Ухвала

від 26.11.2018 по справі 761/24986/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/977/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІМІТЕД» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року,

за участю:

представника власника майна ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3, 99 відсотків, що за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637).

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник ТОВ«БЕСТ ЛІМІТЕД» ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Апелянт зазначає, що копію оскаржуваної ухвали було отримано 05.10.2018 року.

Мотивуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що постанова про визнання об`єкта незавершеного будівництва, житлового комплексу з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, речовими доказами не містить підстав, передбачених ст. 98 КПК України.

Слідчим суддею не перевірено законність отримання доказів відповідно до закону, зокрема Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 45212448 від 07.10.2015 року була отримана не слідчим, а громадянином ОСОБА_9 , який не є посадовою особою органу досудового розслідування.

Станом на сьогодні, як зазначає представник, іпотекодержатель позбавлений права доступу на предмет іпотеки, в ухвалі слідчого судді не зазначено на кого покладено обов`язок зберігання вищезазначеного майна.

Кримінальне провадження у даній справі порушено ще у 2010 році, слідство триває вже більше 7 років, жодній особі не оголошено про підозру, а накладений арешт завдає ТОВ«БЕСТ ЛІМІТЕД» збитків як кредитору та іпотекодержателю, що в свою чергу свідчить про відсутність співмірності заходів забезпечення кримінального провадження, як зазначає представник.

В судове засідання у справі прокурор не з`явився, причини своєї неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду. Тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутністю прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно частини 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що клопотання слідчого про арешт майна було розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі представника ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД», копію оскаржуваної ухвали було отримано лише 05.10.2018 року. Апеляційну скаргу було подано представником ОСОБА_6 10.10.2018 року, тобто в межах передбаченого законом строку, у зв`язку з чим, він поновленню не підлягає.

Що стосується безпосередньо апеляційної скарги, то слід звернути увагу на такі обставини.

Як вбачається з матеріалів провадження, що СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві здійснює досудового розслідування, відомості щодо якого внесенні до ЄРДР за №12012110100000628 від 06.12.2012, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України.

В ході проведення досудового розслідування зазначено, що протягом липня - вересня 2005 року керівництво КАКС «Сенатек» з метою заволодіння грошовими коштами громадян, зловживаючи їх довірою, під приводом інвестування будівництва ПП «Київбудсервіс» (правонаступник ТОВ «Житловик»), а саме: житлового будинку на проспекті Науки, 66-70 в місті Києві, укладали з громадянами відповідні пайові договори, отримуючи від них, відповідно до прибуткових касових ордерів, готівкові кошти.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний намір, службові особи КАКС «Сенатек» не виконали договірні зобов`язання, кошти на будівництво вказаного житлового будинку не перерахували, заяви громадян щодо розірвання пайового договору залишені без розгляду.

Протягом 2005-2006 рр. КАКС «Сенатек» залучив від фізичних осіб близько 20 000 000 грн. під обіцянки вкласти ці кошти в будівництво житлового комплексу по проспекту Науки, 66-70 в м. Києві.

В подальшому ці кошти, не було перераховано на рахунок забудовника, як було передбачено Договорами інвестування будівництва житлового будинку, а були надані в вигляді кредитів керівництву забудовника - ТОВ «Житловик» - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , (в різний час директори ТОВ «Житловик») ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , (засновники ТОВ «Житловик») , ОСОБА_15 (який, зі слів Лов`яка, на той час був співробітником ТОВ «Житловик» ).

Житловий комплекс по проспекту Науки, 66-70 в м. Києві збудований не був.

Постановою Господарського суду м. Києва від 22.10.2012 ТОВ «Житловик» визнано банкрутом.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої, об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3, 99 відсотків, за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, знаходиться у приватній власності ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637).

05.07.2018 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3, 99 відсотків, що за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637).

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.07.2018 року клопотання було задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки останнє в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належну правову підставу, передбачену ч. 1 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як встановила колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначенимст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положеньст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання, тоді як само клопотання не є доказом будь-яких обставин.

Таким чином, відповідно до матеріалів провадження, слідчий, звернувшись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження його як речового доказу, долучив до матеріалів провадження постанову від 14.04.2016 року, згідно якої майно, на яке він просить накласти арешт, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положенняст. 98 КПК України, всупереч доводам апеляційної скарги.

Доводи представника, що жодній особі ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» не оголошено про підозру у даному кримінальному провадженні, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Посилання представника, що Інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 45212448 від 07.10.2015 року була отримана не слідчим, а громадянином ОСОБА_9 , який не є посадовою особою органу досудового розслідування, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки не ґрунтуються на матеріалах даного провадження.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріали судового провадження не містять відомостей невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання, а тому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 в цій частині.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання органу досудового розслідування, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності. При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11 липня 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_8 та накладено арешт на майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, житловий комплекс з підземними паркінгами, і об`єктами соціально-побутового та офісного призначення, готовністю 3, 99 відсотків, що за адресою: м. Київ, проспект Науки, 66-70, власником якого є ТОВ «БЕСТ ЛІМІТЕД» (ЄДРПОУ 40262637), залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІМІТЕД» ОСОБА_6 , залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4