Постанова

від 11.12.2018 по справі 815/2244/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №815/2244/16

адміністративне провадження №К/9901/40440/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Самойлюк Г.П. від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у складі суддів Ступакової І.Г., Бітова А.І., Лук'янчук О.В. у справі №815/2244/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Котовське зерно до Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

13 травня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича компанія Котовське зерно (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 22 лютого 2016 року № 0000062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями у сумі 6 516 962 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції 11 513 743 грн., № 0000042201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року на 751165 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

20 червня 2017 року постановою Одеського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року, позов Товариства задоволено повністю, скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 22 лютого 2016 року № 0000042201 та № 0000091400, з мотивів доведеності позивачем правомірності формування податкового кредиту та недоведеності податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень, які є предметом цієї справи.

18 вересня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акту перевірки та наводить нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

20 листопада 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків касаційної скарги наведених ухвалою цього суду від 18 вересня 2017 року та витребувано справу №815/22224/16 з Одеського окружного адміністративного суду.

28 грудня 2017 року Товариством надані заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Суду, в яких позивач просить залишити постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу податкового органу без задоволення.

11 січня 2018 року справа №815/2244/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

19 березня 2018 року справа №815/2244/16 разом із матеріалами касаційної скарги К/9901/40440/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30909978, перебуває на податковому обліку з 25 травня 2000 року, є платником податку на додану вартість з 25 травня 2009 року та з 29 грудня 2012 року.

Податковим органом з 30 листопада 2015 року по 13 січня 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства зокрема з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2015 року, результати якої викладені в акті перевірки від 19 січня 2016 року №3/15-32-22-01/30909978 (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 22 лютого 2016 року прийняті податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0000062201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 516 962 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 11 513 743 грн. за порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 123.2 статті 123, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

З цих самих правових підстав податковим повідомленням-рішенням № 0000042201 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2015 року на 751165 грн.

Складом податкових правопорушень покладених в основу прийняття податкових повідомлень-рішень остаточно покладений висновок податкового органу про зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету по спеціальній декларації на загальну суму 80 463 грн., заниження податку на додану вартість на загальну суму 6 937 541 грн. та неправомірне застосування пільги з податку на додану вартість в сумі 10 403 133 грн.

Порушення Товариством положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України податковий орган доводить заниженням суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість від операцій з реалізації не облікованого товару (зернових та масляничних культур) на адресу невстановлених осіб всього в сумі 67 949 грн., у т.ч. за листопад 2013 року в сумі 20455 грн., за грудень 2013 року в сумі 39 911 грн., за жовтень 2014 року в сумі 7 583 грн.

Відповідач посилається на те, що перевіркою встановлено, що у період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2015 року Товариством при прийнятті елеватором товару (зернових та масляничних культур) невірно визначалась залікова вага товару у сторону зменшення, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість по спеціальній декларації на загальну суму 148 412 грн., в т.ч. за листопад 2013 року у сумі 34 427 грн., за грудень 2013 року в сумі 88 506 грн., за вересень 2014 року в сумі 4 297 грн., за жовтень 2014 року в сумі 21 182 грн.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій висновувалися на приписах Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах, яка затверджена наказом Міністерства аграрної політики України №661 від 13 жовтня 2008 року, зокрема положення пунктів 1.4, 7.11, додатку 2, дослідили складові, порядок формування та правове навантаження (значення) форми №36, за якими дійшли до висновку про те, що облік та оформлення операцій з зерном ведуться у фізичній масі з точністю до одного кілограма, облік продукції в упаковці стандартною масою ведеться у фізичній масі за кількістю місць, облік відходів I, II і III категорій у книгах форми №36 ведеться за масою.

Аналізуючи додаток 2 до Інструкції Визначення залікової маси зерна суди попередніх інстанцій встановили, що залікова маса зерна застосовується для проведення усіх видів грошових розрахунків, в тому числі для заставних закупівель. Залікова (розрахункова) маса зерна - це фізична маса зернової культури (крім кукурудзи в качанах), зменшена на розрахункову величину маси відхилень до кондицій вмісту вологи та смітної домішки у зерні, що зазначені у договорі на зберігання.

Системний аналіз положень інструкції судами попередніх інстанцій зумовив висновок про те, що під час розрахунку посадовими особами податкового органу підмінене поняття фізичної маси на залікову, оскільки згідно Інструкції при прийнятті елеватором товару (зернових масляничних культур) визначається не залікова, а фізична маса зерна.

Крім того, судами попередніх інстанцій аналізуючи підстави та порядок приплат та скидок по якості встановлено, що розраховуючи залікову масу, податковим органом замість показника вологості, вказаного в договорах надання послуг по доведенню зерна до продажних кондицій (13,5%), застосовано показник вологості передбачений ДСТУ (14%), а відтак твердження відповідача (які утримуються в доводах касаційної скарги) щодо правомірності відображення в акті заниження податкових зобов'язань Товариством з податку на додану вартість як операцій з не облікованим товаром на загальну суму 67 949 грн. є безпідставними, у зв'язку з неправильним розрахунком залікової маси.

Суд визнає, що здійснюючи донарахування у цій частині податковий орган застосував непрямий метод обчислення податку, не довівши при цьому правомірність такого застосування.

Щодо встановлення ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій та відсутність права на формування податкового кредиту Товариством по операціям з Український авіаційний сервіс , Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест , Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ АВІАС , Товариством з обмеженою відповідальністю Столиця-ВК , Товариством з обмеженою відповідальністю Систем інвест трейдінг , Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Корнер , Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпетроліумгруп , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Агро Ойл , Товариством з обмеженою відповідальністю Інтек трейд , Фізичною особою підприємцем.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій встановили види діяльності Товариства шляхом використання відомостей з ЄДРПОУ, та здійснили системний аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1,198.3 статті 198, пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, за результатами дійшли до висновку про те, що податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів для оформлення господарської операції, з метою податкового обліку господарські операції можуть підтверджуватися будь-якими первинними документами, що містять необхідні реквізити та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. На підтвердження сформованих даних податкового обліку платник повинен представити документи, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст, обсяг господарської операції, її учасників та є достатніми для встановлення факту існування активу та його руху на шляху від задекларованого постачальника до платника податків - набувача.

Здійснюючи оцінку первинних документів на предмет належності, допустимості та достатності підтвердження ними господарських операцій суди попередніх інстанцій здійснили аналіз положень статті 1, частини першої та другої статті 3, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 липня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Український авіаційний сервіс , як продавцем та Товариством, як покупцем укладено та виконано договір поставки нафтопродуктів №04-07/2013-1 НП, виконання якого підтверджено податковою накладною №7 від 08 липня 2013 року, яка зареєстрована у встановленому законодавством порядку та відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року в спеціальній декларації - податковий кредит в сумі - 38 771, 52 грн., в загальній декларації - податковий кредит - 8 435, 98 грн., податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

Між Товариством та його контрагентами Товариствами з обмеженою відповідальністю Ясні зорі , Грабівське , Котовське зернопереробне підприємство , Флора , Чобухівський комбінат хлібопродуктів , Чобухівське зерно укладені та виконанні договори надання послуг по доведенню зерна до продажної кондиції №5/13 від 09 липня 2013 року, №7/13 від 09 липня 2013 року, №11/13 від 09 липня 2013 року, №6/13 від 09 липня 2013 року, №10/13 від 09 липня 2013 року №4/13 від 09 липня 2013 року, №9/13 від 09 липня 2013 року, виконання яких підтверджено актами очистки-сушки №1482 від 31 грудня 2013 року, №1473 від 31 грудня 2013 року, №1487 від 31 грудня 2013 року, №1472 від 31 грудня 2013 року, №1480 від 31 грудня 2013 року, №1411 від 29 липня 2013 року, №1415 від 29 липня 2013 року, №1421 від 29 липня 2013 року.

Між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Рост було укладено та виконано договори купівлі-продажу №6 від 05 березня 2014 року, №10 від 20 серпня 2014 року, №12 від 25 лютого 2013 року, відповідно до яких реалізовано засоби захисту рослин.

Між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроінвест укладено договори комісії №4 від 09 січня 2014 року, №6 від 14 січня 2015 року, №11 від 25 липня 2013 року, №33 від 25 вересня 2009 року, №17 від 12 березня 2010 року, №3 від 10 січня 2011 року, №19 від 01 жовтня 2012 року.

Між Відкритим акціонерним товариством Одеський припортовий завод та Товариством укладено договори на отримання аміаку в автоцистернах №1006/5 Асх-2012 від 06 березня 2012 року, №1006/8 Асх-2013 від 06 березня 2013 року.

На підтвердження факту виконання умов вищезазначених договорів, позивачем надано копії отриманих від контрагента податкових накладних, розрахунків коригування кількісних та вартісних показників до податкових накладних, видаткових накладних, картки рахунків 631, 685, актів приймання-передачі наданих послуг.

Товариством укладено та виконано договори поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю ВТФ АВІАС №8 від 12 січня 2015 року, №9 від 09 січня 2014 року, №13 від 16 січня 2013 року, виконання яких підтверджено податковими накладними та листами.

20 травня 2014 року між Товариством та Фізичною особою - підприємцем укладено договір поставки №46, виконання якого підтверджено податковими накладними, рахунками-фактури, видатковими накладними.

05 березня 2013 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю ТД Агро Ойл укладено договір поставки №10712 від 05 березня 2013 року, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти).

01 жовтня 2014 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Систем інвест трейдінг укладено договір поставки №259-ПНП/14, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), листів, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

25 березня 2014 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрпетроліумгруп укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №267/14 від 25 березня 2014 року, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, листами.

05 серпня 2013 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Столиця-ВК укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №050801, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), листів.

10 вересня 2013 року між Товариством та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтек трейд укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №577/ГСМ, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), листів, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

04 листопада 2013 року Товариством Котовське зерно та Торговий дім Корнер укладено договір поставки №041113-1, виконання якого підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти), листів, витяг з Єдиного реєстру податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі долучених до матеріалів справи документів які посвідчують рух бензину, а саме засвідчені копії подорожніх листів та додатків до них, акти на списання ПММ для пожежного автомобіля, облікові листи тракториста-машиніста, заправні листки, розрахунки витрат палива, накладні, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, відомості обліку робіт автотранспорту, актів на списання ПММ, реєстри надходження мінеральних добрив та засобів захисту рослин по Товариству за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2015 року.

За результатами дослідження договорів, здійснених на їх виконання господарських операцій та первинних документів бухгалтерського та податкового обліку складених на виконання цих господарських операцій, виписаних з додержанням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що долучені до матеріалів справи первинні документи є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами, та спростовують твердження відповідача щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій є безпідставними.

Оцінюючи письмові докази, суди попередніх інстанцій зазначили, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Висновуючись на встановлені факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними між позивачем та контрагентами договорами, формуванні бухгалтерського та податкового обліку на підставі належним чином оформлених первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що формування позивачем податкового кредиту за такими господарськими операціями є правомірним, а донарахування податковим органом грошового зобов'язання, відповідно, з податку на додану вартість є безпідставним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення №0000091400 від 23 травня 2016 року підлягає скасуванню.

Щодо завищення Товариством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд. 24 Декларації) за серпень 2013 року на 4 000 грн., за січень 2015 року на 21 885 грн.

Податковий орган в цій частині спору доводить порушення позивачем положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.6 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну України №1492 від 25 листопада 2011 року №1492.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.6 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Мінфіну України №1492 від 25 листопада 2011 року, за яким рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Оцінюючи спір у цій частині судами попередніх інстанцій враховане те, що в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні №0000042201 від 22 лютого 2016 року сума завищеного від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду є похідною від суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість визначену у податковому повідомленні-рішенні №0000091400 від 23 травня 2016 року, внаслідок чого визнання безпідставним зменшення податкового кредиту по спеціальній декларації обумовлює безпідставність зменшення залишку від'ємного значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим доводить протиправність та вказує на наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0000042201 від 22 лютого 2016 року.

Щодо неправомірного (необґрунтованого) застосування пільги з податку на додану вартість у сумі 10 403 133 грн.

Податковий орган вважає, що Товариством використано суми податку на додану вартість, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням, а саме підприємством сплачено зі спеціального рахунку за товарно-матеріальні цінності та послуги, які не призначались для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, первинні документи на придбання, використання та списання яких оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Суди попередніх інстанцій враховуючи наявність доказів, які підтверджують взаємовідносини позивача з його контрагентами, які не містять недоліки та порядок заповнення яких відповідає встановленим чинним законодавством вимогам, вважають висновки податкового органу безпідставними.

Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи позов обґрунтовано висновувався на доведеності реальності здійснення спірних господарських операцій, придбанні товару, послуг та використанні їх Товариством у власній господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що вказує на правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (послуг) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Суд визнає, що відсутність підстав збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність податковим органом недійсності правочинів та застосування у межах спірних відносин презумпції правомірності правочину закріпленої в статті 204 ЦК України, недоведеність тверджень про те, що задекларовані позивачем господарські операції з його контрагентами в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту без фактичного їх виконання. За висновком суду апеляційної інстанції такі дії мають злочинний характер, доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства, однак таких доказів податковий орган суду не надав.

Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що неприйнятними є доводи податкового органу про ненадання позивачем до перевірки належним чином завірених документів, наявність яких передбачена діючим законодавством, оскільки суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Оцінюючи спір щодо цих доводів суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано належних доказів засвідчення факту ненадання позивачем під час перевірки доказів відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №727 від 20 серпня 2015 року, що засвідчували б факти ненадання (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації Товариством.

Суд зазначає, що податковий орган застосував суцільний метод дослідження документів, при якому не дослідження певної частини первинних документів вказує на вибірковість дослідження, та спотворює результати (висновки) такого дослідження, що само по собі обумовлює необхідність повного дослідження спірних операцій під час судового розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, які за правилами процесуального закону відповідають за об'єктивне встановлення фактичних обставин у справі.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентами позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2017 року у справі №815/2244/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер