Справа № 504/1837/18
провадження №2/504/1701/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.11.2018смт.Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді - Вінської Н.В.
при секретарі - Білаш А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Доброслав Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулася до Комінтернівського районного суду з позовом до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Сичавської сільської ради Лиманського р-ну Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, а саме земельної частки(паю) в Акціонерному товаристві Гера с. Сичавка, Комінтернівського району Одеської області, розміром 11.403 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі(на місцевості), посвідченого сертифікатом на право на земельну частку(пай) серія ОД №0133208, виданого 10 лютого 1997 року на підставі рішення Комінтернівської районної державної адміністрації від 22 січня 1997 року за №42, зареєстрованого в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку(пай) 10 лютого 1997 року за №1208, що належав ОСОБА_4, померлому 15 жовтня 2003 року. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалися на наступне, Чоловік ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - ОСОБА_5 , помер 15 жовтня 2003 року. Після його смерті відкрилася спадщина, а саме, право на земельну частку (пай), як належить йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серія ОД № 0133208. Будучи спадкоємцями по закону першої черги, як дружина та діти померлого, відповідно для отримання спадщини звернулися до державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6, яка листами за № 1590/02-14, 1591/02-14, 1592/02-14 від 11.07.2017 року відмовила їм у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з тим, що державний акт на земельну ділянку під №25, площею 10.20 га, яка розташована на території Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області(колишнього Комінтернівського району), масив 4, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 5122785800:01:002:0020, зареєстрований на ім'я ОСОБА_5 в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010452400059 від 08 листопада 2004 року, тобто, після його смерті, що суперечить ст.25 ЦК України (цивільна правоздатність припиняється у момент її смерті). В свою чергу Лиманська районна державна адміністрація Одеської області листом за № Л-1202-20 від 10.05.2017 року відмовила позивачам у повторній видачі сертифікату на ім'я ОСОБА_5, оскільки земельну частку уже було виділено в натурі.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали до суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник Лиманської районної державної адміністрації Одеської області ОСОБА_7 надав до суду заяву якою просив проводити слухання справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Представник Сичавської сільської ради Лиманського р-ну Одеської області ОСОБА_8 надала до суду заяву якою просив проводити слухання справи без її участі.
Розглянувши заявлений позов, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судовим розглядом справи встановлено, що 15 жовтня 2003 року помер ОСОБА_9, про що 15 жовтня 2003 року зроблено запис за № 35 виконавчим комітетом Сичавської сільської ради в селі Сичавка Комінтернівського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-ЖД № 366947 (а.с.15)
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та померлий 15 жовтня 2003 року ОСОБА_9 відповідно до свідоцтва серії ІІ-ЖД №336616 від 18 лютого 1984 року перебували у шлюбі.(а.с.6)
У відповідності до наявних у справі свідоцтв про народження та свідоцтв про укладення шлюбу позивачі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 є доньками ОСОБА_9 померлого 15 жовтня 2003 року.(а.с. 7-14)
10 лютого 1997 року на ім'я ОСОБА_9 було видано сертифікат на земельну частку(пай) серії ОД №0133208, в тому, що йому належить право на земельну частку(пай) у землі яка перебуває у колективній власності Акціонерного товариства Гера розміром 11,403 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі(на місцевості (а.с.16).
Відмовляючи у задоволенні позову суд виходив з того, що питання спадкування позивачами права в частці на земельну частку (паю) розміром 11.403 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі (на місцевості) неможливо, оскільки на час звернення до суду у позивачів відсутній оригінал сертифікату на право на земельну ділянку (пай) виданий на ім'я ОСОБА_4, так як даний сертифікат було вилучено у зв'язку з оформленням державного акту.
До такого висновку суд дійшов аналізуючи матеріали справи, зокрема листи № 1590/02-14, 1591/02-14, 1592/02-14 державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_6 (а.с.17-19); лист Лиманської районної державної адміністрації Одеської області від 10.05.2017 р. № Л-1202-20 (а.с.20).
Відповідно до інформації листа райдержадміністрації на звернення ОСОБА_1, щодо видачі повторного сертифікату на право на земельну частку (пай) виданого померлому ОСОБА_4 вбачається, що в даний час сертифікат про право на земельну ділянку (пай) вилучено (а.с.20).
Крім того з листів державного нотаріуса Лиманської районної державної нотаріальної контори Одеської області від 14.07.2017 р. вбачається, що у позивачів наявний державний акт на земельну ділянку під № 25 площею 10.20 га розташованої на території Сичавської сільської ради Лиманського району цільове призначення для ведення сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 5122785800:01:002:0020, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 в Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 010452400059 від 08 листопада 2004 року (а.с.17-19).
Суд враховує, що державний нотаріус відмовив у оформленні права власності на спадкове майно з мотиву того, що на час смерті ОСОБА_4 за законом не може вважатися власником вказаної земельної ділянки, однак позбавлений у поновлені порушеного права позивачів у межах заявлених вимог, якими вони просили суд визнати за ними право на спадкування частку на земельну частку (пай).
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За нормами ч. 7 ст. 319 ЦК України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лишу у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивачки суд виходив з того, що відповідно ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лишу у випадках і в порядку встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
У відповідності з ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Житловий будинок та земельна ділянка відносяться до нерухомих речей, відповідно до вимог ст. 181 ЦК України право власності на які підлягають державній реєстрації відповідно до вимог ст. 182 ЦК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Згідно п. 17 розділу Х Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Главою 86 ЦК, а також спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про нотаріат", визначено нотаріальний порядок оформлення права на спадщину, що відповідає встановленій законодавством сукупності функцій притаманній юрисдикційній діяльності судів та нотаріусів.
Це знайшло також підтвердження у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику в справах про спадкування": за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Перешкод для оформлення спадкових прав у позасудовий спосіб не встановлено.
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтями 77 та 78 ЦПК України визначено поняття належності та допустимості доказів.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. А обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 315, 319 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 13, 15, 1222, 1225, 1268 ЦК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, до Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Комінтернівський районний суд Одеської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.В. Вінська
Суд | Комінтернівський районний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 06.11.2018 |
Оприлюднено | 11.12.2018 |
Номер документу | 78432555 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Комінтернівський районний суд Одеської області
Вінська Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні