Рішення

від 10.12.2018 по справі 1140/2048/18

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2018 року м. Кропивницький справа № 1140/2048/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2018 р. № 00000401411 та № 00000411411.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

В період з 08.05.2018 року по 15.05.2018 року на товаристві з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" проведена виїзна позапланова документальна перевірка з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Аффінадо" за серпень 2016 року, ТОВ "Грейс Трейд" за жовтень 2016 року та березень 2017 року, ТОВ "Нафтопромтрейд" за листопад 2016 року та січень, березень 2017 року, ТОВ "Полісся - 2016" за січень, квітень 2017 року, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016, 2017 роки за результатами якої складено акт від 22.05.2018 року №25/11-28-14-11/37377179.

На підставі акту перевірки від 22.05.2018 року №25/11-28-14-11/37377179 року були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №00000401411 від 08.06.2018 року про сплату 2884095,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 721024,00 грн.;

- №00000411411 від 08.06.2018 року про сплату 3114823,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 778706,00 грн.

Позивач не погоджується з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями і вважає, що вони прийняті з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, без наявності правових підстав для складання, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 23.07.2018 року відкрито провадження, а справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваних рішень обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлено під час перевірки, а тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.7, а.с.205-206).

За таких обставин, відповідач зазначає, що оскаржувані рішення винесено правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ухвали від 14.11.2018 року закрито підготовче провадження, а подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" зареєстроване 06.12.2010 року за №14461020000001191 Світловодською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та перебуває на обліку в Світловодському відділенні Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

На підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у Кіровоградській області від 07.05.2018 року №588, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.4 п.78 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, на підставі наказу ГУ ДФС у Кіровоградській області від 07.05.2018 року №763 проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" з питань правильності визначення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Аффінадо" за серпень 2016 року, ТОВ "Грейс Трейд" за жовтень 2016 року та березень 2017 року, ТОВ "Нафтопромтрейд" за листопад 2016 року та січень, березень 2017 року, ТОВ "Полісся - 2016" за січень, квітень 2017 року, та з питань правильності нарахування податку на прибуток при відображенні обсягів зазначених взаємовідносин в податкових деклараціях з податку на прибуток за 2016, 2017 роки.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2018 року №25/11-28-14-11/37377179 (т.1, а.с.12-48), в якому встановлені наступні порушення з боку позивача:

- пп.134.1.1, п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 3114823 грн., у тому числі за 2016 рік на суму 1189560 грн., за 2017 рік на 1925263 грн.;

- п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану-вартість на загальну суму 2884095 грн.

За наслідками перевірки ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" на підставі акту перевірки від 22.05.2017 року №25/11-28-14-11/37377179 Головне управління ДФС у Кіровоградській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- №00000401411 від 08.06.2018 року про сплату 2884095,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 721024,00 грн. (т.1, а.с.49);

- №00000411411 від 08.06.2018 року про сплату 3114823,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 778706,00 грн. (т.1, а.с.50).

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення базуються на висновках акту перевірки про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість в результаті відображення в податковій звітності операцій, які, на думку податкового органу, фактично не відбулись, а відображені тільки на паперових документах, що не дає право платнику податків на формування складу податкового кредиту за відсутності фактичного здійснення операцій з придбання товарів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідно до пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну); до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України у своєму листі від 02.06.2011 №742/11/13-11 одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту та валових витрат, є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Досліджуючи спірні правовідносини, суд встановив, що висновок відповідача, наведений ним в акті перевірки, ґрунтується на встановлених відповідачем фактах, які в цілому свідчать про відсутність підтвердження фактичного здійснення операцій з реалізації (поставки) товару, а надані до перевірки первинні документи не опосередковувались реальним рухом активів від контрагентів.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне дослідити правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат по господарських операціях з ТОВ "Полісся-2016", ТОВ "Нафтопромтрейд", ТОВ "Аффінадо" та ТОВ "Грейс Трейд" у розрізі фактичного здійснення відповідних господарських операцій.

