Постанова

від 06.12.2018 по справі 904/2123/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 року м.Дніпро Справа № 904/2123/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач)

суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 у справі №904/2123/18 (суддя - Євстигнеєва Н.М., повне рішення складено 04.07.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біос", Кам`янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", м. Дніпро

про стягнення 65 990,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біос" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, яким з урахуванням уточнень просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Голметресурс" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс") суму заборгованості за двома договорами поставки відповідачу товару, суму 3% річних та інфляційні втрати, а всього 65 990,15 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області позов повністю задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біос" заборгованість за поставлений товару, 3% річних, інфляційні втрати, та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

В обгрунтування прийнятого рішення, посилаючись на норми діючого законодавства, господарський суд визнав, що позивач поставив відповідачу за двома договорами товар, а відповідач не надав суду доказів про оплату одержаного товару. Доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Аском Сервіс" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду від 03.07.2018 року по справі №904/2123/18 скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, не з`ясував всі обставини справи, визнав доведеними обставини та факти, які такими не є, та не в повному обсязі дослідив наявні в матеріалах справи документи.

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- не повинно було бути об'єднання позовних вимог в одне провадження, оскільки кожен договір поставки є предметом окремого спору.

- суд не дослідив документи про оплату поставленого товару, а саме: в матеріалах справи відсутній рахунок на оплату поставленого товару;

-штрафні санкції, розраховані позивачем, є неспіврозмірними до заявлених позовних вимог, а розмір 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'зання є помилковим та нарахованим з порушенням чинного законодавства України.

Просить апеляційну скаргу задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Біос" просить суд апеляційну скаргу ТОВ "Аском Сервіс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду без змін, як таке що відповідає нормам матеріального права та постановлене без порушень норм процесуального права. Зазначає, що два договори є однорідними, укладеними між одними і тим ж сторонами. Вважає, що позивач надав суду докази поставки товар, в той час як відповідач не надав суду доказів його оплати. Розрахунки заборгованості, відсотків річних та інфляційних витрат перевірені господарським судом, і обгрунтовано визнані правильними.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 року (колегія суддів у складі головуючого судді (доповідача) - Широбокової Л.П. - доповідач, суддів: Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В.) було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс", м. Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 у справі №904/2123/18.

Указом Президента України від 29.12.2017 № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд з 03.10.2018 року припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.

Відповідно до частин 5, 7 ст. 31 ГПК України, у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

На виконання вказаних правових норм забезпечено передачу справи №904/2123/18 з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду від 17.10.2018 для розгляду справи №904/2123/18 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.

Ухвалою колегії суддів від 22.10.2018 року колегія суддів у складі головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач), суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г. прийняла до свого провадження справу № 904/2123/18, з розгядом апеляційної скарги у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, що стосуються фактів, викладених в апеляційній скарзі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2016 року між ТОВ "Біос" (продавець) та ТОВ "Голметресурс", правонаступником якого є ТОВ "Аском Сервіс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити пісок намивний озерний (надалі-товар), на умовах даного договору (далі договір-1).

Згідно з п. 1.2 договору-1, право власності на товар переходять до покупця з моменту повної оплати за товар.

Відповідно до п.1.3 договору-1 якість Товару в повному обсязі задовольняє покупця, покупець зобов'язуються, будь-яких претензій по якості товару в майбутньому пов'язаних з його станом не заявляти продавцю.

Пунктом 2.1 договору-1 встановлено, що товар постачається партіями. Під партією розуміється кількість товару, яка зазначена в видатковій накладній продавця погодженій покупцем. Факт акцепту продавцем заявки покупця підтверджується відповідним рахунком, який виставляється продавцем для покупця шляхом факсимільного зв'язку.

Відповідно до п.2.2 договору-1 поставка Товару здійснюється транспортними засобами продавця.

Вартість однієї тони піску 220,00 грн. з урахуванням ПДВ, ціна включає вартість товару, витрати, понесені при навантажуванні та інші витрати продавця, пов'язані зі здійсненням поставки на умовах договору. Оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі, протягом десяти банківських днів з моменту поставки товару (п.3.2 договору-1).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 року (п.6.1 договору-1).

На виконання умов договору-1 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 124 738,03 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними (а.с. 15-17).

Згідно банківських виписок по розрахункам за поставлений пісок відповідачем була здійснена часткова оплата, в сумі 83 159,33 грн. (а.с.23-34).

Несплаченою залишилась сума 41 578,70 грн.

10 січня 2017 року ТОВ "Біос" (продавець) та ТОВ "Голметресурс", правонаступником якого є ТОВ "Аском Сервіс" (покупець), укладено договір купівлі-продажу, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити пісок намивний озерний (надалі-товар), на умовах даного договору (далі договір-2).

Згідно з п. 1.2 договору-2 право власності на товар переходять до покупця з моменту повної оплати за товар.

Відповідно до п.1.3 договору-2, якість Товару в повному обсязі задовольняє покупця, покупець зобов'язуються, будь-яких претензій по якості товару в майбутньому пов'язаних з його станом не заявляти продавцю.

Згідно п. 2.1 договору-2 товар постачається партіями. Під партією розуміється кількість товару, яка зазначена в видатковій накладній продавця погодженій покупцем. Факт акцепту продавцем заявки покупця підтверджується відповідним рахунком, який виставляється продавцем для покупця шляхом факсимільного зв'язку.

Поставка Товару здійснюється транспортними засобами продавця (п.2.2 договору-2).

Згідно з п. 3.1 договору-2 вартість однієї тони піску 220,00 грн. з урахуванням ПДВ, ціна включає вартість товару, витрати, понесені при навантажуванні та інші витрати продавця, пов'язані зі здійсненням поставки на умовах договору.

Оплата за поставлений товар здійснюється в безготівковій формі, протягом десяти банківських днів з моменту поставки товару (п.3.2 договору-2).

Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2017 року (п.6.1 договору-2).

На виконання умов договору-2 позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв товар на загальну суму 13 199,76 грн., що підтверджується відповідною видатковою накладною (а.с. 18).

Зобов'язання щодо оплати за поставлений товар за Договором 2 відповідачем виконано не було.

У зв?язку з порушенням відповідачем умов договору позивач просив стягнути крім основного боргу:

за договором 1 - 3% за загальний період з 18.01.2017р. по 16.05.2018р. у сумі 1 826,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7 056,67 грн. за загальний період з лютого 2017 року по лютий 2018 року;

за договором 2 - 3% річних у розмірі 463,25 грн. за загальний період з 16.03.2017 по 16.05.2018 та інфляційні втрати у розмірі 1 865,13 грн. за загальний період з квітня 2017 року по квітень 2018 року.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідачем за поставлений товар було сплачено частково, в розмірі 83159,33грн., несплаченою залишилась сума 54778,46грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 54778,46грн.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було надано розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, а саме:

- за договором від 01.02.2016р. - 3% річних у розмірі 1 826,64 грн. за загальний період з 18.01.2017р. по 16.05.2018р. та інфляційні втрати у розмірі 7 056,67 грн. за загальний період з лютого 2017 року по лютий 2018 року;

- за договором від 10.01.2017р. - 3% річних у розмірі 463,25 грн. за загальний період з 16.03.2017р. по 16.05.2018р. та інфляційні втрати у розмірі 1 865,13 грн. за загальний період з квітня 2017 року по квітень 2018 року.

Вказаний розрахунок є арифметично вірним та відповідає дійсній сумі заборгованості, періоду нарахування, а тому господарським судом правомірно задоволено в повному обсязі позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Доводи апеляційної скарги про те, що господарським судом неправомірно об'єднано позовні вимоги за двома договорами, оскільки вони є двома різними предметами спору і не можуть розглядатись в межах однієї справи, не приймаються судом до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька позовних вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або подання доказами, основні та похідні вимоги. Частиною другою даної статті суду надано право об?єднати в одне провадження декілька справ одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. Підстави, за яких не допускається об?єднання справ, наведені в частинах 4 та 5 ст.173 ГПК України. У справі, що розглядається такі підстави відсутні. Отже суд правильно не роз?єднав справи.

Також не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи рахунку на оплату товару №675 від 12.09.2016р., оскільки обов'язок відповідача оплатити товар виникає, згідно п.3.2. Договорів, не з виставлення рахунку, а з моменту поставки товару. Поставка ж підтверджується відповідними видатковими накладними.

Доводи апеляційної скарги про те, штрафні санкції, розраховані позивачем, є неспіврозмірними до заявлених позовних вимог, а розмір 3% річних та індексу інфляції за прострочення виконання зобов'язання є помилковим, відхиляються апеляційним судом, оскільки штрафні санкції позивачем у даній справі не заявлялись, а розмір 3% річних та інфляційних втрат відповідає матеріалам справи та нормам діючого законодавства.

Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.

Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аском Сервіс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018 у справі №904/2123/18 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

С.Г. Антонік

Судді:

---

М.О. Дармін

ОСОБА_1