Ухвала

від 11.12.2018 по справі 918/929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26а

УХВАЛА

"11" грудня 2018 р. Справа № 918/929/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф. , за участі секретаря судового засідання Оліфер С.М. , розглянувши питання щодо укладення мирової угоди у справі № 918/929/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИСТ-КРІОН" до Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Рівненської міської ради ,

про визнання договору укладеним ,

у підготовчому засіданні приймали участь:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - ОСОБА_2;

від третьої особи - не з'явився;

від органу прокуратури - ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИСТ-КРІОН" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Управління капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - Управління) про визнання укладеним між сторонами договору № 1/17 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2018 року у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 травня 2018 року, позов задоволено та визнано укладеним між сторонами спірний договір про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному у запропонованій позивачем редакції.

Водночас постановою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 22 серпня 2018 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 травня 2018 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 9 лютого 2018 року у справі № 918/929/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 вересня 2018 року справу № 918/929/17 передано на розгляд судді Церковній Н.Ф.

Ухвалою суду від 20 вересня 2018 року справу № 918/929/17 прийнято до свого провадження суддею Церковною Н.Ф.. підготовче засідання призначено на 9 жовтня 2018 року.

До початку судового засідання, призначеного на 9 жовтня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла спільна письмова заява Товариства та Управління (т. 2, а.с. 6). в якій сторони просили суд затвердити укладену між ними мирову угоду та закрити провадження у справі. До вказаної заяви останніми також було долучено текст наведеної мирової угоди від 8 жовтня 2018 року (т. 2, а.с. 7).

Ухвалою суду від 9 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладено на 23 жовтня 2018

року.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2018 року підготовче засідання відкладено на 20 листопада 2018 року. Крім того, цією ухвалою суду орган прокуратури було зобов'язано подати до 16 листопада 2018 року письмові пояснення з приводу поданої сторонами на затвердження мирової угоди.

14 листопада 2018 року від Прокуратури Рівненської області через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення від 13 листопада 2018 року № 05/2-780вих.-18 (т. 2, а.с. 23-29), в яких остання заперечила проти затвердження поданої сторонами мирової угоди у зв'язку з її невідповідністю вимогам чинного законодавства.

16 листопада 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Управління від 16 листопада 2018 року № 01-19/567 (т. 2, а.с. 31), в якій останнє просило залишити без розгляду подану до суду заяву про затвердження вищенаведеної мирової угоди. Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

У той же час 16 листопада 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява відповідача від 16 листопада 2018 року № 01-19/566 (т. 2, а.с. 32), в якій Управління просило суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду (у новій редакції) та закрити провадження у справі. До вказаної заяви останнім також було долучено текст наведеної мирової угоди від 16 листопада 2018 року (т. 2, а.с. 33-34).

Крім того, 16 листопада 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду також надійшла аналогічна за змістом заява позивача від 16 листопада 2018 року № 07 (т. 2, а.с. 42). в якій Товариство просило суд затвердити укладену між сторонами мирову угоду (у новій редакції) та закрити провадження у справі. До вказаної заяви останнім також було долучено текст цієї мирової угоди від 16 листопада 2018 року (т. 2, а.с. 43-44).

Ухвалою суду від 20 листопада 2018 року строк підготовчого провадження у справі № 918/927/17 було продовжено на 30 днів - до 19 грудня 2018 року включно, а підготовче засідання відкладено на 11 грудня 2018 року.

У підготовчому судовому засіданні 11 грудня 2018 року представники позивача та відповідача просили суд затвердити мирову угоду від 16 листопада 2018 року та закрити провадження у даній справі.

Прокурор у судовому засіданні щодо затвердження судом мирової угоди від 16 листопада 2018 року заперечив у зв'язку з невідповідністю її змісту нормативним приписам чинного законодавства.

Дослідивши зміст поданої мирової угоди від 16 листопада 2018 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її затвердження та про продовження судового розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 7 статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами 1, 4 статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вий ти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що мирова угода не може розглядатися як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положенням ГПК України.

Мирова угода за своєю правовою природою є договором, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не приводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спір, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Мирова угода ґрунтується на взаємовигідних для обох сторін умовах, вона, як правило виконується добровільно. У противному разі, мирова угода, затверджена судом, може бути підставою для примусового виконання.

Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору, не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися у позовній заяві.

Разом з тим пунктом 1 частини 5 статті 192 ГПК України встановлено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо, зокрема, умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними.

Суд констатує, що переддоговірний спір у даній справі виник між Товариством та Управлінням у зв'язку з відсутністю погодження між сторонами умов договору № 1/17 про організацію будівництва багатоквартирного житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог Товариство вказувало на те, що наданий останнім Управлінню проект спірного договору № 1/17 не суперечить протоколу засідання депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально- культурної сфери та інженерних мереж в місті Рівному від 18 листопада 2014 року та в порядку, передбаченому законодавством, був направлений відповідачу.

У той же час, згідно тексту поданої сторонами на затвердження суду мирової угоди від 16 листопада 2018 року сторони погодилися, що на підставі рішення депутатської комісії Рівненської міської ради з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально - культурної сфери та інженерних мереж в м. Рівному, яке оформлене протоколом засідання від 18 листопада 2014 року, затвердженого головою інвестиційної комісії міським головою ОСОБА_4, у позивача є право на укладення із відповідачем інвестиційного договору щодо забудови земельної ділянки в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному.

Управління, як замовник, зобов'язується на протязі семи днів з моменту затвердження господарським судом Рівненської області даної Мирової угоди, укласти з Товариством, як інвестором, договір № 1/17 про організацію будівництва багатоповерхового житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному, виклавши в ньому наступні істотні умови (при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України):

2.1. Інвестор зобов'язується на власний ризик і за власні кошти відповідно до умов цього договору забезпечити реалізацію інвестиційного проекту по будівництву багатоповерхового житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному, схваленого (затвердженого) рішенням депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в місті Рівному від 18 листопада 2014 року, а Замовник, як землекористувач земельної ділянки, - надати Інвестору доступ до Будівельного майданчику для організації будівництва об'єкта та після прийняття об'єкта в експлуатацію сприяти Інвесторові в оформленні права власності на об'єкт, і/або співінвесторам на відповіді частки об'єкта.

2.2. На період будівництва об'єкту Замовник наділяє Інвестора, а Інвестор зобов'язується виконувати наступні функції Замовника:

- за погодженням із Замовником укласти договір з Генеральним проектувальником на виконання проектних робіт по об'єкту;

- за погодженням із Замовником укласти договір з Генеральним підрядником на виконання робіт з будівництва об'єкта або виконувати функції Генерального підрядника самостійно;

- залучати грошові кошти, матеріальні та інші активи, послуги та роботи, а також інші цінності українських та іноземних юридичних і фізичних осіб для участі у будівництві об'єкта на умовах, які визначає Інвестор;

- укласти з Рівненською міською радою договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Рівне.

Відповідно до пункту 2.8 поданої сторонами на затвердження суду мирової угоди від 16 листопада 2018 року на виконання рішення депутатської комісії з питань залучення інвесторів у будівництво об'єктів житла, соціально-культурної сфери та інженерних мереж в місті Рівному від 18 листопада 2014 року, яке оформлене протоколом від 18 листопада 2014 року, Інвестор зобов'язується відшкодувати Замовнику витрати, пов'язані з користуванням земельною ділянкою, на якій знаходиться об'єкт, та документально підтверджені витрати за ведення технічного нагляду.

У той же час суд зазначає наступне.

Статтею 83 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Частиною 1 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина 5 статті 116 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій за умовами укладеної між сторонами мирової угоди від 16 листопада 2018 року передбачено спорудження об'єкта будівництва, перебуває у комунальній власності та знаходиться у користуванні Управління.

Отже, в силу наведеного імперативного припису частини 2 статті 120 ЗК України, право користування зазначеною земельною ділянкою, незалежно від того, чи передбачено це договором (чи умовами укладеної між сторонами мирової угоди), має перейти до Товариства після набуття ним права на відповідний об'єкт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у даній справі.

Слід також зазначити, що статтями 123, 124 ЗК України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та порядок передачі земельних ділянок в оренду.

Проте, у даному випадку передача земельної ділянки в оренду може бути здійснена лише в порядку, визначеному статтями 123, 124 ЗК України, тобто на підставі рішення уповноваженого органу, а не за мировою угодою, укладеною між Управлінням та Товариством.

Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що використання Товариством земельної ділянки для забудови внаслідок укладення між сторонами мирової угоди буде здійснене без згоди на це власника земельної ділянки - територіальної громади міста Рівного в особі Рівненської міської ради. При цьому, згода власника має бути оформлена в порядку, встановленому зазначеним вище земельним законодавством України, тоді як депутатська інвестиційна комісія не є тим органом, який наділений відповідно до земельного законодавства України правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

У зв'язку з наведеним суд констатує, що укладення мирової угоди неможливе, зокрема, у випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18.

Крім того, суд звертає увагу, що мирова угода не може стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди.

Така ж правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10 липня 2018 року у справі № 910/19401/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що умови укладеної між сторонами мирової угоди від 16 листопада 2018 року суперечать закону, оскільки позивачу за умовами цієї мирової угоди фактично надається можливість отримати в користування земельну ділянку в обхід процедури, визначеної ЗК України, тобто без згоди на це власника земельної ділянки, яка має бути виражена у відповідній формі та в певній процедурі (сесія міської ради), а також порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, зокрема, вказаного органу місцевого самоврядування.

Суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до приписів статті 193 ГПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

За змістом укладеної між сторонами мирової угоди, поданої на затвердження до суду Управління, як замовник, зобов'язується на протязі семи днів з моменту затвердження Господарським судом Рівненської області даної Мирової угоди, укласти з Товариством, як інвестором, договір № 1/17 про організацію будівництва багатоповерхового житлового будинку секційного типу з приміщеннями громадського призначення в районі вулиць Соборної та Корольова в місті Рівному.

У той же час, щодо вказаних положень укладеної між сторонами мирової угоди, зокрема, в частині зобов'язання Управління протягом семи днів з моменту затвердження Господарським судом Рівненської області даної Мирової угоди укласти з Товариством спірний договір, суд зазначає, що на практиці відсутній правовий механізм та порядок виконання судового рішення про затвердження мирової угоди органами виконавчої служби в разі невиконання однією із сторін у справі умов затвердженої судом мирової угоди та подання її іншою стороною для примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Разом з тим суд зазначає, що мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому.

Крім того, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 192 ГПК України, згідно якого сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

У той же час, в порушення наведеної норми сторонами не було подано суду відповідної спільної письмової заяви про затвердження укладеної між ними мирової угоди, а надано лише дві окремі заяви від Управління та від Товариства про затвердження цієї мирової угоди.

На підставі вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для затвердження укладеної між сторонами мирової угоди від 16 листопада 2018 року та про продовження судового розгляду.

Керуючись ст. ст. 192, 193, 234, 235 ГПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у затвердженні мирової угоди від 16 листопада 2018 року у справі № 918/929/17, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИСТ-КРІОН" та Управлінням капітального будівництва Виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Ухвала набрала законної сили 11.12.2018 року та оскарженню не підлягає окремо від рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Церковна Н.Ф.