Рішення

від 29.11.2018 по справі 826/11751/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 листопада 2018 року № 826/11751/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства фірма Фундамент

до Головного управління ДФС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового

повідомлення-рішення № 1532615147,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство фірма Фундамент (далі - ПрАТ фірма Фундамент , Позивач) із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.06.2017 № 1532615147.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ПрАТ Фундамент зазначено про безпідставність висновків контролюючого органу щодо порушення Позивачем норм податкового законодавства та не дослідження, під час проведення перевірки, факту реальності здійснення господарських операцій із контрагентом - ТОВ Генезіс ЛТД .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11751/17, призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01.11.2017 Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представником Відповідача щодо задоволення позову заперечено з підстав викладених у письмових запереченнях на позов.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, керуючись ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (в редакції до 15.12.2017), 01 листопада 2017 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів .

Пунктом 10 ч. 1 розділу VII Перехідні положення вказаного Закону, установлено, що зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням таких особливостей, а саме: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

На підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповнення) (далі - ПКУ), на виконання вимог ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2017 у справі № 161/4396/17, відповідно до наказу ГУ ДФС у м. Києві від 19.05.2017 № 3831 та направлення на перевірку від 22.05.2017 №511/26-15-14-07-01, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПРАТ фірма Фундамент з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ Генезіс ЛТД (код ЄДРПОУ 39845572) за період з 01.01.2015 по 31.12.2016.

Перевірку проведено у період із 22 травня 2017 року по 26 травня 2015 року.

За результатами проведення перевірки складено акт від 02.06.2015 №82/26-15-14-07-01-14/01416332 та встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, у результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 000 грн. (у тому числі за травень 2016 року на суму ПДВ 10 000 грн).

На підставі висновків акту перевірки, Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 № 1532615147, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 15 000 грн (у тому числі 10 000 грн за податковими зобов'язаннями та 5 000 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Висновки Відповідача щодо заниження ПрАТ фірма Фундамент податку на додану вартість ґрунтуються на тому, що у ході перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій останнього із ТОВ Генезіс ЛТД .

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених під час судового розгляду фактичних обставин справи.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст.78 ПКУ, на виконання вимог ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області Покидюк В.М. від 11.04.2017 у справі № 161/4396/17, винесеної за клопотанням прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Волинської області Ліпка О.П. у рамках кримінального провадження № 32016030000000036 від 27.05.2016, начальником ГУ ДФС у м. Києві винесено наказ від 19.05.2017 №3831 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАП фірма Фундамент (код 01416332) .

22.05.2017 керівнику ПрАТ фірма Фундамент Ярошу О.П. вручено наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.05.2017 №3831 та ознайомлено із направленням на перевірку від 22.05.2017 № 511/26-15-14-07-01.

У ході проведення перевірки встановлено, що між ПрАТ Фундамент (Замовник), в особі генерального директора Яроша А.П., з одного боку, та ТОВ Генезіс ЛТД (Виконавець), в особі директора ОСОБА_1., з іншого боку, укладено договір поставки від 25.04.2016 № 25/04/16 (далі - Договір).

В порядку та на умовах укладеного Договору, Виконавець приймає на себе зобов'язання перед Замовником виконати ремонт шаф управління та заміну кабельно-провідникової продукції гусеничних кранів, а Замовник, відповідно, надати матеріали для ремонту, прийняти роботи та оплатити їх. Вартість робіт погоджена сторонами на кожний окремий гусеничний кран у відповідних Додатках (Специфікаціях) до Договору.

Відповідно до розділу 2 Договору, Замовник зобов'язаний здійснити 30% передоплату послуг шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів з моменту надання Виконавцем рахунку на передоплату. Решта 70% оплати за надані послуги, здійснюються відповідно акта виконаних робіт і виставлених рахунків, які є невід'ємною частиною Договору. Всі документи оформляються в двосторонньому порядку і надаються Замовнику після закінчення робіт і підписання акта приймання-передачі обладнання.

На підтвердження взаємовідносин із ТОВ Генезіс ЛТД , Позивачем до позовної заяви долучено копії: договору поставки від 25.04.2016 № 25/04/16, специфікації від 25.04.2016 №1, рахунків на оплату від 25.04.2016 №97, від 29.04.2016 №99, акта надання послуг від 23.05.2016 №115, обороти рахунків №6313 №809, №235, №1522, №104, №5442, №131, №6441 за травень 2016 року та платіжних доручень від 10.05.2016 №4368, від 09.06.2016 №5569.

Зі змісту акта надання послуг від 23.05.2016 №115 вбачається, що ТОВ Генезіс ЛТД виконав свої зобов'язання перед ПрАТ фірма Фундамент шляхом здійснення ремонту шаф управління та заміну кабельно-провідникової продукції гусеничних кранів на загальну суму 60 000 грн (у тому числі 10 000 грн ПДВ).

Позивачем також надані копії податкових накладних від 10.05.2016 №6 та від 23.05.2016 №39, на загальну суму 60 000 грн (у тому числі 10 000 грн ПДВ), які зареєстровані ТОВ Генезіс ЛТД в Єдиному реєстрі податкових накладних на адресу ПрАТ фірма Фундамент .

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними ПрАТ Фундамент включено до податкового кредиту відповідного періода, що не заперечується Відповідачем.

З метою підтвердження факту використання придбаних у ТОВ Генезіс ЛТД послуг у межах господарської діяльності Позивачем надано акт від 24.05.2016 випробування електрообладнання бурової установки та акт від 31.05.2016 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Згідно з п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПКУ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року (справа №808/2549/17, адміністративне провадження №К/9901/49439/18), визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Згідно з п. 123.1 ст. 124 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що висновок Відповідача про заниження Позивачем податку на додану вартість на загальну суму 10 000 грн ґрунтується на нереальності проведених операцій із ТОВ Генезіс ЛТД , що, на думку контролюючого органу, підтверджується наявністю вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 у справі № 490/829-17 стосовно ОСОБА_1, якого визнано винним у вчиненні криміналього правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Надаючи оцінку вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.02.2017 у справі № 490/829-17, на який контролюючий орган посилається, як на єдину підставу нереальності господарських правовідносин з ТОВ Генезіс ЛТД , суд зазначає, що у згаданому вироку відносини між ПрАТ фірма Фундамент та ТОВ Генезіс ЛТД , керівника якого було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України за вказаним вироком, жодним чином не досліджувалися та не фігурували.

У вироку, на який посилається Відповідач, зафіксовано об'єктивну сторону складу злочину. Жодних обставин, які б свідчили про здійснення господарських операцій саме з Позивачем, у вироку не встановлено.

При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, лише достовірне встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на валові витрати та праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на доказах, що відповідають критеріям, визначеним у ст. 70 КАС України, тобто бути належними, допустимими і достовірними.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в рішеннях від 05.10.2015 (справа №К/9991/44826/12), від 21.09.2015 (справа №К9991/35087/12) та від 15.09.2015 (справа №К/800/13763/14).

Під час розгляду справи, судом враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент Позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і Позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

В контексті спірних правовідносин суд вважає за необхідне відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що справедливий баланс не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Досліджуючи наявні у справі докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між Позивачем та ТОВ Генезіс ЛТД при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду Відповідачем не надано, а судом під час розгляду справи не встановлено.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ Генезіс ЛТД , тому, висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства фірма Фундамент задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 № 1532615147.

3. Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства фірма Фундамент (код ЄДРПОУ 01416332) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1684 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук