Рішення

від 10.12.2018 по справі 916/1981/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/1981/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від прокурора: Озерова О.Д. /посвідчення/;

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №266 від 07.11.2017р.;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства „Бровко» про стягнення 100 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі по тексту - Український державний фонд) до фермерського господарства „Бровко» (далі по тексту - ФГ „Бровко» ) про стягнення 100000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №66 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 18.12.2008р. в частині повернення фінансової підтримки у розмірі 100 000,00 грн.

Відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у судовому процесі по даній справі, незважаючи на належне повідомлення про розгляд справи судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. У зв'язку з тим, що відзиву на позовну заяву від ФГ „Бровко» до господарського суду не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

18.12.2008р. між Українським державним фондом та ФГ „Бровко» було укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №66, відповідно до п. 1 якого фонд зобов'язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі фермерському господарству в сумі 150 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Відповідно до п. 2 договору №66 від 18.12.2008р. на підставі довідки № 65, виданої згідно протоколу №65, відповідно до рішення комісії від 04 грудня 2008р. та Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102 (зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2008р. №113), фінансова підтримка на поворотній основі надається для провадження виробничої діяльності.

Згідно з п. п. 3.1.2, 3.2.1 договору №66 від 18.12.2008р. Український державний фонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка; надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.

Відповідно до п. 3.4.2 договору №66 від 18.12.2008р. ФГ „Бровко» зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі фонду згідно з встановленим графіком, а саме: до 30.11.2012р. повернути 50 000,00 грн., до 30.11.2013р. - 100 000,00 грн.

Умовами п. 4.1 договору №66 від 18.12.2008р. встановлено, що договір про надання фінансової підтримки набуває чинності з дати його укладення та діє до часу повного погашення фермерським господарством заборгованості.

06.10.2009р. між Українським державним фондом та ФГ „Бровко» було укладено додаткову угоду №1 до договору №66 від 18.12.2008р., відповідно до умов якої сторонами п. п. 1, 3.4.2 було викладено у новій редакції.

Так, згідно з п. п. 1, 3.4.2 договору №66 від 18.12.2008р. у редакції додаткової угоди розмір фінансової підтримки складає 100000,00 грн., яку ФГ „Бровко» зобов'язується повернути відповідно до наступного графіку: у строк до 30.09.2013р. - 50 000,00 грн., у строк до 30.09.2014р. - 50 000,00 грн. на спеціальний рахунок державного бюджету України.

Як вбачається з матеріалів справи, фінансова підтримка у розмірі 100000,00 грн. була 19.10.2009р. перерахована Українським державним фондом на банківський рахунок ФГ „Бровко» , що підтверджується платіжним дорученням №30 від 19.10.2009р. на суму 100 000,00 грн.

09.09.2014р., 17.11.2014р., 24.03.2015р., 23.09.2015р. та 09.11.2016р. Український державний фонд звертався до відповідача із претензіями, відповідно до яких, посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №66 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 18.12.2008р., вимагав повернути фінансову допомогу у розмірі 100 000,00 грн. Вказані вимоги були залишені ФГ „Бровко» без відповіді та задоволення.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ФГ „Бровко» , прокурором було наголошено, що відповідачем у порушення договірних зобов'язань не було повернуто отриманих на підставі договору №66 від 18.12.2008р. грошових коштів, із позовом про стягнення яких Український державний фонд також не звертався, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення поданого в інтересах держави позову.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України визначає Закон України „Про фермерське господарство» № 973-ІV від 19.06.2003р.

Частиною 1 ст. 9 Закону України „Про фермерське господарство» (в редакції чинній на дату укладенні договору №66 від 18.12.2008р.) передбачено, що новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств. Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.

Відповідно до ст. 10 Закону України „Про фермерське господарство» Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту який затверджується центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики України.

Оскільки укладений між Українським державним фондом та ФГ „Бровко» договір про надання поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.ч.1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. п. 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102, фермерське господарство несе відповідальність згідно із законодавством за нецільове використання одержаних коштів та своєчасне і в повному обсязі повернення до державного бюджету коштів фінансової підтримки. Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем прийняті на себе за договором №66 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 18.12.2008р. зобов'язання щодо надання фінансової підтримки у розмірі 100 000,00 грн. були виконані у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №30 від 19.10.2009р.

Проте, в порушення прийнятих на себе за умовами договору №66 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 18.12.2008р. зобов'язань ФГ „Бровко» не було повернуто до державного бюджету грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., що дозволяє господарському суду дійти висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ФГ „Бровко» перед Українським державним фондом підтримки фермерських господарств у розмірі 100000,00 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди та положень чинного законодавства.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявленого керівником Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до фермерського господарства „Бровко» позову шляхом присудження до стягнення на користь позивача суму основного боргу у розмірі 100 000,00 грн. відповідно до ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 627, 629, 1046, 1049 Цивільного кодексу України, ст. 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 9, 10 Закону України „Про фермерське господарство» , п. п. 12, 13 Порядку використання коштів передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1102.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фермерського господарства „Бровко» /66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Лугова, 18, ідентифікаційний код 35233363/ на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств /01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1, ідентифікаційний код 20029342/ в особі Одеського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств /65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83, ідентифікаційний код 20990849/ до державного бюджету /р/р 31137425700008, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 38016923, отримувач УДКСУ у м. Одесі Одеській області/ суму боргу у розмірі 100 000,00 грн. /сто тисяч грн. 00 коп./.

3. Стягнути з фермерського господарства „Бровко» /66200, Одеська область, Савранський район, смт. Саврань, вул. Лугова, 18, ідентифікаційний код 35233363/ на користь прокуратури Одеської області /65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, ідентифікаційний код 03528552/ судовий збір у розмірі 1762,00 грн. /одна тисяча сімсот шістдесят дві грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 грудня 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна