Рішення

від 11.12.2018 по справі 478/945/15-ц

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/945/15-ц Провадження № 2/478/4/2018

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

11 грудня 2018 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Фалій В.В.,

позивачів ОСОБА_1,

представника позивачів ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Казанка в залі судових засідань № 4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Михайлівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, Миколаївська регіональна філія Державного підприємства Укрспецзем , Приватне підприємство Укрприватзем про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (далі по тексту - позивачі) звернулися до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Михайлівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області, Миколаївська регіональна філія Державного підприємства Укрспецзем , Приватне підприємство Укрприватзем про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовуються тими обставинами, що позивачі є співвласниками спільної сумісної власності по ? частки земельної ділянки, за кадастровим номером: 4823683200:12:003:0051 для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та кадастровим номером 4823683200:12:003:0052 для ведення домашнього підсобного господарства, площею 0,3 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул.Маліновського, 11.

Восени 2013 року ОСОБА_3 (далі по тексту - відповідач), яка є сусідкою, на частині земельної ділянки позивачів було збудовано сінник та паркан із металевої сітки порушивши право володіння позивачів своєю земельною ділянкою.

Враховуючи наведені обставини, позивачі з урахуванням наданих уточнень до позовної заяви просили суд: зобов'язати відповідача усунути перешкоди щодо володіння, користування та розпорядження позивачами земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення домашнього підсобного господарства, площею 0,3 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Маліновського, 11, а саме:

- знести паркан, встановлений між земельною ділянкою позивачів та відповідачки;

- звільнити займану відповідачкою частину земельної ділянки позивачів на якій знаходиться сінник;

- в зв'язку із накладенням земельних ділянок, якими користується відповідач на земельні ділянки, якими користуються позивачі, площею 0,0342 га (п. 4 висновку експертів за результатами проведення судової комісійної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2/3-18 від 21.09.2018 року) діями сертифікованої землевпорядної організації відновити межі земельних ділянок позивачів у відповідності технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Маліновського, 11, Михайлівської сільської ради у Казанківському районі, Миколаївської області ДП Укрспецзем , 2013, кадастровий номер: 4823683200:12:003:0051 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по вул. Маліновського, 11 Михайлівської сільської ради у Казанківському районі, Миколаївської області ДП Укрспецзем , 2013, кадастровий номер: 4823683200:12:003:0052;

- визнати недійсним акт встановлення в натурі меж земельної ділянки від 30.04.2015 року по земельній ділянці відповідача;

- стягнути з відповідача на користь позивачів компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн. - по 2500,00 грн. кожному позивачу;

- стягнути з відповідача пропорційно на користь позивачів судові витрати.

Ухвалою суду від 26.06.2015 року провадження у справі було відкрито, призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 09.07.2015 року до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ПП Укрприватзем .

Ухвалою суду від 27.07.2015 року було витребувано з архівного відділу Держземагенства у Казанківському районі Миколаївської області технічну документацію із землеустрою, щодо відведення земельних ділянок у власність з метою будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого селянського господарства по вул. Маліновського, 11 в с. Михайлівка, Казанківського району, на підставі яких були виготовлені та видані державні акти на право власності на землю серії ІІІ-МК № 044105 та серії ІІІ-МК № 044106.

Не погоджуючись із позовними вимогами, відповідачем було надано суду заперечення, згідно яких відповідач набула право власності на житловий будинок по вул. Маліновського, 9 в 1988 році та продавцем будинку була ознайомлена із межею сусідської земельної ділянки по вул.Маліновського, 11. Існуюча межа між суміжними земельними ділянками із ОСОБА_6 (на той час власницею суміжної земельної ділянки по вул. вул. Маліновського, 11) була закріплена штучно сформованою лісосмугою - посадкою дерев акації в один ряд. При цьому, ОСОБА_6 було встановлено огорожу, у вигляді металевої сітки, опорою для якої слугували висаджені дерева.

В 2009 році відповідач отримала рішення Михайлівської сільської ради на розробку технічної документації із землеустрою щодо приватизації земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства. В 2011 році відповідач замовила в землевпорядній організації ПП Укрприватзем технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на вище означені земельні ділянки.

05.08.2011 року відповідачу та позивачам було встановлено межі земельних ділянок за фактичним використанням земельних ділянок, про що були складені відповідні акти (від їх підпису позивачі відмовились).

07.09.2011 року, позивачами було самостійно знесена огорожа по встановленій межі та заявлено претензії щодо зміни меж земельних ділянок.

В 2013 році, позивачами було замовлено технічну документацію у землевпорядній організації - ДП Укрспецзем , в результаті чого відбулось не відновлення меж, а формування нових земельних ділянок, пов'язаних із зміною конфігурацій земельних ділянок та зміною системи геодезичних координат.

Також в запереченнях відповідач не погоджується з вимогами позивачів щодо стягнення моральної шкоди через відсутність завданої нею позивачам будь-якої шкоди, порушень з її боку, неправомірної поведінки тощо.

Ухвалою суду від 14.08.2015 року у справі була призначена земельно-технічна експертиза, проведення якої було доручено Криворізькій філії Експертно-правової консалтингової компанії Юрекс .

Ухвалою суду від 20.10.2016 року у справі було призначено додаткову земельно-технічну експертизу проведення якої також було доручено Криворізькій філії Експертно-правової консалтингової компанії Юрекс .

Ухвалою суду від 30.06.2017 року у справі було призначено земельно-технічну експертизу проведення якої було доручено іншій експертній установі - Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2017 року, визначено новий склад суду для здійснення розгляду справи.

Ухвалою суду від 25.10.2017 року, суддею Томашевським О.О. дану цивільну справу було прийнято до свого провадження.

30.10.2018 року на адресу суду було надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.10.2018 року розгляд справи було ухвалено здійснювати в порядку спрощеного провадження, призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Відповідач та її представник проти позову заперечували, просили в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники третіх осіб до суду не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином за місцем реєстрації.

Заслухавши пояснення позивач та її представника, відповідача та її представника, дослідивши матеріали справи та докази, надані сторонами в підтвердження своїх вимог та заперечень, судом встановлено наступне.

З досліджених судом Державних актів від 12.12.1997 року на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК № 044105 та серії ІІІ-МК № 044106 вбачається передання в приватну власність громадянці ОСОБА_6 земельних ділянок площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,30 га для ведення особистого підсобного господарства, на підставі рішення Михайлівської сільської ради народних депутатів від 08.08.1997 року № 8/1. У вказаних Державних актах міститься запис державного нотаріусу Казанківської державної нотаріальної контори Миколаївської області, про те, що 06.12.2010 року за реєстровим № 566, №572 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі яких право власності на цю земельну ділянку перейшло до позивачів.

В 2013 році ДП Укрспецзем було складено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. України ОСОБА_5 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Маліновського, 11, Михайлівської сільської ради, в Казанківському районі, Миколаївської області , а також технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. України ОСОБА_5 та ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства по вул. Маліновського, 11, Михайлівської сільської ради, в Казанківському районі, Миколаївської області .

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 29.07.2015 року № 41428441 та від 04.08.2015 року № 41675952 вбачається, що реєстрація права власності позивачів на ? частки земельної ділянки за кадастровим номером: 4823683200:12:003:0051, площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) відбулась 22.07.2014 року.

Також, з оглянутих судом витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 28.07.2014 року № 24791709 та № 24790915 вбачається, що реєстрація права власності позивачів на ? частки земельної ділянки за кадастровим номером: 4823683200:12:003:0052, площею 0,3 га для ведення особистого селянського господарства відбулась 22.07.2014 року.

На підставі рішення Михайлівської сільської ради від 17.09.2009 року № 25/3 відповідач отримала дозвіл на розробку технічної документації по приватизації земельних ділянок.

В 2011 році ПП Укрприватзем за замовленням відповідача було складено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки громадянки ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, ведення особистого селянського господарства в с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, в межах території Михайлівської сільської ради, Казанківського району Миколаївської області .

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем та ї представником, Державного акту на земельну ділянку за адресою: с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9 в межах території Михайлівської сільської ради, в Казанківському районі, Миколаївської області складено не було. Будь-яких інших правовстановлюючих документів на земельну ділянку відповідача суду надано не було.

З наданих суду копій актів від 03.06.2014 року та від 30.04.2015 року, суд вбачає, що сторонами було забезпечено відновлення меж та межових знаків земельної ділянки в натурі на місцевості, зокрема: позивачами, поновлено межі та межові знаки земельної ділянки у відповідності до встановлених меж згідно Державних актів від 12.12.1997 року на право приватної власності на землю серії ІІІ-МК № 044105 та серії ІІІ-МК № 044106; відповідачем встановлено межі земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і споруд та ведення особистого селянського господарства за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9 в процесі проведення приватизації землі.

В кожному з наведених випадків відновлення меж земельних ділянок були проведені комісією, проте акти містять протиріччя щодо меж суміжних земельних ділянок та не погодженні із суміжними користувачами.

Таким чином, позивачі є співвласниками земельних ділянок площею 0,25 га, для обслуговування житлового будинку та площею 0,30 га для ведення особистого підсобного господарства, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.12.2010 року за реєстровим № 566, № 572, розташованих за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, с. Михайлівка, вул. Маліновського, 11 із реєстрацією відповідного права в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач є користувачем суміжної земельної ділянки, із площею: 0,25 га для обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд та 0,3587 га для ведення особистого селянського господарства, визначених технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Встановлені у судовому засіданні обставини справи свідчать про те, що між сторонами вже тривалий час існує спір з приводу суміжних земельних ділянок. За позицією позивачів, площа та межі їх спільної земельної ділянки визначається Державним актом про право власності та підтверджується технічною документацією щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі. Відповідач в свою чергу, вважає площу та межу своєї земельної ділянки визначеною відповідно до технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки.

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд враховує, наступне.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Згідно з ч.2 ст.158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 80, 81 цього ж Кодексу визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги зазначене вище, суд вважає належним чином доведеними обставини того, що існує накладення земельних ділянок, які належать позивачам та відповідачу.

Згідно з п. 4 висновку експертів за результатами проведення судової комісійної земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2/3-18 по цивільній справі №478/945/15-ц складеного Дніпропетровським науково - дослідним інститутом судових експертиз 21.09.2018 року, встановлено площу накладення земельних ділянок, якими користується відповідач на земельні ділянки позивачів. Загальна плаща накладення земельної ділянки відповідача на землю позивачів складає 0,0342 га, в тому числі: 0,0110 га - площа накладення земельної ділянки згідно цільового призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд; 0,0232 га - площа накладення земельної ділянки згідно цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

Отже, як вбачається з наведеного висновку, відповідач фактично користується земельною ділянкою позивачів в частині 0,0342 га.

Суд погоджується з висновком експерта та вважає його належним та допустимим доказом по справі, оскільки він виконаний особами, які мають спеціальні знання із безпосереднім дослідженням земельних ділянок за адресою вул. Маліновського, 9 та вул. Маліновського, 11, с.Михайлівка, Казанківського району Миколаївської області.

З наведеного, суд приходить до висновку щодо наявності факту самовільного зайняття відповідачем частини земельної ділянки, яка належить позивачам. Розмір земельної ділянки, яку було самовільно зайнято відповідачем складає площу 0,0342 га.

Згідно з п г ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно приписів ст. 212 ЗК України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Оскільки обставини наявності перешкод у позивачів в користуванні своєю земельною ділянкою судом знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи, суд вважає, що відповідач повинен вчинити дії щодо усунення порушень права власності позивачів та знаходить підстави для задоволення позовних вимог позивачів.

В той же час, суд зауважує, що позовні вимоги позивачів щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою підлягають задоволенню частково, позаяк суду доведено ті обставини, що земельні ділянки відповідача накладені на земельні ділянки позивачів в частині 0,0342 га., в той час як факт розташування всієї частини паркану відповідача та її сіннику на наведеній площі судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним та допустимим в даному випадку способом захисту прав позивачів буде саме усунення відповідачем перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою позивачів шляхом знесення тієї частини паркану та звільнення тієї частини земельної ділянки, зокрема, на якій розташований сінник, які безпосередньо зайняті відповідачем в межах 0,0342 га земельної ділянки належної позивачам. Такий спосіб усунення перешкод на думку суду є найбільш сприятливим для сторін у справі.

З приводу необхідності покладання обов'язків на відповідача щодо відновлення меж земельних ділянок суд погоджується з такими вимогами позивача та враховує наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Отже, оскільки межі земельної ділянки належної позивачам змінились самовільним зайняттям відповідачем площі в розмірі 0,0342 га, то вони підлягають відновленню.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу позовних вимог щодо визнання недійсним акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 30.04.2015 року по земельній ділянці відповідача, то суд не вбачає підстав для задоволення цієї частини позовних вимог.

Так, ст. 198 ЗК України, на порушенні якої наполягає позивач, визначає процедуру погодження меж земельних ділянок виключно як допоміжну стадію у процедурі формування земельної ділянки, спрямовану на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок. Наявність цього акта не має самостійного значення та не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку.

Стосовно питання про відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Суд вважає, що протиправна поведінка відповідача, яка полягала у самовільному зайнятті частини земельної ділянки, яка належить позивачам, дійсно могла призвести до душевних страждань позивачів.

Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди суд виходить із загальних засад справедливості та враховує, що вчинене відповідачем правопорушення не призвело до докорінних змін у побуті та життєдіяльності позивачів, розмір самовільно зайнятої частини земельної ділянки є невеликим, однак слід зазначити, що позивачі були вимушені докласти багато зусиль для відновлення своїх прав на користування земельною ділянкою, зокрема звертатися до суду, брати участь в експертизі, виготовляти та надавати відповідну технічну документацію. Тому суд вважає розумним заявлений позивачами розмір для відшкодування завданої їм моральної шкоди по 2500,00 грн. кожній, і в цій частині суд задовольняє позовні вимоги про її стягнення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує приписи ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанції № N18YY33248 від 08.06.2015 року, позивачами у зв'язку із зверненням до суду було сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру та вимогу щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 243,60 грн. За результатами судового розгляду справи позовні вимоги позивачів було задоволено в частині однієї позовної вимоги немайнового характеру та стягненні моральної шкоди.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про судовий збір (в редакції на момент сплати судового збору), судовий збір справлявся у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви не майнового характеру та позовної заяви про відшкодування моральної шкоди з ціною позову до 5 розмірів мінімальної заробітної плати ставка судового збору складає 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік встановлено мінімальну заробітну плату станом на січень 2015 року в розмірі 1218,00 грн.

Таким чином, за подання позовної заяви позивачі повинні були сплатити 730,80 грн.

Згідно з п.28 постанови Пленуму ВСС України від 17.10.2017 року № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах , визначено, що якщо факт недоплати судового збору з'ясовано судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд залежно від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк та за необхідності оголосити перерву в її розгляді (стаття 191 ЦПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору.

Виходячи з наведеного, з позивачів слід стягнути в дохід держави суму недоплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. (730,80 грн. - 243,60 грн.) пропорційно, по 243,60 грн. з кожної.

З відповідача слід стягнути суму судового збору на користь позивачів, пропорційно до задоволеної частини вимог, а саме: 487,20 грн. (по 243,60 грн. кожній).

Також, у зв'язку з проведенням судової комісійної земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, позивачами було сплачено 9438,00 грн., в тому числі по 4719,00 грн. з кожного, які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 96 ЦПК України, за відсутності відповідних клопотань від сторін, оригінали письмових доказів слід повернути після набрання законної сили судового рішення.

Керуючись ст. ст. 91, 96, 152, 158, 212 ЗК України, ст. ст. 23, 391 ЦК України, ст.ст.3, 10, 11, 76-78, 81, 141, 209, 229, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (50085, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, 17/43) та ОСОБА_5 (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 17/43, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Михайлівська сільська рада Казанківського району Миколаївської області (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Клубна, 2, ЄДРПОУ 04375381), Миколаївська регіональна філія Державного підприємства Укрспецзем (54034, м.Миколаїв, пр-т Миру, 34, ЄДРПОУ 37174698), Приватне підприємство Укрприватзем (54034, м. Миколаїв, пр-т Миру, 34, ЄДРПОУ 36201217) задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) усунути перешкоди щодо володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 (50085, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, 17/43) та ОСОБА_5 (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 17/43, РНОКПП НОМЕР_1) земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку площею 0,25 га та для ведення домашнього підсобного господарства, площею 0,3 га, яка розташована за адресою: Миколаївська область, Казанківський район, вул. Малиновського, 11, а саме:

- знести частину паркану, встановленого в межах 0,0342 га земельної ділянки належної ОСОБА_1 та ОСОБА_5;

- звільнити займану в межах 0,0342 га частину земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на якій знаходиться сінник;

- в зв'язку із накладенням земельних ділянок, якими користується ОСОБА_3 на земельні ділянки, якими користуються ОСОБА_1 та ОСОБА_5, площею 0,0342 га (п. 4 висновку експертів за результатами проведення судової комісійної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 2/3-18 від 21.09.2018 року) діями сертифікованої землевпорядної організації відновити межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у відповідності до технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. Малиновського, 11, Михайлівської сільської ради у Казанківському районі, Миколаївської області ДП Укрспецзем , 2013, кадастровий номер: 4823683200:12:003:0051 та технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства по вул. Малиновського, 11 Михайлівської сільської ради у Казанківському районі, Миколаївської області ДП Укрспецзем , 2013, кадастровий номер: 4823683200:12:003:0052.

Стягнути з ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (50085, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, 17/43) компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 17/43, РНОКПП НОМЕР_1) компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 2500,00 (дві тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (50085, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, 17/43) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 17/43, РНОКПП НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (50085, м. Кривий Ріг, вул. Коротченка, 17/43) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн. та 4719,00 грн. (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять гривень 00 коп.) за проведення судової комісійної земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Стягнути з ОСОБА_3 (55603, Миколаївська область, Казанківського району с. Михайлівка, вул. Маліновського, 9, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_5 (50059, м. Кривий Ріг, вул. Ватутіна, 17/43, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні 60 коп.) грн. та 4719,00 грн. (чотири тисячі сімсот дев'ятнадцять гривень 00 коп.) за проведення судової комісійної земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою.

Оригінали письмових доказів повернути сторонам, після набрання рішення суду законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено та підписано суддею: 11 грудня 2018 року.

Суддя Казанківського районного суду

Миколаївської області ОСОБА_7