ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
10 грудня 2018 року м. Чернігів Справа № 620/3982/18
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України (вул. Незалежності, 3, смт. Козелець, Козелецький район, Чернігівська область, 17000, код ЄДРПОУ - 41249245) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - М» (вул. Партизанська, 1, с. Бірки, Бобровицький район, Чернігівська область, 17440, код ЄДРПОУ - 03795767) про стягнення витрат на виплату та доставку пільгової пенсії,
У С Т А Н О В И Л А:
Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна - М» про стягнення витрат на виплату та доставку пільгової пенсії.
Відповідно до пунктів 3, 6 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VІ судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 3674-VІ судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Так, частиною 2 статті 4 Закону № 3674-VІ встановлено, що за подання суб'єктом владних повноважень адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1762,00 грн.
Таким чином Бобровицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України за подання до суду адміністративного позову, який містить вимогу майнового характеру (ціна позову – 13672,50 грн.), повинно сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Поряд з цим, у ході ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї документами судом виявлено, що останні не містять квитанції або платіжного доручення про сплату судового збору.
Отже Бобровицькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (Реквізити для сплати: рахунок 34319206084033, отримувач - УК у м. Чернігові /м. Чернігів/22030101, код ЄДРПОУ - 38054398, банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998).
Крім того, пунктом 11 частини 5 статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак у ході ознайомлення з позовною заявою судом виявлено, що остання не містить у собі власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У свою чергу, згідно з частинами 1, 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України має бути залишена без руху та позивачу встановлено десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення вказаних недоліків, шляхом подання до суду: оригіналу документу про сплату судового збору у належному розмірі; власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
При цьому, одночасно з поданням позовної заяви, позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Обґрунтовуючи заявлене клопотання, позивач зазначив наступне.
Згідно з частиною 1 статті 73 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI) кошти Пенсійного фонду України використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до частини 2 статті 73 Закону № 1058-VI забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Бюджетом Пенсійного фонду України на 2018 рік не передбачені кошти на сплату судового збору.
Крім того, посилаючись на статті 55, 129 Конституції України, статті 6, 7 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач стверджує, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від їх майнового стану, що є гарантією дотримання принципу рівності.
З урахуванням наведеного, позивач просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Вирішуючи вказане клопотання по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674-VI.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що вказана позовна заява належить до об'єктів справляння судового збору відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 Закону № 3674-VI, а особа, яка звернулася з нею до суду, не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами статті 5 Закону № 3674-VI встановлені пільги щодо його сплати.
Статтею 8 Закону № 3674-VI передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Аналогічні норми містяться і у частині 1 статті 133 КАС України.
Тобто положення наведених правових норм покликані забезпечити безперешкодний доступ особи до правосуддя, незважаючи на її майновий стан, а також гарантувати право на судовий захист усіх осіб, які такого потребують, але через певні фінансові (матеріальні) фактори, складнощі постійного або тимчасового характеру, не можуть оплатити судові витрати повністю або частково у строк та в обсязі, встановлені чинним законодавством України.
Разом з тим, вищевказані правові норми Закону № 3674-VI та КАС України не передбачають відстрочення або розстрочення сплати судового збору на певний строк юридичній особі.
Наведене зумовлює висновок про відсутність, передбачених частиною 1 статті 8 Закону № 3674-VI та частиною 1 статті 133 КАС України, підстав для відстрочення позивачу сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
З приводу доводів позивача щодо обмеження його доступу до суду, то як зазначив, Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13.07.1995, «Ейрі проти Ірландії» (Airey v. Ireland) від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на викладене, суд не приймає доводи позивача про обмеження його права на доступ до суду внаслідок недостатнього бюджетного фінансування.
Водночас позивач не позбавлений можливості додаткового документального обґрунтування заявленого клопотання.
Керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
У Х В А Л И Л А:
У задоволенні клопотання Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України про відстрочення сплати судового збору – відмовити.
Позовну заяву Бобровицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно пункту 1 частини 4 до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею і згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Падій
Суд | Чернігівський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2018 |
Оприлюднено | 13.12.2018 |
Номер документу | 78464430 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Чернігівський окружний адміністративний суд
Падій В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні