Рішення

від 27.11.2018 по справі 1519/2-840/11

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження №1519/2-840/11

Справа № 2/521/1740/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Целуха А.П.

за участю секретаря - Корнієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Малиновського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення з квартири АДРЕСА_1, посилаючись на те, що 25.02.2008 року вона купила у відповідача зазначену квартиру та зареєструвала своє право власності. Колишня дружина відповідача надала згоду на продаж зазначеної квартири. Станом на день звернення до суду відповідач спірну квартиру не звільнив, чим порушив її права як власника.

06.11.2008р. Малиновським районним судом м.Одеси ухвалено заочне рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю - квартирою 73 будинку 9 по вул. Палубній в м.Одесі та виселив ОСОБА_2 з квартири квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 18.05.2009 року було скасоване заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 06.11.2008р.у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення та зупинено розгляд справи до остаточного вирішення справи № 1519/2-671/11.

За результатами цивільної справи № 1519/2-671/11 09 жовтня 2014 року Малиновський районний суд м. Одеси виніс рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнив частково, Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити повністю, Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, про що в реєстрі зроблено запис № 1216, згідно якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру, загальною площею: 100,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Визнано дійсною угоду про перехід іпотекодержателю ОСОБА_5 (АДРЕСА_3) права власності на двокімнатну квартиру, загальною площею: 100,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, згідно іпотечного договору від 16.05.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК (м. Київ, вул. Ковпака 29), договору Уступки вимоги №06-09/339 від 25.02.2008 року, укладеного між Колеснiком ОСОБА_6 (АДРЕСА_3) та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК (м. Київ, вул. Ковпака 29), та договору Кредиту №2006/13-2.06/462 від 16 травня 2006 pоку, укладеному між ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку УКРСОЦБАНК (м. Київ, вул. Ковпака 29); Визнано за Колеснiком ОСОБА_6 (м. Одеса, вул. Ядова, буд 61, кв.11) право власності на двокімнатну квартиру, загальною площею 100,1 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Рішенням апеляційного суду 22 грудня 2015 року, апеляційну скаргу ПАТ ОТП Банк задоволено, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2014 року скасовано у справі № 1519/2-671/11. Винесено нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) та Колеснiка ОСОБА_6 (АДРЕСА_3) відмовлено.

28.12.2017 року ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси провадження у справі у порядку ч.1 ст. 254 ЦПК України відновлено.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує, просить розглянути справу у відсутності представника позивача, про що надав письмове клопотання.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлялася за адресою згідно відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області.

Згідно ст. 280 ч.1 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів про взаємовідносин сторін, а також маючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності відповідача та його представника.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню за наступними обставинами.

В судовому засіданні встановлено, що 25.02.2008 року сторони уклали договір, відповідно до якого ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Право власності ОСОБА_1 на зазначену квартиру зареєстровано в КП ОМБТІ та РОН 19.03.2008 року за № 3348 в кн..: 177 доп.-1. Угода була укладена за наявності згоди колишньої дружини відповідача - ОСОБА_7 що підтверджується відповідною нотаріально посвідченою заявою, реєстровий номер 349.

За усною домовленістю сторін, відповідач залишився на місяць проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1, до покупки власного житла. ОСОБА_2, після закінчення вказаного строку відмовився звільняти квартиру.

Згідно Довідки Вих. № 79 від 03.11.2018 року, виданою керівником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Палубна, 9/2 , код ЄДРПОУ 37811693 ОСОБА_8 за спірною адресою зареєстровані : ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2; її син ОСОБА_9, 2011 р.н, її донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Однак ОСОБА_2 за зазначеною адресою не зареєстрований.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У сенсі ст. 391 ЦК України, власник майна може вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає можливість дійти висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно Закону N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першим протоколом та протоколами N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Таким чином, закон гарантує захист права власності шляхом застосування певних способів захисту, передбачених ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України.

Згідно із ст.ст. 379, 382 ЦК України, об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло у вигляді житлового будинку, садиби, квартири.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

За змістом ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Відповідно до п. 33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року, застосовуючи положення ст. 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпоряджатися розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Згідно із ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом та мають взаємні права та обов'язки.

Відповідно до п. п. 10,11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя , Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов'язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивачки.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що відповідач не є власником спірної квартири, не зареєстрований за вказаною адресою, однак створює перешкоди в реалізації позивачкою її прав, як власником майна, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та виселення ОСОБА_2 підлягають задоволенню з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Позивачка не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду та розглядом даної цивільної справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 319, 321, 391 ЦК України, ч. 4 ст. 9 ЖК України, ст.ст. 4, 12, 14, 81,82, 89, ч. 4 ст. 223, 259, 263 - 265, 273, 280 -284 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення - задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_2 (17.06.1963року народження, ІПН: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_4) не чинити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_2, адреса реєстрації: АДРЕСА_5) перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю - квартирою 73 будинку 9 по вул. Палубній в м.Одесі.

Виселити ОСОБА_2 (17.06.1963року народження, ІПН: НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_4) з квартири АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: ЦЕЛУХ А.П.