Рішення

від 30.11.2018 по справі 199/4791/18

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/4791/18

Провадження № 2/206/1245/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2018 Самарський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя: Маштак К.С.

за участю:

секретаря судового засідання: Мороза К.Т.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства АВЕРС-А , третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство Лессор про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину ,

ОСОБА_2 виклад позиції позивача.

06.11.2017 з метою купівлі автомобіля марки ВАЗ Largus, вартістю 200 000 грн., між ОСОБА_1 (далі - позивач) та Приватним підприємством АВЕРС-А (далі - відповідач) було укладено договір про надання брокерських послуг № 0215 (далі - договір № 1), предметом якого були послуги спрямовані на укладення договору з банківською установою з метою отримання кредиту або договору з позикодавцем для отримання рішення про надання відсоткової позики на цілі вказані клієнтом. В результаті наданих відповідачем послуг того ж дня, між позивачем та приватним підприємством Лессор (далі - третя особа), було укладено договір № 100215, предметом якого було надання безвідсоткової позики позивачу на вказані ним цілі (далі - договір № 2). На виконання умов договору № 1, позивачем було сплачено, зі слів брокера, тобто відповідача - в якості авансу за автомобіль, суму коштів у розмірі 21 000 грн. Як пізніше дізнався позивач, сплачена ним сума була не авансом, а платою за послуги брокера, які полягали у подальшому укладенні договору № 2. 06.11.2017, після підписання договорів та внесення грошових коштів на рахунок відповідача, дружині позивача зателефонувала знайома, та повідомила, що відповідач займається шахрайством, оскільки це прихована пірамідальна схема. Злякавшись, позивач одразу звернувся до представника відповідача з вимогою про повернення сплачених грошових коштів у розмірі 21 000 грн., після чого позивачем на адресу відповідача та третьої особи були направлені відповідні вимоги про повернення коштів. Відповідач жодним чином не відреагував на отриману вимогу, третя особа взагалі фактично не знаходилась за юридичною адресою, тому вимога повернулась без виконання. Таким чином, позивач вважав, що під час та за наслідками укладення договорів № № 1 та 2 позивача було введено в оману щодо істотних умов договору, що є підставою недійсності правочину та застосування наслідків його недійсності, а саме: згідно предмету договору під час розмови представника відповідача та позивача, останній мав намір придбати автомобіль, а в підписаному договорі № 1, предметом є брокерські послуги, що спрямовані на отримання безвідсоткової позики або кредиту; щодо прав та обов'язків сторін, позивач мав намір отримати у власність автомобіль марки ВАЗ Largus, сплативши заявлену вартість у розмірі 200 000 грн., шляхом одержання банківського кредиту або безвідсоткової позики, натомість отримав непотрібні йому брокерські послуги за які сплатив 21 000 грн., в результаті отримання яких позивач уклав договір № 2 про отримання права на відсоткову позику, за умовами якого він повинен сплачувати регулярні внески. Посилаючись на ч. 3 ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів позивач зазначив, що зі змісту укладених договорів вбачається, що останні мають ознаки пірамідальних схем про що свідчать умови договору 1 та 2, а саме: п. 2.1., п. 2.5, п. 2.7.1., п. 2.9.1., абз. 8, 10, 11 преамбули додатків № 2 до вищезазначених договорів, п.п. а) п. 5.7 додатків № 2 до договорів, п. 6.2., п. 6.4. додатків № 2 до договорів. Отже, відповідач за рахунок внесків позичальників формує активи позичальників та гарантійний фонд, в результаті чого, учасники, які зробили найбільшу кількість внесків, отримують першочергово рішення про надання безвідсоткової позики, яке надає їм лише право отримати безвідсоткову позику, за умов виконання ряду додаткових вимог. У разі невиконання даних вимог або якщо позичальник не скористається таким правом, він позбавляється права на отримання безвідсоткової позики. Тобто, позичальники здійснюють сплату платежів, а в результаті отримують не товари чи послуги, а тільки право на отримання в майбутньому безвідсоткової позики з додатковими умовами. Розподіл активів проходить за пірамідальною схемою, оскільки одержання права на отримання безвідсоткової позики до повної оплати платежів, що можна назвати компенсацією за рахунок коштів інших позичальників. Також, договори 1 та 2 не містять строків отримання позивачем права на отримання безвідсоткової позики, не передбачають будь-якої відповідальності позикодавця за невиконання умов, разом із тим, договорами передбачена відповідальність позичальника у разі несвоєчасного виконання умов договору або відмови від виконання. Окрім того, ні відповідач ні третя особа не має відповідних ліцензій для здійснення своєї діяльності. Керуючись викладеним, позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договору 1 , шляхом стягнення з відповідача на його користь грошових коштів у розмірі 21000,00 грн., одержаних внаслідок укладення договору 1.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

04.07.2018 до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла дана позовна заява, яка була передана за підсудністю до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

01.08.2018 матеріали позовної заяви надійшли до Самарського районного суду м. Дніпропетровська.

