Рішення

від 07.12.2018 по справі 910/12703/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2018Справа № 910/12703/18 Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В. , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (58018, Чернівецька обл., місто Чернівці, ПРОВУЛОК СКЛАДСЬКИЙ, будинок 11, кімната 2) до про Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ МУРМАНСЬКА, будинок 7) розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 41 220 грн. 49 коп. Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (надалі також - Позивач ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ (надалі також - Відповідач ) про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 41 220 грн. 49 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором оренди б/н від 15.03.2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 року позовну заяву ТОВ БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК до ТОВ Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості у розмірі 41 220 грн. 49 коп. залишено без руху.

08.10.2018 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 року відкрито провадження у справі №910/12703/18, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.10.2018 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 16.10.2018 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту за закінченням встановленого терміну зберігання, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ є 02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ МУРМАНСЬКА, будинок 7.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/12703/18 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

15.03.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ (Орендар) було укладено Договір оренди б/н, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Орендар прийняти в тимчасове оплатне користування приміщення та/або частину приміщення (об'єкт оренди), яке розташоване за адресою: м. Чернівці, провулок Складський 11, площа якого визначається сторонами у протоколі узгодження істотних умов, який є невід'ємною частиною цього договору.. (а.с.11-12)

Відповідно до п.3.1 Договору об'єкт оренди вважається переданим Орендарю з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Згідно з п.4.1 Договору повернення об'єкта, що орендується, здійснюється в останній день дії даного договору за актом прийому-передачі приміщення.

Згідно з п.5.1 Договору орендна плата за даним договором визначається сторонами у протоколі узгодження істотних умов договору. Орендна плата здійснюється на підставі виставленого Орендодавцем рахунку. В кінці кожного місяця Сторонами підписуються акти виконаних робіт.

Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця чи у готівковій формі не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим. (п.5.2 Договору)

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що в разі порушення термінів внесення орендних та інших платежів згідно Даного договору, Орендар сплачує у пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

У п.6.6 Договору зазначено, що в разі виробничої чи іншої необхідності, Орендодавець в праві розірвати даний договір в односторонньому порядку; попередивши про це Орендаря за один місяць.

Орендар несе наступну відповідальність за цим договором: у випадку прострочення, встановленого п. 5.5. договору терміну оплати орендної плати чи інших платежів згідно даного договору - пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. (пп.8.1.1 Договору)

Відповідно до п.9.2 Договору Договір діє з дати його підписання і до 31.12.2019 року.

Згідно з п.9.4 Договору Орендар має право відмовитись відданого договору, попередивши про це Орендодавця в письмовій формі не пізніше, чим за 60 днів.

Протоколом узгодження істотних умов Договору оренди б/н від 15.03.2018 року Сторони погодили, що об'єктом оренди, який передається Орендодавцем та приймається Орендарем у строкове платне користування, є нежитлові приміщення, які розташовані за адресою; м. Чернівці, провулок Складський 11, кімната № 7а (по техпаспорту приміщення 13, площею 13,1 м2) та кімната № 8 (по техпаспорту кабінет 14, площею 23,1 м2), загальною площею 36,2 м2; розмір орендної плати за один місяць становить 2 823 грн. 60 коп. Розмір орендної плати може змінюватися і переглядатися виключно в порядку, передбаченому в договорі і тільки в письмовому вигляді. Строк оренди становить з 15 березня 2018 по 31 грудня 2019 року. (а.с.13)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди б/н від 15.03.2018 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою; м. Чернівці, провулок Складський 11, кімната № 7а (по техпаспорту приміщення 13, площею 13,1 м2) та кімната № 8 (по техпаспорту кабінет 14, площею 23,1 м2), загальною площею 36,2 м2), які розташовані за адресою: м. Чернівці, провулок Складський 11, що підтверджується Актом приймання - передачі від 15.03.2018 року. (а.с.14)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість по орендній платі у розмірі 15 666 грн. 43 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ пеню у розмірі 1 174 грн. 62 коп., інфляційні у розмірі 78 грн. 69 коп. та 3% річних у розмірі 101 грн. 25 коп. За таких підстав, просить Суд розірвати Договір оренди б/н від 15.03.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ .

01.08.2018 року Позивач надіслав на адресу Відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 12842 грн. 83 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 01.08.2018 р., фіскального чеку від 01.08.2018 р., накладної. (а.с. 15-18)

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди б/н від 15.03.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди б/н від 15.03.2018 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в тимчасове оплатне користування нежитлові приміщення, які розташовані за адресою; м. Чернівці, провулок Складський 11, кімната № 7а (по техпаспорту приміщення 13, площею 13,1 м2) та кімната № 8 (по техпаспорту кабінет 14, площею 23,1 м2), загальною площею 36,2 м2), які розташовані за адресою: м. Чернівці, провулок Складський 11, що підтверджується Актом приймання - передачі від 15.03.2018 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.14)

Згідно з п.5.1 Договору орендна плата за даним договором визначається сторонами у протоколі узгодження істотних умов договору. Орендна плата здійснюється на підставі виставленого Орендодавцем рахунку. В кінці кожного місяця Сторонами підписуються акти виконаних робіт.

Орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок Орендодавця чи у готівковій формі не пізніше 10-го числа місяця, що настає за розрахунковим. (п.5.2 Договору)

Судом встановлено, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ перед Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК за Договором оренди б/н від 15.03.2018 року становить 15 666 грн. 43 коп., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим Позивачем. (а.с.21)

Однак, Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК по орендній платі у загальному розмірі 15 666 грн. 43 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 15 666 грн. 43 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 101 грн. 25 коп. та інфляційні у розмірі 78 грн. 69 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати орендної плати за загальний період прострочки з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 101 грн. 25 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення прострочки Відповідача за зобов'язаннями травня 2018 року. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Такими чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 100 грн. 66 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з квітень 2018 р. - червень 2018 р. у розмірі 78 грн. 69 коп., що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення періоду нарахування інфляційних за зобов'язаннями квітня - травня 2018 року. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з квітень 2018 р. у розмірі 09 грн. 29 коп., оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 1 174 грн. 62 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов язань №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що в разі порушення термінів внесення орендних та інших платежів згідно Даного договору, Орендар сплачує у пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 1 174 грн. 62 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення прострочки Відповідача за зобов'язаннями травня 2018 року. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Такими чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 11.04.2018 р. по 18.09.2018 р. у розмірі 1 167 грн. 92 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК підлягає стягненню заборгованість у розмірі 15 666 грн. 43 коп., 3% річних у розмірі 100 грн. 66 коп., інфляційні у розмірі 09 грн. 29 коп. та пеня у розмірі 1 167 грн. 92 коп.

Що стосується заявлених позовних вимог в частині розірвання Договору оренди б/н від 15.03.2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ , Суд зазначає.

Відповідно до п.9.2 Договору Договір діє з дати його підписання і до 31.12.2019 року.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Відповідно до статі 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У п. 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що вирішуючи питання щодо дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем (наймачем) платежів, господарським судам слід враховувати таке.

Законом (частина третя статті 291 ГК України, частина друга статті 651, стаття 783 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору найму (оренди) за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а статтею 782 ЦК України - право наймодавця на односторонню відмову від такого договору у разі невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідне право наймодавця на відмову від договору найму не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою щодо розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо має місце істотне порушення умов договору.

Відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів.

У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як встановлено Судом, Відповідач в порушення умов Договору оренди б/н від 15.03.2018 року та норм Цивільного кодексу України не здійснив оплату орендних платежів за період березень 2018 року - серпень 2018 року на загальну суму 15 666 грн. 43 коп., тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим Суд прийшов висновку, що неотримання Позивачем очікуваного при укладенні договору у вигляді повної та своєчасної оплати орендних платежів встановлює істотність порушення Відповідачем умов договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням Відповідачем зобов'язань за Договором оренди б/н від 15.03.2018 року, Позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, а тому позовні вимоги Позивача про розірвання договору є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 24 199 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позов позивача не підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2018 року між адвокатом Поповичем Вадимом Михайловичем (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (Клієнт) було укладено Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги №05/09/18-01, за змістом якого КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов'язання надавати професійну правову (правничу) допомогу (надалі - правова допомога) та здійснити представництво й захист інтересів КЛІЄНТА з усіма правами що надані КЛІЄНТУ та його АДВОКАТУ згідно законодавства України и обсязі, порядку та на умовах, передбачених даним Договором та додатком № 1.

Відповідно до Додатку №1 до Договору про надання професійної правової (правничої) допомоги №05/09/18-01 від 05.09.2018 року У відповідності до п 1.1 Договору АДВОКАТ зобов'язується надавати наступну правову допомогу: Представництво інтересів КЛІЄНТА у судах під час здійснення господарського судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами з питань пов'язаних із забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів КЛІЄНТА, надання КЛІЄНТУ правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності, складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів КЛІЄІІТА, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню у відносинах із боржником ТОВ Видавничий дім Бліц-Інформ . АДВОКАТ користується усіма без виключень правами, які надані йому законом, а також правами якими наділені учасники справи. АДВОКАТ за окремими додатковими усними чи письмовими дорученнями КЛІЄНТА зобов'язується надавати іншу правову допомогу порядок, умови, строки та спосіб плати за яку узгоджується сторонами додатково в усному чи письмовому порядку за домовленістю Сторін.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано розрахунок розміру правової допомоги від 05.09.2018 р., видатковий касовий ордер від 05.09.2018 р. на суму 24199 грн. 50 коп., Акт наданих послуг від 18.09.2018 р. на суму 9 679 грн. 80 коп. (а.с.28-30)

Судом встановлено, що Попович Вадим Михайлович є адвокатом в розумінні Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної Асоціації Адвокатів України.

Проте, Суд зазначає, що позовна заява від імені Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК підписана не адвокатом, а директором Позивача.

Згідно з Актом наданих послуг від 18.09.2018 року, заявлена Позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 679 грн. 80 коп., складається з:

Зустріч та усна консультація клієнта - 1,5 год. - 1675 грн. 35 коп.;

Ознайомлення з матеріалами справи - 1,5 год. - 1675 грн. 35 коп.;

Складання позовної заяви, складання розрахунку суми боргу - 2 год. - 1 861 грн. 50 коп. + 1861 грн. 50 коп.;

Представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними чи юридичними особами - 1 год. - 2606 грн. 10 коп.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а відтак необґрунтованими вимоги про стягнення 7073 грн. 70 коп. - витрат, необхідних для усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, складання позовної заяви, розрахунку суми боргу із розрахунку 5 год.

Вимоги Позивача про стягнення 2606 грн. 10 коп. за представництво та захист інтересів клієнта перед іншими фізичними чи юридичними особами є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки в жодному судовому засіданні представник Позивача участі не приймав, а доказів представництва інтересів Позивача перед іншими фізичними чи юридичними особами матеріали справи не містять.

За таких підстав, з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 536 грн. 85 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК - задовольнити частково.

2. Розірвати Договір оренди б/н від 15.03.2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (58018, Чернівецька обл., місто Чернівці, ПРОВУЛОК СКЛАДСЬКИЙ, будинок 11, кімната 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38453103) та Товариством з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ МУРМАНСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи41309403).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Видавничий дім БЛІЦ-ІНФОРМ (02094, м.Київ, ВУЛИЦЯ МУРМАНСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи41309403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БЕТА-ІНВЕСТ ЛОГІСТІК (58018, Чернівецька обл., місто Чернівці, ПРОВУЛОК СКЛАДСЬКИЙ, будинок 11, кімната 2, Ідентифікаційний код юридичної особи 38453103) заборгованість у розмірі 15 666 (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 43 (сорок три) коп., 3% річних у розмірі 100 (сто) грн. 66 (шістдесят шість) коп., інфляційні у розмірі 09 (дев'ять) грн. 29 (двадцять дев'ять) коп., пеню у розмірі 1 167 (одна тисяча сто шістдесят сім) грн. 92 (дев'яносто дві) коп., судовий збір у розмірі 3 516 (три тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 06 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 536 (три тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Чинчин