Постанова

від 05.12.2018 по справі 816/1253/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1253/18 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Яковенка М.М.

суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.

секретарі судового засідання: Жданюк Г.О.

за участі представників від:

позивача Нестеренко Н.М.,Ткаченко А.В.

відповідача Клименко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018року по справі № 816/1253/18 (головуючий І інстанції: Кукоби О.О., дата складання повного тексту 07 серпня 2018 року) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Хорса " про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Батьківщина-Нива" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області, у якому позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401, на підставі яких платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 64045,00 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 19443,00 грн..

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, пославшись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, яке прийнято з порушенням норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт наголошує, що податкові повідомлення-рішення від 03.04.2018 №№ 0003831401, 0003841401 є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача підтримав в судовому засіданні апеляційну скаргу. Наявність вироку по контрагенту вказує на безтоварність операцій.

Представник відповідача заперечували на апеляційній скарзі та наполягали на залишені її без задоволення.

Неявка представника третьої особи в судове засідання, явка яких обов'язковою не визнавалась, з огляду на характер спору, не є перешкодою для вирішення справи за наявними у справі документами, наявність яких є достатньою для надання належної оцінки спірним правовідносинам та прийняття судового рішення.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги відповідно до ст.308 КСАС України, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Батьківщина-Нива" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 39362892 (а.с. 17).

Позивач з 27.08.2014 перебуває на обліку платників податків в Миргородській ОДПІ та є платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) (а.с. 17 - зворот).

Фахівцем Головного управління ДФС у Полтавській області у період з 05.03.2018 по 13.03.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Батьківщина-Нива" з питань дотримання вимог податкового законодавства у ході фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Агро-Хорса" (код ЄДРПОУ 32882969) за період з 01.11.2016 по 30.11.2016, з 01.01.2017 по 31.01.2017, з 01.03.2017 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено акт від 20.03.2018 №363/16-31-14-03-14/39362892 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198, пункту 201.4, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ТОВ "Батьківщина-Нива" зобов'язання зі сплати ПДВ у розмірі 51236,00 грн та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 19443,00 грн (а.с. 23-38).

На підставі згаданого вище Акта перевірки відповідач 03.04.2018 сформував податкові повідомлення-рішення:

№0003831401, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом у розмірі 64045,00 грн (в т.ч., основний платіж - 34422,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 29623,00 грн) (а.с. 41, 44);

№0003841401, на підставі якого платнику податків зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за березень 2017 року на 19443,00 грн (а.с. 42, 43).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій позивача та його контрагентом ТОВ "Агро-Хорса", а відтак, право позивача на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних товарів.

Здійснюючи апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції, з огляду на представлені документи податкового та бухгалтерського обліку, та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість висновків податкового органу, які прийняті внаслідок належної правової оцінки фактичним обставинам.

Правовідносини щодо формування платником податків податкового кредиту, врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI..

Фактичного спору між сторонами щодо правозастосування правових норм матеріального права в межах спірних правовідносин не має.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень 187, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, 201 Податкового кодексу України, умовою правомірності формування Позивачем податкового кредиту, є реальність здійснених господарських операцій по укладеним договорам з контрагентом, при чому така правомірність та товарність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, що є підставою для формування показників податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, встановлені вимоги до (форма та зміст) оформлення, видачі покупцю (отримувачу), реєстрації податкових накладних.

З огляду на зазначене, спірним питанням (що складає предмет доказування) в межах справи є надання належної та обґрунтованої оцінки стосовно доведеності або недоведеності з боку позивача щодо правомірності формування податкового кредиту, та як наслідок з боку відповідача, прийнятих ним на підставі акту перевірки спірних податкових повідомлень - рішень.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 (із змінами та доповненнями).

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку, навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст. При чому колегія суддів наголошує, що такий характер до дослідження та перевірки повинен мати комплексний підхід.

В основу правопорушення з боку відповідача покладено безтоварність по поставкам товару здійсненого контрагентом ТОВ "Агро-Хорса". Такі висновки щодо безтоварності сформовані на підставі недоліків документів та наявності вироку відносно директора ТОВ "Агро-Хорса" за ознаками ст..205 КК України.

Як встановлено судами, що було предметом перевірки та оцінки судами, відповідно до договору постачання товарів від 05.11.2016 №19, ТОВ "Агро-Хорса" (постачальник) зобов'язувалося поставити покупцю (ТОВ "Батьківщина-Нива") товари у кількості, асортименті і у терміни, передбаченні специфікацією, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - оплатити та прийняти зазначений товар (а.с. 63-64).

Стосовно зазначення у даному договорі відомостей про директора ТОВ "Агро-Хорса" представник позивача (директор ОСОБА_4.) зауважив, що договір складено постачальником та передано для погодження покупцю, за результатами погодження ним не звернуто увагу на зазначену описку, проте умови договору сторонами виконані у повному обсязі.

Залученими до матеріалів справи копіями додатків до договору постачання від 05.11.2016 №1, від 11.01.2017 №2, від 13.03.2017 №3 підтверджено, що ТОВ "Агро-Хорса" поставило позивачу товар - шрот соняшниковий кількістю 5300,00 тон та макуху соняшникову загальною кількістю 8600,00 тон (а.с. 65, 71, 78).

Факт відвантаження товарів на адресу позивача підтверджено копіями видаткових накладних від 07.11.2016 №РН-0711, від 13.01.2017 №РН-1301, від 14.03.2017 №РН-0000092 (а.с. 66, 72, 79) та товарно-транспортних накладних від 06.11.2016, від 12.01.2017, від 13.03.2017 (а.с. 67, 74, 80).

При цьому стосовно тверджень відповідача про те, що у видаткових накладних не зазначено посаду та ПІБ посадової особи покупця, посаду продавця, а у видатковій накладній №РН-1301 помилково зазначено дату складання - 13.01.2016, суд першої інстанції цілком обґрунтовано зауважив, що надані позивачем копії видаткових накладних скріплені печатками підприємств, що дає можливість ідентифікувати постачальника та покупця. Помилка у зазначенні року складення видаткової накладної є опискою, що не позбавляє таку видаткову накладну статусу чинності.

Крім того, залучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні скріплені печаткою ТОВ "Агро-Хорса", а відсутність у них відомостей про реквізити довіреності вантажоодержувача не є безумовною підставою для твердження про безтоварність спірних господарських операцій.

Постачальником товару складено податкові накладні від 07.11.2016 №7, від 13.01.2017 №1, від 14.03.2017 №12 (а.с. 68, 73, 81). Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджено залученими до матеріалів справи квитанціями (а.с. 69, 75, 82).

Контролюючим органом не спростовано того, що на момент складення вищевказаних податкових накладних ТОВ "Агро-Хорса" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстрованим як юридична особа у встановленому законодавством порядку (а.с. 56, 57).

З приводу посилань відповідача на те, що у податковій накладній від 07.11.2016 №7 не зазначено код товарів за УКТ ЗЕД колегія суддів зазначає, що зазначена обставина не створює наслідків вважати безтоварінсть поставки лише з цих підстав.

Пунктом 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

У відповідності до підпункту 1 пункту 9 названого Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є наявність помилок під час заповнення податкової накладної.

Податкова накладна від 07.11.2016 №7 зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних за №9214659162 (а.с. 69), а відтак, контролюючим органом проведено перевірку її відповідності вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та підтверджено дотримання платником податку - постачальником вимог до форми такої податкової накладної.

Позивачем проведено оплату за поставлені товари, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії платіжних доручень від 07.11.2016 №1583 /а.с. 70/, від 13.01.2017 №54, від 16.01.2017 №60 (а.с. 76, 77), від 14.03.2017 №351 (а.с. 83).

Придбані товари позивачем оприбутковані, що підтверджено залученими до матеріалів справи копіями оборотно-сальдових відомостей по рахунках 277, 631 (а.с. 86-96), та використані у власній господарській діяльності. Зокрема, залученою до матеріалів справи копією звіту про виробництво продукції тваринництва, кількість сільськогосподарських тварин і забезпеченість їх кормами за 2016 рік підтверджено, що ТОВ "Батьківщина-Нива" мало на утриманні велику рогату худобу (а.с. 84-85).

Залученими до матеріалів справи копіями лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей підтверджено, що придбані позивачем макуха та шрот соняшникові списані на ферму для відгодівлі ВРХ (а.с. 97-134, 178-180).

У судовому засіданні 02.08.2018 судом першої інстанції також заслухано пояснення свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Так, свідок ОСОБА_5 пояснив, що він працює завідуючим током №1 ТОВ "Батьківщина-Нива" та був відповідальним за одержання товарів від постачальників. Свідок підтвердив, що у період з листопада 2016 року по березень 2017 року підприємством одержано макуху та шрот соняшникові, постачальником яких було ТОВ "Агро-Хорса".

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що у 2016-2017 роках він працював у ТОВ "Агро-Хорса" за цивільно-правовим договором, до його обов'язків відносились пошуки покупців та організація поставки вантажів. Свідок підтвердив факт укладення договору поставки між ТОВ "Агро-Хорса" та ТОВ "Батьківщина-Нива", проведення переговорів з директором ОСОБА_4, відвантаження товарів. Крім того, за твердженням свідка, пропозиція укладення договору поставки була надана ТОВ "Агро-Хорса", останнє також займалось пошуком транспорту та відвантаженням товарів.

Свідок ОСОБА_7 повідомила, що вона працює завідуючою током №2 ТОВ "Батьківщина-Нива". Свідок підтвердила, що ТОВ "Батьківщина-Нива" у листопаді 2016 року, січні та березні 2017 року отримало від ТОВ "Агро-Хорса" макуху та шрот соняшникові, товар оприбутковано та передано на ферму для відгодівлі ВРХ.

Зазначені свідчення стороною відповідача не спростовані.

Стосовно посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції (актів приймання-передачі товарів за кількістю та якістю, сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у ТОВ "Батьківщина-Нива" належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем фактів отримання товару, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, суд вважає доведеною реальність спірних господарських операцій.

Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стверджуючи про відсутність у ТОВ "Агро-Хорса" необхідних виробничих потужностей та трудових ресурсів для ведення господарської діяльності відповідач не врахував, що залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди.

Щодо посилань контролюючого органу на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17, колегія суддів погоджує з цього приводу також висновки суду першої інстанції.

Так, частиною шостою статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому, частиною сьомою цієї статті визначено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Верховний Суд у постанові від 31.07.2018 у справі №808/1507/16 зазначив, що сам факт наявності вироків, особливо тих, які ухвалені на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.

Аналогічний підхід до оцінки судами вироків у кримінальному провадженні стосовно контрагентів платників податків висловлений Верховним Судом у постановах від 27.02.2018 у справах №№ 802/1853/16-а, 813/1766/17, від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 26.06.2018 у справі №826/548/17.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції надав належну оцінку посиланням сторони відповідача на постанову Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №823/419/13-а, у якій Суд дійшов висновку про те, що факт фіктивного підприємництва визнаний вироком та встановлені ним обставини діянь вчинених певною особою у кримінальному провадженні доводить порушення публічного порядку, у сукупності з вищенаведеними висновками Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.04.2017 у справі №201/4747/17 затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 28.03.2017 між прокурором відділу прокуратури Дніпропетровської області радника юстиції Соколовим Є.А. та громадянином ОСОБА_9 ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 205 України, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень /а.с. 167-170/.

При цьому цим вироком ОСОБА_9 визнано винним у тому, що він, діючи умисно, знаходячись на вул. Гоголя в Жовтневому (Соборному) районі м. Дніпро (більш точну адресу встановити не виявилось можливим) за матеріальну винагороду, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши протокол загальних зборів учасників ТОВ "Агро-Хорса" та нотаріально завірений статут ТОВ "Агро-Хорса" (ЄДРПОУ 32882969), на підставі якого створюється юридична особа, зареєструвавши на своє ім'я підприємство ТОВ "Агро-Хорса" (ЄДРПОУ 32882969) та передавши установчі документи вказаного підприємства невстановленому співучаснику злочину, для внесення змін в реєстраційні документи підприємства, після проведення перереєстрації вказаного Товариства, отримав суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності за попередньою змовою групою осіб. У подальшому, протягом 2015-2016 років підприємство ТОВ "Агро-Хорса" використовувалось невстановленою в ході досудового розслідування особою, для ведення незаконної діяльності, пов'язаної із наданням юридичним особам послуг з мінімізації податкових зобов'язань, з метою ухилення від сплати податків.

Аналізуючи встановлені у вироку обставини, згаданий вирок не містить посилань на господарські взаємовідносини з ТОВ "Батьківщина-Нива". Крім того, у ньому йдеться про вчинення діяння упродовж 2015-2016 років, тоді як господарські операції між позивачем та його контрагентом мали місце у листопаді 2016, січні та березні 2017 року.

Суд апеляційної інстанції оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок досліджених доказів в їх сукупності, приходить до висновку, що позивачем доведено здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності з ТОВ "Агро-Хорса" та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин.

Ні на час прийняття спірного податкового повідомлення - рішення, ні час розгляду справи в суді, не представлено жодних належних доказів, в тому числі наявних судових рішень, за якими встановлений злонавмисний, свідомий зв'язок між позивачем та його контрагентом спрямований на протиправне формування показників податкової звітності з ПДВ та на ухилення від належного оподаткування підприємства. Висновки відповідача щодо безтоварності господарських операцій є лише припущеннями податкового органу, які не підтверджуються належними та допустимими доказами в межах цієї справи.

Недоведеність податковим органом правомірності прийняття спірного податкового повідомлення - рішення доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Судове рішення не може бути скасовано з формальних підстав.

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 23, 31, 33, 90, 292, 308, 309, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2018 року по справі № 816/1253/18 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів - з дня складення повного судового рішення.

У повному обсязі складена 11 грудня 2018 року.

Головуючий суддя (підпис)М.М. Яковенко Судді (підпис) (підпис) М.І. Старосуд О.П. Лях