Рішення

від 29.11.2018 по справі 522/13704/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/13704/18

Провадження № 2/522/7508/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А. Ю.

при секретарі Іскрич В.В.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до ТОВ МКА ШАГ (адреса: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3), ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА (адреса: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3) про захист прав споживача, стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ МКА ШАГ та ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА про захист прав споживача, стягнення коштів та моральної шкоди у якому, після уточнення позовних вимог, просить стягнути з ТОВ МКА ШАГ та ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА суму 7 677,00 грн. внесену як аванс за навчання та зобов'язати Відповідача виключити пункт п.п. 4.2.5.1. із форми договору навчання як такий, що суперечить правам споживачів, законодавству України.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначає, що ним було укладено договір із ТОВ МКА ШАГ Відповідачем протягом семестру було надано послуги неналежної якості. Позивач сплатив повну суму наперед за навчання в наступному семестрі та припинив навчання. А Відповідач повернув йому лише частину внесених коштів, відповідно до умов Договору.

Також, Позивач вважає, що ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА має бути залучений до розгляду, через те, що від нього надійшла відмова про повернення коштів, що на думку Позивача свідчить про зв'язок між цими особами.

Як на підставу позовних вимог, Позивач посилається на п.4. ст. 10 та на п.12. ст. 10 ЗУ Про захист прав споживачів .

Позивач надав суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити у судове засідання не з'явився.

ТОВ МКА ШАГ та ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА надали суду відзиви на позовну заяву, згідно яких позовні вимоги не визнали, проти задоволення позову заперечували у повному обсязі.

Представник ТОВ МКА ШАГ та ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА адвокат ОСОБА_3 надала суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, відзиви підтримала, позовні вимоги не визнала, та просила суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, згідноч.1ст. 223 ЦПК України, у порядку ст.ст. 280-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Позивачем - ОСОБА_1 (Замовник/Слухач) та ТОВ ОСОБА_2 академія шаг ОСОБА_4 (Виконавець) 23.11.2017 року було укладено Договір № 131010359 відповідно до якого, Виконавець - ТОВ ОСОБА_2 академія шаг ОСОБА_4 організовує і проводить навчання Слухача, а Замовник оплачує навчання в порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до квитанції № ПН257 від 01 травня 2018 року Позивач сплатив ТОВ ОСОБА_2 академія шаг ОСОБА_4 плату за навчання в розмірі 13 725, 00 (тринадцять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 00 копійок).

Отже, твердження Позивача про укладання договору з Відповідачем 1 - ТОВ МКА ШАГ (ЄДРПОУ 40011395) не знайшли підтвердження наданими доказами, натомість як вбачається з доказів, Позивачем було укладено договір з Відповідачем 2 - ТОВ ОСОБА_2 академія ОСОБА_4 код ЄДРПОУ: 40260844.

Позивачем по справі не надано доказів наявності договірних відносин з ТОВ МКА ШАГ .

Як вбачається з наданих доказів зобов'язання за договором № 131010359 від 23.11.2017 року виникли у ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА . ОСОБА_5 не надано доказів порушення останнім умов договору навчання. А твердження про заздалегідь неякісні послуги не знайшли свого підтвердження.

З огляду на досліджені докази, а саме заяву про відмову від продовження навчання поданою ОСОБА_1 вх. № 29-06/18 від 15.06.2018 року, суд приходить до висновку, що Договір № 131010359 від 23.11.2017 року було розірвано з ініціативи Позивача - ОСОБА_1

ТОВ ОСОБА_2 академія шаг ОСОБА_4 забезпечило навчальний процес, що підтверджується бухгалтерською довідкою про наявне комп'ютерне обладнання, листом - підтвердженням ліцензії, програмами курсів, отже порушень Договору з боку ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА не вбачається.

Таким чином, положення статті 10 ЗУ Про захист прав споживачів не можуть бути застосовані, через те що порушень з боку Виконавця не встановлено.

Відповідно до п. 4.2.5. Договору № 131010359 від 23.11.2017 року, Договір може бути розірвано з ініціативи замовника, п. 4.2.5.1. визначає, якщо замовник вирішує розірвати Договір до або після початку навчання, і оплата за поточний семестр внесена повністю, Виконавець повертає Замовнику суму, що становить 50% від вартості тієї частини оплаченого навчання, в якій слухач не буде навчатися. Виконавець залишає за собою право відшкодування єдиного податку від суми, яка повертається замовнику.

Договірні відносини, регулюються цивільним кодексом України, а також Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України, свобода договору полягає у можливості сторін самостійно визначати умови договору, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.2. статті 627 ЦК України (ОСОБА_3 договору), у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Статті 903 ЦК України (Плата за договором про надання послуг), якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі Статтею 18 Закону "Про захист прав споживачів" Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

3. Несправедливими є, зокрема, умови договору про:

4) надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

З матеріалів справи вбачається, що Договором № 131010359 від 23.11.2017 року встановлено Право Замовника на отримання компенсації у разі розірвання договору з ініціативи Замовника. Таким чином, суд приходить до висновку, що п. 4.2.5.1. Договору відповідає вимогам закону.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 та 2 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у частині 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивач зобов'язан довести в судовому засіданні ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідачі - ті обставини, на які вони посилалися як на заперечення проти позову.

Згідно з ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного, та керуючись: ст. ст. 627, 629, 903 ЦК України, ст. ст 9, 10, 12, 19, 76 - 80, 81, 89, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1) до ТОВ МКА ШАГ (адреса: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3), ТОВ ОСОБА_2 ШАГ ОДЕСА (адреса: м. Одеса, вул. Садова, буд. 3) про захист прав споживача, стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складений 07.12.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук