Рішення

від 03.12.2018 по справі 914/1817/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2018 Справа №914/1817/18

м. Львів

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Європос», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!», м. Львів

про стягнення 598 233, 51 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі Ю.Забора

Представники:

Від позивача: н/з

Від відповідача: н/з

Суть спору:

Позовну заяву подано Товариством з обмеженою відповідальністю «Європос» до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» про стягнення 598 233, 51 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.10.2018р. порушено провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до розгляду по суті на 23.10.2018р.

23.10.2018р. розгляд справи відкладено на 20.11.2018р., про що відповідача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

20.11.2018р. розгляд справи відкладено на 03.12.2018р., про що позивача повідомлено ухвалою про виклик в порядку ст.121 ГПК України.

В судове засідання 03.12.2018р. представник позивача не з'явився. Через службу діловодства господарського суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов”язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов”язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Однією з підстав виникнення зобов”язань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб"єктами господарювання або між суб"єктами господарювання і негосподарюючими суб"єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

26.02.2018р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Європос» (позивач, за договором – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!» (відповідач, за договором – покупець) укладено договір поставки №26/02/2018.

За умовами даного договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати товар (п.1.1). Перелік, найменування, асортимент, кількість, ціни товару та інші умови поставки вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) до даного договору (п.1.2). Постачальник поставляє товар покупцеві на адресу, визначену у відповідному додатку (специфікації) та передає товар на підставі довіреності уповноваженого представника покупця і видаткової накладної, складеної постачальником (п.2.2). Оплата за цим договором здійснюється на умовах відтермінування платежу в 30 календарних днів, що відраховується з моменту отримання товару покупцем, що засвідчується підписанням уповноваженим представником покупця та скріпленням печаткою покупця відповідної видаткової накладної.

Згідно Додатку №1 до Договору поставки від 26.02.2018р., позивач, як постачальник, зобов'язується передати у власність відповідачу, як покупцеві товар, передбачений цим додатком, на загальну суму 723 900 грн.

Оплата за цим Додатком здійснюватиметься на умовах відтермінування платежу в 30 календарних днів, що відраховуватиметься з моменту отримання товару покупцем, що засвідчується підписанням уповноваженим представником покупця та скріпленням печаткою покупця відповідної видаткової накладної (п. 2.5 Додатку).

На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних №2090 від 05.04.2018р., №2100 від 06.04.2018р., №2161 від 11.04.2018р. та №2289 від 17.04.2018р. на загальну суму 723 900, 00 грн., що підтверджується відповідними накладними, підписаними та скріпленими печатками сторін.

Однак, відповідач свій обов'язок щодо оплати за поставлений товар виконав лише частково, сплативши 173 900, 00 грн., внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 550 000, 00 грн. Дана обставина підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами за період січень 2018р. – серпень 2018р. за договором №26/02/2018, підписаним та скріпленим печатками сторін (в матеріалах справи).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати та порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Згідно ст.526 ЦК України в контексті з вимогами ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Встановлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, ЦК України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише в тому разі, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 17.05.2017 р. у справі №911/151/16, постанова Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р. у справі № 922/5651/15).

Таким чином саме особа, яка порушила зобов'язання має довести відсутність своєї вини у вказаному порушенні в силу вимог вищевказаних норм законодавства.          

В той же час, відповідачем в порушення приписів ст.74 ГПК України не доведено, що ним ужито усіх заходів для недопущення господарського правопорушення (прострочення оплати заборгованості за договором поставки №26/02/2018).

Уклавши вказаний вище договір та отримавши від позивача товар, відповідачу було відомо про виникнення у нього обов'язку щодо оплати.

Невжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання свого зобов'язання за договором щодо оплати за поставлений товар за своєю суттю є ухиленням від виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, в силу ст.ст. 6, 626 ЦК України, сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні (погоджені) умов договору. При цьому відносини, що виникли між сторонами засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Дослідивши та проаналізувавши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано передбаченого договором та законом обов'язку щодо оплати за поставлений товар, чим було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №26/02/2018.

Згідно ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 договору поставки, у випадку прострочення платежу, передбаченого відповідним додатком (специфікацією), покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

На підставі наведених законодавчих норм та положень п. 5.1 договору поставки, позивачем нараховано відповідачу 41 100, 91 грн. пені за порушення строку оплати за товар, поставлений окремими видатковими накладними, відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди (в матеріалах справи).

Крім того, згідно ч.2. ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищенаведеного, позивачем за порушення строку оплати за товар, поставлений окремими видатковими накладними правомірно нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 7 132, 60 грн., відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані у ньому періоди (в матеріалах справи).

Таким чином, загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та порушенням строків оплати за поставлений товар, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та становить 550 000, 00 грн. – основного боргу, 41 100, 91 грн. – пені та 7 132, 60 грн. – 3% річних. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-78, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей – як для себе!», м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10 (код ЄДРПОУ 31978272) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європос», м. Київ, вул. Лугова, 9 (код ЄДРПОУ 36939023) – 550 000, 00 грн. – заборгованості, 41 100, 91 грн. – пені, 7 132, 60 грн. – 3% річних та 8 973, 50 грн. - судового збору.

Повний текст рішення виготовлено 10.12.2018р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.