Рішення

від 03.12.2018 по справі 915/1019/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2018 року Справа № 915/1019/18

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – сільськогосподарська компанія “Світ – Агро”, 57320, село Червона Долина, Снігурівський район, Миколаївська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро”, 54000, м.Миколаїв, вул.Велика Морська, 143; адреса для листування: 25011, м.Кіровоград, вул.Генерала Родимцева, 89

про: про стягнення 344 556,20 грн.

18.09.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо – сільськогосподарська компанія “Світ – Агро” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 17.09.2018 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” грошових коштів у загальній сумі 344 556,20 грн. з яких: 293 468,56 грн. – попередня оплата за товар, 51 087,64 грн. – пеня.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №МВ-20/18Д від 27.10.2017 в частині взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару визначеному у договорі.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 16 жовтня 2018 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу №915/1019/18 до судового розгляду по суті на 15 листопада 2018 року.

Судове засідання призначене на 15 листопада 2018 року було відкладено на 03 грудня 2018 року.

Позивач в судове засідання 03.12.2018 не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №54001 34812571 (а.с.80).

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 03.12.2018 не забезпечив. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2018 відповідач був повідомлений про час та місце розгляду справи. Вказана ухвала була направлена відповідачеві та повернулись до суду з зазначенням причин невручення. Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача не скористався.

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи, що ухвала Господарського суду Миколаївської області від 15.11.2018 направлена на адресу відповідача яка зазначена в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, який був наданий позивачем до позовної заяви (а.с.25-28), то суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами .

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника відповідача та представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” (далі – постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – сільськогосподарська компанія “Світ – Агро” (далі – покупець) було укладено договір поставки №МВ-20/18Д (далі – Договір), у відповідності до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо – технічного призначення (далі – товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього Договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).

У відповідності до п.2.1 Договору, за даним Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Специфікаціями та/або накладними та/або рахунками – фактури, що є невід'ємною частиною цього Договору. Ціна товару, що постачається за цим Договором, вказується у Специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США (п.2.2 Договору).

Згідно п.2.3 Договору, загальна сума Договору, визначається сукупністю Специфікацій та/або накладних та/або рахунків – фактур, що зазначені в п.2.1 Договору, та які є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку розбіжностей даних у Специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною Договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно – матеріальних цінностей (товару).

Пунктом 2.4 Договору визначено, що всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного Договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний Договір.

Відповідно до п.3.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 100% попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в Специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах до даного Договору.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що відповідно до положень ч.2 ст.524 та ст.533 ЦК України погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за цим Договором курс долара США до гривні, що встановлений на міжбанківській валютній біржі на день підписання даного Договору та/або Специфікації.

У відповідності до п. 3.7 Договору, покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого Договору та якої Специфікації перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, або в разі неправильно вказаного призначення платежу, та/або в разі несвоєчасної оплати товару, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані грошові суми на погашення в першу чергу – штрафних санкцій, пені, відсотків, після цього – суми основного боргу.

Згідно п.4.1 Договору, строк поставки товару визначається у відповідних специфікаціях до цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

27 жовтня 2017 року між позивачем та відповідачем підписана Специфікація №1 до Договору поставки №МВ-20/18Д від 27.10.2017, що є його невід'ємною частиною, згідно якої поставці підлягає:

-           аспіс у кількості 1 800,000 л. за ціною 120,78 грн. без ПДВ на загальну суму

217 404,00 грн. без ПДВ у строк до 09.03.2018;

-          горстар у кількості 20,000 кг за ціною 606,14 грн. без ПДВ на загальну суму

12 122,73 грн. без ПДВ у строк до 09.03.2018;

-          фаст у кількості 120,000 л за ціною 125,25 грн. без ПДВ на загальну суму

15030,40 грн. без ПДВ у строк до 09.03.2018. Загальна сума за вказаною специфікацією складає 293 468,56 грн. (з ПДВ) (п.1 Специфікації №1).

Згідно п.2 Специфікації №1, загальна сума товару за даною Специфікацією становить 293 468,56 грн. (еквівалент у доларах США: 10 934 USD).

У відповідності до п.3 Специфікації №1, покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, що складає 293468,56 грн. (еквівалент у доларах США: 10 934 USD), зазначеної в п.2 даної Специфікації та рахунку (ах) – фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника в строк до 03 листопада 2017 року.

Пунктом 4 та п.4.1 Специфікації №1 визначено, що оплата вартості товару здійснюється покупцем з урахуванням п.3.3 та п.3.4 Договору. Вразі прострочення покупцем строків оплати вказаних в даній Специфікації, постачальник має право вважати це як відмову від отримання товару та, на свій розсуд, змінити умови договору або розірвати договір в односторонньому порядку.

Відповідно до п.5 Специфікації №1, поставка (передача) товару здійснюється в строки, вказані у п.1 даної Специфікації відповідно до Правил ІСС з використанням термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі «ІНКОТЕРМС 2010» на умовах EXW (Франко завод) або за погодженням сторін на умовах DAP (постачання в пункті призначення), за адресою: с.Червона Долина Снігурівський р-н Миколаївська область, 57320. Конкретний строк поставки окремих партій товару може бути визначений письмовою заявкою покупця, яка надається за сім календарних днів до початку відвантаження товару (п.6 Специфікації №1) (а.с.35).

Так, на виконання умов Договору та Специфікації №1, Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробничо – сільськогосподарська компанія “Світ – Агро” сплачено відповідачу 293 468,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1350 від 30.10.2017 (а.с.36).

Таким чином, позивачем була здійснена попередня оплата за товар у розмірі 293 468,56 грн.

Відповідач, незважаючи на виконання позивачем свого обов'язку щодо сплати попередньої оплати, зобов'язання з поставки товару у строк до 09.03.2018 зазначений у Специфікації №1 не здійснив, чим порушив свої зобов'язання за Договором №МВ-20/18Д від 27 жовтня 2017 року.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Частинами 1, 2 ст. 180 ГК України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання зі здійснення попередньої оплати за товар за ціною, визначеною у Специфікації, однак відповідач обумовлений договором товар не поставив.

Згідно з частиною другою статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Позивач 11.04.2018 направив на адресу відповідача претензію №19 від 11.04.2018, відповідно до якої просив відповідача сплатити 293 468,56 грн., які були перераховані відповідачу за непоставлений товар по Договору. Вказану претензію просив розглянути у місячний строк з дня її одержання (а.с.37,38)

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до абз. п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Претензія №19 від 11.04.2018 була направлена відповідачу 11.04.2018, про що свідчить фіскальний чек та опис вкладення (а.с.39,40).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обов'язок відповідача щодо повернення оплачених коштів по Договору настав 18.05.2018 (11.04.2018 + 7 днів (поштовий перебіг) + 30 днів), однак у встановлений строк грошові кошти не повернуті, отже зобов'язання є простроченим.

Згідно зі ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем будь – яких доказів того, що він належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару та повернення коштів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позовні вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 293 468,56 грн. є обґрунтованими відповідно до вимог Закону і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.2.1 Договору, постачальник за прострочення поставки товару більш ніж на 10 днів, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми непоставленого товару за кожний день прострочення, якщо таке порушення не є наслідок впливу незалежного від постачальника обставин.

Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 51087,64 грн. за період з 10.03.2018 по 10.09.2018.

Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» та з урахуванням вірного визначення періоду виникнення прострочення, а саме за період з 20.03.2018 (10.03.2018 + 10 днів (п.7.2.1)) по 10.09.2018, розмір пені який підлягає задоволенню становить 48 353,97 грн.

В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 733,67 грн. (51 087,64 грн. – 48 353,97 грн.) слід відмовити.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

          Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

          Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання щодо повернення позивачеві сплачених коштів, відповідач, у порушення приписів ст.73,74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у сумі 5 116,66 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 195, 196, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Імперія – Агро” (вул.Велика Морьска, буд.143, м.Миколаїв, 54000, адреса для листування: 25011, м. Кіровоград, вул.Генерала Родимцева, 89, код ЄДРПОУ 35472893) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – сільськогосподарська компанія “Світ – Агро” (57320, село Червона Долина, Снігурівський район, Миколаївська область, код ЄДРПОУ 32199393) 293 468,56 грн. – попередньої оплати за товар, 48 353,97 грн. – пені та 5 116,66 грн. – судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 12.12.2018.

Суддя Н.О. Семенчук