Рішення

від 12.12.2018 по справі 910/13736/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.12.2018Справа №  910/13736/18 Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Спичак О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ ЦЕНТР" Простягнення  6 693,70 грн.                     Без повідомлення (виклику) учасників справи;                                                                                                                                                                     ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.К.О" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ ЦЕНТР"  про стягнення 6 693,70 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов'язання щодо здійснення оплати за отриманий товар. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подану зазначену позовну заяву. Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами. Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до ч.      1 ст.      250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідно до частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу – для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч.      6 ст.      242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч.      4 ст.      89 Цивільного кодексу України      відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Так, з метою повідомлення відповідача     про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.10.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 26/4, нежиле прим. 34. Зазначене поштове відправлення було повернуто на адресу суду із позначенням співробітника поштового відділення про те, що останнє було повернуто у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання. Згідно з ч.      6 ст.      242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день надходження до поштового відділення поштового відправлення відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в   електронній   формі   не   пізніше  наступного  дня  після  їх виготовлення   і   підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для  доступу  до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує  ведення  Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний  державний  реєстр судових рішень - автоматизована  система  збирання,  зберігання,  захисту,  обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові  рішення,  внесені  до  Реєстру,  є  відкритими для безоплатного  цілодобового  доступу  на   офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.10.2018 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:                       31.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.К.О"(далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ ЦЕНТР" (далі – покупець, відповідач) був укладений договір поставки продукції № 2208 (далі - договір), п. 1.1 якого сторони узгодили, що Постачальник зобов'язаний поставляти продукцію Покупцю згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій Сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо). Як стверджує позивач, 16.09.2017, 23.12.2017 та 29.12.2017 останній поставив відповідачу продукцію на суму 4    631,27 грн., що підтверджується видатковими накладними № ВН-41095, № ВН-65642 та № ВН-67646, копії яких містяться у матеріалах справи. В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 4    631,27 грн. У зв'язку із наявною у відповідача заборгованістю позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з останнього основного боргу в сумі 4    631,27 грн., нарахованої пені у сумі 1    427,18 грн., штраф у розмірі 231,56 грн.,  271,77 грн. інфляційних втрат та 131,92 грн. 3% річних. В свою чергу, відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, обставини, викладені позивачем не спростував, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню з наступних підстав.           Як встановлено господарським судом та зазначалось раніше, 31.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.К.О"(далі – постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ ЦЕНТР" (далі – покупець, відповідач) був укладений договір поставки продукції № 2208 (далі - договір), п. 1.1 якого сторони узгодили, що Постачальник зобов'язаний поставляти продукцію Покупцю згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним Договором. Замовлення передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій Сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).           Відповідно до п. п. 2-4  розділу 1 договору, під терміном Продукція в даному договорі Сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Оболонь» «Пивоварня Зіберта», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ДП ПАТ «Оболонь» «Красилівське», ПАТ «Бершадський комбінат» та ПАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод». Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.           Продукція доставляється централізовано транспортом Постачальника або, за бажанням Покупця, шляхом самовивозу зі складу Постачальника. Місце доставки Продукції узгоджується Сторонами при прийнятті замовлення. Прийняття Покупцем продукції вважається підтвердженням узгодження кількості, ціни та асортименту Продукції. Підтвердженням факту узгодження умов доставки Продукції є підписана Сторонами товарно-транспортна накладна та/або видаткова накладна (далі по тексту - «накладна»). Після підписання Сторонами накладної, претензії щодо кількості та якості (крім прихованих недоліків) Продукції Постачальником не розглядаються.           У випадку наявності передоплати на відвантаження продукції, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту надходження замовлення від Покупця. За домовленістю Сторін, строк доставки продукції може бути змінений в кожному окремому випадку поставки Продукції.           Згідно з п. 3 розділу 3 договору, відвантаження продукції проводиться на підставі попередньої оплати, після зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаженні продукції без попередньої оплати Покупець зобов'язується у термін 21 календарних днів повністю оплатити всю отриману продукцію.           Договір вступає в дію з моменту підписання. Якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін письмово не повідомить про своє бажання розірвати цей Договір або між Сторонами не буде укладений новий Договір, останній вважається кожен раз продовженим на наступний календарний рік і на тих самих умовах. В частині зобов'язання Покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) зворотної тари, цей Договір діє до моменту повного виконання зазначених зобов'язань(п. 6 розділу 1 договору). З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки продукції № 2208  від 31.08.2016, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків. Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки. У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські      зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання            зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. За приписами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як вказувалось вище, сторонами передбачено та закріплено строк оплати за поставлений товар умовами п. 3 розділу 3  договору, а саме: у термін 21 календарних днів з моменту відвантаження. Поставка товару по договору була здійснена позивачем 16.09.2017, 23.12.2017 та 29.12.2017, що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк оплати товару, поставленого позивачем відповідачу настав. Проте, відповідачем свої обов'язки в частині оплати за поставлений товар по договору поставки продукції № 2208 від 31.08.2016 у обсязі та строки, які визначено умовами зазначеного правочину, належним чином виконано не було. Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 4    631,27 грн. Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до п. 1 розділу 5 договору, у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від вартості неоплаченої продукції за кожен календарний день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5 % від вартості невчасно оплаченої продукції. За прострочення оплати за неповернену зворотну тару, яка продана Покупцю на умовах цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової-ставки НБУ (яка діяла в період прострочення) від заставної ціни зворотної тари за кожен календарний день прострочення платежу та штраф у розмірі 5 % від заставної ціни невчасно оплаченої зворотної тари. При надходженні коштів від Покупця в першу чергу погашається пеня та штрафи. Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором поставки продукції № 2208 від 31.08.2016, керуючись п. 1 розділу 5 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1    427,18 грн. та штраф у розмірі 231,56 грн. Щодо зазначеної вимоги, господарський суд зазначає наступне. При дослідженні розрахунку позивача суд встановив, що останнім визначено  не вірно періоди нарахування штрафних санкцій, а саме: період нарахування пені згідно видаткової накладної № ВН-41095 від 16.09.2017 позивачем визначено з 24.09.2017 по 10.10.2018. Враховуючи умови договору щодо розрахунків(21 календарний день з поставки продукції згідно дати видаткової накладної) та дати видаткової накладної(16.09.2017), суд зазначає, що прострочення оплати за поставлений товар позивачем визначено не вірно, зокрема, відповідач повинен був здійснити оплату по 07.10.2017. Враховуючи, що 07.10.2017 є вихідним днем, тому останній день проплати є 09.10.2017. Період нарахування пені згідно видаткової накладної № ВН-65642 від 23.12.2017 позивачем визначено з 01.10.2017 по 10.10.2018. Враховуючи умови договору щодо розрахунків(21 календарний день з поставки продукції згідно дати видаткової накладної) та дати видаткової накладної(23.12.2017), суд зазначає, що прострочення оплати за поставлений товар позивачем визначено не вірно, зокрема, відповідач повинен був здійснити оплату по 13.01.2018. Враховуючи, що 13.01.2018 є вихідним днем, тому останній день проплати є 15.01.2018. Період нарахування пені згідно видаткової накладної № ВН-67646 від 29.12.2017 позивачем визначено з 06.01.2018 по 10.10.2018. Враховуючи умови договору щодо розрахунків(21 календарний день з поставки продукції згідно дати видаткової накладної) та дати видаткової накладної(29.12.2017), суд зазначає, що прострочення оплати за поставлений товар позивачем визначено не вірно, зокрема, відповідач повинен був здійснити оплату по 19.01.2018. Також, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до п. 2.5 ч. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013,  щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. Отже, здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, обмеживши її нарахування шестимісячним строком, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 749,44 грн.   В частині нарахованого штрафу, то суд, здійснивши перерахунок останнього, встановив, що його розмір є нормативно обґрунтованим та арифметично вірним, а тому зазнеачена вимога підлягає повному задоволенню.   Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 131,92 грн. та інфляційні втрати в сумі 271,77 грн. Наразі, судом зазначається, що позивачем, як і при розрахунку пені, визначено невірно період прострочення заборгованості. Господарський суд, здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, в сумі 114,85 грн. та 249,02 грн.  відповідно. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі   1    512,16 грн. Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, - В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОДТОРГ ЦЕНТР"(місцезнаходження: бульвар Т. Шевченка, 26/4,  нежиле приміщення 34, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 39512599) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.К.О"(місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35, код ЄДРПОУ 37317990) 4    631,27 грн. основного боргу, 749,44  грн. пені, 231,56 грн. штрафу, 249,02 грн. інфляційних втрат, 114,85  грн. нарахованих 3% річних  та 1    512,16 грн. судового збору. 3. В іншій частині позову відмовити. 4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 5. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. 6. Згідно з п. п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.         Суддя                                                                                                 Спичак О.М.