Рішення

від 10.12.2018 по справі 908/1950/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/90/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2018 Справа № 908/1950/18

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни при секретарі Рикун А.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул.Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69009, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Ушакова, буд. 251)

до відповідача відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпрохолд" (69032, м.Запоріжжя, вул. Незалежної України (Сорок років Рад. України), буд. 40)

про стягнення коштів

Представники сторін:

від позивача: Нікітін А.В., довіреність №163/20-19 від 13.11.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" 27.09.2018 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпрохолд" про стягнення заборгованості у розмірі 1687,47 грн.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704273 від 01.11.2007, внаслідок чого заборгованість за надані послуги з жовтня 2017 по квітень 2018 року склала 1510,34 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2018 позовну заяву передано на розгляд судді Федоровій О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі номер провадження 28/90/18, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Судове засідання призначено на 22.10.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.10.2018 ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, підготовче засідання призначено на 19.11.2018.

Судове засідання 19.11.2018 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Федорової О.В на лікарняному з 14.11.2018 по 23.11.2018. Наступне судове засідання призначено на 27.11.2018 о 12-30 год., про що сторін повідомлено під розписку та телефонограмою №6/02-17 від 19.11.2018.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.11.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 10.12.0018.

В судове засідання 10.12.2018 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. В попередньому судовому засіданні (22.10.2018) від відповідача був присутній його представник, який зазначив, що договір №704273 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2007 припинив свою дію, однак станом на день розгляду справи судом, жодних доказів в підтвердження зазначених обставин не надав.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (69032, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Рад. України, буд. 40), відповідних ухвал суду.

В судовому засіданні 10.12.2018 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.12.2018 суд визнав наявні документи достатніми для об'єктивного та всебічного розгляду спору, внаслідок чого, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення та надісланий на адреси сторін.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2007 між ВАТ "Компанія "Дніпрохолд" (надалі - споживач, відповідач) та концерном "Міські теплові мережі" (надалі - теплопостачальна організація, позивач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704273 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; інші технологічні потреби.

Облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (п. 5.1 договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 договору).

Згідно з п. 6.3 договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.6 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Фундаментальна, 3, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ); акт звіряння розрахунків (за вимогою споживача).

Згідно з п. 6.6.1 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дня, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів).

В разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набуває чинності з 01 листопада 2007 року і діє до 31 жовтня 2008 року.

Договір припиняє свою дію у випадках: взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття відповідного рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін (п. 10.2 договору).

Договір вважається продовженим на кожний наступний рік від дати, вказаної у п. 10.1, якщо не відбулася ні одна із обставин, вказаних у п. 10.2 (п. 10.4 договору).

Доказів припинення договору сторонами, зокрема відповідачем, суду не надано, отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом. Посилання відповідача в цій частині спростовуються судом.

Відповідно до п. 4 додатку №1 до договору при відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень.

Додатком №1а до договору теплова енергія постачається за адресою: вул. Л. Чайкіної, 59.

Відповідно до договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі ВАТ "Запоріжвогнетрив" №718 від 25.05.2001 нежитлове приміщення в жилому будинку, розташованому за адресою: м. Запоріжжя, вул. Л. Чайкіної, 59, загальною площею 137,92 кв. м., передано в оренду саме ВАТ "Компанія "Дніпрохолд".

На виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704273 від 01.11.2007 позивач у період опалювального сезону 2017-2018 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1510,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2017 по квітень 2018 (а. с. 29-35) та рахунками за спожиту теплову енергію (а. с. 36-44).

Відповідачем отримані акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за період з жовтня 2017 по квітень 2018, про що свідчать реєстри на відправку рекомендованих листів (а. с. 45-50).

Акти приймання-передачі теплової енергії з боку відповідача не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано, а отже такі акти відповідно до п. 6.6.2 договору погоджені та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

В обґрунтування наявної заборгованості представником позивача зазначено, що дійсно актом обстеження системи теплопостачання від 08.11.2017 членами комісії позивача встановлено, що система опалення за адресою: вул. Л. Чайкіної, 59 за договором №704273 відособлена та не підключена до домової. Стояки і трубопроводи зворотного теплопостачання ізольовані, закрити гіпсокартоном, плиткою. Гаряче централізоване водопостачання відсутнє.

Однак, оскільки приміщення відповідача знаходиться у жилому будинку і система опалення приміщення відповідача є невід'ємною складовою централізованої системи теплопостачання будинку, та стояки і трубопроводи зворотного теплопостачання знаходяться безпосередньо в приміщенні відповідача, тому нарахування вартості відпущеної теплової енергії (транзит) позивачем здійснено з урахуванням акту обстеження системи теплопостачання від 08.11.2017 і складає 1510,34 грн.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1510,34 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704273 від 01.11.2007 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати отриманої теплової енергії в гарячій воді на загальну суму 1510,34 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №704273 від 01.11.2007 у розмірі 1510,34 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору, зокрема, п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми пені у розмірі 147,69 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 147,69 грн. судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути суму 3% річних у розмірі 13,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 16,36 грн. за період з січня 2018 по квітень 2018.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13,08 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розрахунку заявлених до стягнення сум інфляційних втрат, суд зазначає, що даний розрахунок позивачем здійснено не вірно, оскільки не вірно визначено індекс інфляції позивачем.

У зв'язку з цим суд здійснив перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат наступним чином:

- сума боргу за січень 2018 відповідно до рахунку за спожиту теплову енергію становить 343,13 грн., період нарахування - з березня 2018 по серпень 2018, індекс інфляції - 101,1954384. Враховуючи зазначене сума боргу з урахуванням інфляції становить 347,23 грн., а інфляційне збільшення суми боргу становить 4,10 грн. (347,23 - 343,13 = 4,10);

- сума боргу за лютий 2018 відповідно до рахунку за спожиту теплову енергію становить 298,19 грн., період нарахування - з квітня 2018 по серпень 2018, індекс інфляції - 100,0944. Враховуючи зазначене сума боргу з урахуванням інфляції становить 298,47 грн., а інфляційне збільшення суми боргу становить 0,28 грн. (298,47 - 298,19 = 0,28);

- сума боргу за березень 2018 відповідно до рахунку за спожиту теплову енергію становить 317,22 грн., період нарахування - з травня 2018 по серпень 2018, індекс інфляції - 99,3. Враховуючи зазначене сума боргу з урахуванням інфляції становить 315,00 грн., а інфляційне збільшення суми боргу становить -2,22 грн. (315,00 - 317,22= -2,22);

- сума боргу за квітень 2018 відповідно до рахунку за спожиту теплову енергію становить 61,99 грн., період нарахування - з червня 2018 по серпень 2018, індекс інфляції - 99,3. Враховуючи зазначене сума боргу з урахуванням інфляції становить 61,56 грн., а інфляційне збільшення суми боргу становить -0,43 грн. (61,56 - 61,99= -0,43).

Оскільки за два останні періоди, які заявлені до стягнення позивачем, показник інфляції є меншим за одиницю, суд не враховує їх у розрахунку інфляційних втрат.

Враховуючи викладене, сума інфляційних втрат становить 4,38 грн. (4,10 + 0,28 = 4,38).

В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 11,98 грн. вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Доказів припинення дії договору, належного виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704273 від 01.11.2007 в частині своєчасної оплати за отриману теплову енергію відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до стягнення всього 1687,47 грн., з них задоволено судом 1675,49 грн. Судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог складає 1762,00 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 1675,49 грн./1687,47 грн. х 1762,00 грн. = 1749,49 грн.

Керуючись ст. ст. 46, 74, 80, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 11, 526, 530, 610, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 219, 230, 232 Господарського кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпрохолд" основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 704273 від 01.11.2007 у розмірі 1510,34 грн., 3% річних - 13,08 грн., пені - 147,69 грн., інфляційних втрат - 16,36 грн., усього - 1687,47 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпрохолд" (69032, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України (Сорок років Рад. України), буд. 40, ідентифікаційний код 25220174) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) основний борг у розмірі 1510,34 грн. (одна тисяча п'ятсот десять грн. 34 коп.). Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпрохолд" (69032, місто Запоріжжя, вул. Незалежної України (Сорок років Рад. України), буд. 40, ідентифікаційний код 25220174) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, місто Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458; п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код МФО 313957) 3% річних у розмірі 13,08 грн. (тринадцять грн. 08 коп.), інфляційні втрати у розмірі 4,38 грн. (чотири грн. 38 коп.), пеню у розмірі 147,69 грн. (сто сорок сім грн. 69 коп.) та судовий збір у розмірі 1749,49 грн. (одна тисяча сімсот сорок дев'ять грн. 49 коп.). Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 11,98 грн. (одинадцять грн. 98 коп.) відмовити.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2018 року.

Суддя О.В. Федорова