Постанова

від 11.12.2018 по справі 803/104/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 рокуЛьвів№ 857/732/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Шинкар Т.І., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року (головуючий суддя Дмитрук В.В., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом приватного підприємства Фірми Орнамент до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

приватне підприємство Фірми Орнамент звернулось в суд першої інстанції з адміністративним позовом до головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.10.2017 року №00000403-40.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 24.10.2017 №00000403-40 про застосування фінансових санкцій.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Головне управління Державної фіскальної служби у Волинській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2018 та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що працівниками Головного управління ДФС у Волинській області 06.09.2017 проведено фактичну перевірку магазину Друзі , розташованого адресою: Волинська область, Луцький район, с.Гаразжда, вул.Лісова,36, де здійснює торговельну діяльність ПП Фірма Орнамент .

Перевіркою встановлено, що ПП Фірм Орнамент допущено порушення п.9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , п.п.2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 Про встановлення мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв . За результатами даної перевірки складено акт від 07.09.2017, який зареєстровано за №9247/03/20/14/05/25090398.

На підставі матеріалів перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №00000403-40 від 24.10.2017 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 10000 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої.

Волинським окружним адміністративним судом підтверджено факт допущеного порушення ПП Фірма Орнамет , а саме здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, про що в рішенні суду зазначено наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів №481/95-ВР мінімальні оптові ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсотково спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Згідно ст. 18 вказаного Закону Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої. Відповідно постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008р. №957 визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Згідно з Додатком до вказаної постанови мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних напоїв з безалкогольними напоями, коньяку(бренді) три, чотири, п?ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості, визначається як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, місткості за об?ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Відповідно до додатку до постанови КМУ №957 мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100 відсоткового спирту становить 348.9 грн., отже, мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки 0,5 л міцністю 40% об. спирту на час встановлення порушення становить 69,78 грн.

Перевіркою встановлено, що ПП Фірма Орнамент здійснено продаж однієї пляшкигорілки Арктика , 0,5 л 40% об. спирту по ціні 33грн., проте як слідує з додатку до постанови КМУ № 957 мінімальна роздрібна ціна на таку горілку має становити 69,78 грн.

Статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено відповідальність суб'єктів господарювання за оптову або роздрібну торгівлю такими напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000 грн.

Враховуючи вимоги вище вказаних норм чинного законодавства, Волинський окружний адміністративний суд вказав про правомірність застосування головним управлінням ДФС у Волинській області штрафних санкцій в сумі 10 000 грн. рішенням №00000403-40 від 24.10.2017 до ПП Фірма Орнамент .

Проте, всупереч встановленим обставинам та нормам податкового законодавства України суд дійшов висновку про неправомірність проведення фактичної перевірки, що відповідно стало підставою для задоволення позову позивача.

Однак, ГУ ДФС у Волинській області не погоджується з такими висновками суду, так відповідно до п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі по виробництву та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Працівниками Головного управління ДФС у Волинській області на підставі наказу №2396 від 01.09.2017 та направлень №002414, №002415, №002469 від 01.09.2017 проведено фактичну перевірку ПП Фірма Орнамент . Дана перевірка проведена в зв'язку із заявою (зверненням) громадянина ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про протиправність дій, які відбулися в магазині Друзі , який знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., с.Гаразджа, вул.Лісова,36. Відповідно до п.80.1 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків. Підпунктом 80.2.3 пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: з письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.

Фактична перевірка була проведена у присутності продавців магазину Друзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та директора ПП Фірма Орнамент ОСОБА_4

Згідно п.80.2 ст.80 ПК України копія наказу на проведення фактичної перевірки вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції. Копію наказу на перевірку №2369 від 01.09.2017 отримано продавцем магазину Друзі ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на наказі.

Тобто, платником ПП Фірма Орнамент було допущено градівників ГУ ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки господарської одинці магазину Друзі . За результати проведеної фактичної перевірки був складено акт №9247/03/20/14/05/25090398 від 07.09.2017.

Директор ПП Фірма Орнамент відмовився від підписання та отримання акту фактичної перевірки, про що працівниками ГУ ДФС у Волинській області було складено акти про відмову підписання та отримання акту перевірки.

Відповідно до п.86.3 ст.86 ПК України у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта, посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції від отримання примірника акта перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представником чи особі, яка здійснювала розрахункові операції, такий акт надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначеному випадку складається відповідний акт.

При цьому згідно п.86.6 ст.86 ПК України відмова платника податків або його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника, не звільняє платника податків від обов?язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

Враховуючи викладені обставини, апелянт вважає, що при умові допуску посадових осіб ГУ ДФС Волинській області ПП Фірма Орнамент до проведення фактичної перевірки, дана перевірка здійснена в законний спосіб, відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно в подальшому при оскарженні рушення про застосування штрафних санкцій прийнятого за результатами такої перевірки, здійснюється оцінка лише суті виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленій у постанові від 24 грудня 2010 у справі № 21-25а10, згідно якої платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами

Враховуючи зазначене, апелянт вважає, що рішення Волинського окружного адміністративного, яким задоволено повністю адміністративний позов ПП Фірма Орнамет лише з причини неправомірності проведення перевірки, при умові допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, є незаконним та необгрунтованим.

Додатково апелянт зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.12.2017 у справі №161/15388/17 відмовлено в позові ОСОБА_4 (директора ПП Фірма Орнамент ) до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №316/03-20-14-05 від 26.09.2017, згідно якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн. А відповідно до п.4, 6 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов?язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.08.2017 на адресу головного управління ДФС у Волинській області надійшла заява від ОСОБА_1, у якій повідомлялося про неякісні алкогольні напої, що були придбані у магазині Друзі , торговельну діяльність в якому здійснює суб'єкт господарської діяльності ПП Фірма Орнамент , а також скаржник зазначив, що не отримав чек на товар, чим позивач порушив установлений порядок проведення розрахункових операцій, касових операцій. На підставі вищенаведеної заяви, працівниками ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 01.09.2017 №2396 та направлень на фактичну перевірку від 01.09.2017 №002414, №002415 проведено фактичну перевірку магазину Друзі , що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Гаразджа, вул. Лісова, 36, де здійснює торговельну діяльність суб'єкт господарської діяльності ПП Фірма Орнамент , з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 07.09.2017, що зареєстрований 08.09.2017 за №9247/03/20/14/05/25090398, відповідно до якого під час перевірки посадовими особами органу ДФС встановлено факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, а саме: згідно фіскального чеку №118 від 12.08.2017 здійснено реалізацію горілки Арктика у кількості однієї пляшки за роздрібною ціною 33,00 грн., чим порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008 №957.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення від 24.10.2017 №00000403-40, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 10 000,00 грн.

Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (підп. 80.2.3 п.80.2 статті 80 ПК України).

При цьому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що основні вимоги до оформлення звернення (скарги) покупця встановлені у Законі України Про звернення громадян . У частинах першій та сьомій статті 5 вказаного Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Згідно частини першої ст. 8 цього ж Закону визначено, що письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.

Тому, суд першої інстанції вважав, що необхідною підставою для призначення фактичної перевірки платника податків є звернення (скарга) покупця (споживача), яке має бути оформлено відповідно до закону. А в даному випадку заява (скарга) покупця від 08.08.2017 року, яка стала підставою для проведення фактичної перевірки ПП Фірма Орнамент не відповідає вимогам статті 5 Закону України Про звернення громадян , оскільки в ній не зазначено повного прізвища, ім'я та по-батькові заявника, а лише його прізвище та ініціали (ОСОБА_1.) та відсутня адреса скаржника. Крім того, суд першої інстанції вважав, що у заяві (скарзі) покупця не наведено конкретних порушень податкового законодавства, а працівниками ГУ ДФС у Волинській області не перевірялася особа, що звернулася з відповідною заявою.

Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що з заяви (скарги) покупця від 08.08.2017 неможливо достовірно встановити її авторство, а отже вона вважається анонімною та не підлягала розгляду у відповідності до частини першої статті 8 Закону України Про звернення громадян . За таких обставин, вказана заява не могла бути підставою для призначення фактичної перевірки позивача, а наказ про її проведення є протиправним.

Проте, суд апеляційної інстанції з такими доводами суду першої інстанції не погоджується з наступних міркувань.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначено Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - Закон №481/95).

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари, а мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Статтею 18 цього ж Закону №481/95-ВР встановлено, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Відповідно, постановою Кабінету Міністрів України Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв від 30.10.2008 №957 (далі - Постанова КМУ №957) визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком. Додатком до вказаної постанови (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків. Мінімальна роздрібна ціна за 1 літр 100-відсоткового спирту становить 348,9 грн. (Додаток до постанови №957), отже, мінімальна роздрібна ціна однієї пляшки горілки 0,5 л, міцністю 40% об спирту, на час виникнення спірних правовідносин, становила 69,78 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, під час перевірки позивача було встановлено факт продажу однієї пляшки горілки Арктика , 0,5 л, 40% об. спирту по ціні 33,00 грн., тоді як мінімальна роздрібна ціна на таку горілку має становити 69,78 грн.

Статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів передбачено відповідальність суб'єктів господарювання за оптову або роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10 000,00 грн.

Оскільки вартість отриманої позивачем партії товару (9 пляшок горілки, Арктика Нордік 0,5 л - 3 шт., Арктика Полар 0,5 л - 3 шт., Арктика Колдбері 0,5 л -3 шт.), виходячи із мінімальних роздрібних цін становить 628,02 грн., що менше 10 000,00 грн., то суд апеляційної інстанції вважає, що розмір санкції за таке правопорушення становить 10 000,00 грн., а відтак рішенням №00000403-40 від 24 жовтня 2017 року до позивача застосовано правильно фінансові санкції у розмірі 10 000,00 грн.

Як уже зазначалось вище, згідно матеріалів справи працівниками подаковогго органу на підставі наказу №2396 від 01.09.2017 та направлень №002414, №002415, №002469 від 01.09.2017 проведено фактичну перевірку ПП Фірма Орнамент . Дана перевірка проведена в зв'язку із заявою (зверненням) громадянина ОСОБА_1 до головного управління ДФС у Волинській області про протиправність дій, які відбулися в магазині Друзі , який знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н., с.Гаразджа, вул.Лісова,36. Фактична перевірка була проведена у присутності продавців магазину Друзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та директора ПП Фірма Орнамент ОСОБА_4

Згідно п.80.2 ст.80 ПК України копія наказу на проведення фактичної перевірки вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції. Копію наказу на перевірку №2369 від 01.09.2017 отримано продавцем магазину Друзі ОСОБА_2, про що свідчить відмітка на наказі.

Отже, ПП Фірма Орнамент було допущено градівників ГУ ДФС у Волинській області до проведення фактичної перевірки господарської одинці магазину Друзі . За результати проведеної фактичної перевірки був складено акт №9247/03/20/14/05/25090398 від 07.09.2017, директор ПП Фірма Орнамент відмовився від підписання та отримання акту фактичної перевірки, про що працівниками ГУ ДФС у Волинській області було складено акти про відмову підписання та отримання акту перевірки. Такі дії податкового органу узгоджуються з положеннями п.86.3 ст.86 ПК України, згідно якого, у разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта, посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції від отримання примірника акта перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представником чи особі, яка здійснювала розрахункові операції, такий акт надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначеному випадку складається відповідний акт. При цьому згідно п.86.6 ст.86 ПК України відмова платника податків або його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника, не звільняє платника податків від обов?язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції вважає, що при умові допуску посадових осіб ГУ ДФС Волинській області ПП Фірма Орнамент до проведення фактичної перевірки, дана перевірка здійснена підставно, відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Покликання суду першої інстанції, як на підставу скасування рішення податкового органу про застосування фінансових санкцій, що звернення ОСОБА_1, як покупця, від 08.08.2017, яке стала підставою для винесення наказу на проведення фактичної перевірки ПП Фірма Орнамент не відповідає вимогам статті 5 Закону України Про звернення громадян , бо в ньому не зазначено повного прізвища, ім'я та по-батькові заявника, а лише його прізвище та ініціали (та відсутня адреса скаржника) не заслуговують на увагу, бо недотримання таких формальностей, ще не є підставою для відмови у призначенні перевірки. Крім того, у заяві (скарзі) покупця наведено порушення податкового законодавства, а саме не видача чеку.

Крім того, апелянтом подано до апеляційної скарги копію рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.12.2017 у справі №161/15388/17 яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 (директора ПП Фірма Орнамент ) до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення №316/03-20-14-05 від 26.09.2017, згідно якої ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 163-15 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн.

Також, суд апеляційної інстанції вважає помилковим застосування судом першої інстанції правового висновку викладеного Верховним Судом в постанові від 16.01.2018 у справі №826/442/13-а, де зазначено, що незаконність перевірки призводить до відсутності її правових наслідків, оскільки такий не стосується спірних правовідносин, оскільки в ньому зазначено про недотримання податковим органу процедури щодо проведення перевірки - не отримання суб?єктом господарювання наказу на проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, бо таке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити, скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року по справі № 803/104/18.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову приватного підприємства Фірми Орнамент відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді Т.І. Шинкар

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст складено 11.12.2018