Ухвала

від 10.12.2018 по справі 1-313/10

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 1-313/10

Провадження № 11-кп/4808/122/18

Категорія ст. 91 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мигович О. М.

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

суддів Повзла В.В.,

ОСОБА_1, ОСОБА_2

з участю секретаря Василаш Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.11.2018 року про відмову у задоволенні його клопотання про зняття судимості, -

з участю: прокурора Чорнописької Г.О.

засудженого ОСОБА_3

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду, задовольнити його клопотання та зняти судимість за вироком суду від 13.10.2010 року до закінчення передбаченого діючим законодавством строку, оскільки вважає, що Закон України Про Національне антикорупційне бюро України від 14.10.2014 року, яким ст. 91 КК України було доповнено новою частиною, не має зворотної сили, внаслідок того, що закон погіршує його становище, що заборонено ст. 58 Конституцією України. В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що він на момент прийняття цього закону був звільнений, тому, на його думку, дія закону не може поширюватись на нього.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.11.2018 року засудженому ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні його клопотання про зняття судимості. Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що відповідно до ч. 2 ст. 91 КК України зняття судимості до закінчення строків, зазначених у ст. 89 цього Кодексу не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини, а оскільки ОСОБА_3 засуджений вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області 13.10.2010 року за вчинення умисного тяжкого злочину, то відповідно до приписів зазначеної вище ч .2 ст. 91 КК України зняття судимості до закінчення строків, зазначених ст. 89 КК України не допускається.

Під час апеляційного розгляду:

- засуджений ОСОБА_3 просив вимог апеляційної скарги задовольнити, ухвалу суду скасувати та задовольнити його клопотання про зняття судимості;

- прокурор не підтримав доводи апеляційної скарги засудженого, просив вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, як такі, що не ґрунтуються на законі, ухвалу суду - без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку учасників судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, ухвалу суду - скасувати, прийняти нову, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Між тим, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі дотримався цих вимог закону, оскільки зберігаючи об'єктивність та неупередженість, не створив необхідних умов для реалізації засудженим його процесуальних прав.

Так, в силу ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За приписами ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі. Якщо після вчинення особою діяння, передбаченого цим Кодексом, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Суд апеляційної інстанції враховує, що Конституційний Суд України у своїх Рішеннях наголошує, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності. Зазначені положення дають змогу говорити про межі зворотної дії закону про кримінальну відповідність у часі. Межами дії закону про кримінальну відповідність у часі визнаються початковий та кінцевий моменти певного проміжку часу вчинення злочину, протягом якого мають місце кримінально-правові відносини в результаті дії того самого закону про кримінальну відповідальність (Рішення КСУ від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандату, Рішення КСУ від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, Рішення КСУ від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі).

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України Про судоустрій і статус суддів єдність системи судоустрою забезпечується в тому числі і єдністю судової практики.

Кримінально-правові відносини - це специфічний вид суспільних відносин, які виникають між державною і особою у зв'язку із вчиненням останньою кримінального правопорушення. Вони виникають з моменту вчинення особою злочину і закінчуються в момент набуття обвинувальним вироком законної сили.

Законом України "Про Національне антикорупційне бюро України" № 1698-VII від 14.10.2014 року(далі - Закон), статтю 91 КК України було доповнено частиною другою, згідно з якою зняття судимості до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу, не допускається у випадках засудження за умисні тяжкі та особливо тяжкі, а також корупційні злочини.

Вказаним законом, погіршується становище ОСОБА_3, оскільки виключається можливість дострокового зняття судимості.

В той же час, суд апеляційної інстанції, при вирішенні питання щодо правильності застосування судом першої інстанції під час прийняття рішення по вказаному провадженню приписів ст. 91 КК України, керується принципом верховенства права.

Враховуючи наведене вище, колегія судді доходить висновку, що відповідно до принципу ретроактивності положення ч. 2 ст. 91 КК України, які набрали законної сили 25.01.2015 року, не мають зворотної дії в часі і поширюватися на ОСОБА_3 не можуть, про що він обґрунтовано зазначає в апеляційній скарзі.

