Рішення

від 06.12.2018 по справі 908/2135/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/106/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2018 Справа № 908/2135/18

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-К" (69035, м. Запоріжжя, пр.Соборний (Леніна), буд. 170-Б, прим. 1)

до відповідача публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення грошових коштів

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 16.11.2018, ОСОБА_2, довіреність №6 від 08.10.2012;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №24 від 01.01.2018.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус-К" 18/10/2018 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 69.900,32 грн., які складаються з: 62.000,00 грн. основного боргу, 6.192,35 грн. пені, 529,97 грн. 3% річних та 1.178,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/106/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 19.11.2018.

Розгляд справи №908/2135/18, призначений на 19.11.2018, не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В. (з 14.11.2018 по 23.11.2018) на лікарняному.

Ухвалою суду від 26.11.2018 судове засідання з розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін призначено на 06.12.2018 р.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Фіксування судового процесу за допомогою відеозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось у зв'язку з відсутністю у суду такої технічної можливості.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2018 підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити. Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено неналежне виконання замовником зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг за договором №02/18 від 17.04.2018. Приймаючи до уваги наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач, враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства нарахував та просить стягнути пеню, 3% річних та інфляційні втрати. Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 525, 526, 530, 599, 611, 629, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 180, 181, 193, 230-232 ГК України.

Відповідач проти наявності заборгованості за договором №2/18 від 17.04.2018 не заперечив. У відзиві №1290-юр від 09.11.2018 зазначив про невірне нарахування позивачем інфляційних втрат, надав контррозрахунок, відповідно до якого вважає, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 956,88 грн. Також, враховуючи вкрай критичний фінансовий стан на підприємстві заявив про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами. В обґрунтування тяжкого фінансового становища на підприємстві посилався на висновок судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №282 від 17.05.2018, звіти ПАТ "Запоріжжяобленерго" за перше півріччя 2018 року. Зазначав, що на даний час на підприємстві існує заборгованість по заробітній платі, яка станом на 08.10.2018 складає 272 424 млн. грн.; наявний податковий борг, який становить 500,6 млн. грн.; кредиторська заборгованість за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.09.2018 становить 92,5 млн. грн. З урахуванням викладеного просив в позові відмовити.

Позивач у відповіді на відзив №1311/2 від 13.11.2018 погодився з контррозрахунком відповідача щодо нарахування інфляційних втрат в розмірі 956,88 грн. На підставі зазначеного просив суд задовольнити позов в частині стягнення заборгованості в розмірі 62.000,00 грн., пені в розмірі 6.192,35 грн., 3% річних в розмірі 529,97 грн. та інфляційні втрати в розмірі 956,88 грн. Проти клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців заперечив, пояснюючи, що на момент отримання послуг вже першого етапу (24.04.2018) відповідач чітко знав про його критичний фінансовий стан. Також звертав увагу суду, що на момент подання позову до суду пройшло більше шести місяців після закінчення послуг першого етапу, що в своє чергу свідчить про добровільне надання позивачем відповідачу розстрочення оплати наданих послуг. Зазначав, що розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців може поставити у скрутне фінансове становище позивача. До того ж, позивач має найманих працівників, яким кожного місяця необхідно сплачувати заробітну плату, необхідно сплачувати податки та збори.

Оскільки позивач у відповіді на відзив та окремо письмово не уточнив предмет позову (ціну позову), як то передбачено ст. 170 ГПК України, а саме не зазначив про зменшення ціни позову в частині стягнення інфляційних втрат або відмови в цій частині, суд розглядає вимоги, що викладені в позовній заяві, тобто про стягнення з ПАТ "Запоріжжяобленерго" 69.900,32 грн., які складаються з: 62.000,00 грн. основного боргу, 6.192,35 грн. пені, 529,97 грн. 3% річних та 1.178,00 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 06.12.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус-К" (виконавець, позивач у справі) та публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (замовник, відповідач у справі) 17.04.2018 уклали договір №02/18 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець надає (Код ДК 0121:2015 - 0792100-9) Бухгалтерські та аудиторські послуги - трансформація фінансової звітності, складеної відповідно до Положення (стандартів) бухгалтерського обліку України, у фінансовому звітність до Міжнародних стандартів фінансової звітності за звітний період 2018 року, а замовник приймає надані послуги, згідно з актами приймання-передачі наданих послуг та сплачує за надані послуги.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість послуг за цим договором складає 124.000.00 грн.

Оплата за договором здійснюється за кожний етап виконання наступним чином:

- трансформація за 1 квартал 2018 року у розмірі 31.000,00 грн. - до 30 квітня 2018 року;

- трансформація за півріччя 2018 року у розмірі 31.000,00 грн. - до 31 липня 2018 року;

- трансформація за 9 місяців 2018 року у розмірі 31.000,00грн. - до 31 жовтня 2018 року;

- трансформація за 2018 рік у розмірі 31.000,00 грн. - до 28 лютого 2019 року.

Відповідно до п. 7.1 договору послуга надається в чотири статі: трансформація фінансових звітів за 1 квартал 2018, за півріччя 2018, за 9 місяців 2018 за 2018 рік.

Терміни надання послуг з трансформації звітності за 1 квартал 2018 року наступні: - 18.04.2018 - 25.04.2018.

Терміни надання послуг з трансформації звітності за півріччя 2018 року наступні: - 16.07.2018 - 25.07.2018.

Терміни надання послуг з трансформації звітності за 9 місяців 2018 року наступні: - 16.10.2018 - 25.10.2018.

Терміни надання послуг з трансформації звітності за 2018 рік наступні: - 28.01.2019 -09.02.2019.

Відповідно до п. 7.4. договору якщо замовник з будь-яких причин порушує умови оплати, передбачені у п. 3.2 договору, виконавець може приступити до надання послуг наступного етапу трансформації в обумовлені п. 7.1 строки за умови, якщо заборгованість з оплати за попередній етап трансформації буде погашена протягом 30 календарних днів, наступних за встановленим строком оплати.

У разі якщо заборгованість з оплати за попередній етап трансформації не буде погашена протягом 30 календарних днів, наступних за встановленим строком оплати, виконавець не приступає до надання послуг наступного етапу трансформації у строки, обумовлені п. 7.1 договору. У такому випадку нові строки виконання завдання погоджуються замовником та виконавцем у двосторонньому порядку після погашення заборгованості.

Згідно з п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Станом на 18.10.2018 року виконавець надав послуги з трансформації фінансової звітності за 1 квартал 2018 року, що підтверджується актом надання послуг № 13 від 24.04.2018, послуги з трансформації фінансової звітності за півріччя 2018 року, що підтверджується актом надання послуг № 24 від 23.07.2018.

Акт № 13 від 24.04.2018 та акт № 24 від 23.07.2018 підписані керівником замовника (відповідачем) без зауважень та заперечень, а також містять печатку підприємства. А отже. послуги з трансформації фінансової звітності за 1 квартал 2018 року та півріччя 2018 року прийняті замовником без зауважень.

Внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором на його адресу 05.06.2018 був спрямований лист №0406/02, відповідно до якого позивач просив сплатити виниклу заборгованість до 06 липня 2018.

У зв'язку з відсутність будь-яких відповідей на звернення та оплати наданих послуг у встановлені строки, позивач направив на адресу замовника претензію №030918-2/2 від 03.09.2018 з вимогою сплатити заборгованість до 15.09.2018, а також до цієї дати сплатити пеню та 3% річних.

Претензія отримана відповідачем 04.09.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 27). Між тим, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, борг без оплати.

Доказів виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг в установлені позивачем строки в претензії суду не надано.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №02/18 від 17.04.2018 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 62.000,00 грн. підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих послуги з трансформації звітності за 1 квартал 2018 року та послуг з трансформації фінансової звітності за 1 півріччя 2018 на суму 62.000,00 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 62.000,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення п. 5.3 договору, просив стягнути 6.192,35 грн. пені за період прострочення з 01.05.2018 по 18.10.2018.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що встановлено, що у разі несвоєчасної оплати замовником грошових зобов'язань в терміни, зазначені в п. 3.2 цього договору, більш ніж на 30 календарних днів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період затримки оплати, від вартості грошових зобов'язань (несвоєчасно сплаченої заборгованості) за кожен день прострочення платежу.

Наданий позивачем розрахунок суми пені є невірним, через наявність математичних помилок, а саме позивачем не вірно визначена кількість прострочених днів. Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума пені за вказаний позивачем період прострочення складає 7.440,85 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство").

Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 6.192,35 грн. підлягають задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 529,97 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1178,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними невірно, через допущені математичні помилки такі саме, як і при нарахуванні пені. Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума 3% річних за вказаний позивачем період прострочення складає 636,99 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство").

Оскільки заявлена до стягнення сума 3% річних є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в розмірі 529,97 грн. підлягають задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд також визнав виконаним невірно.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період прострочення складає 956,88 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Позовні вимоги в цій частині задовольняються судом, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 221,12 грн. інфляційних втрат суд відмовляє, оскільки заявлені безпідставно.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів виконання зобов'язань у визначений умовами договору строк, відповідач суду не надав. Будь-яких доказів про неналежне виконання позивачем зобов'язань за договором №02/18 від 17.04.2018 та відсутність у відповідача правових підстав для оплати наданих послуг також суду не надано.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розглянувши клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про прострочення виконання судового рішення на 12 місяців, проаналізувавши матеріали та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Положенням ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому оцінка доказів, що підтверджують зазначені обставини повинна бути здійснена судом за правилами ст. 86 ГПК України.

Проаналізувавши доводи відповідача викладені у відзиві щодо розстрочення виконання судового рішення по справі та надані в обґрунтування вказаного клопотання докази, з'ясувавши правову позицію позивача щодо вказаного клопотання (заперечив повністю), а також враховуючи ненадання належних доказів критичного (скрутного) фінансового становища станом на момент прийняття рішення, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у нього виняткового випадку, тобто, обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як підстави для розстрочення виконання судового рішення по цій справі.

При цьому, судом враховано, що позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. А тому, довготривале невиконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманих послуг за договором може мати негативний вплив на діяльність підприємства позивача.

До того ж, кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Разом з тим, відповідач не обґрунтував, яким чином він планує здійснювати щомісячні платежі у випадку розстрочення суми боргу за судовим рішенням у даній справі рівними частинами на 12 місяців, з огляду на те, що його рахунки арештовані та, як вказує сам відповідач, він не може впливати, ані на перерахування коштів та їх обсяг, ані на встановлення алгоритму, що фактично залежить від прийнятих рішень НКРЕКП.

З підстав викладених вище, суд не вбачає підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених вимог. А саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1.756,43 грн. (69.679,20 грн. (задоволено) : 69.900,32 грн. (заявлено до стягнення) х 1762,00 грн. (сплачений судовий збір) = 1.756,43 грн. Решта судових витрат залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 11, 526, 530, 611, 625, 629, 901 ЦК України, ст. ст. 193, 230-232 ГК України, ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-К" до публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 69900,32 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус-К" (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), буд. 170-Б, прим. 1, ідентифікаційний код 37648392) 62000,00 грн. (шістдесят дві тисячі грн. 00 коп.) основного боргу, 6192,35 грн. (шість тисяч сто дев'яносто дві грн. 35 коп.) пені, 529,97 грн. (п'ятсот двадцять дев'ять грн. 97 коп.) 3% річних, 956,88 грн. (дев'ятсот п'ятдесят шість грн. 88 коп.) інфляційних втрат, 1756,43 грн. (одну тисячу сімсот пятдесят шість грн. 43 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 221,12 грн. інфляційних втрат відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова