Рішення

від 29.11.2018 по справі 910/10705/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.11.2018Справа № 910/10705/18

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Мазур В.М.

розглянувши справу № 910/10705/17

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах

держави в особі Київської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство

"Бонус-П"

про розірвання договору оренди, визнання припиненим права оренди та

повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від прокуратури: Бондарчук І.П., посвідчення № 026128 від 13.05.2014р.;

від позивача: Самелюк К.О., довіреність №225-КМГ-2975 від 16.08.2018р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся в інтересах держави в особі Київської міської ради до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" про розірвання договору оренди, визнання припиненим права та повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з Київською міською радою Договору оренди земельної ділянки від 03.04.2006р., зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів реєстрації договорів 10.04.2006 за № 62-6-00316, не використовує земельну ділянку площею 1171 кв. м. по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:092:0046) за цільовим призначенням, що на підставі ст. 32 Закону України "Про оренду землі" є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки та на підставі ст. 416 ЦК України є підставою для визнання припиненим права товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" на користування спірною земельною ділянкою, і як наслідок повернення земельної ділянки площею 1171 кв.м. по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:092:0046) Київській міській раді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018р. відкрито провадження у справі № 910/10705/18 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження з огляду на складність справи. Підготовче засідання призначено у справі на 11.10.2018р.

11.09.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в позові відмовити, посилаючись на безпідставність заявлених позовних вимог, та клопотання про перенесення розряду справи.

Присутні у судовому засіданні 11.10.2018р. представник позивача та прокурор не заперечували щодо відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 910/10705/18 на 30 днів. Підготовче засідання у справі № 910/10705/18 відкладено на 25.10.2018р.

23.10.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшла відповідь на відзив.

23.10.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Присутній в судовому засіданні 25.10.2018р. представник позивача подав суду відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2018р. підготовче засідання у справі № 910/10705/18 відкладено на 15.11.2018р.

07.11.2018р. через загальний відділ Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.11.2018р. оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі №910/10705/18 та призначення справи до судового розгляду по суті на 29.11.2018р.

Присутні в судовому засіданні 29.11.2018р. представники прокуратури та позивача підтримали позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 29.11.2018р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким має бути визначено виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. № 1697-VII.

За змістом частини 3 статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.

Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України(справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційний Суд України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131 1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Отже, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням дотримання земельного законодавства при користування землею, як основного багатства, яке перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Посилаючись на положення статей 13, 14 Конституції України.

Заступник керівника Київської міської прокуратури №3 у позовній заяві зазначив, що інтереси держави, за захистом яких він звернувся, полягають у бездіяльності Київської міської ради щодо усунення порушень вимог земельного законодавства, неналежному здійсненню Київською міською радою повноважень щодо захисту державних інтересів, оскільки остання не зверталась з позовом до суду з невиконання відповідачем вимог земельного законодавства та умов спірного договору оренди землі.

При цьому представник Київської міської ради в судовому засіданні підтвердив факт бездіяльності останньої щодо вчинення дій по захисту відповідних інтересів держави в частині усунення порушень вимог земельного законодавства в судовому порядку.

У пункті 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України зазначено про можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках. Тому необхідно з'ясувати, що мається на увазі під "виключним випадком" і чи є таким випадком ситуація у справі.

Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди землі приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені спірним договором оренди землі.

Так, у даному випадку, причинами, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом - Київською міською радою, є бездіяльність останньої у вчиненні такого захисту, що і стало підставою для звернення прокурора до суду.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки вказана земельна ділянка, яка, за твердженням прокуратури, не використовується відповідачем в строки, встановлені договором, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

Оскільки Київська міська рада не вживала відповідних заходів, спрямованих на подання позову до суду з вимогами про розірвання Договору та повернення земельної ділянки, то прокурор правомірно здійснює представництво інтересів держави в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Водночас, бездіяльність Київської міської ради та її структурних підрозділів та виконавчих органів, зокрема, Департаменту земельних ресурсів, призвела до необхідності реагування працівникам прокуратури. Опосередковано заходи прокурорського реагування викликані бездіяльністю Київської міської ради та її структурних підрозділів, та виконавчих органів Київської міської ради, зокрема, Департаменту земельних ресурсів.

Отже, суд визнає правомірним звернення прокурора з даним позовом на захист інтересів держави.

Так, рішенням Київської міської ради від 14.07.2005 № 776/3351 Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю науково-технічному підприємству Бонус-П земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного комплексу на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва (далі - Рішення № 776/3351) було передано у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,12 га по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного комплексу.

На виконання вказаного рішення 03.04.2006 між Київською міською радою (за договором - орендодавець) та відповідачем (за договором - орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки, за умовами п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 14.07.2005 № 776/3351, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену Договором (пункт 1.1 Договору).

Об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва; розмір - 1171 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного комплексу; кадастровий номер - 8000000000:62:092:0046 (пункт 2.1 Договору).

За умовами п.3.1 Договору, Договір укладено на 15 років.

Відповідно до п.4.1 Договору, визначена Договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі.

Відповідно до п.4.2 Договору, річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 2,5 відсотків від нормативної грошової оцінки (162 368,02 грн. згідно з п.2.2 Договору).

Умовами п.8.4 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений Договором, та після підписання Договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору; своєчасно вносити орендну плату; повернути земельну ділянку орендодавцю у стані, придатному для її подальшого використання після припинення дії Договору; у строки, встановлені чинним законодавством, звітувати перед податковими органами району за місцем розташування земельної ділянки про сплату орендної плати; у п'ятиденний строк після державної реєстрації Договору надати копію Договору до районного податкового органу за місцем розташування земельної ділянки (пункт 8.4 Договору).

Згідно з п.11.5 Договору, Договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 Договору.

Положеннями п.12.2 Договору також передбачено, що у разі невиконання орендарем умов цього Договору та обов'язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

У разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених Договором (пункт 11.8 Договору).

Відповідно до частин першої та другої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач в порушення умов спірного договору оренди земельної ділянки не приступив до використання земельної ділянки за цільовим призначенням, що свідчить про припинення права користування відповідачем земельною ділянкою для забудови, є підставою для дострокового розірвання договору та повернення земельної ділянки Київській міській раді.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що згоден з інформацією, яка міститься в Акті від 31.05.2018р. № 18-0804-03, складеному за результатами обстеження земельної ділянки, однак зазначає про відсутність підстав для розірвання спірного договору та повідомляє, що підставою на виконання підготовчих і будівельних робіт є будівельний паспорт, який надається після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. В свою чергу, для подачі повідомлення про початок виконання будівельних робіт необхідно розробити та затвердити проектну документацію. Проектна документація розробляється згідно з умовами Договору № 03-18 від 03.08.2018р., який додано відповідачем до відзиву. При цьому, відповідач звертає увагу суду, що і не використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, що є, на думку відповідача, підставою для розірвання договору..

Також відповідач вказує на необґрунтоване визначення позивачем моменту обрахування трирічного строку невикористання земельної ділянки для забудови.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Отже, за правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди земельної ділянки.

Як визначено частинами першою та другою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 вказує, що Договір оренди земельної ділянки від 10.04.2006р. №62-6-00316 підлягає розірванню з наступних підстав.

Згідно з п.2.1 Договору, об'єктом оренди відповідно до Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва; розмір - 1171 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації торговельного комплексу; кадастровий номер - 8000000000:62:092:0046

За умовами п.3.1 Договору, Договір укладено на 15 років.

Відповідно до п.8.4 та п.12.2 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений Договором, та після підписання Договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору; у разі невиконання орендарем умов цього Договору та обов'язків, передбачених законодавством України, Договір може бути достроково розірваний.

Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації проведено обстеження земельної ділянки площею 1171 кв.м. (кадастровий номер - 8000000000:62:092:0046) по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва та складено Акт від 31.05.2018р. № 18-0804-03.

Так, за результатами обстеження встановлено, що вказана земельна ділянка вільна від забудови, не огороджена, не використовується за цільовим призначенням.

Крім того, згідно з інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 23.07.2018р. № 073-6915 та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в м. Києві від 24.05.2018р. № 10/26-50/2405/09 документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують готовність до експлуатації об'єктів будівництва по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва не реєструвались та не видавались.

Також, з інформації Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 01.06.2018р. та Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 24.05.2018р. вбачається, що відповідач до використання земельної ділянки площею 1171 кв.м. (кадастровий номер - 8000000000:62:092:0046) по вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі м. Києва не приступив.

Натомість, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що лише в 2013 році ним було укладено договір на виконання інженерно-геологічних вишукувань, та лише 20.04.2017р. було укладено договір про надання послуг з технічного консультування, за умовами якого проводяться необхідні роботи для отримання повідомлення про початок виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію магазину соціальних продуктів або товарів першої необхідності.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, не здійснив забудову не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації спірного Договору оренди, тобто в строк до 10.04.2009р., що свідчить про істотне порушення умов Договору відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору

Частинами першою та другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина третя статті 653 ЦК України, частина четверта статті 188 ГК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Таким чином, чинне законодавство визначає, що підставою для розірвання договору у судовому порядку може бути доведений належними та допустимими доказами факт невиконання стороною зобов'язань за договором.

Нормами статті 13 Закону "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини першої статті 24 вказаного Закону, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (частина перша статті 32 Закону).

Статтями 24, 25 Закону України "Про оренду землі" передбачені права та обов'язки орендодавця та орендаря, зокрема орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати, орендар в свою чергу має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

За приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Статтею 32 Закону України Про оренду землі передбачено такий спосіб припинення договору оренди землі як його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору.

Крім того, положеннями статті 416 ЦК України передбачено, що право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі, зокрема невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

Аналогічна за змістом норма міститься у статті 102-1 ЗК України.

Як установлено судом, відповідач, будучи обізнаним, як з умовами договору оренди в частині існування у нього обов'язку закінчити забудову земельної ділянки не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, так і з настанням наслідків у разі його невиконання у вигляді можливості орендодавця в односторонньому порядку відмовитися від договору (п. 11.3. Договору), взятих на себе зобов'язань щодо забудови спірної земельної ділянки не виконав, як у визначені договором строки, так і в подальшому не приступив до виконання такого обов'язку.

Доводи відповідача про те, що виготовлення та отримання проектно-кошторисної і дозвільної документації на будівництво є тривалим процесом, який не залежить від його волі, не прийнято судами до уваги, оскільки відповідачем не надано жодного доказу початку будівельних робіт, а зазначені обставини не звільняли відповідача від обов'язку належним чином виконувати умови договору щодо забудови земельної ділянки.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем до матеріалів справи надано договори, укладені на певний вид та обсяг робіт, пов'язаних з початком будівництва, що датовані, починаючи 2013 роком, тобто на момент, коли забудова спірної земельної ділянки мала бути завершена.

Отже, відповідачем протягом більше ніж трьох років з моменту укладення спірного договору не вчинялись жодні дії щодо розроблення проекту будівництва, отримання документів, які надають право на виконання підготовчих або будівельних робіт у порядку, передбаченому ч.5 ст. 26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та ст.ст. 28, 29 Закону України Про планування і забудову територій .

Крім того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, а судом не встановлено обставин звернення відповідача до позивача з пропозицією продовжити строки здійснення забудови спірної земельної ділянки за обставин, які склалися.

З огляду на що, викладені відповідачем у відзиві заперечення проти заявлених позовних вимог судом відхиляються, у зв'язку з їх необґрунтованістю, оскільки не підтверджується поважність причин порушення встановлених п.8.4 договору строків завершення забудови орендованої земельної ділянки та не спростовують викладених у позові обставин.

Таким чином, позовні вимоги прокурора про розірвання Договору оренди земельної ділянки від 03.04.2006р. та визнання припиненим права користування для забудови земельною ділянкою є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 34 Закону "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Оскільки Договір оренди земельної ділянки від 03.04.2006р. розривається в судовому порядку, у зв'язку з істотним порушенням відповідачем його умов, то позовні вимоги в частині повернення земельної ділянки також підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов є обґрунтованим, підтверджений належними і допустимими доказами та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати припиненим право товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" користування для забудови земельною ділянкою площею 1171 кв.м. на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:092:0046).

3. Розірвати Договір оренди земельної ділянки, що розташована на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі міста Києва, площею 1171 кв.м. (кадастровий номер 8000000000:62:092:0046), укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 24; ідентифікаційний код 24084504), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 10.04.2006р. за № 62-6-00316.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 24; ідентифікаційний код 24084504) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 1171 кв.м., яка розташована на вул. Оноре де Бальзака, 83/2 у Деснянському районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:62:092:0046) у стані, придатному для її подальшого використання.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічне підприємство "Бонус-П" (02222, м. Київ, вул. Драйзера, 24; ідентифікаційний код 24084504) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019; р/р 35215057011062, банк ДКСУ, м. Київ, код банку 820172, код класифікації бюджету - 2800) 5286,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.12.2018р.

Суддя А.І. Привалов