Рішення

від 12.12.2018 по справі 917/1374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2018 Справа № 917/1374/18

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022 (адреса для листування: пр-т Свободи, 8, м. Кременчук, 39601)

до відповідача ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" вул. Молодіжна, 21, м. Кременчук, Полтавська область,39600

про стягнення 9987,64 грн. заборгованості

Суддя О.М. Тимощенко

ОСОБА_2 Стельмах

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Обставини справи: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" 9987,64 грн. вартості спожитої без договору теплової енергії.

05.11.2018 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" про стягнення 9987,64 грн. вартості спожитої без договору теплової енергії.

Суд ухвалою від 06.11.2018 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1374/18 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 247 ГПК України суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження у зв'язку з її малозначністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.11.2018 року була надіслана відповідачу 06.11.2018 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуте до суду 19.11.2018 року з відміткою у довідці відділення поштового зв'язку від 14.11.2018 року про невручення даного поштового відправлення у зв'язку з - "закінченням встановленого строку зберігання" .

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 06.11.2018 року є 14.11.2018 року.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд, встановив:

Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (позивач) постачається теплова енергія в приміщення з централізованим опаленням за адресою м. Кременчук, вул. Молодіжна, 21.

Згідно договору позички нежитлового приміщення, будівлі, даху, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Кременчука №708 від 27.09.2016 року користувачем нежитлового приміщення площею 62,0 м2 за адресою: м. Кременчук, вул. Молодіжна, 21, є - ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" (відповідач) (арк. с. 17-19).

Відповідно до п. 3.5. договору позички відповідач був зобов'язаний укласти з позивачем договір на постачання теплової енергії в гарячій воді до нежитлового приміщення.

Як вказує позивач, для укладення договору про постачання теплової енергії в гарячій воді, на адресу відповідача неодноразово направлялися проекти даного договору, що підтверджується супровідними листами за вих. №13-13-07-2/177 від 13.02.2017 року, №13-13-07-2/1304 від 18.12.2017 року та доказами їх направлення відповідачу (арк. с. 28-31). Однак договір постачання теплової енергії в гарячій воді так і не був укладений.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18 липня 2018 року представниками позивача (начальником інспекції філії ОСОБА_3, начальником ВРТЕ Кременчуцької філії ОСОБА_4 та інспектором Маріко Т.А.) в присутності представника відповідача (голови спілки ОСОБА_5І.) при обстеженні приміщення відповідача за адресою: м. Кременчук, вул. Молодіжна, 21 було виявлено бездоговірне користування тепловою енергією.

Про виявлене порушення вищевказаними представниками позивача в присутності представника відповідача було складено ОСОБА_2 про порушення "Правил користування тепловою енергією" за № 00000765 від 18.07.2018 року (арк. с. 9). Як вбачається з даного акту представник відповідача відмовився від його підписання.

На виконання вимог "Правил користування тепловою енергією" позивачем за актом про порушення № 00000765 від 18.07.2018 року були проведені відповідні нарахування вартості спожитої без договору теплової енергії на суму 9 987,64 грн. (за період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року), які підлягають обов'язковій оплаті відповідачем (арк. с. 10-11).

07.08.2018 року позивачем на адресу відповідача супровідним листом від 03.08.2018 року за вих. №13-13-07-1/894 було направлено акт про порушення "Правил користування тепловою енергією" за № 00000765 від 18.07.2018 року, розрахунок теплової енергії та рахунок №2125 від 18.07.2018 року (арк. с. 12-16), який до теперішнього часу відповідачем не сплачено.

У зв'язку з несплатою відповідачем вартості необлікованої електроенергії в сумі 9987,64 грн. позивач звернулося до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

На спірні правовідносини поширюються положення Закону України "Про теплопостачання", Правил користування тепловою енергією (ПКТЕ).

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил споживач теплової енергії фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Як встановлено судом вище ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" не укладала договір купівлі-продажу теплової енергії з Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго", проте теплова енергія подавалась до спірного приміщення, що підтверджується актом про порушення "Правил користування тепловою енергією" за № 00000765 від 18.07.2018 року (арк. с. 9).

З аналізу положень Правил, зокрема пункту 44, вбачається, що термін "споживач" застосовується в значно ширшому значенні, оскільки він також розповсюджується і на осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання.

Частиною 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому, відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання обставинами справи не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач зобов'язаний оплатити за надану теплову енергію.

Викладене вище відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 року у справі №922/2186/17

За період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року відповідач спожив теплової енергії без договору на загальну суму 9 987,64 грн. (розрахунок арк. с. 10-11).

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи) і підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука " Інтер" (вул. Молодіжна, 21, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 25868640) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 00131819, п/р 26032307013167 в філії - Полтавське облуправління АТ "Ощадбанк", МФО 331467) 9 987,64 грн. вартості спожитої без договору теплової енергії.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 воїнів - інтернаціоналістів Автозаводського району м. Кременчука "Інтер" (вул. Молодіжна, 21, м. Кременчук, Полтавська область,39600, ідентифікаційний код 25868640) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, буд. 5, м. Полтава, 36022, ідентифікаційний код 25717118, р/р 26003572077001 в АТ "Таскомбанк", МФО 339500) 1762,00 грн. судового збору.

Видати накази з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення підписано 12.12.2018 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М. Тимощенко