Ухвала

від 11.12.2018 по справі 447/1638/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 447/1638/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/598/18 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року у м.Львові.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

під головуванням судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року відносно ОСОБА_7

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Миколаївського районного суду Львівської області від 26.09.2018 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати у кримінальному провадженні.

Прокурор, не оспорюючи вину, кваліфікацію дій обвинуваченого, фактичні обставини кримінального провадження та призначене обвинуваченому покарання, просить оскаржуваний вирок суду першої інстанції змінити та виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_7 вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_9 , зазначивши, що злочин вчинено за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження.

У своїх доводах на підтвердження апеляційних вимог прокурор зазначає те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині вироку необґрунтовано зазначив, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому злочин за попередньою змовою з ОСОБА_9 , оскільки щодо останнього обвинувальний вирок за наведеним фактом судом не ухвалювався, і таке суперечить вимогам КПК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 за попередньою змовою в групі осіб із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів та з метою використання транспортного засобу в особистих інтересах, 19.08.2016 року близько 05 год. 00 хв., перебуваючи в м.Миколаєві Львівської області, поблизу під`їзду №1 будинку, що по вул.Грушевського, 20, підійшов до припаркованого автомобіля марки "ВАЗ 21011", д.н.з. НОМЕР_1 , 1983 р.в., бежевого кольору, з робочим об`ємом двигуна 1285 см. куб., ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вартість якого згідно висновку про визначення вартості №8/11 від 29.08.2016 року становить 34106 грн. 36 коп., потягнувши за ручку передніх дверцят зі сторони пасажира виявив, що вони не зачинені,після чого безперешкоднопроник разом із ОСОБА_9 в салон автомобіля, який за допомогою з`єднання контактної групи кабелів від замка запалювання намагався завести вищевказаний автомобіль, однак ОСОБА_9 це не вдалося.

Одразу ж після вищевказаних дій ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_9 вийшли з вказаногоавтомобіля та приклавши своїми руками до його кузова фізичну силу почали штовхати транспортний засіб, внаслідок чого відкотили його на відстань близько 500 метрів від місця попереднього паркування, де в подальшому, по вул.Просвіти, що в м.Миколаєві Львівської області були помічені та зупинені працівниками Миколаївського ВП Стрийського ВП ГУНП у Львівській області.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції прокурор підтримав подану апеляційну скаргу з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача про обставини справи і зміст апеляційної скарги, пояснення прокурора, вивчивши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд судом першої інстанції проводився відносно обвинуваченого ОСОБА_7 в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Прокурор в своїй апеляційній скарзі не оспорює вину, кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_7 , фактичні обставини кримінального провадження та призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання.

Відповідно доп.2 ч.3 ст.374 КПК та положень п.15 постанови Пленуму ВерховногоСуду Українивід 29червня 1990 року № 5«Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного СудуУкраїни з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, зобов`язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочинів, форми вини і його мотивів. Але суд позбавлений права вирішувати питання про винуватість особи, щодо якої матеріали кримінального провадження виділенні в окреме провадження.

З матеріалів провадження убачається, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2ст.289КК України, в мотивувальній частині вироку вказав, що зазначене правопорушення він учинив за попередньою змовою з ОСОБА_9 .. Водночас матеріали кримінального провадження щодо останнього було виділено в окреме провадження.

Такий висновок у вироку щодо ОСОБА_9 про його співучасть у вчиненні крадіжки з ОСОБА_7 є констатацією його винуватості у цьому кримінальному правопорушенні.

Зазначена преюдиція щодо винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.289КК України, не лише входить у колізію з нормамиКПК Українищодо вільної оцінки доказів, а й суперечить передбаченимст.7 КПКУкраїни загальним засадам кримінального провадження, зокрема верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Натомість міжнародні стандарти в галузі судочинства послідовно стверджують про неприпустимість нехтування презумпцією невинуватості та правом на справедливий судовий розгляд.

Так, відповідно до ч. 2ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ч.2 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора, оскільки такі є обґрунтованими, а тому з мотивувальної частини вироку слід виключити посилання на те, що ОСОБА_7 19.06.2016 року вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_11 , та вважати, що злочин ОСОБА_7 вчинено за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.376,405,407,419,426 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 задоволити.

Вирок Миколаївського районного суду Львівської області від 26 вересня 2018 року відносно ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на те, що ОСОБА_7 19.08.2016 року вчинив злочин за попередньою змовою з ОСОБА_9 ..

Вважати що ОСОБА_7 19.08.2016 року вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення та може бути безпосередньо оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги на протязі трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: