Рішення

від 03.12.2018 по справі 910/12016/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2018Справа № 910/12016/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМХ інжиніринг"

про стягнення 905730,75 грн.

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники:

від позивача: Кайдан Дмитро-Святослав Тарасович за довіреністю №40/5-48 від 27.09.2018;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМХ Інжиніринг" (відповідач) про стягнення 893098,13 грн., з яких: 703741,75 грн. основного боргу, 88729,30 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 92,55 грн. пені., 100534,53 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору №А201832530 від 10.01.2018 сплатив відповідачу авансовий платіж в сумі 703741,75 грн. згідно платіжного доручення №4412 від 13.03.2018, тоді як відповідач не виконав умови наведеного договору щодо поставки товару у погоджений сторонами строк, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору №А201832530 від 10.01.2018, відмовою від прийняття товару та вимогами про повернення авансового платежу, сплати штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленого товару та сплати 26% річних від суми авансового платежу за користування чужими грошовими коштами. Відповідач отримав повідомлення про розірвання Договору №А201832530 від 10.01.2018, однак авансовий платіж позивачу не повернув, суми штрафу та процентів за користування чужими грошовими коштам позивачу не сплатив, що стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/12016/18, призначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.10.2018 об 11:20 год., явку учасників справи у підготовче засідання визнано не обов'язковою.

01.10.2018 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог з доказами направлення копії зазначеної заяви відповідачу. Зазначеною заявою представник позивача просив суд збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та пені.

У підготовче засідання, призначене на 01.10.2018, з'явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 01.10.2018 не з'явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.10.2018, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.10.2018, здійснювався розгляд заяви представника позивача, поданої 01.10.2018 через відділ діловодства суду, про збільшення розміру позовних вимог.

Представник позивача у підготовчому засіданні 01.10.2018 зазначену заяву підтримав.

Дослідивши заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, суд встановив, що така заява подана позивачем з дотриманням приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і законні інтереси інших осіб, у зв'язку з чим заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду, новою ціною позову, виходячи з якої має розглядатися спір є 905730,78 грн., з яких: 703741,75 грн. основного боргу, 101261,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; 192,81 грн. пені; 100534,53 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Згідно ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках, зокрема, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно з ч. 7 ст. 183 ГПК України у разі відкладення підготовчого засідання підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання у справі на 05.11.2018 о 14:20 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2018 у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи 05.11.2018 об 11:10 год., призначено підготовче засідання на 19.11.2018 об 11:10 год.

В судове засідання, призначене на 19.11.2018, з'явився представник позивача.

Представник відповідача у підготовче засідання, призначене на 19.11.2018, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 19.11.2018 за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 19.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2018 о 09:30 год.

В судовому засіданні 03.12.2018 судом розпочато розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 03.12.2018 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст.208-210 ГПК України та для ухвалення рішення суд вийшов до нарадчої кімнати (ст. 219 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.12.2018 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч.6 ст.233 ГПК України.

З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМХ інжиніринг" (продавець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (покупець, позивач) було укладено Договір №А201832530, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити (передати) покупцеві у зумовлений цим договором строк, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплектуючі для контрольно-вимірювальних приладів імпортного виробництва за ціною, в кількості та асортименті, згідно специфікації, яка викладена в Додатку №1 до цього договору (товар). Специфікація укладається одночасно з укладенням цього договору, і після підписання уповноваженими представниками сторін є невід'ємним додатком №1 до цього договору (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, загальна сума договору складає 1005345,35 грн. в тому числі ПДВ 20% - 167557,56 грн.

Згідно з п.3.1 Договору, оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок продавця 70% вартості товару у формі авансового платежу на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання договору та 30% вартості товару у строк не більше 3-х банківських днів з моменту отримання покупцем письмового повідомлення продавця про готовність до відвантаження товару.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що термін постачання товару складає 56 (п'ятдесят шість) календарних днів з дати здійснення 70% авансового платежу. Доставка товару на склад покупця проводиться протягом трьох робочих днів з дати здійснення покупцем повного розрахунку за товар та надання продавцю копії довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Датою поставки товару за цим договором вважається дата поставки товару на склад покупця та зазначена в видатковій накладній на товар (п.4.4 Договору).

У відповідності до п.6.1 Договору, товар рахується зданим продавцем та прийнятим покупцем: по кількості - згідно даних, вказаних у видатковій накладній; по якості - згідно сертифікату якості виготовлювача товару.

Згідно п.8.1 Договору, у випадку непоставки або несвоєчасної поставки продавцем товару в строки, зазначені в цьому договорі, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

За умовами п.8.2 Договору, у випадку прострочення поставки товару більш, ніж на 15 календарних днів, покупець має право відмовитися від приймання товару та розірвати цей договір, повідомивши про це продавця в письмовій формі. В цьому разі продавець зобов'язаний повернути покупцю аванс протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання повідомлення про розірвання цього договору, а в ці ж самі терміни сплатити покупцю штраф згідно з п.8.1 цього договору, а також сплатити покупцю процент за використання чужих грошових коштів від суми авансу з моменту його отримання та до дати його повернення покупцю. Процент за використання чужих грошових коштів, а саме - коштів покупця, встановлюється із розрахунку 26% річних.

За умовами п.8.3 Договору, у випадку недотримання термінів повернення авансу, встановлених в п.8.1 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості неповерненої передоплати за кожен день прострочення.

Відповідно до п.9.1 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині гарантійних обов'язків та розрахунків до повного виконання зобов'язань обома сторонами.

Специфікацією №1 договору сторони погодили поставку товару на загальну суму 1005345,35 грн/ разом з ПДВ.

У позовній заяві позивач зазначив, що на виконання умов договору 13.03.2018 перерахував відповідачу аванс в розмірі 703741,75 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4412 від 13.03.2018.

Позивач вказав, що з урахуванням п.4.1 Договору відповідач був зобов'язаний у строк до 09.05.2018 поставити обумовлений договором товар.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач своєчасно та в повному обсязі не здійснив поставку товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з повідомленням про розірвання Договору №А201832530 від 10.01.2018, відмовою від прийняття товару та вимогами про повернення авансового платежу, сплати штрафу у розмірі 10% від вартості непоставленого товару та сплати 26% річних від суми авансового платежу за користування чужими грошовими коштами. Проте відповідачем не вчинено жодних дій для повернення авансу та сплати штрафних санкцій.

Враховуючи викладене позивач просить стягнути на свою користь 905730,78 грн., з яких: 703741,75 грн. основного боргу, 101261,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; 192,81 грн. пені; 100534,53 грн. штрафу.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст.76-79 ГПК України).

Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст.530 Цивільного кодексу України.

По матеріалам справи судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення №4412 від 13.03.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача 703741,75 грн. в якості попередньої оплати за товар, визначений Договором №А201832530 від 10.01.2018.

Так, враховуючи положення п.4.1 договору, відповідач мав поставити обумовлений договором товар протягом 56 календарних днів з дати здійснення попередньої оплати, тобто до 09.05.2018.

Відповідно до ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не здійснив поставку обумовленого сторонами товару у визначені договором терміни у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із Повідомленням №1196 від 03.08.2018 в якому повідомив відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору та просив повернути суму попередньої оплати за договором, а також сплатити нараховані штрафні санкції.

Вказана претензія була отримана відповідачем 07.08.2018, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 703741,75 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов'язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 101261,69 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 14.03.2018 по 01.10.2018, 192,81 грн. пені за період з 13.08.2018 по 01.10.2018 та 100534,53 грн. штрафу.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.1048 Цивільного кодексу України визначено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Умовами п.8.2 Договору зокрема визначено, що у випадку прострочення поставки товару більш, ніж на 15 календарних днів, покупець має право відмовитися від приймання товару та розірвати цей договір, повідомивши про це продавця в письмовій формі. В цьому разі продавець зобов'язаний сплатити покупцю процент за використання чужих грошових коштів від суми авансу з моменту його отримання та до дати його повернення покупцю. Процент за використання чужих грошових коштів, а саме - коштів покупця, встановлюється із розрахунку 26% річних.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок процентів в сумі 101261,69 грн., та здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що позивачем вказаний розрахунок проведено відповідно до норм чинного законодавства, відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно п.8.1 Договору, у випадку непоставки або несвоєчасної поставки продавцем товару в строки, зазначені в цьому договорі, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості непоставленого (недопоставленого) товару.

За умовами п.8.3 Договору, у випадку недотримання термінів повернення авансу, встановлених в п.8.1 цього договору, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості неповерненої передоплати за кожен день прострочення.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 192,81 грн. та штрафу в розмірі 100534,53 грн. та здійснивши їх перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи Ліга , суд дійшов висновку, що вказані нарахування проведено позивачем відповідно до умов укладеного між сторонами договору та положень чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовом подано попередній розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 13585,96 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 232, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АМХ інжиніринг" (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд. 3/7; ідентифікаційний код 35895499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Промислова, буд. 4; ідентифікаційний код 33129683) 703741 (сімсот три тисячі сімсот сорок одну) грн. 75 коп. основного боргу, 101261 (сто одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 69 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 81 коп. пені, 100534 (сто тисяч п'ятсот тридцять чотири) грн. 53 коп. штрафу та 13585 (тринадцять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 96 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 07.12.2018.

Суддя Гумега О.В.