Рішення

від 11.12.2018 по справі 905/1956/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.12.2018 м.Харків Справа № 905/1956/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-СЕРВІС", м.Слов'янськ, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства шкільного харчування "Восток", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 39158,16 грн.

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_1, за довір.

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК-СЕРВІС", м.Слов'янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Комунального підприємства шкільного харчування "Восток", м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 39158,16 грн., з яких 37195,06 грн. - сума основного боргу, 1158,71 грн. - сума інфляційних втрат, 804,39 грн. - сума 3% річних від простроченої заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №7024/МК від 23.08.2017р. в частині оплати товару.

В якості правових підстав позову позивач зазначив, зокрема, положення ст.55 Конституції України, ст.ст.526, 527, 549-551, 625, 626, 628, 629, 655, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 217, 222, 230-232 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1956/18.

Ухвалою господарського суду від 26.10.18р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1956/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 21.11.18р.

Ухвалою суду від 21.11.18р. відкладено судове засідання на 11.12.18р.

Представник позивача у судове засідання 11.12.18р. з'явився та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.18р. не з'явився, про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач в судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.08.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МК-СЕРВІС" (постачальник) та Комунальним підприємством шкільного харчування "Восток" (покупець) укладений договір №7024/МК, згідно, якого постачальник зобов'язується відпустити покупцю товар - продукти харчування за кодами ДК 016-2010 - за цінами та в асортименті, вказаними у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець прийняти його в асортименті, що попередньо був узгоджений з постачальником (р.1 договору).

Ціна на товар у специфікації вказані у гривнях разом з ПДВ, специфікація є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Відповідно до п.2.2, п.2.3, п.2.8 договору сума договору на момент його укладання складає 78588,00 грн. Постачальник поставляє товар за цінами, зазначеними в специфікації на момент укладання договору. Вартість товару включає тільки ціну самого товару з ПДВ.

За умов п.3.1 договору покупець здійснює оплату на підставі первинних документів (накладна, рахунок, ін.). Покупець проводить розрахунки з постачальником за фактом отримання товару на умовах відстрочки платежу до 40 банківських днів. У випадку затримки оплати товару замовником, як бюджетною державною установою (через відсутність коштів на розрахунковому рахунку), замовник зобов'язується провести оплату поставленого постачальником товару протягом 10-ти банківських днів з дня надходження коштів на свій розрахунковий рахунок.

Постачальник та покупець здійснюють звірку і уточнюють видатки протягом трьох робочих днів з дня закінчення звітного (розрахункового) періоду, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3 договору).

Згідно п.3.4 договору Покупець здійснює прийом товару в асортименті і за цінами відповідно до специфікації, що діють на момент поставки товару.

Місце постачання товарів: м.Маріуполь, вул.Київська 72, вул.Азовстальська 53, вул.Пашковсього 62а, вул.Володимирська 27, пр.Ленінградський 45, вул.Станіславського 1, вул.Волгодонська 13, вул.Февральська 86, вул.Волгоградська 1, вул.Олімпійська 199, пр.Героїв України 92, вул.Центральна 38, вул.Інтернаціональна 17, вул.Маркелова 2, вул.Котовського 102, пр.Будівельників 28А (п.5.7 договору).

Термін дії договору розповсюджується з 23.08.2017р. до 31.12.2017р. Усі доповнення та зміни до договору є діючими, якщо вони здійснені у письмовій формі та узгоджені усіма сторонами договору (п.9.1 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Згідно специфікації №б/н б/д до договору сторонами узгоджено поставку товару - масло вершкове 73% ТМ ОСОБА_2 у кількості 1000 кг., ціною 65,49 грн. за од. без ПДВ, загальною вартістю 65490,00 грн. без ПДВ.

Специфікація підписана представниками сторін договору та скріплена печатками підприємств.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі накладних №17019960 від 03.11.2017р., №17019961 від 03.11.2017р., №17019962 від 03.11.2017р., №17019963 від 03.11.2017р., №17019970 від 03.11.2017р., №17020153 від 08.11.2017р., №17020154 від 08.11.2017р., №17020159 від 08.11.2017р., №17020290 від 10.11.2017р., №17020291 від 10.11.2017р., №17020292 від 10.11.2017р., №17020293 від 10.11.2017р., №17020294 від 10.11.2017р., №17020295 від 10.11.2017р., №17020296 від 10.11.2017р., №17020297 від 10.11.2017р., №17020438 від 15.11.2017р., №17020441 від 15.11.2017р., №17020439 від 15.11.2017р., №17020440 від 15.11.2017р., №17020620 від 17.11.2017р., №17020621 від 17.11.2017р., №17020626 від 17.11.2017р., №17020627 від 17.11.2017р., №17020628 від 17.11.2017р., №17020629 від 17.11.2017р., №17020813 від 22.11.2017р., №17020814 від 22.11.2017р., №17020817 від 22.11.2017р., №17020815 від 22.11.2017р., №17020816 від 22.11.2017р., №17020946 від 24.11.2017р., №17020941 від 24.11.2017р., №17020942 від 24.11.2017р., №17020943 від 24.11.2017р., №17020944 від 24.11.2017р., №17021004 від 24.11.2017р., №17021005 від 24.11.2017р., №17020996 від 24.11.2017р., №17021158 від 29.11.2017р., №17021162 від 29.11.2017р., №17021165 від 29.11.2017р., №17021163 від 29.11.2017р., №17021325 від 01.12.2017р., №17021326 від 01.12.2017р., №17021327 від 01.12.2017р., №17021328 від 01.12.2017р., №17021329 від 01.12.2017р., №17021330 від 01.12.2017р., №17021331 від 01.12.2017р., №17021332 від 01.12.2017р., №17021610 від 08.12.2017р., №17021616 від 08.12.2017р., №17021619 від 08.12.2017р., №17021608 від 08.12.2017р., №17021609 від 08.12.2017р., №17021611 від 08.12.2017р., №17021612 від 08.12.2017р., №17021613 від 08.12.2017р., №17021614 від 08.12.2017р., №17021615 від 08.12.2017р., №17021617 від 08.12.2017р., №17021618 від 08.12.2017р., №17021620 від 08.12.2017р., №17021953 від 15.12.2017р., №17021954 від 15.12.2017р., №17021960 від 15.12.2017р., №17021961 від 15.12.2017р., №17021962 від 15.12.2017р., №17021955 від 15.12.2017р., №17021956 від 15.12.2017р., №17021958 від 15.12.2017р. поставлено відповідачу товар на загальну суму 37329,30 грн., який був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписами останніх на відповідних накладних без зауважень та заперечень.

Наряд чи довіреність на отримання ТМЦ на ім'я представника відповідача до позовної заяви не додано, проте відсутність наряду/довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічні висновки містяться в постанові Вищого господарського суду України від 11.06.15р. у справі №903/679/14.

Вищевказані накладні мають посилання на договір №7024/МК від 23.08.2017р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором не спростований.

Як зазначає позивач, відповідач здійснив часткову оплату товару за накладною №17019960 від 03.11.2017р. у розмірі 258,70 грн., залишок боргу за вказаною накладною становить 134,24 грн.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору №7024/МК від 23.08.2017р., зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав не своєчасно та не в повному обсязі.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором з оплати товару в загальному розмірі 37195,06 грн., про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 12.04.2018р., підписаний та скріплений печатками з боку позивача та відповідача.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховані та пред'явлені до стягнення 3% річних у розмірі 804,39 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1158,71 грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №7024/МК від 23.08.2017р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.3.1 договору сторонами узгоджено, що покупець здійснює оплату на підставі первинних документів (накладна, рахунок, ін.). Покупець проводить розрахунки з постачальником за фактом отримання товару на умовах відстрочки платежу до 40 банківських днів.

Враховуючи викладені умови оплати, відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача згідно накладних: №17019960 від 03.11.2017р., №17019961 від 03.11.2017р., №17019962 від 03.11.2017р., №17019963 від 03.11.2017р., №17019970 від 03.11.2017р. - до 01.01.2018р. (включно) , №17020153 від 08.11.2017р., №17020154 від 08.11.2017р., №17020159 від 08.11.2017р. - до 09.01.2018р. (включно) , №17020290 від 10.11.2017р., №17020291 від 10.11.2017р., №17020292 від 10.11.2017р., №17020293 від 10.11.2017р., №17020294 від 10.11.2017р., №17020295 від 10.11.2017р., №17020296 від 10.11.2017р., №17020297 від 10.11.2017р. - до 11.01.2018р. (включно) , №17020438 від 15.11.2017р., №17020441 від 15.11.2017р., №17020439 від 15.11.2017р., №17020440 від 15.11.2017р. - до 16.01.2018р.(включно) , №17020620 від 17.11.2017р., №17020621 від 17.11.2017р., №17020626 від 17.11.2017р., №17020627 від 17.11.2017р., №17020628 від 17.11.2017р., №17020629 від 17.11.2017р. - до 18.01.2018р.(включно) , №17020813 від 22.11.2017р., №17020814 від 22.11.2017р., №17020817 від 22.11.2017р., №17020815 від 22.11.2017р., №17020816 від 22.11.2017р. - до 23.01.2018р. (включно) , №17020946 від 24.11.2017р., №17020941 від 24.11.2017р., №17020942 від 24.11.2017р., №17020943 від 24.11.2017р., №17020944 від 24.11.2017р., №17021004 від 24.11.2017р., №17021005 від 24.11.2017р., №17020996 від 24.11.2017р. - до 25.01.2018р. (включно) , №17021158 від 29.11.2017р., №17021162 від 29.11.2017р., №17021165 від 29.11.2017р., №17021163 від 29.11.2017р. - до 30.01.2018р. (включно) , №17021325 від 01.12.2017р., №17021326 від 01.12.2017р., №17021327 від 01.12.2017р., №17021328 від 01.12.2017р., №17021329 від 01.12.2017р., №17021330 від 01.12.2017р., №17021331 від 01.12.2017р., №17021332 від 01.12.2017р. - до 01.02.2018р. (включно) , №17021610 від 08.12.2017р., №17021616 від 08.12.2017р., №17021619 від 08.12.2017р., №17021608 від 08.12.2017р., №17021609 від 08.12.2017р., №17021611 від 08.12.2017р., №17021612 від 08.12.2017р., №17021613 від 08.12.2017р., №17021614 від 08.12.2017р., №17021615 від 08.12.2017р., №17021617 від 08.12.2017р., №17021618 від 08.12.2017р., №17021620 від 08.12.2017р. - до 08.02.2018р. (включно) , №17021953 від 15.12.2017р., №17021954 від 15.12.2017р., №17021960 від 15.12.2017р., №17021961 від 15.12.2017р., №17021962 від 15.12.2017р., №17021955 від 15.12.2017р., №17021956 від 15.12.2017р., №17021958 від 15.12.2017р. - до 15.02.2018р. (включно).

Оплата вартості отриманого за вказаними накладними товару здійснена частково на суму 258,70 грн. та прострочена заборгованість складає 37195,06 грн.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару за договором №7024/МК від 23.08.2017р. згідно вищевказаних накладних у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

Сплату вищевказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання за договором №7024/МК від 23.08.2017р. щодо повної оплати поставленого товару у строки обумовлені сторонами договору не виконав, а отже прострочив виконання зобов'язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 37195,06 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення 3% річних загалом за період з 29.12.2017р. по 11.10.2018р. в загальному розмірі 804,39 грн. та інфляційні витрати загалом за період з січня 2018р. по серпень 2018р. в загальному розмірі 1158,71 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період нарахування річних та арифметично невірно здійснено розрахунок.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено дійсний розмір цих вимог у сумі 783,47 грн.

З наведених підстав, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 783,47 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.18р. у справу №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

За приписами ч.2 п.3.1 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013р. (зі змінами та доповненнями) інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений відповідною Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з викладеного слідує, базою для нарахування є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями та яка є існуючою на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні є прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція, дефляція.

Перевіривши розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначений період для нарахування інфляційних нарахувань, оскільки позивачем при розрахунку не враховано індекс інфляції липня 2018р., який становив 99,3% (мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок інфляційних нарахувань, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, загалом за період лютий 2018р. - серпень 2018р., з урахуванням дефляції у липні 2018р., суд дійшов висновку, що розмір інфляційних нарахувань, який підлягає стягненню становить 637,53 грн.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-СЕРВІС", м.Слов'янськ, Донецька область до Комунального підприємства шкільного харчування "Восток", м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 39158,16 грн., з яких 37195,06 грн. - сума основного боргу, 1158,71 грн. - сума інфляційних втрат, 804,39 грн. - сума 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства шкільного харчування "Восток" (87502, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Менделєєва, буд.4-а, код ЄДРПОУ 13508295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК-СЕРВІС" (84100, Донецька область, м.Слов'янськ, вул.Шевченко, буд.22, оф.7, код ЄДРПОУ 39994616) суму основного боргу у розмірі 37195,06 грн., 3% річних в сумі 783,47 грн., інфляційні витрати в сумі 637,53 грн. та судовий збір в розмірі 1737,61 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні 11.12.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.18р.

Суддя М.О. Лейба