При прийнятті рішення щодо задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3, колегія суддів керується тим, що вказаний вище Закон є таким, що іншим чином погіршує становище особи, а тому не може розповсюджуватися на кримінально-правові відносини, які виникли до набрання ним чинності, навіть за умови, якщо вони ще існують на момент набуття ним чинності.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_3 був судимий: 1) 03.06.2005 року вироком Косівського районного суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі (а.п. 6-7); 2) 18.08.2009 року вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України, на підставі ст. 69 КК України - на один рік позбавлення волі (а.п. 4-5); 3) 13.10.2010 року вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі (а.п. 3).

З матеріалів провадження встановлено, що 25.02.2014 року засуджений ОСОБА_3 звільнений з державної установи Личаківська виправна колонія (№30) по відбуттю строку покарання (а.п. 9).

Згідно приписів ч. 1 ст. 88 КК України, особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили, обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

В той же час, саме час вчинення злочину встановлює правові наслідки щодо винуватої особи.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів доходить висновку, що при прийнятті рішення по вказаному клопотанню засудженого ОСОБА_3 належить керуватись законодавчими актами, що діяли до вступу Закону України Про Національне антикорупційне бюро України №1698-УІІ від 14.10.2014 року (далі - Закон).

Станом на 11.07.2014 року діяла наступна редакція ст. 91 Зняття судимості:

1. Якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строків, зазначених у статті 89 цього Кодексу.

2. Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 цього Кодексу.

3. Порядок зняття судимості встановлюється Кримінальним процесуальним кодексом України

Стаття 91 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4652-VI ( 4652-17 ) від 13.04.2012

Відповідно до вимог, передбачених ст. 538 КПК України, після відбуття покарання у виді позбавлення волі суд, який ухвалив вирок, має право розглянути питання про зняття судимості з цієї особи за її клопотанням.

У відповідності до положень п. 8 ст. 89 КК України такими, що не мають судимості, визнаються особи, зокрема засуджені до позбавлення волі за тяжкий злочин, якщо вони протягом шести років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з дня, коли ОСОБА_3 був звільнений з державної установи Личаківська виправна колонія (№30) по відбуттю строку покарання, з якого відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КК України обчислюється строк погашення судимості, до дня звернення в суд з клопотанням про зняття судимості, минуло більше 4 років 9 місяців, тобто більше ніж половина строку погашення судимості за вчинення тяжкого злочину, до якого відноситься злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

Відомостей про те, що строк погашення судимості переривався, відсутні.

За таких обставин, враховуючи те, що засуджений ОСОБА_3, після відбуття покарання, звернувся до Зарічненського районного військового комісаріату щодо оформлення документів для проходження військової служби за контрактом у Збройних Силах України, та станом на 02.10.2018 року особова справа щодо нього перебуває у стадії формування (а.п. 13), а також враховуючи те, що згідно довідки-характеристики №06 від 10.09.2018 року (а.п. 12) ОСОБА_3 займався суспільно-корисною працею, характеризувався виключно позитивно, надав суду апеляційної інстанції документи, які підтверджують той факт, що він перебуває на військовій службі у військовій частині - польова пошта В2950, колегія суддів вважає, що такі обставини, дають всі підстави вважати, що ОСОБА_3 після відбуття покарання у виді позбавлення волі довів своє виправлення .

Отже, завдання такого правового стану особи, як судимість, що має персональний характер і полягає у різноманітних обмеженнях щодо особи, які встановлюються з метою закріплення результатів впливу на неї та щоб переконатися, що відбулося її виправлення, досягнуті.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вбачає підстави для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 про погашення судимості за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2010 року, оскільки є законні підстави для його задоволення.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала місцевого суду про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про дострокове зняття судимості підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням норм матеріального права.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_3 та зняти з нього судимість до закінчення строків, зазначених у ст. 89 КК України, оскільки після відбуття покарання, призначеного за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2010 року він довів своє виправлення зразковою поведінкою, а саме тим, що перебуває на військовій службі у військовій частині, позитивно характеризується, займається суспільно-корисною працею.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 є переконливими та такими, що заслуговують на задоволення, у зв'язку із чим, ухвалу місцево суду належить скасувати, прийняти нову, якою клопотання засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Керуючись ст. 91 КК України, ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 та 538 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05.11.2018 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 щодо зняття судимості, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_3 - задовольнити, зняти з засудженого ОСОБА_3 судимість за вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 13.10.2010 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді: В.В. Повзло

ОСОБА_1

ОСОБА_4