Рішення

від 30.10.2018 по справі 760/19419/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/6132/18

Справа №760/19419/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Горупа В.В.

розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації Союз імміграційних адвокатів та консультантів України , треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна міграційна служба України про визнання громадянства та зобов'язання виконати умови договору, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати, що він є громадянином України та зобов'язати Громадську організацію Союз імміграційних адвокатів та консультантів України виконати договір №103/18 від 28.03.2018 року шляхом укладання додаткової угоди у якій визначити нову дату проведення лекції на тему Особливості місцевого самоврядування в Україні Стан міграції населення в Одеській області та особливості самоврядування у зв'язку з великою кількістю іммігрантів на території громад .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.03.2018 року між ним та Громадською організацією Союз імміграційних адвокатів та консультантів України було укладено договір №103/18, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечити організаційно проведення лекції на тему Особливості місцевого самоврядування в Україні . Стан міграції населення в Одеській області та особливості самоврядування у зв'язку з великою кількістю іммігрантів на території громад , а позивач повинен був прочитати дану лекцію. Лекція мала бути проведена 27.05.2018 року.

Проте, листом від 03.05.2018 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору з підстав того, що позивач при укладанні даного договору повідомив неправдиві відомості.

Зокрема, у п. 1.4 договору зазначено, що підписанням цього договору виконавець гарантує, що він обізнаний в особливостях самоврядування в Україні в цілому так і в конкретному регіоні, що відповідає предмету цього договору, займав відповідні посади, є громадянином України та постійно проживає на території України.

Відповідач зазначив, що позивач не є громадянином України і на підставі п. 4.2 договору надіслав лист про розірвання договору.

Висновки про відсутність у позивача громадянства відповідач зробив на підставі висновку за результатами службового розслідування щодо підстав оформлення паспорта громадянина України позивачу від 21.10.2016 року.

Проте, у вказаному висновку не констатовано факт відсутності у позивача громадянства України, про що зазначено у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року.

За таких обставин, вважає, що підстав для розірвання договору з ним у відповідача не було, у зв'язку із чим просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 01.08.2018 року у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 29.10.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження

Від відповідача надійшов відзив у якому він просив відмовити у задоволення позову посилаючись на те, що відповідно до висновку №239/2016 від 28.10.2016 року за результатами службового розслідування щодо підстав оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1, директора Департаменту з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України ДМС України А.М. Чередніченко встановлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ в м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 26.08.2016 року на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Новогагатли Хасавюртовського району Республіки Дагестан, вважати недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню відповідно до п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України , затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 року за №1089/21401.

Отже, у відповідача були всі підстави для розірвання договору №103/18 від 28.03.2018 року з позивачем, у зв'язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Від представника третьої особи Державної міграційної служби України у встановлений ухвалою строк надійшли пояснення до суду в яких вона заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що постановою Верховного суду від 13.06.2018 року у справі №815/7480/16 було задоволено касаційні скарги Головного управління ДМС України в Одеській області та Державної міграційної служби України. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року, якою відмовлено позивачу у задоволенні його позову про визнання протиправним і скасування висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 21.10.2016 року за №239/2016 залишено в силі.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції щодо набуття позивачем громадянства України у результаті його належності до громадян колишнього СРСР та постійного проживання на території України на момент проголошення її незалежності спростовується встановленими судом першої інстанції обставинами.

Отже, судами різних інстанцій неодноразово було встановлено преюдиційні факти відсутності факту набуття позивачем громадянства України, з урахуванням чого просила відмовити у задоволенні позову.

Від третьої особи Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у встановлений ухвалою строк пояснень не надійшло.

Від представника позивача 18.10.2018 року надійшла відповідь на відзив в якому він зазначив, що позивач набув громадянство на підставі ст. 3 Закону України Про громадянство України та висновок ГУ ДМС в Одеській області №239/2016, стосується визнання недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню паспорта громадянина України і не є рішенням щодо позбавлення позивача громадянства.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження учасники справи в судове засідання не викликались.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28.03.2018 року між позивачем та Громадською організацією Союз імміграційних адвокатів та консультантів України було укладено договір №103/18, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався забезпечити організаційно проведення лекції на тему Особливості місцевого самоврядування в Україні . Стан міграції населення в Одеській області та особливості самоврядування у зв'язку з великою кількістю іммігрантів на території громад , а позивач повинен був прочитати дану лекцію. Лекція мала бути проведена 27.05.2018 року.

Листом від 03.05.2018 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору з підстав того, що позивач при укладанні даного договору повідомив неправдиві відомості.

Зокрема, у п. 1.4 договору зазначено, що підписанням цього договору виконавець гарантує, що він обізнаний в особливостях самоврядування в Україні в цілому так і в конкретному регіоні, що відповідає предмету цього договору, займав відповідні посади, є громадянином України та постійно проживає на території України.

Відповідач зазначив, що позивач не є громадянином України і на підставі п. 4.2 договору надіслав лист про розірвання договору.

Висновки про відсутність у позивача громадянства відповідач зробив на підставі висновку ГУ ДМС України в Одеській області за результатами службового розслідування щодо підстав оформлення паспорта громадянина України позивачу від 21.10.2016 року.

Позивач вважає, що у вказаному висновку не констатовано факт відсутності у нього громадянства України, а тому на його домку ГО Союз імміграційних адвокатів та консультантів України на мала права розривати з ним договір №103/18 від 28.03.2018 року.

Позивач просив визнати, що він є громадянином України та зобов'язати Громадську організацію Союз імміграційних адвокатів та консультантів України виконати договір №103/18 від 28.03.2018 року шляхом укладання додаткової угоди у якій визначити нову дату проведення лекції на тему Особливості місцевого самоврядування в Україні . Стан міграції населення в Одеській області та особливості самоврядування у зв'язку з великою кількістю іммігрантів на території громад , на що слід зазначити наступне.

15.09.2016 року до ГУ ДМС в Одеській області надійшла заява Громадської організації Альтернативна реальність від 14.09.2016 року №14-1/09 стосовно проведення перевірки законності документування Голови Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області ОСОБА_1 паспортом громадянина України.

Відповідно до п. 10.4 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13.04.2012 року №320, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 року за №1089/21401, ГУ ДМС України в Одеській області проведено службове розслідування щодо підстав оформлення паспорта громадянину ОСОБА_1

Надані Головним управління в Одеській області матеріали, свідчили про те, що ОСОБА_1 не був прописаний на території України а ні на 24.08.1991 року, а ні на 13.11.1991 року, до його паспорта громадянина колишнього СРСР не міг бути внесений напис громадянин України , оскільки він прописався на території України після 01.05.1995 року, а також він не набував громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

За результатами службового розслідування було складено висновок 21.10.2016 року, який в установленому порядку був надісланий до ДМС для затвердження. Відповідно до цього висновку паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_1 оформлено з порушенням законодавства, оскільки підстав вважати його громадянином України немає.

На підставі вищевикладеного, ДМС України було прийнято рішення, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, виданий Київським РВ у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області 26.08.2016 року на ім'я ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Новогагатли Хасавюртовського району Республіки Дагестан, вважати недійсним та таким, що підлягає вилученню та знищенню відповідно до п. 10.4 наказу МВС України Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України від 13.04.2012 року №320.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 оскаржив його в судовому порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДМС України в Одеській області, ДМС України про визнання протиправним та скасування висновку відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, а позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано висновок ГУ ДМС України в Одеській області від 21.10.2016 року №239/2016 за результатами службового розслідування щодо підстав оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року скасовано, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2017 року залишено в силі.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь та самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Питання громадянства України регламентуються Конституцією України, Законом України Про громадянство України , указами Президента України, міжнародними договорами України тощо.

Відповідно до Закону України Про громадянство України громадянство України - це правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.

Коло осіб, які є громадянами України, визначено статтею 3 Закону.

Суд першої інстанції у своїй постанові від 07.08.2017 року дійшов висновку, що відповідно до п. 3 Закону України Про громадянство України громадянами є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України 24.08.1991 року постійно проживали на території України. Факт постійної реєстрації ОСОБА_1 станом на 24.08.1991 року документально не підтверджується.

Особи незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України Про громадянство України 13.11.1991 року проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Факт реєстрації ОСОБА_1 станом на 13.11.1991 року також документально не підтверджується.

Особи, які прибули в України на постійне проживання після 13.11.1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис громадянин України .

Колегія суддів касаційної інстанції зазначила, що висновки суду апеляційної інстанції щодо набуття позивачем громадянства України у результаті його належності до громадян колишнього СРСР та постійного проживання на території України на момент проголошення її незалежності спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, а тому висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є правильними, а суд апеляційної інстанції помилково скасував таке законне та обґрунтоване рішення.

Таким чином, судами різних інстанцій неодноразово було встановлено преюдиційні факти відсутності факту набуття позивачем громадянства України у результаті його належності до громадян колишнього СРСР та постійного проживання на території України на момент проголошення її незалежності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що підстави для визнання ОСОБА_1 громадянином України відсутні, у зв'язку із чим у задоволенні цих вимог слід відмовити.

Крім того, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №3 від 31.03.1995 року при вирішенні питання про підвідомчість справи суди мають право враховувати норми законодавчих актів, якими передбачено несудовий порядок встановлення певних фактів або визначено факти, які в даних правовідносинах можуть підтверджуватися рішенням суду. Зокрема: згідно з Положенням про порядок розгляду питань, зв'язаних з громадянством України, затвердженим Указом Президента України від 31 березня 1992 року, для вирішення заяв про належність до громадянства України може бути представлено рішення суду про встановлення факту родинних відносин.

Крім того, відповідно до листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення , не можуть бути встановлені в судовому порядку факти щодо, зокрема, належності до певної національності; набуття громадянства України громадянином іншої держави.

Зазначене є ще однією підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання позивача громадянином України.

Також, не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Громадську організацію Союз імміграційних адвокатів та консультантів України виконати договір №103/18 від 28.03.2018 року шляхом укладання додаткової угоди у якій визначити нову дату проведення лекції на тему Особливості місцевого самоврядування в Україні . Стан міграції населення в Одеській області та особливості самоврядування у зв'язку з великою кількістю іммігрантів на території громад , оскільки вона є похідною від вимоги про визнання позивача громадянином України.

Крім того, слід зазначити, що згідно п.п. 1.4 договору №103/18 від 28.03.2018 року підписанням цього договору ОСОБА_1 гарантував, що він обізнаний в особливостях самоврядування в Україні в цілому і в конкретному регіоні, що відповідає предмету цього договору, займав відповідні посади, є громадянином України та постійно проживає на території України.

Згідно п. 4.2 цього ж договору у випадку, якщо одна із сторін надала неправдиву/недостовірну інформацію, що стосується умов цього договору, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні понесені нею збитки в повному обсязі, а договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін даного договору.

У зв'язку із тим, що позивач надав недостовірну інформацію щодо свого громадянства, суд приходить до висновку, що договір був правомірно розірваний в установленому законом порядку.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення №3 від 31.03.1995 року, Конституцією України, Законом України Про громадянство України , ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації Союз імміграційних адвокатів та консультантів України , треті особи Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державна міграційна служба України про визнання громадянства та зобов'язання виконати умови договору відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце проживання: АДРЕСА_1

Відповідач: Громадська організація Союз імміграційних адвокатів та консультантів України , код ЄДРПОУ 38746966, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Василя Липківського, 45;

Третя особа: Головне управління ДМС України в Одеській області, місцезнаходження: м. Одеса, вул. Преображенська, 44;

Третя особа: ДМС України, місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, 9.

Суддя