Рішення

від 07.12.2018 по справі 521/16977/18

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/16977/18

Провадження № 2а/521/341/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2018 року Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Мазун І.А.,

за участю секретаря судового засідання - Кіліян О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Одеської митниці ДФС про скасування постанови та просив суд скасувати постанову Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 1515/50000/18 від 26 вересня 2018 року, якою його було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 26 663, 40 грн.

В обґрунтування заявленого позову, позивач посилався на таке.

02.08.2017 року до митного поста Чорноморський Одеської митниці ДФС позивачем, як декларантом та директором ТОВ ВІСДОМ (код ЄДРПОУ 36635327) на підставі договору доручення № 9 від 06.06.2017 на доручення ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП (КОД ЄДРПОУ 41309749) було подано МД № UA500090/2017/003016 на товар Льодогенератор електричний , яку було оформлено у митному відношенні 02.08.2017р. з подальшим випуском товару у вільний обіг.

Позивач зазначає, що митні платежі за товар по поданій МД № UA500090/2017/003016 були сплачені ним у повному обсязі, декларація була прийнята митним органом та жодних зауважень щодо поданої митної декларації від митного органу не надійшло.

Також в позові зазначено, що позивачем були дотримані усі вимоги діючого на той час законодавства, зокрема ст.69 МК України, а також надані усі документи (зокрема, всі необхідні супровідні документи на товар), що підтверджують обраний код товару згідно УКТ ЗЕД.

Тоді ж, митним органом і було перевірено правильність обраного ним виду класифікації товарів поданих до митного оформлення згідно УКТ ЗЕД та жодних порушень виявлено не було.

Проте, 28.09.2018 р. позивачем було отримано Постанову Одеської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №1515/50000/18 від 26.09.2018р.

З зазначеною постановою він згоден не був, про що їм було вказано у поясненнях, що надавалися під час розгляду даного питання.

Як зазначає позивач, при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП , що відбулася на підставі наказу від 16.04.2018р. №6718, виданого ГУ ДФС у м. Києві, було встановлено факт невідповідності заявленого коду УКТ ЗЕД НОМЕР_1, вказаного на товар у МД № UA500090/2017/003016 від 02.08.2017р., що спричинило недобір митних платежів у сумі 8 887,80 грн. у зв'язку із чим, його, як декларанта, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 26 663,40грн.

На думку позивача, визнання його винним та притягнення до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із відсутністю умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

У зв'язку із вказаним, позивач просить суд скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 1515/50000/18 від 26 вересня 2018 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову. Також надав до суду відзив на позов, згідно якого, заперечував проти задоволення позову та просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, оцінивши докази відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.458 МК України, порушенням митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст.485 Митного кодексу України, склад вказаного правопорушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Диспозиція зазначеної статті передбачає спеціальну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.

Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Відповідно до ст. 530 МК України, законність та обґрунтованість постанови митниці у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом.

Судом встановлено, що 02.08.2017 року, до митного поста Чорноморський Одеської митниці ДФС, позивачем, як декларантом та директором ТОВ ВІСДОМ (код ЄДРПОУ 36635327) на підставі договору доручення № 9 від 06.06.2017 на доручення ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП (КОД ЄДРПОУ 41309749) було подано МД № UA500090/2017/003016.

Разом із декларацією в підтвердження підстави для переміщення товарів через митний кордон України та їх подальшого митного оформлення позивачем були надані також: інвойси № HYW17021602A від 27.07.2017 року, № HYW17021602А/1 від 27.07.2017 року, коносамент № ZENLNBODS70610100DS від 22.06.2017 року, контракт № LBT-NG06/2017 від 26.06.2017 року та інші необхідні товаросупровідні та комерційні документи.

Зазначене учасниками справи не заперечується.

Відповідно до вказаної поданої декларації, переміщенню через митний кордон України підлягали товари Льодогенератори електричні , які були оформлені у митному відношенні 02.08.2017 року з подальшим випуском товару у вільний обіг.

На вказаний час, код товару УКТ ЗЕД було визначено та заявлено - НОМЕР_1.

Митні платежі за товар по поданій МД № UA500090/2017/003016 були сплачені у повному обсязі, декларація була прийнята митним органом.

Отже, на час декларування товару, що переміщувався через митний кордон України, законність наданих позивачем документів, які стали підставою для митного оформлення, не викликала у митниці сумнівів.

Вказане, сторонами у судовому засіданні не заперечувалося.

На підставі наказу від 16.04.2018р. №6718, виданого ГУ ДФС у м. Києві, була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання митних правил ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП .

За результатами вказаної перевірки, 11.05.2018р. було складено Акт №609/26-15-14-06-06/41309749 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП , відповідно до якого було встановлено факт невідповідності заявленого коду УКТ ЗЕД НОМЕР_1, вказаного на товар у МД № UA500090/2017/003016 від 02.08.2017р., та встановлено суму грошового зобов'язання у розмірі 8 887,80 грн.

Вказаний Акт директором ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП , не підписаний .

Доказів вручення зазначеного Акту перевірки, директору ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП , відповідачем до суду не надано.

Доказів оскарження вказаного Акту перевірки чи сплати ТОВ НОРДВЕЛ ГРУП , встановленої суми грошового зобов'язання у розмірі 8 887,80 грн. відповідачем до суду не надано.

Листом від 04.06.2018 року вказаний Акт перевірки було направлено до Одеської митниці ДФС України, до опрацювання в межах компетенції відповідно до вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи про порушення митних правил № 1515/50000/18 позивач свою вину у вчиненні порушення митних правил не визнав та надав відповідні письмові пояснення з викладенням своєї позиції, що при поданні МД № UA500090/2017/003016, згідно товаросупровідних документів на товар ним було заповнено графу №, 31, 33 відповідної декларації з урахуванням заявленого товару, а саме: Льодогенератор електричний (зокрема холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнання), що правомірно визначено та заявлено за УКТ ЗЕД за кодом НОМЕР_1, про що є відмітка у оскаржуваній Постанові Одеської митниці ДФС від 26.09.2018р.

Відповідно до вказаної Постанови від 26.09.2018р. позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України , та накладено на нього стягнення, у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає - 26 663,40грн.

Оскаржувана Постанова була вручена позивачу 28.09.2018р.

Позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом 08.10.2018р., отже враховуючи норми ст.289 КУпАП України, строки звернення до суду позивачем не пропущені.

Статтею 486 Митного кодексу України передбачено, що завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил та запобігання таким правопорушенням.

У відповідності до ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 467 МКУ встановлено, якщо справи про порушення митних правил, відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Суд звертає увагу на те, що положеннями п.3 ч.1 ст.8 МК України, державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Також, статтею 485 МК України передбачена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору.

Проте, суб'єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується прямим умислом, тобто усвідомленням особою, яка вчинила правопорушення характеру незаконного заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей.

Відповідно до ч. 1 - 2 ст. 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди, відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

З матеріалів справи вбачається, що декларантом при поданні митної декларації № UA500090/2017/003016, було заповнено графи № 31, 33 відповідної декларації, з урахуванням заявленого товару, а саме: Льодогенератор електричний , що правомірно визначено та заявлено за УКТ ЗЕД за кодом НОМЕР_1 який більш конкретно характеризує даний товар у товарній позиції 8418 (холодильне та морозильне обладнання).

Пунктом 6 ст. 69 МК України, передбачено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені, у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо рішення про класифікацію цих товарів було прийнято органом доходів і зборів, на підставі поданих заявником недостовірних документів,чи наданої ним недостовірної інформац ії та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

В судовому засіданні не встановлено, що позивачем була надана недостовірна інформація чи неправдиві документи з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів.

Зі змісту статті 489 Митного Кодексу України випливає, що у постанові повинно бути обґрунтовано і вмотивовано юридичну оцінку обставин справи.

Обґрунтованість постанови по справі пов'язана з повним, всебічним і об'єктивним дослідженням обставин справи, правильним застосуванням матеріально-правових і процесуально-правових норм.

При цьому аргументація висновків має ґрунтуватися на даних, досліджених під час розгляду справ.

Висновок про наявність в діях (бездіяльності) особи складу адміністративного правопорушення може бути зроблено лише на підставі доказів, отриманих у встановленому законом порядку.

Проте, як видно з оскаржуваної Постанови, у ній по суті вказується лише про порушення митних правил, але не зазначено на підставі яких саме доказів митний орган дійшов висновку про наявність прямого умислу в діях позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, тобто, постанова Одеської митниці ДФС належно не мотивована.

Відповідно до ст.3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з урахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно ст. 6 КАС України, суд, при вирішенні справи керується, принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, суд застосовує принцип верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Виходячи з конституційного принципу презумпції невинуватості, суд має тлумачити недостатньо обґрунтовані обставини на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, враховуючи вимоги ч.2 ст. 77 КАС України, з огляду на встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини, у суду відсутні, а відповідачем надані не були, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених норм права, враховуючи те, що відповідачем по справі не надано доказів щодо правомірності свого рішення, за таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача та дотримання вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України, суд приходить до висновку, що провадження у справі №1515/50000/18 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України, слід закрити.

Керуючись ст.ст.69,257,458,485,489, 529,530 Митного кодексу України, ст.ст.72-77, 241-246, 286 КАС України суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Одеської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил - задовольнити;

Постанову Одеської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 1515/50000/18, від 26 вересня 2018 року, якою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ст.485 Митного кодексу України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 26 663, 40 грн. (двадцять шість тисяч шістсот шістдесят три гривні, 40 коп.) - скасувати, провадження у справі №1515/50000/18 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.485 МК України закрити.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Мазун