року, а тому, Державної фіскальної служби України необхідно надати докази, які унеможливлювали подання апеляційної скарги в період з моменту сплати судового збору (05 жовтня 2018 року, про що свідчить штамп банку на платіжному дорученні № 2131) до моменту подачі апеляційної скарги (05.11.2018 року), адже пройшов певний період часую а саме місяць. Оскільки апеляційна скарга, яка повторно подана до КААС 05 листопада 2018 року    , тобто з пропуском 30-ти денного строку на апеляційне оскарження, та апелянтом не надано жодних доказів, які підтверджували б поважність пропуску строку для подачі апеляційної скарги, це є перешкодою в прийнятті апеляційної скарги Державної фіскальної служби України до провадження суду апеляційної інстанції, то у відповідності до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення недоліків, а саме: вказати інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та    надати докази, що підтверджують причини пропуску строку. Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якою вказана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту встановлюється строк для усунення недоліків. Пунктом 4 частини 1 ст. 299 КАС України встановлено, що, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження. Керуючись статтями 298, 299 КАС суддя, - У Х В А Л И В Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білд Лайф" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху. Надати скаржникові строк на усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали. У разі неусунення недоліків у вищезазначений строк, до  апеляційної скарги будуть застосовані наслідки, визначені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                                                                                                                                  О.А. Губська