Рішення

від 06.12.2018 по справі 909/811/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/811/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області

до відповідача: Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича"

про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 14 248 грн 52 к та повернення земельної ділянки до державної власності

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_2

від позивача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 14 248 грн 52 к та повернення земельної ділянки до державної власності.

У відповідності до ст.53 ГПК України, прокурор у позовній заяві визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з даним позовом прокурор обґрунтовує тим, що Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, встановивши факт незаконного використання земельної ділянки державної власності, не вживає дієвих заходів для усунення порушень, що призвело до їх незаконного використання. Тому, у відповідності до положень ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позовній заяві, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього Конституцією України представництва.

Ухвалою суду від 21.09.18 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.18, за наслідками якого підготовче засідання відкладено на 06.11.18.

Ухвалою суду від 06.11.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 20.11.18.

В судовому засіданні 20.11.18 оголошувалася перерва до 06.12.18, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Зокрема, вказав на те, що 11.06.92 ОСОБА_4 створено та зареєстровано фермерське господарство "Сендецького Богдана Васильовича". У 1993 році виконавчим комітетом Тисменицької районної Ради депутатів трудящих фермеру ОСОБА_4 видано Державний акт серії Б №083904-083905 на право користування земельною ділянкою площею 12 га згідно з планом землекористування Тисменицької міської ради для ведення фермерського господарства. Згідно заяви ОСОБА_4 від 19.06.13, останній вийшов зі складу засновників фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" у зв"язку з передачею належних йому корпоративних прав фермерського господарства ОСОБА_5, та помер 29.04.18. Зауважив, що перевіркою, проведеною ОСОБА_1 Управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області встановлено, що земельна ділянка площею 11 га використовується фермерським господарством "Сендецького Богдана Васильовича" без відповідних документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, чим заподіяно шкоду у розмірі 14248,52грн. Вказав на те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини, відтак відповідач не є належним землекористувачем. За наведених обставин вважає, що вказана земельна ділянка підлягає поверненню до державної власності - ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Івано-Франківській області як органу, якому належать повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що належать до державної власності.

Представник позивача в судовому засіданні із твердженнями прокурора погодився з підстав, викладених у письмових поясненнях б/н та б/д (вх.№16539/18 від 25.10.18).

Відповідач явки повноважних представників в судові засідання жодного разу не направив, заяв, клопотань та відзиву на позов не подавав.

Ухвали суду від 21.09.18, 23.10.18 та 06.11.18, направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відмітками "за закінченням терміну зберігання" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов"язки щодо пересилання поштового відпралвення".

Крім того, відповідача повідомлено про судове засідання 06.12.18 шляхом розміщення оголошення на веб-сторінці Господарського суду Івано-Франківської області на офіційному порталі "Судова влада України".

Відповідно до норм ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.06.92 ОСОБА_4 створено та зареєстровано фермерське господарство "Сендецького Богдана Васильовича". У 1993 році виконавчим комітетом Тисменицької районної Ради депутатів трудящих фермеру ОСОБА_4 видано Державний акт серії Б №083904-083905 на право користування земельною ділянкою площею 12 га згідно з планом землекористування Тисменицької міської ради для ведення фермерського господарства (копія зазначеного акта міститься в матеріалах справи).

Згідно заяви ОСОБА_4 від 19.06.13, останній вийшов зі складу засновників фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" у зв"язку з передачею належних йому корпоративних прав фермерського господарства ОСОБА_5. Зазначений факт підтверджується також наявною в матеріалах справи копією протоколу зборів фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" від 19.06.13.

Згідно свідоцтва про смерть І-НМ №269720 від 30.04.18 ОСОБА_4 помер 29.04.18.

ОСОБА_1 Управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області у липні 2018р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено, що земельна ділянка, що належала на праві постійного користування фермеру ОСОБА_4, на даний час використовується фермерським господарством "Сендецького Богдана Васильовича" без правоустановчих документів. Результати проведеної перевірки оформлено актом перевірки від 13.07.18 №799/0/92-18-ДК/720/АП/09/01/-18 та актом обстеження земельної ділянки від 13.07.18 №799/0/92-18-ДК/491/АО/10/01/-18, копії яких містяться в матеріалах справи.

ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.06.18 №305/110-18 підтверджується, що земельна ділянка площею 12га відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії Б №083904-083905, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею на території Тисменицького району у 1994 році під №55 та виданого на підставі рішення Тисменицької міської ради від 20.04.92, розташована за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради; інформація щодо переоформлення права користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства ОСОБА_4 відсутня.

19.07.18 ОСОБА_1 Управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення №799/0/92-18-ДК/193П/07/01/-18, яким встановлено, що земельна ділянка площею 11 га використовується фермерським господарством "Сендецького Богдана Васильовича" без відповідних документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що є порушенням п.бч.1ст.211 земельного кодексу та ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про накладення адміністративного стягнення від 26.07.18 №799/0/92-18-ДК/017По/08/01/-18 керівника фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00грн. У цій же постанові зазначено, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, становить 14248,52грн.

Доказів оскарження постанови про адміністративне правопорушення у передбаченому законом порядку матеріали справи не містять.

Крім того, 26.07.18 ОСОБА_1 Управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області фермерському господарству "Сендецького Богдана Васильовича" винесено припис №799/0/19-18-ДК/0172Пр/03/01/-18 щодо усунення порушень вимог земельного законодавства шляхом звільнення земельної ділянки або розробки документів, що підтверджують право користування нею.

Матеріалами справи (зокрема, листом ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 15.08.18 №11-9-0.42-4987/0/2-18, актом обстеження земельної ділянки від 30.08.18 №1052/0/92-18-ДК/740/АО/10/01/-18 та актом перевірки від 30.08.18 №1052/0/92-18-ДК/968/АП/09/01/-18) підтверджується, що зазначений штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, земельну ділянку не звільнено, розробки документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, не здійснено.

Відповідно до інформаційної довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Буковина-Експерт" ринкова вартість земельної ділянки площею 11 га, розташованої поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, становить 2350000,00грн.

Згідно з розрахунком ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійсненого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 11 га, розташованої поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради, становить 14248,52грн.

Доказів сплати відповідачем вищезазначеної шкоди у розмірі 14248,52грн. та звільнення земельної ділянки матеріали справи не містять.

Користування відповідачем земельною ділянкою площею 11 га, розташованою поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради, без правоустановчих документів стало причиною звернення прокурора з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до приписів статті 13 Конституції України землі є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст.3 Земельного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

В силу п.4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.12 у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

На підставі листа ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 20.06.18 №305/110-18 судом встановлено, що земельна ділянка площею 11 га, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, знаходиться за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради, що з огляду на вищенаведені норми закону дає підстави для висновку суду про те, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані в статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою - державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки - договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку.

Відповідно до частини 2 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою набувають підприємства, установи, організації, що належать до державної та комунальної власності.

Зі змісту вищезазначеної норми вбачається, що відповідач не відноситься до жодної з перелічених у ній категорії осіб.

В силу статей 1, 12 Закону України "Про фермерське господарство" фермерські господарства наділені можливостями щодо: набуття у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку (як юридична особа); виключно володіння та користування земельною ділянкою, що належить на праві приватної власності громадянам - членам цього фермерського господарства; використання земельної ділянки фермерським господарством на умовах оренди.

Тобто, чинне на момент вирішення спору законодавство повністю виключає можливість перебування, а відповідно і набуття за фермерським господарством права постійного користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

Згідно зі статтею 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельними ділянками можуть набувати лише державні та комунальні юридичні особи. Громадяни та приватні юридичні особи не можуть мати земельні ділянки на праві постійного користування. У редакції п. 6 Перехідних положень, яка діяла з моменту набрання чинності Земельним кодексом України до 22 вересня 2005 року, було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які набули земельні ділянки на праві постійного користування до 1 січня 2002 року, але згідно з Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні були до 1 січня 2008 року переоформити право постійного користування на право власності або право оренди. Проте, 22 вересня 2005 року Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення. Це положення втратило чинність 22 вересня 2005 року. Це означає, що громадяни та юридичні особи, які до 1 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, можуть використовувати ці ділянки без обов'язкового переоформлення права постійного користування у право власності на землю чи право оренди землі. Однак, за бажанням, і громадяни, і юридичні особи (крім державних і комунальних), які отримали у постійне користування земельні ділянки до 1 січня 2002 р., можуть здійснювати таке переоформлення.

Проте, матеріали справи не містять доказів про переоформлення ОСОБА_4 права постійного користування землею на право користування на умовах оренди або у власність.

Судом встановлено, що спірну земельну ділянку у 1993 році отримав у постійне користування для ведення селянського фермерського господарства громадянин ОСОБА_4, яка йому належала на час смерті у 2018 році на праві постійного користування. При цьому, з 19.06.18 і до дати смерті ОСОБА_4 не був членом Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича".

Право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Таку правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-3113цс-16 та Верховного Суду у постанові від 24 січня 2018 року у справі №908/799/17.

Таким чином, відповідач використовує земельну ділянку державної форми власності площею 11 га, розташовану поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради за відсутності правовстановлюючих документів.

Згідно приписів пункту "б" частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Судом встановлено те, що:

- протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному використанні земельної ділянки без оформлення відповідних документів;

- наявність шкоди полягає у неотриманні доходів, які могли бути отримані у вигляді сплати орендної плати;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у бездіяльності відповідача та у неможливості власника земельної ділянки передати її в оренду іншим особам;

- вина полягає у тому, що відповідач усвідомлював протиправність своєї поведінки, свідомо допускав настання шкоди та не вчиняв дій щодо вступу у договірні відносини з позивачем.

За таких обставин у діях відповідача є повний склад цивільного правопорушення.

Порядок визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначений постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу".

Згідно з розрахунком ОСОБА_1 Управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, здійсненого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 "Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", розмір шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 11 га, розташованої поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 2625810100:10 101 0256, за межами населеного пункту м.Тисмениця Тисменицької міської ради, становить 14248,52грн.

Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність в діях відповідача повного складу цивільного правопорушення і розмір заявленої до стягнення шкоди, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14248,52грн. шкоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначено ст.122 Земельного кодексу України: сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (п.1 зазначеної статті); Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб(п.4 наведеної статті)

Таким чином, повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення, що належать до державної власності, належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, зокрема ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру в Івано-Франківській області.

Як передбачено ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

З огляду на той факт, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту і використовується відповідачем без правоустановчих документів, що є порушенням вимог земельного та цивільного законодавства, зазначена земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність.

Таким чином, суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин справи та діючого законодавства, суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

В контексті наведеного, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 124, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 12, 84, 92, 116, 118, 122, 124, 125 Земельного кодексу України, ст.ст.203, 210, 215, 626, 1212 Цивільного кодексу України, Законами України "Про фермерське господарство", "Про прокуратуру", "Про судовий збір", ст.ст. 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 216, 232, 233, 236-241, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в сумі 14 248 грн 52 к та повернення земельної ділянки до державної власності.

Стягнути з Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича"(вул.Слобода, 36, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400, код 22175697) до державного бюджету (УК у Тисменицькому районі, м.Тисмениця, МФО 899998, ЄДРПОУ 38026444, р/р 31410611009486, код класифікації 24062200) 14248,52( чотирнадцять тисяч двісті сорок вісім гривень п"ятдесят дві копійки) шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 11 га, яка знаходиться за межами населеного пункту м.Тисмениця.

Фермерському господарству "Сендецького Богдана Васильовича"(вул.Слобода, 36, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400, код 22175697) повернути земельну ділянку площею 11 га вартістю 2350000,00грн., яка знаходиться за межами населеного пункту м.Тисмениця, до земель державної власності ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Івано-Франківській області.

Стягнути з Фермерського господарства "Сендецького Богдана Васильовича"(вул.Слобода, 36, м.Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,77400, код 22175697) 37012,00(тридцять сім тисяч дванадцять гривень) судового збору на користь прокуратури Івано-Франківської області (р/р 35215084003924 Державна казначейська служба України м.Київ МФО 820172, ЄДРПОУ 03530483).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2018

Суддя Матуляк П. Я.