Постанова

від 04.12.2018 по справі 826/12992/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/12992/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 грудня 2018 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Федотов І.В.

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Виробничо-наукове підприємство "Укрзооветпромпостач" до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 25.04.2017 №1406/5 Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , зобов'язання вчинити дії щодо скасування реєстраційної дії №14961760000001111.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №2822/7 від 18.08.2017 Про відмову у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства Виробничо-наукове підприємство Укрзооветпромпостач від 03.05.2017 ;

- зобов'язано Міністерство юстиції України розглянути по суті скаргу ПАТ Виробничо-наукове підприємство Укрзооветпромпостач від 03.05.2017, вих. №170 про скасування реєстраційної дії під номером 14961760000001111, що вчинена 14.04.2014. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуваний наказ є правомірним та не підлягає скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.04.2017 позивач на адресу Скадовської міської ради направив клопотання №156 від 12.04.2017 про скасування реєстраційної дії, вчиненої державним реєстратором Засименком І.Л. від 14.04.2014 під номером 14961760000001111, яке обґрунтовував тим, що відокремлений структурний підрозділ Будинок ветеринарного працівника ПрАТ ВНП Укрзооветпромпостач код ЄДРПОУ 24118404, місцезнаходження: 75700, Херсонаська область, Скадовський район, місто Скадовськ, вул. Радянська, 42 включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як юридичну особу з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію вважається недійсним.

У відповідь позивач отримав лист від 21.04.2017 №03-10-747, яким товариству відмовлено у задоволенні клопотання з посиланням на те, що Законом державні реєстратори не мають повноважень щодо скасування реєстраційних дій, тому для забезпечення скасування реєстраційних дій порекомендували звернутись до суду або до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.

Позивачем 03.05.2017 до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Херсонській області подано скаргу про скасування згаданої реєстраційної дії.

У відповідь на адресу позивача надійшов лист від 15.05.2017 №03.3-23/3843 у якому Головне управління повідомило, що скарга 15.05.2017 переслана до Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України для розгляду по суті.

Наказом Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2822/7 відмовлено у задоволені скарги ПрАТ ВНП Укрзооветпромпостач від 03.05.2017 у зв'язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Як підстава в оскаржуваному наказі вказано висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 16.06.2017 за результатами розгляду скарги ПрАТ ВНП Укрзооветпромпостач від 03.05.2017, надісланої Головним територіальним управлінням юстиції у Херсонській області листом від 15.05.2017 №03.3-23/3843.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 12.04.2017 і саме з цієї дати слід здійснювати відлік строку звернення з відповідною скаргою.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 15.05.2003 № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Пунктом 1 частини другої наведеної статті передбачено, що міністерство юстиції України розглядає скарги на проведені державним реєстратором реєстраційні дії (крім випадків, якщо такі реєстраційні дії проведено на підставі судового рішення).

Згідно частини п'ятої статті 34 Закону № 755-IV скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити: 1) повне найменування (ім'я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім'я) представника скаржника, якщо скарга подається представником; 2) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника; 3) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги; 3-1) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру; 4) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю .

Як зазначалося, позивачем 03.05.2017 було подано скаргу на спірні реєстраційні дії, вчинені 14.04.2014. Обґрунтовуючи дотримання строку звернення зі скаргою, позивач посилається на те, що про оскаржувану ним реєстраційну дію дізнався лише 12.04.2017 отримавши відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який було долучено до скарги.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що про порушення своїх прав оскаржуваною реєстраційною дією позивач дізнався саме 12.04.2017, оскільки інших доказів про отримання чи можливості у отриманні інформації про цю реєстраційну дію позивачем у інший період матеріали справи не містять. Тому, встановлений частиною третьою статті 34 Закону № 755-IV строк оскарження розпочався 12.04.2017, а отже при поданні скарги 03.05.2017 не був порушеним.

Відповідно до пункту 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 перед розглядом скарги по суті комісія вивчає скаргу для встановлення чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб'єкта розгляду скарги (належний суб'єкт розгляду скарги); чи дотримано вимоги Законів щодо строків подання скарги, вимог щодо її оформлення та/або щодо документів, що долучаються до скарги.

Відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 43 Закону № 755-IV Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

На переконання колегії суддів, відмовляючи у задоволенні скарги з підстав пропуску строку її подання, Міністерство юстиції України та його територіальні органи мають обов'язково перевірити та встановити не лише дату оскаржуваної реєстраційної дії, а й день, коли скаржник дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав такою дією. Від встановлення цих обставин залежить обґрунтованість рішення відповідача, що в силу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перевіряється судом.

Як вбачається з оскаржуваного наказу та висновку комісії, який слугував підставою для його прийняття, обставини отримання позивачем інформації про реєстраційну дію взагалі не перевірялися, комісія та відповідач обмежились виключно посиланням на норми Закону № 755-IV щодо строку подання скарги та підстав відмови у її задоволенні.

Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що позивач був обізнаний про реєстраційну дію, відповідач не навів жодних обґрунтованих мотивів, підтверджених доказами, не вказав конкретної дати та не надав будь-яких документів обізнаності позивача про спірну реєстраційну дію до отримання ним 12.04.2017 відповідного витягу.

Колегія суддів наголошує на тому, що посилання суб'єкта владних повноважень на існування певної обставини без надання доказів на її підтвердження, не може бути визнано судом обґрунтованим доводом позиції органу державної влади.

Вказані в апеляційній скарзі доводи про те, що посилання позивача на спричинення спірною реєстраційною дією перешкод у функціонуванні відповідного структурного підрозділу свідчать про обізнаність позивача із цією дією, колегія суддів відхиляє, оскільки ці обставини жодним чином підтверджують час коли позивач дізнався чи міг дізнатися про порушення його прав та є лише припущенням скаржника.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу відповідача.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини другої статті 9 КАС суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень

Як зазначалося, виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції зобов'язав відповідача розглянути скаргу позивача по суті.

Надаючи правову оцінку належності обраного судом першої інстанції способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Аскоп-Україна до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що зобов'язання відповідача розглянути скаргу по суті є допустимим та ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Щодо посилань на відсутність у відповідача компетенції на розгляд скарги, то колегія суддів звертає увагу на те, що повноваження відповідача на розгляд скарг на реєстраційні дії чітко встановлені Законом № 755-IV (стаття 34). Окрім того, відсутність компетенції не слугувала підставою для прийняття оскаржуваного наказу, а тому відповідач в силу абзацу другого частини другої статті 77 КАС не може посилатися на ці обставини.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову та обґрунтовано вийшов за межі позовних вимог в частині зобов'язання відповідача розглянути скаргу по суті.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки гуртуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя І.В. Федотов

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 10.12.2018.