Рішення

від 11.12.2018 по справі 904/5038/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2018м. ДніпроСправа № 904/5038/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Клевець К.В., розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область

до Приватного підприємства "МОНТАЖНИК", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 8 812,01 грн.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 17 від 10.01.2018

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "МОНТАЖНИК" про стягнення заборгованості у розмірі 8 812,01 грн. за Договором про надання послуги централізованого постачання холодної води і водовідведення № 632 від 23.12.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході обстеження 12.07.2016 систем водопостачання та водовідведення об'єкту за адресою м. Кривий Ріг, вул. Бородіна, буд. 7, встановлено факт порушення законодавства, а саме: самовільне приєднання Відповідачем до діючих систем централізованого водопостачання після точки балансованого розмежування до (перед) приладу обліку без погодження з Позивачем. Даний факт зафіксовано Актом технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення № 14 ТИ від 12.07.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2018.

Ухвалою від 26.11.2018 відкладено розгляд справи на 11.12.2018.

У судовому засіданні 11.12.2018 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.

Законодавець визначає основоположним процесуальним правом особи, яка бере участь у справі, право бути належно повідомленою про час та місце судового розгляду.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику , за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Поштова кореспонденція надіслана на адресу сторони судового процесу згідно ОСОБА_2 з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, яка повернена підприємством зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", була не отримана адресатом в зв'язку з відмовою від отримання, надісланих на його адресу судових рішень.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачені наслідки неявки в судове засідання учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а також повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника.

Таким чином, у випадках якщо судові рішення були направлені судом на адресу сторони судового процесу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не були вручені адресату, а були повернуті до господарського суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» , то в силу ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України є підстави вважати вказані судові рішення врученими стороні належним чином і, що він був належним чином повідомлений про дату час і місце розгляду справи, оскільки неотримання поштової кореспонденції у цих випадках спричинено недобросовісною поведінкою особи, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 26.11.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2015 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (позивач - виробник) та Приватним підприємством "МОНТАЖНИК" (відповідач, споживач) укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення №632.

Згідно з п.1.1. договору, виробник зобов'язується своєчасно надавати споживачеві - відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором.

Договір укладається на три роки та набирає чинності з 23.12.2015р. у відповідності до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України і діє в частині надання послуг з водопостачання водовідведення до 23.12.2018р., а в частині розрахунків за надані послуги - до повного погашення заборгованості. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією зі сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду (пункти 9.1, 9.2 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору орієнтований обсяг послуг визначається на підставі розрахункової заявки споживача, узгодженої з відділом водозбуту виробника, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2. договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 правил №630.

Споживач зобов'язаний своєчасно в повному обсязі у встановлені договором строки, оплачувати послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення, відповідно до встановлених тарифів. (п.4.2.2. договору).

Споживач зобов'язаний забезпечувати цілісність технічних засобів обліку води та не допускати втручання в їх роботу, стежити за схоронністю технічних засобів обліку води, пломб і з'єднань водо лічильника, запірної арматури, маномента, термометрів і іншого устаткування водомірного вузла (п. 4.2.10 договору).

Споживач несе відповідальність згідно із законодавством і цим договором за недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; втручання у роботу засобів обліку води (п. 5.1. договору).

У відповідності до п. 10.23. договору, відповідальною особою за водопостачання та водовідведення об'єктів, цілісність пломб пристроїв водомірного вузла споживач призначає: ОСОБА_2

Між сторонами складено Акт розмежування балансової належності мереж водопостачання та водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бородіна,7.

08.07.2016 представниками позивача було складено акт контрольного зняття показів вузлу обліку, згідно з яким за адресою вул.. Бородіна, 7 встановлено вузол обліку СВК-1,5-3, тип 1,5, зав. номер 446302, 2005 року випуску, покази вузла обліку на момент обстеження 401. Лічильник встановлено на території споживача в будівлі.(а.с.21).

Як зазначає позивач у позовній заяві, 12.07.2016 його повноважними представниками на об'єкті водоспоживання відповідача за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Бородина, 7, за участю орендаря приміщення, який не представився, було здійснено обстеження мереж водопостачання та водовідведення. За результатами обстеження системи водопостачання було виявлено, що на трубопроводі споживача, після точки балансового розмежування, до приладу обліку, виявлено самовільне, без погодження з КП Кривбасводоканал , підключення штуцер на водопроводі підводі до будівлі (місцезнаходження до лічильник), що є порушенням п. 4.3. Правил. Водопостачання припинено методом перекриття засувки на вводі, засувка в перекритому положенні опломбовано пломбою КП КВК 19578, про що складено Акт технічного обстеження системи водопостачання та водовідведення №14 ТИ від 12.07.2016.

В акті технічного обстеження системи водопостачання та водовідведення №14 ТИ від 12.07.2016, зазначено, що орендар не представився та від підпису відмовився.

Зважаючи на виявлені порушення та керуючись нормами чинного законодавства, позивачем виконано розрахунок витрат води за період з 09.07.2016 по 12.07.2016 на суму 5239,58 грн. та виставлено квитанцію № 36066, яку було направлено на адресу відповідача 17.08.2016.

Згідно з п. 3.2 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються споживачем у грошовій формі протягом 3 банківських днів з дати отримання платіжного доручення, рахунку або квитанції, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виробника. Можливі інші форми оплати наданих послуг, які не суперечать діючому законодавству України.

Відповідач квитанцію № 36066 на суму 5239,58 грн. не оплатив.

01.08.2017 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (позивач - виробник) та Приватним підприємством "МОНТАЖНИК" (відповідач, платник) укладено договір про розстрочення сплати за послуги централізованого водопостачання та водовідведення №110-СТІ.

За умовами п. 1.1. договору №110-СТІ, Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" надає платнику розстрочку сплати заборгованості за послуги централізованого водопостачання (заборгованість) за договором №632 від 23.12.2015 на суму 5247,31 грн. з 01.08.2017 по 10.12.2017.

Платник вносить грошові кошти на розрахунковий рахунок Комунального підприємства "Кривбасводоканал" рівними частинами починаючи з місяця, в якому укладено договір (п. 1.2. договору №110-СТІ).

Згідно з п. 1.3. договору, платник вносить оплату у розмірі та у строки згідно затвердженого графіку:

10.08.2017 - 1049,46 грн.

10.09.2017 - 1049,46 грн.

10.10.2017 - 1049,46 грн.

10.11.2017 - 1049,46 грн.

10.12.2017 - 1049,46 грн.

Заборгованість у розмірі 5247,31 грн. залишилась неоплаченою відповідачем.

Відповідно до п. 3.1. договору №110-СТІ, у разі несвоєчасного внесення плати у термін та в обсязі, визначених п. 1.3. договору, платник сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,1%, яка розраховується за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період , за який нараховується пеня.

Пунктом 3.2. договору №110-СТІ встановлено, що у разі прострочення виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 1.3. договору, платник на вимогу підприємства зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.

У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував та просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 5 247,30 грн., суму пені за порушення строків оплати у розмірі 1479,82 грн., суму 5 % річних у розмірі 785,66 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1299,23 грн., що і є причиною виникнення спору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на підставі наступного.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 № 30 затверджено Правила технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України (зі змінами та доповненнями) (далі - Правила № 30).

Згідно п. 10.4.5. Правил № 30 у разі виявлення самовільного приєднання споживача до системи водопостачання, а також самовільних робіт на водопровідному вводі складається відповідний акт. При цьому плата за воду стягується згідно з вимогами Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України.

За приписами п. 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008р. (далі - Правила № 190) розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку

За змістом п. 4.3. Правил № 190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об'єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Згідно п. 3.2. Правил № 190 водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Відповідно до вимог п. 3.3. Правил № 190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (п. 3.4. Правил № 190).

Дослідивши зміст акту технічного обстеження систем водопостачання та водовідведення № 14 ТИ від 12.07.2016р., а також зміст розрахунків витрат води від 12.07.2016р. судом не було встановлено порушень під час їх складання.

Доказів оплати заборгованості матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 5 247,30 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 1479,82 грн. та 5 % річних - 785,66 грн. за період з 11.11.2017 по 09.06.2018, інфляційні втрати у розмірі 1299,23 грн. за період з серпня 2017 по жовтень 2018.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 3.1. договору №110-СТІ, у разі несвоєчасного внесення плати у термін та в обсязі, визначених п. 1.3. договору, платник сплачує на користь підприємства пеню у розмірі 0,1%, яка розраховується за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня.

Позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1 479,82 грн. за період з 11.11.2017 по 12.07.2018.

Однак, як зазначалось вище, пунктом 1.3 договору встановлено, що платник вносить оплату у розмірі та у строки згідно затвердженого графіку:

10.08.2017 - 1049,46 грн.

10.09.2017 - 1049,46 грн.

10.10.2017 - 1049,46 грн.

10.11.2017 - 1049,46 грн.

10.12.2017 - 1049,46 грн.

Проте розмір пені має бути обрахований з урахуванням вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі викладеного, та з урахуванням початку періоду, встановленого позивачем (з 11.11.2017), пеню необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.11.2017 по 09.02.2018 (91 дн.) та сума пені становить 75,22 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.11.2017 по 12.03.2018 (122 дн.) та сума пені становить 104,37 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.11.2017 по 11.04.2018 (152 дн.) та сума пені становить 133,70 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.11.2017 по 12.05.2018 (183 дн.) та сума пені становить 164,00 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.12.2017 по 11.06.2018 (183 дн.) та сума пені становить 170,04 грн.

Загальна сума пені, що підлягає до стягнення становить 647,33 грн.

В частині стягнення пені у сумі 832,49 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Пунктом 3.2. договору №110-СТІ встановлено, що у разі прострочення виконання зобов'язання, передбаченого пунктом 1.3. договору, платник на вимогу підприємства зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5 відсотків річних від простроченої суми.

5% річних необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.08.2017 по 30.10.2018 та сума річних становить 64,12 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.09.2017 по 30.10.2018 та сума річних становить 59,66 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.10.2017 по 30.10.2018 та сума річних становить 55,35 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.11.2017 по 30.10.2018 та сума річних становить 50,89 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з 11.12.2017 по 30.10.2018 та сума річних становить 46,58 грн.

Загальна сума 5% річних, що підлягає до стягнення становить 276,60 грн.

В частині стягнення 5% річних у сумі 509,06 грн. слід відмовити.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

Інфляційні втрати необхідно рахувати наступним чином:

- на суму 1 049,46 грн. за період з вересня 2017 по жовтень 2018 та сума інфляційних втрат становить 136,23 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з жовтня 2017 по жовтень 2018 та сума інфляційних втрат становить 112,98 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з листопада 2017 по жовтень 2018 та сума інфляційних втрат становить 99,20 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з грудня 2017 по жовтень 2018 та сума інфляційних втрат становить 88,95 грн.;

- на суму 1 049,46 грн. за період з січня 2018 по жовтень 2018 та сума інфляційних втрат становить 77,68 грн.;

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до складають 515,04 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 784,19 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ч.1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості в сумі 5 247,30 грн., пені - 647,33 грн., суми 5% річних - 276,60 грн. та інфляційні втрати - 515,04 грн.

В частині стягнення 5 відсотків річних у сумі 509,06 грн., пені - 832,49 грн., інфляційних втрат - 784,19 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: на відповідача - 1 337,01 грн., на позивача - 424,99 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" до Приватного підприємства "МОНТАЖНИК" про стягнення заборгованість у розмірі 5 247,30 грн., суму пені за порушення строків оплати у розмірі 1479,82 грн., суму 5 % річних у розмірі 785,66 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1299,23 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "МОНТАЖНИК" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бородіна, буд. 7, код ЄДРПОУ 20199765) на користь Комунального підприємства "КРИВБАСВОДОКАНАЛ" (50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6А, код ЄДРПОУ 03341316) заборгованості в сумі 5247,30 грн. (п'ять тисяч двісті сорок сім грн. 30 коп.), пеню у розмірі 647,33 грн. (шістсот сорок сім грн. 33 коп.), суми 5% річних у розмірі 276,60 грн. (двісті сімдесят шість грн. 60 коп.) та інфляційні втрати у розмірі 515,04 грн. (п'ятсот п'ятнадцять грн. 04 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1337,01 грн. (одна тисяча триста тридцять сім грн. 01 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог про стягнення 5 відсотків річних у сумі 509,06 грн., пені - 832,49 грн., інфляційних втрат - 784,19 грн. - відмовити.

Судові витати у сумі 424,99 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.12.2018

Суддя ОСОБА_3