Судом з'ясовано такі обставини.

09 листопада 2016 року між ТОВ "Нафтопромтрейд" (Постачальник) та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" (Покупець) укладено договір №ДГ-290505 відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (т.1, а.с.73-76).

Згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних ТОВ "Нафтопромтрейд" передало у власність позивача бензин автомобільний неетильовий АИ-92-К5-Евро та АИ-95-К5-Евро (т.1, а.с.77, 79, 81, 83, 86, 92, 94, 96, 102, 104, 109, 111, 117, 120, 122, 124, 130, 134).

25 жовтня 2016 року між ТОВ "Грейс Трейд" (Постачальник) та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" (Покупець) укладено договір №25/10-1 відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (т.2, а.с.15-18).

Згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних ТОВ "Грейс Трейд" передало у власність позивача бензин автомобільний неетильовий АИ-92-К5-Евро та АИ-95-К5-Евро (т.2, а.с.19, 21, 23, 27, 29, 31, 37).

25 серпня 2016 року між ТОВ "Аффінадо" (Постачальник) та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" (Покупець) укладено договір №1/2508 відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (т.2, а.с.15-18).

Згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних ТОВ "Аффінадо" передало у власність позивача бензин А-95 (т.3, а.с.8, 10, 12).

17 січня 2017 року між ТОВ "Полісся-2016" (Постачальник) та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" (Покупець) укладено договір №170117 відповідно до умов якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (т.5, а.с.4-7).

Згідно долучених до матеріалів справи копій видаткових накладних ТОВ "Полісся-2016" передало у власність позивача бензин автомобільний неетильовий А-92-Євро5-Е5, бензин автомобільний неетильовий АИ-92-К5-Євро та бензин автомобільний неетильовий АИ-95-К5-Євро (т.5, а.с.8, 10, 12, 18, 20, 22, 26, 28, 30).

Відповідно до пункту 5 вказаних вище договорів, поставка товару здійснюється транспортними засобами, за рахунок Покупця, якщо інше не встановлено в додатках до договору.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення придбаного товару відбувалось найманими перевізниками за рахунок позивача та підтверджується копіями договорів про надання транспортних послуг, договорів оперативної оренди транспортних засобів, актів прийому передачі автотранспорту, додаткових угод, товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти), актів здачі - прийняття робіт (надання послуг), рахунків фактур (т.1, а.с.58-67, 78, 80, 82, 84-85, 87, 90-91, 93, 95, 97, 100-101, 103, 105, 107-108, 110, 112-114, 118-119, 121, 123, 125, 128-129, 131-133, 135-137; т.2, а.с.20, 22, 24, 28, 30, 32, 35-36, 38, 41-42; т.3, а.с.9, 11, 13-14, 17-18; т.5, а.с.9, 11, 13, 16-17, 19, 21, 23, 27, 29, 31, 34-35; т.8, а.с.15-35).

Також судом встановлено, що рух придбаного товару зафіксовано позивачем у журналах руху активів по контрагентам (т.1, а.с.68-72; т.2, а.с.12-14; т.3, а.с.1-3; т.5, а.с.1-3).

В акті контролюючого органу також зазначено, що в ході проведення перевірки було надано товарно-транспортні накладні складені між ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" та ТОВ "Полісся-2016", ТОВ "Нафтопромтрейд", ТОВ "Аффінадо" та ТОВ "Грейс Трейд", в яких не вказано пункт навантаження, час виїзду та час прибуття товару.

В свою чергу, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, ТТН призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, підставами для формування податкового кредиту є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації, заяви зі скаргою на постачальника, поданої відповідно до пункту 201.10 статті 201 Кодексу, бухгалтерської довідки, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 Кодексу, або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, а тільки є основним документом на перевезення вантажів при розрахунках з перевізником.

Дослідивши надані до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних судом встановлено, що у товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (нафти) містяться всі необхідні данні.

Тому, за наявності у позивача передбачених Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" належно оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, навіть відсутність товарно-транспортних накладних суд не розглядає як доказ безтоварності господарських операції позивача.

Якість товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями сертифікатів відповідності та паспортів (т.1, а.с.88-89, 98-99, 106, 115-116, 126-127, 138-139; т.2, а.с.25-26, 33-34, 39-40; т.3, а.с.15-16; т.5, а.с.14-15, 24-25, 32-33).

Також в акті перевірки зазначено, що розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар на проводились, та станом на 07.05.2018 року рахується кредиторська заборгованість.

Суд звертає увагу, що формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами із ТОВ "Полісся-2016", ТОВ "Нафтопромтрейд", ТОВ "Аффінадо" та ТОВ "Грейс Трейд" відбувалося відповідно до приписів пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України за фактом першої події - дати отримання платником податку товарів, що підтверджено податковими накладними. За таких умов відсутність оплати позивачем товарів, отриманих у вищезазначених контрагентів, не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту за наслідками відповідних господарських відносин.

Відповідно до акту контролюючого органу, до перевірки надавались податкові накладі, зауважень щодо їх оформлення чи реєстрації в акті не зазначено.

Зберігання придбаного бензину відбувалось у цистернах, які перебували у користуванні позивача на підставі договорів оренди (суборенди), актів приймання-передачі, копії яких містяться в матеріалах справи (т.8, а.с.1-14).

В подальшому, придбаний у ТОВ "Полісся-2016", ТОВ "Нафтопромтрейд", ТОВ "Аффінадо" та ТОВ "Грейс Трейд" товар реалізований іншим контрагентам, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями договорів поставки нафтопродуктів (купівлі-продажу нафтопродуктів), видаткових накладних, довіреностей, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень (т.1, а.с.140-250; т.2, а.с.43-206; т.3, а.с.19-192; т.4, а.с.1-224; т.5, а.с.36-249; т.6, а.с.1-250; т.7, а.с.1-169).

Отже, суд доходить висновку, що позивачем до податку на додану вартість та податку на прибуток у перевіряємому періоді віднесено відповідні суми за зареєстрованими податковими накладними, що були надані на перевірку.

Крім всього, акті перевірки, як на підставу відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" та ТОВ "Грейс Трейд" посилається на справу №646/952/18, провадження №1-кп/646/360/2018 в якій Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено вирок, відповідно до якого, ОСОБА_1 (керівника ТОВ "Грейс Трейд") визнано виним у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч. 1 ст. 205-1 КК України шляхом затвердження угоди про визнання винуватості.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова у справі №646/952/18 (провадження №1-кп/646/360/2018) скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно з постановою Верховного Суду (касаційне провадження №К/9901/2030/17), №821/589/17 від 06.02.2018 року фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків, а первинний документ, відповідно, це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Верховний Суд в своїх рішеннях (касаційне провадження К/9901/4639/17 від 27.02.2018, К/9901/3360/17 від 27.02.2018) зазначив, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Рішення суду яке б набрало законної сили про визнання договорів укладених між ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" та ТОВ "Грейс Трейд" суду не надано.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував показники податку на додану вартість та податку прибуток, відповідають критеріям первинного документу, а відтак - дії позивача щодо формування податкового кредиту та витрат є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак - і правомірність формування позивачем показників податку на додану вартість та податку на прибуток.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у постачальників руху активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не взнав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичних осіб, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що відповідачем не доведена правомірність визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, а тому адміністративний позов ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" підлягає задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000401411 від 08.06.2018 року про сплату 2884095,00 грн. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 721024,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №00000411411 від 08.06.2018 року про сплату 3114823,00 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 778706,00 грн.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Сервіс Плюс" (вул. Приморська, 38-А, офіс 7, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, код - 37377179) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 112479,73 грн. (сто дванадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень сімдесят три копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (код - 39393501, вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржена до третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько