Рішення

від 11.12.2018 по справі 925/1181/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11 грудня 2018 року           Справа № 925/1181/18                              

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача – представник не з'явився,

від відповідача – представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ттрейд”, м. Київ

до           товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна”,

м. Черкаси

про           стягнення 165 317 грн. 54 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “Ттрейд” до товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна” про стягнення 165 317 грн. 54 коп. боргу, а саме: 136 866 грн. 23 коп. основний борг, 24 772 грн. 79 коп. пеня, 1 642 грн. 40 коп. інфляційні втрати та 2 036 грн. 12 коп. 3% річних, з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання будівельно-монтажних робіт №ГП 040013/2017 від 02 квітня 2017 року.

          Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12 листопада 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 20 хв. 11 грудня 2018 року.

Викликані в судове засідання представники сторін не з'явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідач про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

          Згідно положень ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду відзив на позов, а також необхідні докази, що обґрунтовують заперечення по суті позовних вимог та оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 02 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Ттрейд” (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна” (замовник) було укладено договір на виконання будівельно-монтажних робіт №ГП 040013/2017.

Згідно ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 1.1. вищевказаного договору замовник зобов'язався доручити та прийняти об'єкт і оплатити виконані обсяги робоіт, а підрядник – на свій ризик, своїми силами, з власних матеріалів в установлений договором строк, виконати роботи на об'єктів замовника – “Будівництво заводу для насіннєвих культур”, розташований за адресою: вул. Симоненка, 42, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області,

Перелік виконуваних робіт та матеріалів, їх склад і ціна узгоджені в Додатках №№1-3 до цього договору, які є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно п.4.1. договору ціна робіт та постачання матеріалів, що є предметом даного договору на момент його укладення вказані у Додатку №1, Додатку №2 та Додатку №3, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.1.1. договору загальна вартість договору визначається сумою Додатку №1, Додатку №2 та Додатку №3.

Пунктом 4.4. договору встановлено, що загальна вартість договору визначається сумою вартості робіт та матеріалів, поставлених та виконаних підрядником протягом строку дії договору.

Згідно п.5.1. договору розрахунки за виконані роботи по договору здійснюються в безготівковому порядку з використанням платіжних доручень у національній валюті України.

Шляхом підписання Специфікації №1 (Додаток №1 до договору №ГП 040013/2017 від 02 квітня 2017 року) сторони договору погодили вартість товару.

Шляхом підписання Специфікації №2 “Монтажні роботи” (Додаток №2 до договору №ГП 040013/2017 від 02 квітня 2017 року) сторони договору погодили вартість робіт та строки проведення розрахунків.

Шляхом підписання Специфікації №3 (Додаток №3 до договору №ГП 0040013/2017 від 02 квітня 2017 року) сторони договору погодили вартість матеріалів.

На виконання взятих на себе зобов'язань позивачем здійснено поставку товару на загальну суму 3 240 422 грн. 11 коп. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується копіями видаткових накладних.

Відповідно до п.9.1. договору підрядник передає замовникові виконані роботи згідно акту здачі-приймання виконаних підрядних робіт (предмета підряду).

Позивачем по договору виконано роботи та використано матеріали про що між сторонами складено: акт №2 виконаних робіт за грудень 2017 року на суму 95 454 грн. 20 коп. (з ПДВ); акт №2 виконаних робіт за квітень 2018 року на суму 940 322 грн. 90 коп. (з ПДВ). Всього виконано робіт та використано матеріалів згідно зазначених актів на суму 1 035 777 грн. 10 коп. (з ПДВ).

Таким чином, товариством з обмеженою відповідальністю “Ттрейд” всього по договору на виконання будівельно-монтажних робіт №ГП 040013/2017 від 02 квітня 2017 року поставлено товару, виконано роботи та використано матеріалів на загальну суму 4 276 199 грн. 21 коп. (з ПДВ).

Водночас, обов'язок щодо оплати здійснених позивачем підрядних робіт, поставленого товару, станом на день звернення до суду з відповідним позовом відповідач виконав частково на суму 4 139 332 грн. 98 коп., в зв'язку з чим позивач просив стягнути з відповідача 136 866 грн. 23 коп. боргу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач у своєму позові зазначав, що згідно п. 3 Специфікації №2 “Монтажні роботи” сторони договору погодили, що остаточний розрахунок у розмірі 65% від вартості, замовник сплачує на протязі трьох днів, після підписання актів виконаних робіт.

В зв'язку з чим строк оплати робіт по акту за квітень 2018 року настав 03 травня 2018 року.

До матеріалів справи додано засвідчену копію Специфікації №2 “Монтажні роботи” (а.с.32-33).

Проте, пункт 3, на який посилається позивач у своєму позові у даному додатку до договору відсутній.

Отже, суд дійшов висновку, що доводи позивача стосовно того, що остаточний розрахунок замовник сплачує на протязі трьох днів, після підписання актів виконаних робіт належними та допустимими доказами не підтверджується.

Водночас судом враховано, що позивачем направлялася відповідачу претензія №0108/2018-1 від 13 червня 2018 року про сплату боргу.

19 червня 2018 року відповідачем було надано відповідь на претензію позивача, в якій останній визнав правомірними та обґрунтованими вимоги викладені у претензії щодо сплати основного боргу.

Таким чином слід дійти висновку, що станом на 19 червня 2018 року відповідач отримав вимогу про виконання зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст. 530 ЦК України строк оплати настав 26 червня 2018 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору підряду, розрахунку з позивачем за виконані роботи та поставлені матеріали.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас судом з'ясовано, що відповідачем після відкриття провадження у справі було сплачено позивачу 136 866 грн. 23 коп. боргу, що підтверджується копією платіжного доручення від 29 листопада 2018 року за №3716.

Даний доказ позивач просив врахувати під час розгляду спору.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено 136 866 грн. 23 коп., після звернення позивача до суду, то провадження у справі в частині вимог про стягнення вказаної суми слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 2 036 грн. 12 коп. – 3% річних нарахованих за період з 04 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року на суму боргу та 1 642 грн. 40 коп. інфляційних втрат нарахованих за червень-вересень 2018 року на суму боргу.

Оскільки строк оплати за договором, як зазначалося вище, настав лише 26 червня 2018 року, а не 03 травня 2018 троку, як вказував позивач, то розмір річних нарахованих за період з 27 червня 2018 року по 31 жовтня 2018 року складає 1 428 грн. 66 коп.

Розмір інфляційних втрат за період з 27 червня 2018 року по 30 вересня 2018 року становить 1 624 грн. 19 коп.

В зв'язку з чим з відповідача підлягають стягненню зазначені вище суми, в решті стягнення інфляційних та річних слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 7.2. договору у випадку невиконання зобов'язань з оплати понад 10 банківських днів у розмірі, порядку та строки передбачені договором, замовник зобов'язується сплатити на користь підрядника пеню у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання (заборгованості) за кожен день прострочення.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 24 772 грн. 79 коп. пені нарахованої у розмірі 0,1% від суми грошового зобов'язання (заборгованості) за кожен день прострочення за період з 04 травня 2018 року по 31 жовтня 2018 року на суму заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

          Особливості застосування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов'язання встановлено спеціальним Законом.

Згідно ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також в п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” зазначено, що за приписом статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

В зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення всупереч положенням вищенаведеного спеціального Закону.

Оскільки позивачем не вірно визначено строк виконання зобов'язання та порушено вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, то розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача складає 16 813 грн. 92 коп., а в решті стягнення пені слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч. 9 ст. 129 ГПК України).

Оскільки сплата боргу в розмірі 136 866 грн. 23 коп. відбулася після пред'явлення позову до суду, а спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов'язань, суд вважає за необхідне судовий збір в цій частині покласти на відповідача.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5 500 грн. 00 коп. понесених витрат, пов'язаних з правничою допомогою.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:

розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.1 договору про надання правничої допомоги від 26 жовтня 2018 року №26/10 укладеного між позивачем та адвокатським бюро “Малеванчук та партнери” визначено, що оплата за дання правової та/або правничої допомоги на підставі даного договору здійснюється у формі гонорару (винагороди).

Згідно додаткової угоди №1 від 26 жовтня 2018 року до договору про надання правничої допомоги від 26 жовтня 2018 року №26/10 винагорода (гонорар) за надання правничої допомоги клієнту сторонами визначена в таких розмірах: вивчення документів для підготовки претензії та позовної заяви 500, 00 грн.; підготовка вимог та претензій 1000, 00 грн.; підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна” 4 000, 00 грн.; участь в судовому засіданні господарського суду Черкаської області з врахуванням витрат на дорогу до м. Черкас 3 000, 00 грн. (одне судове засідання незалежно від того чи відбулося засідання з причин, які не залежать від АБ “МАЛЕВАНЧУК та ПАРТНЕРИ”); підготовка відповіді на відзив (в разі подання товариством з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна” відзиву на позовну заяву) 1 000, 00 грн.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг №01/11/18 від 01 листопада 2018 року до договору №26/10 від 26 жовтня 2018 року та додаткової угоди №1 від 26 жовтня 2018 року сторони визначили, що адвокатським бюро було надано послуги на суму 5 500 грн. 00 коп.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було сплачено адвокатському бюро 5 500 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією банківської виписки з рахунку.

Згідно ч.ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від відповідача не надходило до суду клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, а тому вказані витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ч.4 ст.129 ГПК України.

Витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

          Отже, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню 5 214 грн. 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч.1 ст. 231, ст. ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.           Провадження у справі №925/1181/18 в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 136 866 грн. 23 коп. - закрити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна”, вул. Б. Вишневецького, 56, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37610228 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Ттрейд”, вул. Петра Чаадаєва, 2Б, м. Київ, ідентифікаційний код 38080119 - 16 813 грн. 92 коп. пені, 1 624 грн. 19 коп. - інфляційних втрат, 1 428 грн. 66 коп. 3% річних, 2 351 грн. 07 коп. судового збору та 5 214 грн. 55 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

4.           В решті вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Ттрейд” до товариства з обмеженою відповідальністю “Еліт-Дах Україна” про стягнення 18 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 607 грн. 46 коп. 3% річних та 7 958 грн. 87 коп. пені – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 12 грудня 2018 року.

Суддя                     А.В.Васянович