Постанова

від 04.12.2018 по справі 816/1086/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: А.О. Чеснокова

Суддя-доповідач: Бартош Н.С.

04 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1086/18

Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - Паращук Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (суддя Чеснокова А.О.) від 19.06.2018 р. (повний текст рішення складений 26.06.2018 р.) по справі № 816/1086/18

за позовом ОСОБА_4

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_4, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати висновок державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2017 р. № 566, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ФГ ОСОБА_4 , на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 4,600 га кадастровий номер НОМЕР_1; зобов'язати відповідача погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ФГ ОСОБА_4 , на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 4,600 га кадастровий номер НОМЕР_1 та передати зазначену земельну ділянку у власність позивача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 р. по справі № 816/1086/18 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 10.3 Висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.04.2017 р. № 566. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмов в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив про законність судового рішення, у зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11.10.2013 р. Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області проведено первинну державну експертизу проекту землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ФГ ОСОБА_4 , на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 4,600 га кадастровий номер НОМЕР_1.

За наслідками державної експертизи землевпорядної документації відповідачем складено висновок від 11.10.2013 р. № 913, відповідно до пункту 11 якого вищенаведений проект землеустрою не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та повертається на доопрацювання (а.с. 51).

Підсумковою оцінкою результатів державної експертизи проекту в пункті 10 зазначені такі зауваження:

10.1 до проекту землеустрою долучити підтверджуючі дані щодо вартості земельної частки (паю) , визначеної для членів сільськогосподарських підприємств на території Селещинської сільської ради (розпорядження Машівської РДА), ст. 32, 121 Земельного кодексу України, стаття 13 Закону України Про фермерське господарство ;

10.2 уточнити дані пояснювальної записки в частині алгоритму розрахунку площі земельної ділянки з урахуванням вартості земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств на території Селещинської сільської ради та вартості рільних земель з шифром агрогрупи - 54Д (витяг від 21.05.2013 р. № 123 (стор 32) зазначеної інформації не містить;

10.3 доопрацювати:

1) акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 23.03.2013 р. привести у відповідність до вимог, зазначених у додатку 1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 р. № 376 зі змінами згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 03.07.2013 р. № 405, долучивши до нього схем прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси (кроки), (п. 3.9 п. 1 додатку 2 Інструкції... );

2) викопіювання з кадастрової карти (стор. 15) в частині відображення землекористування ФГ ОСОБА_4 ;

3) експлікація земель за формою 6-зем (стор. 3) щодо назви землекористувача, за рахунок якого передбачається відведення земельної ділянки (див. довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) відділу Держземагенства від 28.05.2013 р. № 157);

4) пояснювальну записку щодо нормативної бази та даних стосовно корегування планових матеріалів;

5) титульний аркуш щодо замовника об'єкта експертизи (див. завдання на виконання робіт в частині його затвердження (стор. 5);

Передачу земельної ділянки в оренду здійснити відповідно до положень Земельного кодексу України, Закону України Про фермерське господарство та вимог, зазначених погоджувальними органами.

Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 у зв'язку із закінченням терміну дії висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.10.2013 р. № 913 повторно подав проект землевпорядної документації на експертизу.

За результатами проведення повторної державної експертизи землевпорядної документації позивача, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області дійшло висновку про невідповідність поданого проекту вимогам земельного законодавства та відмовило у наданні позитивного висновку.

Так, у пункті 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2017 р. № 566 викладено зауваження та пропозиції до проектної документації та зазначено:

1) відсутні відомості щодо затвердження земельної частки (паю) Машівською РДА, визначеної по сільськогосподарському підприємству на території Селищанської сільської ради, які в подальшому приймаються для розрахунку земельної ділянки при передачі їх громадянам для ведення фермерського господарства з урахуванням вимог статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, статей 7, 13 Закону України Про фермерське господарство . При цьому звертаємо увагу, що у відповідності до наказу Держкомзему України від 20.02.1996 р. № 11, яким затверджені Методичні рекомендації щодо паюванню земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміри в умовних кадастрових гектарах затверджувались районними державними адміністраціями (тобто, лише затверджені показники мають статус земельної частки (паю). В долученому до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розпорядженні від 18.12.1998 р. № 394 лише прийнято розмір земельної частки (паю) - 5,32 кадастрових гектарів (умовних - не зазначено). Показник вартості земельної частки (паю) в грошовому виразі даним розпорядженням не затверджувався. Зазначені відомості у долученому до проекту землеустрою витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.11.2013 р. № 666, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (середньої частки (паю) - 135521,13 грн. станом на 01.01.2013 р.) не є тотожними поняттями із вартістю земельної частки (паю), окрім того, у Витязі йдеться посилання на розпорядження РДА від 18.12.1998 р. № 394, в якому ці дані відсутні.

2) відсутні матеріали геодезичних вишукувань, що є складовою проекту землеустрою у відповідності до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій , виконані та оформлені у відповідності до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 р. № 56, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (пункти 2.5, 2.6, 2.7). Окрім того, не враховані вимоги розділу ІІІ цієї Інструкції щодо закріплення меж земельної ділянки межовими знаками, див. акт. прийомки-передачі межових знаків зберігання від 26.03.2013 р.; також зазначаємо, що межових знаків встановленого виду як: дерев'яний кілок Інструкцією не передбачено (див. кроки прив'язки межових знаків);

3) не враховані вимоги статей 25, 68 Закону України Про землеустрій та пункту 3.2 Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затверджених наказом Міністерства агрополітики та продовольства України від 11.04.2013 р. № 255, в частині підпису документації із землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником (дана документація із землеустрою підписана та скріплена печаткою інженера-землевпорядника ОСОБА_5). Відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, по Кваліфікаційному сертифікату за № 001601 від 30.01.2013 р., виданого ОСОБА_5 призупинено дію від 30.01.2017 р. (Складення документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифіката, яку позбавлено кваліфікаційного сертифіката або дія кваліфікаційного сертифіката якої зупинена, забороняється. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, є недійсною).

Не погодившись з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2017 р. № 566 позивач ініціював процедуру оскарження такого висновку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

За наслідками розгляду клопотання позивача про спростування спірного висновку Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру вказала на відсутність підстав для спростування висновку державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2017 р. № 566 та залишила клопотання ОСОБА_4 без задоволення (а.с. 53).

Не погодившись з висновком державної експертизи землевпорядної документації від 06.04.2017 р. № 566, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що поданий для проведення повторної державної експертизи проект землеустрою позивача відповідав вимогам статей 25, 68 Закону України Про землеустрій та Вимогам до технічного і технологічного забезпечення виконавців (розробників) робіт із землеустрою, затвердженим наказом Міністерства агрополітики та продовольства України від 11.04.2013 р. № 255, а тому пункт 10.3 висновку держаної експертизи землевпорядної документації від 06.10.2017 р. № 566 не відповідає вимогам Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції зазначив, що недоліки виявлені Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області під час проведення первинної експертизи землевпорядної документації, позивачем не усунуті. Також суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача погодити проект землеустрою позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки повторне погодження проекту землеустрою законодавством у сфері земельних правовідносин не передбачене.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що ані позивачем, ані відповідачем рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог не оскаржувалося, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних не переглядається.

Що стосується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних, колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями ст. 186-1 ЗК України встановлено, що у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначає Закон України Про державну експертизу землевпорядної документації від 17.06.2004 р. № 1808-IV (далі - Закон № 1808-IV).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1808-IV, державна експертиза землевпорядної документації - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Відповідно до ст. 6 Закону № 1808-IV, об'єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 14 Закону № 1808-IV визначено, що повторна державна експертиза проводиться: у разі одержання негативного висновку первинної державної експертизи щодо об'єктів, які підлягають обов'язковій державній експертизі; у разі спростування негативного висновку первинної державної експертизи; у випадку, визначеному частиною другою статті 36 цього Закону.

Згідно зі ст. 36 Закону № 1808-IV позитивний висновок державної експертизи дійсний протягом строку дії об'єкта державної експертизи, але не більше трьох років від дня його видачі. Якщо у строк, встановлений частиною першою цієї статті, не розпочато реалізацію заходів, передбачених об'єктом державної експертизи, то він підлягає повторній державній експертизі.

Відповідно до ст. 32 Закону № 1808-IV, державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Таким чином, предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону № 1808-IV, результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об'єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.

Організаційні засади і вимоги щодо проведення державної експертизи землевпорядної документації, ведення звітності у цій сфері визначає Методика проведення державної експертизи землевпорядної документації, затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 р. № 391 (далі - Методика № 391).

Відповідно до п. 3.5 Методики № 391 на заключній стадії проведення державної експертизи узагальнюються результати експертних досліджень, готується висновок державної експертизи щодо доцільності затвердження землевпорядної документації.

Підготовлені висновки державної експертизи повинні зводитись до трьох можливих варіантів: землевпорядна документація в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно та погоджується (у разі необхідності погодження може обумовлюватися певними умовами щодо додаткового опрацювання окремих питань та внесення коректив, виконання яких не потребує суттєвих доробок); землевпорядна документація не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання; землевпорядна документація, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Таким чином, підставою для негативної оцінки проекту землеустрою та його не погодження є не відповідність вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем подано для обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель державної власності, які перебувають в постійному користуванні ФГ ОСОБА_4 , на території Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Селещинської сільської ради Машівського району Полтавської області, площею 4,600 га кадастровий номер НОМЕР_1.

За результатами проведення вказаної експертизи було надано висновок від 11.10.2013 р. № 917, в якому зазначено про необхідність усунення недоліків землевпорядної документації, але у зв'язку із закінченням терміну дії цього висновку, позивач повторно подав проект землевпорядної документації для проведення державної експертизи.

За результатами проведення повторної державної експертизи землевпорядної документації, Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, надано висновок від 06.04.2017 р. № 566, відповідно до підсумкової оцінки результатів державної експертизи, проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки не відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується.

Висновок відповідача обґрунтований наявністю недоліків проекту землеустрою, про що зазначено в пункті 10. Зауваження та пропозиції до проектної документації, а саме, зокрема:

1) відсутні відомості щодо затвердження земельної частки (паю) Машівською РДА, визначеної по сільськогосподарському підприємству на території Селищанської сільської ради, які в подальшому приймаються для розрахунку земельної ділянки при передачі їх громадянам для ведення фермерського господарства з урахуванням вимог статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, статей 7, 13 Закону України Про фермерське господарство . При цьому звертаємо увагу, що у відповідності до наказу Держкомзему України від 20.02.1996 р. № 11, яким затверджені Методичні рекомендації щодо паюванню земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміри в умовних кадастрових гектарах затверджувались районними державними адміністраціями (тобто, лише затверджені показники мають статус земельної частки (паю). В долученому до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розпорядженні від 18.12.1998 р. № 394 лише прийнято розмір земельної частки (паю) - 5,32 кадастрових гектарів (умовних - не зазначено). Показник вартості земельної частки (паю) в грошовому виразі даним розпорядженням не затверджувався. Зазначені відомості у долученому до проекту землеустрою витягу технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.11.2013 р. № 666, згідно якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки (середньої частки (паю) - 135521,13 грн. станом на 01.01.2013 р.) не є тотожними поняттями із вартістю земельної частки (паю), окрім того, у Витязі йдеться посилання на розпорядження РДА від 18.12.1998 р. № 394, в якому ці дані відсутні.

2) відсутні матеріали геодезичних вишукувань, що є складовою проекту землеустрою у відповідності до вимог статті 50 Закону України Про землеустрій , виконані та оформлені у відповідності до вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98), затвердженої наказом Укргеодезкартографії від 09.04.1998 р. № 56, Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками (пункти 2.5, 2.6, 2.7). Окрім того, не враховані вимоги розділу ІІІ цієї Інструкції щодо закріплення меж земельної ділянки межовими знаками, див. акт. прийомки-передачі межових знаків зберігання від 26.03.2013 р.; також зазначаємо, що межових знаків встановленого виду як: дерев'яний кілок Інструкцією не передбачено (див. кроки прив'язки межових знаків).

Що стосується виявлених відповідачем недоліків, які вказані в. пп. 10.1 та пп. 10.2 висновку від 06.04.2017 р. № 566, колегія суддів зазначає наступне.

Так, пп. 10.1 висновку державної експертизи містить зауваження щодо відсутності відомостей щодо розрахунків вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах, а також у поданому на затвердження проекті землеустрою відсутні відомості щодо вартості земельної частки (паю), натомість зазначено нормативну грошову оцінку землі, що не є тотожними поняттями.

Пунктами 6-8 Методичних рекомендацій щодо паюванню земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.1996 р. № 11, встановлено, що вартість земельної частки (паю) обчислюється діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, що підлягають паюванню, на кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), за формулою 6. Вартість земельної частки (паю) обчислюється діленням грошової оцінки сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, що підлягають паюванню, на кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай), за формулою: Вз = Гоз/Кос, де Вз - вартість земельної частки (у млн. крб.); Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн. крб.); Кос - кількість осіб, які мають право на земельну частку (пай) (чол.).

Середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству, обчислюється за формулою: Сго= Гоз/Пзкв, де Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн. крб.); Гоз - грошова оцінка сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн. крб.); Пзкв - площа сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у гектарах).

Розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах обчислюється за формулою: Рз=Вз/Сго, де Рз - розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах; Вз - вартість земельної частки (у млн. крб.); Сго - середня грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь, переданих у колективну власність підприємству (у млн. крб.). Матеріали розрахунків вартості і розміру земельної частки (паю) в умовних, кадастрових гектарах перевіряються районним (міським) відділом земельних ресурсів.

Розрахунки вартості земельної частки (паю) та її розміру в умовних кадастрових гектарах подаються на затвердження до районної державної адміністрації (виконавчого комітету міської Ради). Приклад розрахунку наведений в додатку № 1. Районна державна адміністрація (виконавчий комітет міської Ради) розглядає подані матеріали і в 10-денний строк затверджує розміри земельної частки (паю), виходячи з того, що вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства є рівними.

Таким чином, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинен містити, крім інформації про нормативну грошову оцінку землі, відомості щодо вартості земельної частки (паю).

В свою чергу, з копії проекту землеустрою встановлено, що в ньому відсутні відомості щодо вартості земельної частки (паю) ОСОБА_6 При цьому, розробник землевпорядної документації позивача ототожнює поняття нормативної грошової оцінки землі та відомостей щодо вартості земельної частки (паю). Також, поданий для проведення державної експертизи землевпорядної документації проект землеустрою не містить площі земельної ділянки позивача, визначеної в умовних кадастрових гектарах, при цьому, усі наявні в матеріалах проекту землеустрою показники площі земельної ділянки ОСОБА_6 зазначені в кадастрових гектарах.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на те, що дані про вартість земельної частки (паю) зазначені у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, оскільки вказаний витяг містить дані щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а не вартості земельної частки (паю), з посиланням на розпорядження Машівської РДА № 394 від 18.12.1998 р. Разом з цим, вказане розпорядження не містить розрахунку вартості земельної частки (паю) та дані щодо розміру її в умовних кадастрових гектарах. У вказаному витязі та розпорядженні відсутні дані щодо обчислення вартості земельної частки (паю) за формулою, встановленою п. 6-8 Методичних рекомендацій щодо паюванню земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям, затверджених наказом Держкомзему України від 20.02.1996 р. № 11.

При цьому, колегія суддів зазначає, що нормативна грошова оцінка розраховується за іншою формулою відповідно до п. 6 Методики нормативно грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 р. № 831.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про невідповідність проекту землеустрою вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам в цій частині, зазначені в пп. 10.1 оскаржуваного висновку державної експертизи, здійснено обґрунтовано, на підставі приписів чинного законодавства.

Також судовим розглядом встановлено, що згідно пп. 10.2 оскаржуваного висновку позивачем не долучено до проекту землеустрою матеріали геодезичних вишукувань, виконаних з дотриманням вимог Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками; а також вказано на необхідність привести поданий на експертизу проект землеустрою, у відповідність до вимог Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками шляхом зазначення виду межових знаків, передбаченого розділом ІІІ вказаної Інструкцією.

Так, Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГКНТА-2.04-02-98) встановлює нормативні вимоги до виконання повного комплексу робіт великомасштабних топографічних знімань.

Пунктом 3.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 р. № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 р. за № 391/17686, встановлено, що межові знаки встановлюються у поворотних точках меж земельної ділянки, але не рідше ніж через 200 м. Мінімальна відстань між межовими знаками в поворотних точках меж земельної ділянки не повинна бути менше ніж 1 м.

Відповідно до п. 3.1 вказаної Інструкції, для закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вибір замовника використовуються три види межових знаків:

Вид перший - конструкція, яка складається з чотирьох деталей (додаток 3): деталь 1 - металева марка у формі кола діаметром 50 мм та товщиною 1 мм. У центрі марки розміщений отвір для кріплення за допомогою закладного дюбеля (деталь 2) та стержня фіксуючого (деталь 3). За периметром кола угорі розміщений напис МЕЖОВИЙ ЗНАК , унизу - Україна . Під отвором нанесений номер межового знака з десяти символів, вище отвору нанесений унікальний ідентифікаційний штрих-код; деталь 2 - закладний дюбель довжиною 120 мм з верхньою основою у формі кола діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 3 - стержень фіксуючий червоного кольору довжиною 127 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру; деталь 4 - стовпчик установочний (у розрізі хрестоподібний) висотою 700 мм з верхньою основою діаметром 60 мм, виготовлений з особливо витривалого полімеру. Межовий знак у скомплектованому вигляді призначений для закріплення меж земельних ділянок на ґрунтовому покриві. У разі закріплення меж земельних ділянок, які збігаються із шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами, а також на асфальтованій або бетонній поверхні стовпчик установочний (деталь 4) може не використовуватись, а закладний дюбель (деталь 2) в такому випадку встановлюється в отвір у твердій поверхні.

Вид другий - металева труба діаметром 3 - 7 см висотою 80 - 100 см з привареною у верхній частині металевою пластиною для написів.

Вид третій - дерев'яний стовп діаметром не менше 10 см висотою не менше 100 см з хрестовиною у нижній частині та верхньою основою 15 х 15 см і висотою 20 см, у верхній частині стовпа робиться виріз для написів.

Згідно проекту землеустрою, межові знаки земельної ділянки ОСОБА_6 виконанні у формі дерев'яного кілка .

З наявних в матеріалах справи графічних матеріалів встановлено, що межові знаки у поворотних точках меж земельної ділянки позивача встановлені рідше ніж через 200 м.

Таким чином, наявні в проекті землеустрою позивача матеріали геодезичних вишукувань не відповідають вимогам Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Отже, висновки відповідача, викладені в пп. 10.2 оскаржуваного висновку, зроблені обґрунтовано та на підставі норм чинного законодавства України.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на наявність у первинному висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.10.2013 р. № 917 відмітки про усунення зауважень, що є підставою для визнання таких недоліків усунутими в повному обсязі, оскільки вказана відмітка здійснена відділом Держземагенства у Машівському районі, а не Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області, який є спеціально уповноваженим органом з проведення державної експертизи. При цьому, для проведення повторної експертизи вказані у недоліках первинної експертизи документи, позивачем надані не були. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що при проведенні повторної експертизи підлягає розгляду землевпорядна документація на відповідність приписам чинного законодавства, нормам та стандартам, а тому висновок попередньої експертизи без надання до повторної експертизи відповідної документації, не є підставою для позитивної оцінки проекту землеустрою.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта з приводу того, що до потреби в проведенні повторної експертизи призвело зволікання відповідача, який здійснив реєстрацію документів лише 18.10.2016 р, оскільки жодних доказів отримання Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області заяви позивача разом з проектом землеустрою раніше 18.10.2016 р., позивачем не надано.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 р. по справі № 816/1086/18 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 р. по справі № 816/1086/18 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 р. по справі № 816/1086/18 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання протиправним та скасування висновку державної експертизи землевпорядної документації, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку і строки, визначені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва Я.М. Макаренко

Повний текст постанови складений 11.12.2018 року.