Рішення

від 11.12.2018 по справі 910/13099/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 11.12.2018Справа №  910/13099/18 За позовом Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (вул. С. Х. Горобця, 1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (вул. Шолуденка, 3,  м. Київ, 02160) про стягнення 14 669,88 грн Суддя Усатенко І.В. Представники сторін не викликались ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОАЗОТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" про стягнення 14 669, 88 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе за договором № 770656 від 26.06.2017 зобов'язання по поставці товару, в зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 11 024, 88 грн та штраф у розмірі 3 645,00 грн. Ухвалою суду від 08.10.2018 відкрито провадження у справі № 910/13099/18, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву. Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.10.2018 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02160, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 3. Станом на дату розгляду справи ухвала суду від 08.10.2018 була направлена відповідачу за адресою місцезнаходження та не була вручена під час доставки, про що вказано у довідці форми 20: "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення". Докази направлення поштового відправлення відповідачу за адресою, вказано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з довідкою пошти наявні в матеріалах справи. Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/13099/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, - ВСТАНОВИВ: Як підтверджено матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством «ДНІПРОАЗОТ», правонаступником якого є Акціонерне товариство «ДНІПРОАЗОТ» відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 26.04.2018 (позивач»), як покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ВЛАДАР ХАРКІ» (відповідач), як постачальником був укладений договір поставки № 770656 від 26.06.2017 з протоколом розбіжностей до договору від 26.07.2017 (надалі за текстом – договір). Згідно пункту 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором. Відповідно до п. 1.2 договору найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками обох сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) договору. В п. 2.1. договору сторони погодили, що ціна продукції, яка підлягає поставці за договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції. Ціна продукції, яка підлягає поставці за договором, може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, а також на умовах та в порядку, передбачених відповідною специфікацією на поставку продукції до договору. Відповідно до п. 2.3. договору оплата продукції здійснюється покупцем у гривнях, шляхом відкриття на користь постачальника безвідкличного документарного акредитива у розмірі 100 % загальної вартості продукції, передбаченої відповідною узгодженою сторонами специфікацією на поставку продукції до договору, строком дії не менше ніж 95 календарних днів. За умовами п. 3.1. договору постачальник здійснює поставку продукції покупцеві на тих умовах (базисі) поставки, згідно Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів МТП – ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року, які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до договору. Строки поставки продукції узгоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дати передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаній обома сторонами видатковій накладній на продукцію (п. 3.2. договору). В п. 6.8. договору сторони погодили, що за порушення строку поставки продукції постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник додатково до пені, і не виключаючи її, сплачує покупцю штраф у розмірі 5% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції. Згідно з п. 9.1. договору договір набирає чинності з моменту його укладення та діє протягом 12 місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника – протягом усього гарантійного строку на продукцію. Відповідно до Специфікації № 1 на поставку продукції від 26.07.2017 до договору постачальник зобов'язався поставити покупцю акумуляторну батарею тягову 485 Ah 48 V. Маркування: BAG 485; розмір 970х594х495; напруга: 48V; комплектація стандартна (комплектація до навантажувача  TCM FB 15-7) / Акумуляторну батарею свинцеву тягову 40 3 PzS 240, ємність – 480, кількість елементів 24, комплектація без ЗІПА, маркування  24 6 PzS 480, розмір 980х610х495; напруга: 48V, код одиниці виміру  2938,  комплект - за ціною 72  900, 00 грн. Відповідно до п. 3 Специфікації № 1 на поставку продукції від 26.07.2017 постачальник здійснює поставку продукції на умові (базисі) поставки: СРТ – склад покупця (м. Кам'янське, вул. С. Х. Горобця, буд. 1). Згідно пункту 4 Специфікації № 1 на поставку продукції від 26.07.2017 до договору постачальник зобов'язався поставити продукцію покупцю в повному обсязі протягом 30 календарних днів від дати відкриття покупцем акредитиву згідно з п. 2.3 договору. 21.09.2017 позивач відкрив на користь відповідача акредитив у розмірі 100% загальної вартості продукції, передбаченої Специфікацією № 1 на поставку продукції від 26.07.2017 до договору. Таким чином, відповідач був зобов'язаний поставити продукцію у строк по 21.10.2017 включно. Відповідач свої зобов'язання щодо поставки продукції у вищевказаний строк не виконав. Станом на 21.09.2018 продукція, передбачена Специфікацією № 1 від 26.07.2017 до договору, відповідачем позивачу не поставлена, і доказів іншого матеріали справи не містять. Листом від 20.11.2017 вих. № 1/2011 відповідач повідомив позивача, що не має можливості відвантажити товар, чим фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань за договором. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про поставку продукції та про сплату штрафних санкцій за порушення умов договору (копії претензій № 016/1/н від 16.01.2018, № 016/28/н від 04.05.2018 та докази їх направлення наявні в матеріалах справи), однак відповідачем зазначені звернення позивача залишені без відповіді та задоволення. Предметом позову у справі є матеріально – правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 11  024, 88 грн. пені за порушення строків поставки товару за період прострочення з 22.10.2017 по 21.04.2018 та 3  645, 00 грн. штрафу за порушення строку поставки більше ніж на 10 календарних днів. Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом – ЦК України), ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб. Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Статтями  526,  525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями  статті 193 Господарського кодексу України  визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. В специфікації, з огляду на дату відкриття позивачем акредитиву відповідно до п. 2.3. договору, сторонами було погоджено термін постачання товару – включно до 21.10.2017. Відповідач не поставив товар позивачу, тим самим, не виконав своїх зобов'язань за договором, і доказів іншого, матеріали справи не містять. Згідно з положеннями ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. Відповідно закінчення строку договору,укладеного між сторонами не звільняє відповідача від встановленої договором відповідальності а його порушення. Так, в п. 6.8. договору сторонами погоджено сплату відповідачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожний день прострочення поставки за несвоєчасну поставку продукції, а також сплату відповідачем штрафу у розмірі 5% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції, за порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 (десять) календарних днів. Наведена умова (пункт) договору є в будь-якому разі обов'язковою для його сторін в силу припису статті 629 ЦК України про обов'язковість умов договору  для його сторін. Судом встановлено, що відповідачем було допущено прострочення строків поставки обумовленого договором товару на строк понад 10 днів, товар на суму 72  900, 00 грн.  не був поставлений, відповідно в даному випадку наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності визначеної п. 6.8. договору. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 11  024, 88 грн. за період прострочення з 22.10.2017 по 21.04.2018 та сума штрафу в розмірі 5 %, що складає 3 645, 00 грн. у відповідності до п. 6.8. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання зобов'язань по поставці товару. Позовна заява містить розрахунок суми пені та штрафу в розмірі 5 % згідно п. 6.8. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести   ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем не надано суду жодних доказів поставлення продукції в строки обумовлені договором, або в будь – які інші строки на суму 72  900, 00 грн, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму штрафних санкцій. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини та законодавство, яке регулює правовідносини сторін, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача до відповідача та про стягнення з останнього 11  024, 88 грн пені та 3 645, 00 грн штрафу. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України,  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд - ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ВЛАДАР-ХАРКІВ" (вул. Шолуденка, 3,  м. Київ, 02160; ідентифікаційний код: 32947554) на користь Акціонерного товариства "ДНІПРОАЗОТ" (вул. С. Х. Горобця, 1, м. Кам'янське, Дніпропетровська область, 51909; ідентифікаційний код: 05761620) пеню у розмірі 11 024 (одинадцять тисяч двадцять чотири) грн.. 88 коп., 3  645 (три тисячі шістсот сорок п'ять) грн.. 00 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.. 00 коп. 3. Після набранням рішенням законної сили видати відповідний наказ. Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).                          Суддя                                                                                І.В.Усатенко