Рішення

від 04.12.2018 по справі 910/12863/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2018Справа № 910/12863/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПОРТ"

про стягнення 55706,52 грн.

за участю представників:

від позивача: Шевченко Г.П.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПОРТ" про стягнення 50768,03 грн., з яких: 32560,31 грн. - основний борг, 1531,90 грн. - пеня, 260,48 грн. - інфляційні збитки, 135,17 грн. - 3% річних, 16280,16 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ПУ-КО-310117-03 від 31.01.2017 в частині здійснення оплати товару, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за договором у розмірі 32560,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12863/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 25.10.2018.

19.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2018 суд відклав розгляд заяви про збільшення позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2018 відкладено розгляд справи на 22.11.2018, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання.

В судовому засіданні 22.11.2018 суд, розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану до суду 19.10.2018, прийшов висновку про часткове її прийняття, з огляду на наступне.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. У зв'язку із чим, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

У своїй заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32560,31 грн., пеню у розмірі 5506,93 грн., 3% річних у розмірі 475,04 грн., інфляційні збитки у сумі 884,08 грн., штраф у сумі 16280,16 грн. та 283,90 грн. - донарахувань заборгованості до основного боргу у зв'язку із зміною валютного курсу.

Оскільки, у заяві про збільшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення донарахувань заборгованості до основного боргу у зв'язку із зміною валютного курсу у сумі 283,90 грн., що не були заявлені у позовній заяві, приймаючи до уваги те, що позовна заява не містить обґрунтувань щодо вказаної вимоги та про об'єднання вимог позивачем не заявлялось, то суд прийшов до висновку про часткове прийняття заяви про збільшення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 32560,31 грн., пені у розмірі 5506,93 грн., 3% річних у розмірі 475,04 грн., інфляційних збитків у сумі 884,08 грн., штрафу у сумі 16280,16 грн. У зв'язку із частковим прийняттям заяви про збільшення позовних вимог має місце нова ціна позову, а саме у сумі 55706,52 грн.

В судовому засіданні 22.11.2018 відкладено розгляд справи на 04.12.2018, про що постановлено ухвалу яка занесена до протоколу судового засідання. Відповідачу направлено ухвалу про виклик в судове засідання.

Представник відповідача в судове засідання 04.12.2018 не з'явився, відзиву на позов не подав. Про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2018 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 04.12.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПОРТ" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №ПУ-КО-310117-03 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом дії договору постачати покупцю товар (запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), авто хімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті ( за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору (товар), а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору ціна товару вважається остаточно визначеною сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передачі) партії товару з урахуванням положень п. 5.2. договору.

Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по видатковій накладній партію товару у встановлений сторонами термін (п. 5.1. договору).

У відповідності до пп. 5.1.2. п. 5.1. договору, якщо партію товару відпущено покупцю без здійснення передоплати, товар вважається поставленим на умовах відстрочення платежу. При проведенні постачання з відстрочення платежу покупець сплачує вартість партії товару протягом терміну, зазначеного у видатковій накладній, за якою товар відпущено покупцю. Якщо строк розрахунків у видатковій накладній не зазначений, відстрочка платежу складає сім (7) календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Пунктом 10.2. договору сторони погодили, що при простроченні оплати товару, покупець за письмовою вимогою постачальника зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування.

Згідно із п. 10.5. договору, при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.2. договору суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилається на те, що в порушення взяти на себе зобов'язань відповідачем не здійснено оплату поставленого товару згідно із видатковими накладними: №21230 від 07.04.2018 (частково оплачена на суму 2522,40 грн.), № 21415 від 10.04.2018, № 21545 від 10.04.2018, № 22157 від 12.04.2018, № 22224 від 12.04.2018, № 22289 від 12.04.2018, №22506 від 13.04.2018, № 22598 від 13.04.2018, № 22682 від 14.04.2018, № 23036 від 16.04.2018, № 23140 від 17.04.2018, № 23253 від 17.04.2018, № 23952 від 19.04.2018, №23973 від 20.04.2018, № 24184 від 20.04.2018, № 24744 від 23.04.2018, № 24852 від 24.04.2018, № 25194 від 25.04.2018. У зв'язку із чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 32560,31 грн.

У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання, позивачем у редакції заяви про збільшення позовних вимог заявлені вимоги про стягнення пені у розмірі 5506,93 грн., 3% річних у розмірі 475,04 грн., інфляційні збитки у сумі 884,08 грн. (нараховані за загальний періоди з 14.04.2018 по 17.10.2018), а також штраф у сумі 16280,16 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору у період з 07.04.2018 по 25.04.2018 позивач згідно із видатковими накладними №21230 від 07.04.2018, № 21415 від 10.04.2018, № 21545 від 10.04.2018, № 22157 від 12.04.2018, № 22224 від 12.04.2018, № 22289 від 12.04.2018, №22506 від 13.04.2018, № 22598 від 13.04.2018, № 22682 від 14.04.2018, № 23036 від 16.04.2018, № 23140 від 17.04.2018, № 23253 від 17.04.2018, № 23952 від 19.04.2018, №23973 від 20.04.2018, № 24184 від 20.04.2018, № 24744 від 23.04.2018, № 24852 від 24.04.2018, № 25194 від 25.04.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 35082,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом пункту пп. 5.1.2. п. 5.1. договору, сторони погодили, що відстрочка платежу складає сім календарних днів з дати виписки видаткової накладної.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи заборгованість відповідача становить 32560,31 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання за договором у сумі 32560,31 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 32560,31 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у сумі 16280,16 грн. та нараховані за загальний періоди з 14.04.2018 по 17.10.2018: пеня у сумі 5506,93 грн., 3% річних у розмірі 475,04 грн., інфляційні збитки у сумі 884,08 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних та штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 10.2. договору.

Розрахунок пені у сумі 5506,93 грн. є арифметично вірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до п. 10.5. договору сторони погодили, що при простроченні оплати більше одного місяця позивач має право додатково стягнути з відповідача штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Враховуючи наявність прострочення з оплати товару більше одного місяця, оскільки розрахунок штрафу є арифметично вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення 16280,16 грн. штрафу.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Розрахуноки 3% річних у сумі 475,04 грн. та інфляційних втрат у сумі 884,08 є арифметично вірними, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПОРТ" про стягнення 55706,52 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-ІМПОРТ" (03150, м. Київ, вулиця ВЕЛИКА ВАСИЛЬКІВСЬКА, будинок 114, ідентифікаційний код 38292683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІПАРТС УКРАЇНА" (04073, м. Київ, вулиця СКЛЯРЕНКА, будинок 1, ідентифікаційний код 40458289) основний борг у сумі 32560,31 грн., пеню у сумі 5506,93 грн., інфляційні збитки у сумі 884,08 грн., 3% річних у сумі 475,04 грн., штраф у сумі 16280,16 грн. та судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2018 .

Суддя О.В. Гулевець