Рішення

від 10.12.2018 по справі 573/1853/18

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1853/18

Номер провадження 2/573/600/18

РІШЕННЯ

і м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

10 грудня 2018 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді Свиргуненко Ю. М.,

з участю секретаря: Федорченко Г. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля заочно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Рижівська сільська рада Білопільського району Сумської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

11 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги позивач мотивує тим, що їй на праві приватної власності належить житловий будинок під №16 по вул. 40 років Перемоги в с. Рижівка Білопільського району Сумської області. За вказаною адресою з 03 жовтня 2001 року зареєстрований її син, ОСОБА_2 Проте останній за місцем реєстрації не проживає без поважних причин понад 17 років та в добровільному порядку знятися з реєстрації не бажає, тим самим створюючи їй перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні власністю. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просить визнати ОСОБА_2 такими, що втратив право користування її будинком, розташованим за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, вул. 40 років Перемоги, 16.

Ухвалою від 18 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом з призначенням її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 20-21).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи в її відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а. с. 35).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Повідомлення про вручення поштового відправлення - судової повістки про виклик у судове засідання повернулося без вручення у зв'язку з тим, що за місцем реєстрації останній не проживає. На підставі ч. 10 ст. 130 ЦПК України суд розглядає справу у відсутність відповідача (а. с. 32).

Представник третьої особи - Рижівської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з'явився Сільський голова надіслав листа про розгляд справи у відсутність їх представника (а. с. 25).

У зв'язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Статтею 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин, враховуючи, що належним чином повідомлений відповідач у судове засідання не з'явився без повідомлення причин, відзив на позов не подав, а також, що позивач проти заочного вирішення справи не заперечує, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення.

Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України гарантовано, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України право власності - це право особи на річ (майно) яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

В силу ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 383 ЦК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє членів сім'ї користуватися займаним приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Отже, за змістом зазначених норм, правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Разом з цим, згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

В силу ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Крім того, ч. 2 ст. 405 ЦК України визначено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України судам роз'яснено, що у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавства не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату особою права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

За приписами ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, здійснюється зняття з реєстрації місця проживання особи.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 1991 року, посвідченого секретарем Рижівської сільської ради Білопільського району Сумської області, зареєстрованого в Білопільській госпрозрахунковій виробничій дільниці у складі комунального підприємства Сумське міське бюро технічної інвентаризації за номерним записом 284 від 03 січня 2003 року та в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 09 жовтня 2018 року, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок, розташований за адресою: Сумська область, Білопільський районе, с. Рижівка, вул. 40 років Перемоги, 16 (а. с. 8-10).

За вказаною адресою зареєстрований син позивача - ОСОБА_2, що підтверджується копією паспорта останнього (а. с. 4-5).

Відповідно до довідки Рижівської сільської ради від 08 жовтня 2018 року та актів, складених у присутності мешканців с. Рижівка ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у житловому будинку, розташованому за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, вул. 40 років Перемоги,16, відповідач не проживає з 2008 року. Особисті речі останнього за вказаною адресою відсутні (а. с. 7, 11-12, 18)

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не є співвласником або наймачем житлового будинку №16 по вул. 40 років Перемоги у с. Рижівка Білопільського району Сумської області, який на праві власності належить позивачу ОСОБА_1, десять років без поважних причин не проживає у ньому, а лише зареєстрований, не приймає участі в його утриманні та сплаті комунальних послуг, між сторонами не досягнуто будь-якої домовленості щодо укладення договору найму (оренди) житла.

Суд вважає, що реєстрація відповідача у житловому будинку, що належить ОСОБА_1, порушує права останньої, оскільки перешкоджає здійсненню нею права користування та розпорядження своїм майном, як складовими частинами права власності, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, сплачений останнім при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 704 грн. 80 коп. (а. с. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71, 72, 150, 156 ЖК України, ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 41, 55 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 206, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, останнє відоме місце реєстрації: Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, вул. 40 років Перемоги, 16, третя особа: Рижівська сільська рада Білопільського району Сумської області, код ЄДРПОУ 04390073, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, вул. Ювілейна, 4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим будинком, розташованим за адресою: Сумська область, Білопільський район, с. Рижівка, вул. 40 років Перемоги, 16.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судового збору.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Білопільського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Сумської області. Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Апеляційного суду Сумської області через Білопільський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: