Постанова

від 11.12.2018 по справі 820/898/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

11 грудня 2018 року

справа №820/898/18

адміністративне провадження №К/9901/63669/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.

за участю представників

позивача - Черняка І.Ю. за ордером Серії ХВ №1808000012 від 10 грудня 2018 року,

відповідача - Морозова П.В. за дов. від 14 грудня 2017 року №14691/9/20-40-10-05-01,

Виноградова В.О. за дов. від 18 вересня 2018 року №22751/9/20-40-10-04,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімресурси на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у складі колегії суддів Любчич Л. В., Жигилія С. П., Спаскіна О.А у справі № 820/898/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімресурси до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Хімресурси (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 листопада 2017 року № 0000731415, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку у розмірі 49 669 грн 49 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 417 грн 37 коп., № 0000741415, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10 768 грн 13 коп. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 692 грн 03 коп., № 0000751415, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання із мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 4 171 грн 18 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 042 грн 80 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.

14 травня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Горшкової О. О. позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності висновку митного органу щодо порушення позивачем частини першої статті 69 Митного кодексу України, 1,3 (б) 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, оскільки на момент митного оформлення автомобіля марки CHEVROLET; модель VOLT Hybrid, позивачем правильно застосовано визначений митним органом код товару УКТ ЗЕД на підставі діючого на час митного оформлення рішення про визначення коду товару від 17 травня 2016 року №КТ-500000013-0002-2016.

12 вересня 2018 року постановою Харківського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції висновувався з доведеності митним органом складу митного правопорушення, оскільки Товариством не було надано під час митного оформлення автомобіля CHEVROLET VOLT Hybrid всієї наявної у нього інформації, необхідної для здійснення правильної класифікації товару.

11 жовтня 2018 року позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій Товариство посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вказує на безпідставне незастосування положень частини сьомої статті 69, пункту четвертого статті 3 Митного кодексу України, неправильне застосування номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ Про митний тариф України , частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, а також неврахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 809/1459/17. У зв'язку із наведеним скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

16 жовтня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу № 820/898/18.

06 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу, в якому він, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

29 листопада 2018 року справа № 820/898/18 надійшла на адресу Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 01 липня 2016 року Товариство на підставі митної декларації № 500110000/2016/101291 та первинних документів, передбачених чинним законодавством, здійснило митне оформлення легкового електромобіля пасажирський, бувшого у користуванні; Марка CHEVROLET; модель - VOLT Hybrid; номер кузова - VIN1G1RB6E49DU116269 тип двигуна - основний електричний потужністю 111 кВт, допоміжний бензиновий генератор 1398 см3, пересування автомобіля відбувається завдяки тільки електродвигуну функції двигуна внутрішнього згорання зводяться тільки до зарядження його акумуляторних батареї. Автомобіль не обладнаний КПП, основний електричний двигун не обладнаний стартером, паливною системою, повітряним та мастильним фільтром, зчепленням або коробкою передач, календарний рік виготовлення 2013 рік, модельний рік виготовлення 2013 тип кузова універсал, торгівельна марка CHEVROLET, країна виробництва - США. Вказаний автомобіль задекларовано та розмитнено за кодом УКТ ЗЕД 8703 90 10 90.

У жовтні 2017 року податковим органом проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання платником податків вимог законодавства України з питань державної митної справи при правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товару, оформленого за митною декларацією № 500110000/2016/101291, за результатами якої складено акт перевірки від 25 жовтня 2017 року № 16415/20-40-14-15-07/32676108 (далі - акт перевірки).

10 листопада 2017 року податковим органом на підставі акта перевірки та згідно з підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000731415 за порушення вимог підпункту 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з акцизного податку у розмірі 49 669 грн 49 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 12 417 грн 37 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000741415 за порушення вимог пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10 768 грн 13 коп. і застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 692 грн 03 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000751415 за порушення Закону України Про митний тариф України від 19 вересня 2013 року № 584-VII (застосування Правил 1, 3б, 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД) при класифікації товарів, частини першої, пункту п'ятого частини восьмої статті 257 Митного кодексу України платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання із мита на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, у сумі 4 171 грн 18 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 042 грн 80 коп.

Штрафні (фінансові) санкції податковими повідомленнями-рішеннями застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що склад податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, доводиться податковим органом з посиланням на неправильне декларування позивачем коду УКТ ЗЕД. На думку податкового органу, замість визначеного на момент розмитнення коду товару 8703 90 10 90 необхідно було вказати код УКТ ЗЕД 8703 22 90 10, що тягне за собою збільшення відповідних митних платежів.

Підставою для такого висновку податкового органу став лист Одеської митниці ДФС від 21 вересня 2017 року № 1878/8/15-70-19, в якому містилася інформація про відкликання 26 травня 2017 року Рішення про визначення коду товару від 17 травня 2016 року № КТ-500000013-0002-2016, та надання додаткових роз'яснень, які надійшли у листі ДФС України Про класифікацію автомобіля CHEVROLET VOLT .

Судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для справи, разом з тим суди попередніх інстанцій неоднаково оцінили правове значення листа ДФС України, яким відкликано Рішення про визначення коду товару від 17 травня 2016 року № КТ-500000013-0002-2016 про визначення коду товару за УКТ ЗЕД 8703 90 10 90. Крім того суди попередніх інстанцій неоднаково застосували номенклатуру Митного тарифу України, затвердженого Законом України від 05 квітня 2001 року № 2371-ІІІ Про митний тариф України .

Склад правопорушення, передбаченого підпунктом 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України, полягає у неправильному визначенні грошового зобов'язання з акцизного податку та податку на додану вартість при ввезенні на митну територію України автомобілів легкових та інших моторних транспортних засобів, призначених головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів, зазначених у товарній позиції 8702 згідно з УКТ ЗЕД).

Відповідно до підпункту 215.3.5-1 пункту 215.3 статті 215 Податкового кодексу України за кодом УКТ ЗЕД 8703 22 90 10, на який послався податковий орган, як на підставу доведення складу правопорушень, класифікуються інші транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом, з робочим об'ємом цилiндрiв двигуна понад 1 000 см3, але не бiльш як 1 500 см. куб., що використовувалися понад 5 рокiв.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент проходження позивачем митних процедур Державною митною службою України прийнято рішення від 17 травня 2016 року КТ-00000013-0002-2016 про визначення коду аналогічного товару за УКТ ЗЕД 8703 90 10 90.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на момент митного оформлення, будь-яких зауважень з боку контролюючого органу щодо визначення позивачем коду УКТ ЗЕД товару 8703 90 10 90 не виникало та рішення про визначення коду товару від 17 травня 2016 року № КТ-500000013-0002-2016 було чинним.

Оцінюючи обставини справи, судам необхідно виходити з того чи були виконані митні формальності декларантом під час процедури митного оформлення та чи сплачено ним відповідні суми акцизного податку, податку на додану вартість та ввізного мита за ставками, визначеними законодавством, діючими на момент проходження митних формальностей.

Сума податку на додану вартість з товарів, ввезених на митну територію України, визначається на підставі положень пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, з урахуванням розміру нарахованого і включеного до вартості товару акцизного податку. Відтак, збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість можливе за умови доведення податковим органом факту неправильного визначення акцизного податку.

Відповідно до статті 1 Закону України Про митний тариф України від 19 вересня 2013 року № 584-VII митний тариф України є невід'ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Виходячи із змісту частини шостої статті 69 Митного кодексу України, донарахування сум податкових зобов'язань після завершення процедури митного оформлення товарів, можливо виключно у разі умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформацій під час митного оформлення.

За змістом частин сьомої та восьмої статті 69 Митного кодексу України встановлено що рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції безпідставно не застосовано частини сьому, восьму статті 69 Митного кодексу України, оскільки Рішення про визначення коду товару від 17 травня 2016 року на момент митних процедур було чинне, а відтак було обов'язковим для застосування як митними органами, так і декларантом.

Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи правомірність дій податкового органу після завершення митних процедур, послався на частину шосту статті 69 Митного кодексу України та зауважив, що неправильне визначення коду товару відбулося внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення. Разом з тим у мотивувальній частині рішення судом апеляційної інстанції не наведено жодного факту приховування позивачем відповідної технічної інформації, здійснено аналіз тих же самих документів, які надавалися митному органу під час здійснення митних процедур, що виключає застосування такої підстави.

Судом апеляційної інстанції наведено правильні норми матеріального права щодо застосування Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, а також зроблено висновок про послідовність застосування правил, при цьому в супереч такому висновку не застосовано Правило 3 а, відповідно до якого перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається загальний опис.

У цій справі податковим органом після завершення митних процедур запропоновано віднести розмитнений автомобіль до іншої товарної позиції та перенести його з товарної позиції, що визначала транспортні засоби, оснащені електричними двигунами (підрозділяється та ті, що оснащені виключно електричними двигунами та інші ) до товарної позиції інші транспортні засоби з двигуном внутрішнього згоряння з іскровим запалюванням та з кривошипно-шатунним механізмом , яка є більш загальною за своїм описом та не відповідає основним властивостям транспортного засобу.

При цьому податковим органом ні в акті перевірки, ні судами під час судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про умисне ненадання позивачем технічної документації або надання недостовірних даних, що було б об'єктивною причиною для помилкового визначення коду товару податковим органом на момент здійснення розмитнення автомобіля.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Верховний Суд погоджується в висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, і відтак безпідставне збільшення грошових зобов'язань з акцизного податку, податку на додану вартість та ввізного мита.

Висновок суду першої інстанції про те, що орган доходів і зборів під час вирішення питання про визначення коду товару після завершення митного оформлення, діяв всупереч вимогам діючого законодавства, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Суд вважає, що судом апеляційної інстанції надано помилкову оцінку обставинам, що мають значення для адміністративної справи і в наслідок цього скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Відповідно до частини першої статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хімресурси задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 820/898/18 скасувати, залишити в силі рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер