Постанова

від 05.12.2018 по справі 904/2745/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2018 року м. Дніпро Справа № 904/2745/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач),

суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.,

при секретарі судового засідання Дон О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 (суддя Камша Н.М., повне рішення складено 17.07.2018) у справі №904/2745/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д", м. Дніпро

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д", м. Дніпро

про визнання банкрутом

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2018 відкрито провадження у справі №904/2745/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" відповідно до процедури, передбаченої статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Підставою для звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі є встановлена під час роботи голови ліквідаційної комісії недостатність вартості майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 у справі №904/2745/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" (49064, м. Дніпро, Новокадацький район, вул. Матлахова, буд. 1А, кімн. 12, код ЄДРПОУ 33769287) визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців (до 17.01.2019). Ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" призначено голову ліквідаційної комісії Падалка Юрія Павловича (адреса для листування: 49054, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), кандидатуру арбітражного керуючого Кіцули С.Б. відхилено; з метою виявлення кредиторів банкрута в порядку ч.ч. 3, 4 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановлено оприлюднити господарським судом Дніпропетровської області повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Приймаючи означену вище постанову у справі в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів; при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Головне управління ДФС у Дніпропетровській області, яке просить скасувати постанову господарського суду від 17.07.2018 у справі та закрити провадження по справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, який в силу приписів ст. 41 Податкового кодексу України є контролюючим органом, зазначає, що оскаржуване судове рішення прийнято передчасно та з порушенням норм права. Апелянт вважає, що відсутні підстави для визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" банкрутом, а постанова суду не містить всіх допустимих доказів, що не надає підстави встановити реальний стан боржника та його платоспроможності. За доводами апелянта, оскаржувана постанова містить лише інформацію про те, що складено проміжний ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" станом на 11.04.2017. Проте, згідно цього балансу кредиторська заборгованість становить 280 043, 40 грн., дебіторська заборгованість становить 81 699, 94 грн., товарно-матеріальні цінності, грошові кошти на розрахункових рахунках - відсутні, корпоративні права відсутні. Саме наведена інформація, за твердженням апелянта, і слугувала підставою для прийняття судом оскаржуваної постанови у справі.

За доводами апелянта, обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Посилаючись на положення ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апелянт зазначає, що господарський суд повинен був перевірити обґрунтованість вимог заявника, а також з'ясувати наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; з'ясувати наявність або відсутність у боржника ознак банкрутства, зокрема: наявність непогашених, визнаних судом грошових вимог кредиторів; перевищення грошових зобов'язань боржника над його майном (пасив над активом, порівнявши відомості обох величин та встановивши недостатність майна для задоволення вимог кредиторів (неспроможність)); незадовільний результат заходів фінансового оздоровлення боржника.

Однак, на думку апелянта, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та, відповідно, наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Натомість, як вважає апелянт, висновки щодо неплатоспроможності боржника господарський суд робить лише на підставі проміжного ліквідаційного балансу, без проведення аналізу активів і пасивів боржника та належного з'ясування питання про недостатність вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду і на те, що частиною 7 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філії, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

У свою чергу, статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п. 78.1.7 пункту 78.1 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Апелянт посилається на ті обставини, що на виконання зазначеної норми наказом від 31.07.2018 № 4337-п ГУ ДФС у Дніпропетровській області призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д". З метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки співробітником ГУ ДФС у Дніпропетровській області 03.08.2018 було здійснено виїзд на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д": 49064, м. Дніпро, вул. Матлахова (нова назва вул. Кості Гордієнка), буд. 1-А, кв. (офіс) 12 (згідно бази даних ДФС України). Однак за податковою адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" підприємство та його посадові особи не знаходяться. За даною адресою знаходиться п'ятиповерхова житлова будівля; за наведеною адресою не було жодних вивісок, які б вказували на місцезнаходження ТОВ "Експотранс-Д". Також, згідно бази даних ДФС України було здійснено телефонні дзвінки в адресу ТОВ "Експотранс-Д" за номером (056)785-64-17 (набраний номер не обслуговується). З огляду на наведене апелянт вважає, що зазначені факти унеможливлюють проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Експотранс-Д" у зв'язку з відсутністю підприємства та його посадових осіб за податковою адресою, у зв'язку з чим фіскальний орган був позбавлений права провести повно та об'єктивно документальну перевірку боржника. Апелянт звертає увагу суду на відсутність в матеріалах справи доказів надання ліквідатором (ліквідаційною комісією) ТОВ "Експотранс-Д" усіх первинних документів підприємства, у тому числі первісних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку; поряд з цим, ліквідаційна комісія (ліквідатор) не забезпечили надання всіх документів на перевірку і контролюючому органу. Все зазначене вище, на думку апелянта, свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органу ДФС можливості повного проведення перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів, тоді як ГУ ДФС у Дніпропетровській області вживалися заходи щодо здійснення податкової перевірки боржника. Неподання ліквідаційною комісією (ліквідатором) в процедурі досудової (судової) ліквідації боржника контролюючому органу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки наявності у боржника заборгованості зі сплати податкових платежів, на думку апелянта, порушує право органу ДФС на проведення перевірки боржника як платника податків. Суд першої інстанції мав встановити обставини недотримання боржником передбачених законодавством передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки подання в подальшому до суду додаткових доказів, пов'язаних із здійсненням процедури добровільної ліквідації, законодавством не передбачено. За наведених обставин, апелянт вважає, що судом першої інстанції передчасно визнано ТОВ "Експотранс-Д" банкрутом.

Також, апелянт вбачає підстави вважати, що судом першої інстанції були допущені і процесуальні порушення, а саме:

1) в силу вимог ч. 2 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви про порушення справи про банкрутство додаються, у тому числі, докази сплати судового збору, однак відповідно до оскаржуваної постанови суду в проміжному ліквідаційному балансі зазначено, що грошові кошти відсутні.

2) відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим законом. Але за даними проміжного ліквідаційного балансу майно у боржника відсутнє.

3) відповідно до ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується. Щодо дотримання судом першої інстанції зазначеної правової норми, то, на думку апелянта, лише направлення претензій ліквідатором до фізичної особи-підприємця - боржника не є вичерпним заходом щодо стягнення дебіторської заборгованості.

4) відповідно до частини 3 ст. 111 Цивільного кодексу України під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи. Однак, в порушення зазначеної норми, відповідно до баз даних контролюючого органу, у боржника відкрито п'ять рахунків.

Апелянт звертає увагу і на ті обставини, що відповідно до проміжного ліквідаційного балансу станом на 11.04.2017, як на початок звітного періоду, так і на кінець звітного періоду, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги складає 82 тис. грн., поточна кредиторська заборгованість складає 280 тис. грн. Однак, боржником було подано до контролюючого органу фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016. Відповідно до цього звіту на кінець звітного періоду, тобто станом на 31.12.2016, наявні основні засоби, запаси, дебіторська заборгованість (більше ніж 37 млн. грн. ), зареєстрований пайовий капітал, поточна кредиторська заборгованість. Відтак, вбачається, що на початок 2017 року (баланс на 11.04.2017) всі ці показники активів і пасивів зникли, хоча були на кінець 2016 року (баланс на 31.12.2016). Наведене, як стверджує апелянт, також дає підстави дійти висновку, що судом першої інстанції не досліджено в повному обсязі наявність активів та пасивів, а тому передчасно та з порушенням норм процесуального права прийнято оскаржувану постанову про визнання боржника банкрутом.

Апелянт, зазначаючи про особливості процедури банкрутства за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та про правовий статус ГУ ДФС у Дніпропетровській області як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, а також посилаючись на ті обставини, що ліквідаційна комісія не забезпечила надання документів на перевірку контролюючому органу, вважає, що у нього, у даному випадку, наявне право на апеляційне оскарження постанови господарського суду та право на судовий захист.

26.09.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких апелянт щодо порушеного права контролюючого органу прийняттям оскаржуваної постанови посилається на обставини, які в силу положень Податкового кодексу України є підставою для проведення документальної позапланової перевірки, серед яких - порушення провадження у справі про банкрутство платника податків. В ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.2018 по цій справі зазначено, що виходячи з положень ст. 78 ПКУ копію ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство слід направити до органу державної податкової служби за місцезнаходженням боржника для розгляду питання щодо проведення позапланової перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та вжиття інших заходів, передбачених чинним законодавством; матеріали перевірки направити суду для долучення до справи про банкрутство. Питання щодо проведення перевірки було розглянуто ГУ ДФС у Дніпропетровській області та прийнято відповідний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Проте, у зв'язку з відсутністю посадових осіб перевірка не була проведена. Відповідно, апелянт вважає, що контролюючим органом були вжиті заходи відповідно до вимог чинного законодавства та приписів ухвали суду про порушення справи про банкрутство.

Посилаючись на статтю 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", апелянт зазначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.); припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Отже, після прийняття оскаржуваної постанови відповідно до чинного законодавства у контролюючого органу відсутнє право донараховувати податкові зобов'язання, відтак, не проведення перевірки контролюючим органом до прийняття постанови про визнання боржника банкрутом порушує право контролюючого органу на здійснення контролюючих заходів та можливого донарахування податкових зобов'язань за результатами такої перевірки.

Апелянт зазначає про те, що згідно з пунктом 11.13 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, належним доказом наявності відкритих/закритих рахунків у боржника є довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття. Разом з тим, відповідно до матеріалів справи та додатків до заяви про порушення справи про банкрутство, довідка по розрахункових рахунках боржника в банківських установах - відсутня.

Посилаючись на частину другу ст. 111 ЦКУ, апелянт зазначає, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філії та представництва, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб. Відповідно до акту про результати інвентаризації ТОВ "Експотранс-Д" від 10.04.2017 інвентаризація проведена на підставі Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 № 69. Однак, зазначений наказ втратив чинність 01.01.2015 на підставі наказу Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. Наразі порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879. У розділі ІІ цього Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи. Проте, як стверджує апелянт, в матеріалах справи відсутній будь-який наказ на проведення інвентаризації та створення інвентаризаційної комісії. У спірних відносинах інвентаризація майна боржника була проведена без створення інвентаризаційної комісії, а головою ліквідаційної комісії одноособово, тобто вбачається, що інвентаризація майна боржника проводилась неналежним чином.

Апелянт посилається і на те, що відповідно до пункту 15 розділу ІІ Положення інвентаризаційні описи застосовуються для фіксування наявності, стану та оцінки активів підприємства та тих активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом. В акті інвентаризації фіксуються наявність готівки, грошових документів, бланки документів суворої звітності, фінансових інвестицій, а також повнота відображення грошових коштів на рахунках у банку (реєстраційних рахунках), дебіторської та кредиторської заборгованостей, зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат і доходів майбутніх періодів, забезпечень (резервів), які створюються відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства. Аналізуючи норми Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, апелянт доходить висновку, що документально інвентаризація оформлюється актами та описами, однак, в матеріалах справи міститься лише загальний Акт про результати інвентаризації, що, на думку апелянта, суперечить нормам Положення.

Відповідно до наданого до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" заперечує проти її доводів та вимог.

Щодо доводів апелянта, що ліквідатор ТОВ "Експотранс-Д" не забезпечив надання всіх документів (первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку тощо) до контролюючого органу для перевірки, внаслідок чого було порушено право контролюючого органу на проведення перевірки боржника, ліквідатор зазначає, що підстави для надання платниками податків документів контролюючим органам та порядок призначення і проведення усіх видів перевірок органами ДФС регламентується Податковим кодексом України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Стаття 78 ПКУ визначає вичерпний перелік підстав, за наявності яких здійснюється документальна позапланова перевірка, а також порядок їх проведення. Ліквідатор посилається на ті обставини, що апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що ГУ ДФС у Дніпропетровській області було видано наказ № 4337п від 31.07.2018 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Експотранс-Д", початок якої призначено на 03.08.2018. В наказі зазначено, що перевірку було призначено контролюючим органом у зв'язку з отриманням відомостей (рішень суду) про порушення провадження у справі про визнання ТОВ "Експотранс-Д" банкрутом, з посиланням на п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78 ПКУ. Ліквідатор не заперечує, що порушення провадження у справі про визнання банкрутом платника податків є тією обставиною, за наявності якої в силу приписів Податкового кодексу України (п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78) проводиться документальна позапланова перевірка. Разом з тим, відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПКУ про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Також, згідно з приписами п. 42.2. ст. 42 ПКУ документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Як зазначив апелянт, 03.08.2018 працівником ГУ ДФС у Дніпропетровській області було здійснено виїзд за податковою адресою ТОВ "Експотранс-Д", але за податковою адресою Товариства підприємство та його посадові особи не знаходяться. В той же час, за доводами ліквідатора, Податковим кодексом України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони також надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак ГУ ДФС не надано жодних доказів направлення копії наказу про призначення перевірки за податковою адресою ТОВ "Експотранс-Д" рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а отже, як вважає ліквідатор, право на проведення такої перевірки у ГУ ДФС було відсутнє. Окрім цього ліквідатор вважає, що відсутність посадових (уповноважених) осіб боржника на місці під час здійснення візиту працівника ГУ ДФС жодним чином не означає, що ліквідатор ухилився від надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірки, оскільки ТОВ "Експотранс-Д" перебувало у стані ліквідації і господарська діяльність Товариством не здійснювалась. Відповідно, потреби у постійному перебуванні ліквідатора за податковою адресою боржника не було, і про намір проведення ГУ ДФС позапланової документальної перевірки ліквідатору було невідомо, так як ГУ ДФС після свого візиту не направлено засобами поштового зв'язку за вказаною адресою копії наказу або іншої кореспонденції. Ліквідатор посилається і на те, що підпунктом 1.4.5. пункту 1.4. розділу 1 "Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків", затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 № 22 визначено порядок організації роботи у разі відсутності платника податків за місцезнаходженням, який ГУ ДФС не було дотримано. Відтак, як вважає ліквідатор, посилання ГУ ДФС на те, що було порушено право контролюючого органу на проведення перевірки боржника, є безпідставним, оскільки заходи щодо вручення підприємству копії наказу про проведення перевірки працівниками ГУ ДФС проведено формально і не в повному обсязі.

Щодо порушення права контролюючого органу на проведення перевірки платника податків ліквідатор посилається і на ті обставини, що рішення про припинення ТОВ "Експотранс-Д" прийняте учасниками Товариства 09.02.2017; строк для пред'явлення кредиторами грошових вимог встановлено два місяці. Відповідно до "Порядку обліку платників податків і зборів", затвердженого наказом Мінфіну від 09.12.2011 № 1588, дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи отримують від державних реєстраторів у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами Центрального контролюючого органу. Отже, відомості про припинення ТОВ "Експотранс-Д" було отримано контролюючим органом вже наступного дня - 10.02.2017. Також, означеним Порядком передбачено, що при проведенні заходів податкового контролю, пов'язаних з ліквідацію або реорганізацією платника податків, контролюючі органи організовують та планують їх таким чином, щоб вимоги щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють контролюючі органи, були сформовані і отримані особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків, не пізніше строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог. Але, як стверджує ліквідатор, жодних заходів щодо призначення та проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Експотранс-Д" ще в 2017 році контролюючим органом здійснено не було. Ліквідатор ставить під сумнів посилання апелянта, що проведення позапланової перевірки і можливе донарахування податків та зборів є економічними інтересами держави і дасть можливість наповнити Державний бюджет України, так як джерела погашення донарахованих сум у боржника відсутні.

Щодо наданої до суду податковим органом інформації про наявність у ТОВ "Експотранс-Д" п'яти відкритих рахунків у фінансових установах ліквідатор зазначає, що рахунки, на які посилається апелянт, у Дніпропетровській дирекції ПАТ "БАНК КАМБІО" (три рахунки), В ДФ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (один рахунок) боржником закрито, про що до суду надано відповідні докази. Рахунок в АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" залишено для проведення процедури припинення, що свідчить про дотримання вимог законодавства щодо наявності одного банківського рахунку у процедурі припинення юридичної особи - ТОВ "Експотранс-Д".

Щодо заходів по стягненню дебіторської заборгованості ліквідатор не погоджується з доводами апелянта про те, що лише направлення претензій до боржника не є вичерпним заходом щодо стягнення такої заборгованості. В противагу зазначеним доводам апелянта ліквідатор посилається на ті обставини, що на виконання приписів ч. 4 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідатором було вжито заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, а саме направлено відповідні претензії. Від боржника отримано листа, відповідно до якого він зобов'язується розрахуватися з ТОВ "Експотранс-Д". До суду з позовною заявою ліквідатор не звертався у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.

Окрім наведеного вище, ліквідатор посилається на те, що апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення з пропуском строку для подання апеляційної скарги та не вбачає підстав для його поновлення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.09.2018, постановленою колегією суддів у складі головуючого судді Вечірка І.О., суддів Березкіної О.В., Чус О.В., поновлено Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 у справі №904/2745/18; розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 27.09.2018.

У судовому засіданні 27.09.2018 оголошено перерву у судове засідання на 11.10.2018.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційний перегляд постанови господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 у справі №904/2745/18 не закінчив прийняттям за результатами апеляційного перегляду судового рішення.

03.10.2018 розпочав роботу Центральний апеляційний господарський суд.

Справа № 904/2745/18 за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 передана з Дніпропетровського апеляційного господарського суду до Центрального апеляційного господарського суду та ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.10.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Пархоменко Н.В., Чередка А.Є., прийнята до провадження означеним складом суду; розгляд скарги призначено у судове засідання на 19.11.2018.

У судовому засіданні 19.11.2018 оголошено перерву у судове засідання на 05.12.2018.

У судовому засіданні 05.12.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д", з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню в силу наступного.

Провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Експотранс-Д" здійснюється в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ст. 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 1 Закону про банкрутство передбачено, що банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Згідно ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 1 ст. 105 ЦК України врегульовано, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

З метою забезпечення виконання вимог ст. 105 ЦК України, на офіційному веб-сайті відповідного органу державної влади оприлюднюються відомості про: рішення про припинення юридичної особи, відомостей про комісію з припинення (ліквідатора, ліквідаційну комісію тощо) та про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 105 ЦК України, строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

При цьому, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб (ч. 4 ст.111 ЦК України).

Частиною 7 ст. 111 ЦК України передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, згідно з ч. 10 ст. 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Отже, з огляду на наведене вище, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідно до цієї статті є подання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми саме на момент звернення боржника із відповідною заявою до господарського суду.

Як вбачається з доданих до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Експотранс-Д" доказів, учасниками ТОВ "Експотранс-Д" прийнято рішення про припинення ТОВ "Експотранс-Д" шляхом його ліквідації у добровільному порядку відповідно до чинного законодавства України у зв'язку зі складним становищем на відповідному ринку товарів та послуг, незадовільним станом надходження фінансових потоків від здійснення господарських операцій, недостатністю обігових коштів тощо та призначено головою ліквідаційної комісії Товариства Білецьку Т.В. (Протокол № 01/11-16 позачергових Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" від 09.02.2017).

До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 10.02.2017 внесено відомості (запис) про перебування юридичної особи - ТОВ "Експотранс-Д" в стані припинення, за рішенням засновників, а також відомості про строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для задоволення кредиторами своїх вимог - 10.04.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, складеним станом на 28.12.2017.

Рішеннями Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" від 18.12.2017, оформленими протоколом № 01/11-17 від зазначеної дати припинено повноваження ліквідатора Товариства Білецької Т.В.; ліквідатором Товариства призначено Падалку Ю.П.

До реєстру вимог кредиторів Товариства включено одну особу: фізичну особу-підприємця Панасенко І.С.

Проміжний ліквідаційний баланс складено станом на 11.04.2017 та затверджено рішенням позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Експотранс-Д" від 14.04.2017, оформленим Протоколом № 01/04-17 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ "Експотранс-Д" від наведеної дати.

Відповідно до Проміжного ліквідаційного балансу поточна кредиторська заборгованість становить 280 тис. грн.; дебіторська заборгованість - 82 тис. грн.; основні засоби, нематеріальні активи - відсутні; грошові кошти - відсутні.

Водночас, надавши оцінку поданим заявником документам, колегія суддів вважає, що ліквідатором не дотримано вимог цивільного законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також не подано на момент порушення провадження у цій справі належних доказів здійснення досудової процедури ліквідації боржника.

Так, матеріалами справи не підтверджується подання ліквідатором ТОВ "Експотранс-Д" до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів.

Також, до заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ "Експотранс-Д" заявником не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Наведене свідчить про недотримання ліквідатором приписів частини сьомої ст. 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника, у зв'язку з чим органи державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування були позбавлені можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та, відповідно, можливості заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Із Звіту ТОВ "Експотранс-Д" про фінансові результати за 2016 рік вбачається, що за звітний період чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 1 176, 5 тис. грн.; інші операційні доходи - 429 тис. грн.

Відповідно до Балансу ТОВ "Експотранс-Д" на 31.12.2016 по балансу обліковувались на кінець звітного періоду необоротні активи - основні засоби; оборотні активи - запаси, у тому числі готова продукція, дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом, інша поточна дебіторська заборгованість, гроші та їх еквіваленти.

Разом з тим, відповідно до Балансу (Звіту про фінансовий стан) ТОВ "Експотранс-Д" на 11.04.2017 необоротні активи у Товариства відсутні; відсутні і оборотні активи, які обліковувались за станом на 31.12.2016 у тому ж обсязі. Відповідно до цього Балансу дебіторська заборговність ТОВ "Експотранс-Д" становить 82 тис. грн.

При цьому матеріалами справи не підтверджується вчинення ліквідатором ТОВ "Експотранс-Д" заходів щодо встановлення контрагентів боржника, з якими банкрут мав господарські відносини та здійснював господарські операції, та що призвело до зміни даних балансового обліку, що свідчить про невжиття всіх заходів щодо виявлення дебіторської заборгованості.

Ліквідатором проведено інвентаризацію майна боржника, що підтверджується актом про результати інвентаризації Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" від 10.04.2017 і складено проміжний ліквідаційний баланс.

За результатами інвентаризації встановлено наступне: відсутність основних фондів; відсутність нематеріальних активів; відсутність товарно-матеріальних цінностей; відсутність цінних паперів та інших грошових документів; відсутність грошових коштів; наявність кредиторської заборгованості у розмірі 280043,40 грн. та дебіторської заборгованості у сумі 81 699,94грн.

Вказаний інвентаризаційний акт складений відповідно до "Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків", затвердженої наказом Міністерства фінансів України №69 від 11.08.1994.

Апеляційний господарський суд зазначає, що Інструкція №69 втратила чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначено "Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань", затвердженим наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 (далі - Положення №879).

У розділі ІІ Положення №879 зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 розділу І Положення №879 інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" доказів проведення інвентаризації майна боржника у відповідності до Положення №879 господарському суду не надав.

Положеннями частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

В ході проведення інвентаризаційних заходів ліквідатором Білецькою Т.В. було виявлено у підприємства-боржника дебіторську заборгованість в розмірі 81699,94грн.

У відповідь на претензію ліквідатора №1/03 від 28.03.2017 фізична особа-підприємець ОСОБА_8 визнав наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" у розмірі 81699,94грн., однак через скрутне матеріальне становище зобов'язався її погасити у жовтні-листопаді 2017 року.

16.02.2018 ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" повторно звернувся з претензією до ОСОБА_8, у якій навів вимогу сплатити залишкову суму заборгованості за Договором № 0707-14 від 07.07.2014 у сумі 81 699, 94 грн.

Доказів вчинення ліквідатором інших заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідовується, матеріали справи не містять. Відсутність коштів для сплати судового збору за звернення з позовом до суду не є обґрунтованою підставою відмови від здійснення ліквідатором своїх повноважень щодо виявлення та повернення активів боржника.

Апеляційний господарський суд зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки, вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо встановити наявність чи відсутність активів боржника для задоволення вимог кредиторів, проте боржником не було доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, що ліквідується власником, майна підприємства не вистачало для задоволення вимог кредиторів, оскільки відсутні документи на підтвердження здійснення повної досудової процедури ліквідації.

Оскільки матеріали справи не містять доказів проведення інвентаризації всього майна товариства, вжиття ліквідатором всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості, апеляційний господарський суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про недостатність активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" для задоволення вимог кредиторів на момент подачі заяви про порушення справи про банкрутство.

Частиною 3 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Апелянт посилається на ті обставини, що згідно інформації, наданої податковим органом до суду, ТОВ "Експотранс-Д" має п'ять відкритих поточних рахунків у фінансових установах.

Проте, Ліквідатором ТОВ "Експотранс-Д" надано докази закриття трьох рахунків, із перелічених апелянтом, що були відкриті в Дніпропетровській дирекції ПАТ "Банк КАМБІО", та одного рахунку, із перелічених апелянтом, відкритого в ДФ АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК", що спростовує відповідні доводи апелянта.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, апеляційний господарський суд доходить висновку, що головою ліквідаційної комісії не було дотримано приписів чинного законодавства щодо добровільної ліквідації боржника, що є підставою для задоволення апеляційної скарги у справі, скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.

З огляду на наведене вище, колегія суддів відхиляє доводи ліквідатора, наведені в обґрунтування заперечень проти задоволення апеляційної скарги ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування постанови місцевого господарського суду та прийняття нової, про закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 у справі №904/2745/18 задовольнити.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 у справі №904/2745/18 скасувати.

Провадження у справі №904/2745/18 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експотранс-Д" закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.12.2018.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко