Рішення

від 03.12.2018 по справі 910/12795/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12795/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог Мережі-Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу"

про стягнення 1441697,74 грн

Суддя Усатенко І.В.

Секретар судового засідання Микитин О.В.

Представники сторін:

від позивача - Іванов П.О.

від відповідача - Мацегорін А.О.

В судовому засіданні 03.12.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Діалог Мережі-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАМАРІН-ГЛОУ" про стягнення 1441697,74 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем свої зобов"язань з повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 996650,00 грн за договором № 01/05 від 16.05.2014, яку позивач просить стягнути у судовому порядку. Також позивачем нараховано відповідачу втрати від інфляції у розмірі 358379,81 грн та 3% річних у розмірі 86667,59 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.10.2018.

16.10.2018 від відповідача надійшов відзив на позов з додатками, в якому він проти позову заперечує, посилаючись на ту обставину, що зобов'язання за договором поворотної фінансової допомоги припинилось неможливістю його виконання, оскільки, на рахунки відповідача накладено арешт.

Ухвалою суду від 25.10.2018 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 03.12.2018.

Представник позивача в судовому засіданні 03.12.2018 підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16.05.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Діалог Мережі-Україна" (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" (сторона-2) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги № 01/05 відповідно до п. 1.1 якого сторона 1 надає стороні 2 поворотну фінансову допомогу у розмірі е більше 1000000,00 грн, а сторона 2 зобов'язується повернути фактично надану поворотну фінансову допомогу у визначений цим договором строк.

Позивачем було перераховано на рахунок відповідача поворотну фінансову допомогу за договором № 01/05 від 16.05.2014 у розмірі 999050,00 грн без ПДВ, що підтверджується виписками по рахункам позивача за період з 16.05.2014 по 13.03.2015.

Згідно виписки по рахунку позивача 04.06.2014, йому було повернуто відповідачем частину поворотної фінансової допомоги у розмірі 2400,00 грн.

Відповідачем не заперечується та обставина, що ним отримано кошти на банківський рахунок за договором № 01/05 від 16.05.2014 у розмірі 999050,00 грн., з яких повернуто 2400,00 грн.

Згідно ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Сторона 1 надає поворотну фінансову допомогу шляхом перерахування на поточний рахунок сторони 2 грошових коштів у розмірі не більше 1000000,00 грн на протязі 360 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору та за умови повернення стороні 1 фактично наданої стороні 2 поворотної фінансової допомоги. Поворотна фінансова допомога вважається наданою стороні 2 в момент зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони 2. Сторона 2 зобов'язана повернути фактично надану їй поворотну фінансову допомогу до 31.12.2015. Поворотна фінансова допомога повертається в безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок сторони 1. Поворотна фінансова допомога вважається повернутою стороні 1 в момент зарахування грошової суми на її поточний рахунок (п. 2.1, 2.3, 2.4, 2.6, 2.7 договору).

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору він вступає в дію з моменту його підписання і діє на протязі 5 років, а в частині повернення стороні 1 фактично наданої стороні 2 поворотної фінансової допомоги - до повного її поверхня. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону 2 від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідач не повернув позивачу отриману суму поворотної фінансової допомоги, що визнається сторонами та не заперечується при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором № 01/05 від 16.05.2014 встановлено строк повернення фінансової допомоги - до 31.10.2015.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору № 01/05 від 16.05.2014 повернув лише 2400,00 грн з отриманої поворотної фінансової допомоги, в зв'язку з чим сума не повернутих коштів становить 996650,00 грн, отже вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача за період з 01.11.2015 по 24.09.2018: 3% річних у розмірі 86667,59 грн, втрат від інфляції у розмірі 358379,81 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 4.2 договору у випадку прострочення стороною 2 виконання грошових зобов'язань, остання зобов'язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних та втрат від інфляції за період з 01.11.2015 по 24.09.2018 є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума 3 % річних та втрат від інфляції підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення. Отже з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 86667,59 грн та втрати від інфляції у розмірі 358379,81 грн.

Щодо доводів відповідача про припинення його грошових зобов'язань, в зв'язку з неможливістю виконання.

Відповідачем подано до матеріалів справи постанову державного виконавця про арешт коштів боржника від 27.10.2016 ВП № 52426078, згідно якої на кошти ТОВ "Аквамарін-Глоу", які знаходяться на його рахунках накладено арешт у межах суми 7494078,79 грн.

Відповідно до ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом. У разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково зобов'язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону. Господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням. У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами. Ліквідація суб'єкта господарювання - банкрута є підставою припинення зобов'язань за його участі.

Арешт на рахунки відповідача був накладений в рамках виконавчого провадження, в зв'язку з неналежним виконанням ним своїх зобов'язань перед своїми контрагентами, а тому він не може посилатись, що арешт на його кошти є обставиною, за яку він не відповідає. Крім того, постанова про арешт коштів була винесена 27.10.2016. а зобов'язання з повернення поворотної фінансової допомоги позивачу мало бути виконано у строк до 31.10.2015 за рік до накладення арешту.

Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Отже відповідач самостійно здійснює свою підприємницьку діяльність і не може перекладати свою відповідальність за зобов'язаннями на інших юридичних осіб. Накладення арешту на кошти на рахунках відповідача не є підставою для невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Крім того, суду не надано доказів того, що станом на день розгляду справи на кошти боржника накладено арешт.

Отже судом встановлено, що грошове зобов'язання за договором № 01/05 від 16.05.2014 щодо повернення отриманої ним поворотної фінансової допомоги не припинилось та має бути виконане ним у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач не надав доказів в спростування обставин, визнаних позивачем у позовній заяві, та на підтвердження яких позивач надав до матеріалів справи відповідні докази.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквамарін-Глоу" (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, будинок 29, приміщення 2; ідентифікаційний код 35393162) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діалог Мережі-Україна" (03680, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, корпус 5, офіс 716; ідентифікаційний код 33053379) заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 16.05.2014 № 01/05 у розмірі 996650 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп.; втрати від інфляції у розмірі 358379 (триста п'ятдесят вісім тисяч триста сімдесят дев'ять) грн 81 коп.; 3 % річних у розмірі 86667 (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят сім) грн 59 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 21626 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 11.12.2018

Суддя І.В.Усатенко