06.08.2018 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання.

У судові засідання призначені 18.09.2018, 05.10.2018, 29.10.2018 та 30.11.2018 представник відповідача, повідомлений про дату та час судового засідання, не з'явився, в зв'язку із чим, за наявності підстав, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК Країни, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи. Представник третьої особи, також, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи, свою участь у судовому засіданні не забезпечив.

Під час розгляду справи судом заслухано пояснення позивача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

30.11.2018 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.11.2017 між ОСОБА_1, як клієнтом, та ПП АВЕРС-А , як брокером, було укладено договір про надання брокерських послуг № 0215 (за текстом договір 1) (а.с. 9).

За змістом укладеного договору, а саме: п. 1.1. передбачено, що в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі брокер зобов'язується надати клієнту послуги спрямовані на укладення договору з банківською установою з метою отримання кредиту або договору з позикодавцем з метою отримання рішення про надання безвідсоткової позики на цілі вказані клієнтом.

Відповідно до пунктів 1.3., 4.4. ОСОБА_1 зобов'язався сплатити винагороду за отримані послуги на умовах, визначених договором. Мінімальний розмір винагороди за цим договором не може становити менше 21 000, 00 грн.

Пунктами 4.1. та 4.2. передбачено, що винагорода брокера сплачується у разі підписання договору між ОСОБА_1 та банківською установою з метою отримання кредиту або позикодавцем з метою отримання рішення про надання безвідсоткової позики. Фактичне подальше неотримання ОСОБА_1 кредиту або безвідсоткової позики не є підставою для повернення та (або) невиплати винагороди брокеру.

Пункт 9.7. договору 1 свідчить, про те що ОСОБА_1 заявив, що отримав усі конкретні викладені пояснення від представника брокера, уважно прочитав та зрозумів умови договору, що засвідчує своїм підписом. Клієнт, також, ствердив, що мав достатньо часу для всебічного та повного ознайомлення з умовами правочину та прийняття свідомого рішення щодо його укладення.

Пункт 9.1. такого договору вказує на те, що даний договір було отримано кожною стороною укладеного правочину.

Окрім того, сторонами також було підписано додатки № 1, 4 до договору 1, за змістом яких було встановлено зразкові умови укладення договору з метою отримання рішення про надання безвідсоткової позики, та погоджено прейскурант та розмір винагороди брокера (а.с. 10, 11).

У додатку № 3 сторони підписали акт прийому-передачі послуг, спрямованих на укладення договору з метою отримання кредиту або рішення про надання безвідсоткової позики на будь-які цілі зазначені клієнтом. Вартість наданих послуг склала 21 000,00 грн. (а.с. 11).

Того ж дня, тобто 06.11.2017 між ОСОБА_1, як позичальником, та ПП Лессор , як позикодавцем, було укладено договір № 100215 (за текстом договір 2) (а.с. 14).

Таким чином, судом встановлено, що умови договору 1 відповідачем було виконано, шляхом укладення правочину позивача та третьої особи.

Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику безвідсоткову позику на цілі вказані ним.

Пункт 2.5. встановлює, що умовами вказаного договору передбачено лише надання позикодавцем безвідсоткової позики за рахунок активів позичальників.

Позичальник зобов'язався своєчасно, до 15 числа включно кожного місяця, сплачувати щомісячний платіж, за рахунок якого позикодавець формує активи позичальників, з яких позикодавець надає відповідні суми у безвідсоткову позику за умовами викладеними у договорі та додатках до нього та формує гарантійний фонд. З метою збереження активів позичальників та захисту їх інтересів залучати нових позичальників, що відповідає пунктам 2.7.1. та 2.9.1.

Крім того, сторонами підписано додаток № 1 до договору 2, де зазначили дані графіку платежів, а також ідентифікаційні дані позивача (а.с. 15).

Також, судом було встановлено, що в підтвердження обставин викладених у позовній заяві позивачем було надано додаток № 2 до договору № 100 21 від 06.11.2017 (а.с. 12-13).

В той же час, доказів на підтвердження укладення позивачем договору № 100 21 від 06.11.2017 надано не було.

Так, вказаним додатком передбачено, що: п. а) 5.7. перевагу має той позичальник, що має найбільшу кількість щомісячних платежів. Абзацами 8, 10, 11 преамбули додатку № 2 передбачено, що рішення про надання безвідсоткової позики - це право на отримання позичальником відповідної суми у безвідсоткову позику за рахунок активів позичальників. Активи позичальників - це сума чистих платежів, сплачених позичальником, за рахунок яких позикодавець здійснює надання безвідсоткової позики.

Пунктами 6.2. та 6.4. вказаного додатку передбачено, що для отримання безвідсоткової позики позичальник зобов'язується: сплатити запропоновані щомісячні платежі в строк, не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання рішення про надання безвідсоткової позики за механізмом пропозиції. У випадку невиконання цього платіжного зобов'язання у передбачений строк, рішення про надання безвідсоткової позики анулюється і позичальник позбавляється права на участь у наступному розділі та інше. Якщо позичальник не виконав вимоги п. 6.2. протягом 30 днів з моменту отримання рішення про надання безвідсоткової позики, його рішення про надання безвідсоткової позики анулюється.

Таким чином, судом встановлено, що умови на які посилається позивач як на підставу для застосування наслідків недійсності договору 1, зазначені саме у договорі 2, який було укладено між позивачем та третьою особою та у додатку № 2 до договору № 10021 від 06.11.20170, доказів укладання якого суду надано не було.

Відповідно до рахунку - фактури до договору № 0215 від 06.11.2017 винагорода по договору складає 21000,00 грн., платник ОСОБА_1 (а.с. 18).

Також, судом встановлено, що на виконання умов договору 1 позивачем 06.11.2017 на рахунок відповідача було сплачено винагороду у сумі 21 000, 00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с. 23).

Після чого, позивач звертався до третьої особи з заявою про розірвання договору та повернення коштів, що підтверджується відповідними квитанціями та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак заява була повернута адресату (а.с. 19, 21, 22, 24).

Копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, як доказ звернення позивача до відповідача про повернення коштів, суд відхиляє, оскільки такого звернення на ім'я відповідача суду надано не було (а.с. 20).

Повернення коштів судом не встановлено.

Також, суд звертає увагу, що всі докази надані позивачем подані з порушенням процесуального кодексу, а саме порядку засвідчення копій таких доказів (не підтверджено відповідність копії письмового доказу оригіналу ) відповідно до ст. 95 ЦПК України.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який знайшов своє відображення у ст. ст.3, 627 ЦК України. Свобода договору включає в себе й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В той же час, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України Про захист прав споживачів закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття пірамідальної схеми не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до пірамідальної схеми .

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів дає підстави для висновку, що поняття пірамідальна схема у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації пірамідальної схеми необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як пірамідальної , тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

Отже, детально дослідивши договір 1, наслідки недійсності якого просив застосувати позивач, суд приходить до висновку, що вказаний договір не містить ознак нечесної підприємницької діяльності, оскільки всі ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги стосуються виключно договору 2, укладеного між позивачем та третьою особою, а також додатку № 2 до договору № 100 21 від 06.11.2017, доказів укладення такого договору суду надано не було.

Також є помилковим посилання позивача про введення його в оману з підстав оплати ним не самого товару, а права на отримання позики, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 ЦК України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Між тим, з матеріалів справи встановлено, що під час укладення договору 1 позивач отримав примірник такого договору, який містить повний опис послуг відповідача, які в подальшому ним були надані у відповідності до укладеного договору та додатків до нього, підписаних і позивачем, в тому числі.

Щодо посилання позивача про відсутність у відповідача та третьої особи відповідних ліцензій суд зазначає таке.

По-перше, посилання позивача на відсутність у третьої особи ліцензії на надання фінансових послуг, у тому числі позики, враховуючи, що позивач залучив ПП Лессор лише в якості третьої особи, а укладений з третьою особою договір 2 не є предметом вимоги позивача, суд вважає безпідставними.

По-друге, позивачем в підтвердження своїх посилань не надано жодного доказу на відсутність у відповідача та третьої особи ліцензій.

По-третє, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 ЗУ Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензуванню підлягають в тому числі професійна діяльність на ринку цінних паперів, яка ліцензується з урахуванням особливостей, визначених Законом України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні .

Відповідно до ст. 17 ЗУ Про цінні папери та фондовий ринок професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає: брокерську діяльність ; дилерську діяльність; андеррайтинг; діяльність з управління цінними паперами .

Пунктом 1 частини 1 статті 4 ЗУ Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні передбачено, що ліцензуванню підлягає професійна діяльність на ринку цінних паперів, а саме: брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи

Частина 2 ст. 17 ЗУ Про цінні папери та фондовий ринок передбачає, що брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи .

Таким чином, враховуючи, що договір 1 не є цивільно-правовим договором щодо цінних паперів, суд вважає, що на укладення вказаного договору відповідачу ліцензія не потрібна.

Крім того, договором 1 та додатками до нього чітко було передбачено саме винагороду.

Так, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 19 ЗУ Про захист прав споживачів , ст .ст. 1-4, 10, 12, 13, 76-89, 95, 141, 258, 259, 264, 265, 280-283, п. 15, п.п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Приватного підприємства АВЕРС-А (місцезнаходження: 29008, м. Хмельницький, пров. Київський, буд. 4, оф. 208, ідентифікаційний код юридичної особи 41398231), третя особа без самостійних вимог на предмет спору Приватне підприємство Лессор (місцезнаходження: 10006, м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, буд. 122, ідентифікаційний код юридичної особи 41433878) про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10.12.2018.

Головуючий суддя: К.С. Маштак