Рішення

від 10.12.2018 по справі 360/3628/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3628/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (далі - відповідач), в якому позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року у загальному розмірі 13600,26 грн. (арк.спр. 3-6).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходив службу в органах внутрішніх справ. Згідно довідок про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 19.01.2015№ВДЗ/1338/А та від 12.08.2015 №ВДЗ/8747/А позивач в період з 01.10.2014 по теперішній час дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. З 22.07.2014 по теперішній час згідно вказаних довідок позивач фактично брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області. 12.07.2016 позивач отримав від відповідача довідку №54/17111 від 12.07.2016 про нарахування та виплату грошового забезпечення та винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01.07.2014 по 31.12.2014. З інформації та даних, викладених у Довідці в№54/17111 від 12.07.2016 позивач встановив, що йому за період жовтень 2014 року, листопад 2014 року, грудень 2014 року не нараховувалась та не виплачувалась та не перераховувалась винагорода за участь в АТО. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином (арк.спр.19).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (арк.спр.20), просив розглянути справу без його участі (арк.спр.28). Від представника відповідача на адресу надійшов відзив на позову заяву (арк.спр.21-28) в якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позову заяву.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом по справі вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2);

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов наступного.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, є учасником бойових дій відповідно до інформації, зазначеної в посвідченні серії НОМЕР_2 від 06.11.2015 (арк.спр.12-13,14, 40).

Згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 19.01.2015 №ВДЗ/1338/А позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 13.12.2014 №98 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області в період з 22.07.2014 по 30.09.2014 (арк.спр.7).

Також, згідно довідки Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області від 12.08.2015 №ВДЗ/8747/А позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області в період з 01.10.2014 по теперішній час (арк.спр.8).

Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 26.11.2018 №6/4-479ЛК (арк.спр.29).

Статтею 1 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108) передбачено, що заробітна плата виплачується працівникові власником або уповноваженим органом, та виплата заробітної плати проводиться за місцем роботи (статті 24 цього Закону).

Оскільки Позивач безпосередньо перебував у трудових відносинах та отримував заробітну плату в Сєвєродонецькому міському відділі Головного управління МВС України в Луганській області, належним відповідачем у справі є Сєвєродонецький міський відділ Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" (далі - Постанова №158) військовослужбовцям у 2014 році виплачувалась винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях.

Відповідно до пункту 2 Постанови №158 за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Статтею 43 Конституції України, зокрема, передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 наказу від 23.07.2014 №719 "Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України" винагорода виплачується за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників), начальників органів внутрішніх справ.

Згідно до вимог статті 2 Закону № 108 в структуру заробітної плати входять: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки), вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

На підставі викладеного, сума винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях встановлених пунктом 2 Постанови № 158 входить до структури заробітної плати.

З системного аналізу наведених вище правових положень Постанови № 158 та Наказу № 719, з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті пункту 2 Постанови № 158, суд дійшов висновку, що спірна винагорода обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Таким чином, зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно з додатком 26 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб індексація, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань та матеріальна допомога на оздоровлення до додаткових видів грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не відносяться.

Згідно інформації, зазначеній в довідці від 03.12.2015 № 97, яка видана Сєвєродонецьким міським відділом Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії, позивачу нараховано:

- у жовтні 2014 року: 4121,26 грн. - грошове забезпечення;

- у листопаді 2014 року: 4503,95 грн. - грошове забезпечення;

- у грудні 2014 року: 4975,05 грн. - грошове забезпечення (арк.спр.38).

Згідно інформації, зазначеній у довідці від 03.12.2018 №94 позивач в період з 01.10.2014 по 31.12.2014 перебував на лікарняному з 28.09.2014 по 16.10.2014, з 17.10.2014 по 11.11.2014; у відпустці не перебував (арк.спр.37).

Пунктом 3 наказу МВС України від 13.12.2007 № 49 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Інструкція), установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Враховуючи, що відповідно до наказу першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 07.06.2015 №158 позивач з 01.10.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції на території Луганської області, тому винагорода позивачу за участь в Антитерористичної операції повинна була сплачуватись саме з вказаного періоду.

Згідно інформації, зазначеній у довідці ЛК Сєвєродонецького МВ ГУ МВС України у Луганській області від 03.12.2018 №97 винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік з 01.10.2014 по 31.12.2014 не нараховувалась та не виплачувалась (арк.спр.38).

Крім того, відповідно до інформації, зазначеної у довідці від 03.12.2018 №97, позивачу виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2014 рік за період з липня по вересень 2014 року включно (арк.спр.38).

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь позивача за 2014 рік повинен становити:

- за жовтень 2014 року - 0,00 грн. за 0 днів безпосередньої участі в АТО (оскільки з 28.09.2014 по 11.11.2014 позивач перебував на лікарняному);

- за листопад 2014 року - 2852,50 грн. за 19 днів безпосередньої участі в АТО (з 12.11.2014 по 30.11.2014);

- за грудень 2014 року - 4975,05 грн. за 31 день безпосередньої участі в АТО (з 01.12.2014 по 31.12.2014).

Всього розмір становить - 7827,55 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 про залучення позивача до участі в АТО виданий по закінченню бюджетного періоду, а тому відповідач був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за спірний період.

Згідно з частинами першою та другою статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач як податковий агент згідно вимог Податкового Кодексу України зобов'язаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Щодо посилань представника відповідача на частину третю статті 112 ЦК України, суд зазначає, що у відповідності до частини третьої статті 81 ЦК України цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого частиною третьою статті 122 КАС України, суд наголошує на тому, що згідно з вимогами статті 2 Закону України Про оплату праці в структуру заробітної плати входять:

- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, винагорода за участь в АТО, яка має виплачуватися за весь період безпосередньої участі в АТО, та є винагородою, що має постійний характер, входить до структури заробітної плати, і відповідно, є її складовою.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Відповідно до п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків. Під заробітною платою, що належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій ст. 233 КЗпП, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

З огляду на наведене, під час розгляду справ про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (зокрема, винагороди за участь в АТО, яка є складовою грошового забезпечення) застосовані положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, тобто строки звернення до суду у цій категорії справ не застосовуються.

Суд вважає неприйнятними доводи відповідача про те, що безпосередня участь позивача у проведенні антитерористичної операції здійснюється на підставі відповідних рапортів керівництва, за якими і проводиться нарахування та виплата винагороди за таку участь (на підставі відповідних наказів). Вказані накази стосовно позивача у період з 01.10.2014 по 31.12.2014 у Сєвєродонецькому МВ ГУМВС України у Луганській області відсутні. У зв'язку з чим немає підстав для виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Так, як вже зазначалось судом раніше, згідно довідки ГУНП в Луганській області від 19.01.2015 № ВДЗ/1338/А позивач наказом першого заступника керівника АТЦ при СБУ від 13.12.2014 №98, та довідки від 12.08.2015 № ВДЗ/8747/А з 22.07.2014 по 30.09.2014 та з 01.10.2018 по теперішній час безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Луганської області (арк.спр.7,8).

Аналогічна інформація зазначена у довідці ГУ МВС України у Луганській області від 26.11.2018 №6/4-479ЛК (арк.спр.29).

Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що залучення позивача до участі в антитерористичній операції згідно вказаних наказів Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, чітко вказує на те, що позивач залучався та брав безпосередню участь в АТО на території Луганської області у вказані періоди, що надає йому право на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність будь-яких доказів щодо безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції.

Висновок суду в цій частині узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №812/927/16.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розмір суми стягнення визначено судом.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється у зв'язку з їх відсутністю.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції - задовольнити.

Стягнути з Сєвєродонецького міського відділу Головного управління МВС України в Луганській області в особі ліквідаційної комісії (код ЄДРПОУ 08670711, місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Партизанська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 93400, АДРЕСА_1) винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 01 жовтня по 31 грудня 2014 року у загальному розмірі 7827 (сім тисяч вісімсот двадцять сім) гривень 55 копійок з відрахуванням податків та обов'язкових платежів до бюджетів всіх рівнів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова